Ухвала суду № 112863438, 09.08.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12352/23-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

09 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

провівши відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2,3,4 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва, надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2,3,4 ст.191 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, наявними для цього всі підстави, відповідно до КПК України.

Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_5 не заперечували щодо думки прокурора.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, будь-яких заяв, що до неможливості проводити підготовче судове засідання у його відсутності до суду не подавав, а тому судом визнано можливим поводити підготовче судове засідання у відсутності представника Київської міської ради.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретної окремої правової кваліфікації кримінальних правопорушень за ч.2, ч.3 та ч.4 ст.191 КК України з посиланням на положення закону, якій діяв на час інкримінованих ОСОБА_5 діянь.

Так, відповідно до обвинувального акту діяння, які інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_5 вчинені нею у жовтні 2018 року, в період з листопада 2018 року по лютий 2022 року та у період з березня по грудень 2022 року, однак диспозиція правової кваліфікації діяння ОСОБА_5 за ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст.191 КК України окремо не викладена та не містить посилання на положення закону, а саме не зазначено, редакцію Закону який діяв на час вчинення інкримінованих їй діянь за ч.2, ч.3 та ч.4 ст.191 КК України, які неодноразово змінювалися та зазначення якого безпосередньо впливає на визначення об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення та не є конкретною правовою кваліфікацією.

Окрім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 інкримінуються діяння, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, однак у формулюванні обвинувачення не зазначено спосіб заволодіння чужим майном, а також місце вчинення кримінальних правопорушень, а тому висунуте ОСОБА_5 обвинувачення є не конкретним.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Відсутність конкретного обвинувачення та посиланням на положення закону та відповідної кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_5 перешкоджає суду вирішити питання, які підлягають вирішенню в підготовчому судовому засіданні, зокрема призначення судового розгляду, на підставі обвинувального акту.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2, ч.3 та ч.4 ст.191 КК України прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.

Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У рішенні ЕСПЛ «Маттоціа проти Італії», від 25 липня 2000 р. зазначено: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

У рішенні ЄСПЛ, «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р. суд зазначив, що «положення п.«а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».

За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути означений акт прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 293, 314 КПК України,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 191 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1