Рішення № 112864137, 03.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4024/22

(2/199/268/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Буточкіній М.К.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову посилалась на те, що позивачка з відповідачем проживала однієї сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбних відносин сторони мають спільну дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини припинені, кожен проживає окремо. До 31.05.2022 року ОСОБА_1 проживала разом із сином у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка є у власності цивільного чоловіка ОСОБА_6 . Відповідач в травні місяці 2022 року, за домовленістю, взяв сина до себе на декілька днів для проведення спільного часу, після чого зник у невідомому напрямку. В телефонній розмові повідомив що має намір вивезти сина за кордон без моєї згоди.

Посилаючись на вищевикладене позивачка просить суд відібрати та визначити місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 22.07.2022 року відкрито провадження по справі та визначено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.01.2023 року прийнята до спільного розгляду зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що з 2018 року до кінця 2019 року проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбних відносин сторони мають спільну дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_1 має сина ОСОБА_7 , якому близько 9 років та який проживає разом з батьками відповідачки. ОСОБА_1 ніде не працювала та перебувала на повному моєму утриманні.

Враховуючи те, що відповідачка ніколи не працювала і не працює, існує за рахунок співмешканців, систематично вживає алкоголь, не має належним умов проживання, просить суд, визначити місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка та її представник за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_2 у судовому засіданні просили позовні вимоги згідно уточненої позовної заяви у редакції від 28.11.22 р. задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити свою правову позицію виклали у відзиві.

Відповідач та його представник за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_3 зустрічну позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, у задоволенні первісного позову просили відмовити.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради Сумської областів судове засідання не з`явилися, надали клопотання про слухання справи без участі їхнього представника з урахуванням висновку щодо встановлення місця проживання дитини від 11.05.2023 року.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністраціїв судове засідання не з`явилися, по дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши позивачку за первісним позовом, її представника, представника відповідача за первісним позовом, представника відповідача за зустрічним позовом, дослідивши докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони є батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області.

На дату ухвалення рішення судом встановлено, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Квартира на праві власності належить цивільному чоловіку ОСОБА_6 . Тому відсутня необхідність у відібранні дитини у батька.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При ухваленні постанови Велика Палата ВС застосувала вимоги ст. 141 Сімейного кодексу України про рівність прав матері та батька, частин 1, 2 ст. 161 цього Кодексу щодо вирішення спору судом, з ким із них буде проживати малолітня дитина, та врахування при цьому ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначено, що під забороною розлучення дитини з матір`ю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС зауважує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і не є частиною національного законодавства України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді питання щодо місця проживання дитини насамперед треба виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства",ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам малолітнього чи неповнолітнього. При цьому, суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Відповідно до висновку від 11.05.2023 року наданого Органом опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради про встановлення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що між матір`ю та сином встановлений надійний емоційний зв`язок. Для дитини віку ОСОБА_8 вирішальним є вплив прив`язаності дитини до матері, що виникла у ранньому дитинстві, на найрізноманітніші аспекти його подальшого життя: успіхи в школі, вирішення соціальних та пізнавальних проблем, відносини з ровесниками, успішність адаптації до соціального середовища. Всього цього не можливо досягти, якщо дитину відірвати від матері.

Згідно актів обстеження умов проживання матері ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , від 20.09.2022 року та 04.04.2023 року встановлено, що умови проживання задовільні. Квартира з усіма зручностями та сучасним ремонтом. Кімнати умебльовані та оснащені побутовою технікою. В будинку чисто, речі знаходяться на своїх місцях. Дитина має окрему кімнату з відповідними зонами, для навчання та ігор. Створено сприятливі умови для гармонійного розвитку дитини.

Зі змісту вищезазначеного висновку вбачається, що ОСОБА_4 був запрошений на засідання комісії з питань захисту прав дитини, запитуваних документів та пояснень по суті не надав.

Відтак, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшов висновку що доцільно визначити місце проживання ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно зі ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

При цьому суд виходить лише з інтересів дитини. Перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі.

Крім того, ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Так, враховуючи вік, та стан здоров`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що на даний час проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному. Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання неповнолітньої дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 . Крім того, суд зауважує, що батько дитини ОСОБА_4 у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояв турботи відносно дитини та участь у вихованні сина і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини ОСОБА_1 щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини, слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, задовольнити частково, бо відсутня необхідність у відібрання дитини.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 2-14, 76-83, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 157, 160-161 СК України, відповідно до ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» рішенням Європейського Суду з прав людини в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матірю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яності дві) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Судові витрати за зустрічною позовною заявою залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Богун

03.08.2023