Рішення № 112863336, 06.10.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51660/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач, ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у вигляді вартості лікування у розмірі 100 000,00 грн., пеню у розмірі 5 589,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.07.2016 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Одесі по вул. Ільфа і Петрова з боку проспекту Академіка Глушка в напрямку перехрестя з вул. Левітана, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася по пішохідному переходу, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталась з вини відповідача, що підтверджується ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року. Вказує, що на лікування нею було витрачено 150 000,00 грн. Оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5251181 від 19.05.2019 року, позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5251181 від 19.05.2019 року ліміт відповідальності за шкоду, життю і здоров`ю становить 100 000,00 грн. Листом від 29.03.2019 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомило позивача про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди за наслідками ДТП, що мала місце 05.07.2016 року у зв`язку з повним відшкодуванням збитків водієм автомобіля PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Проте, ОСОБА_2 відшкодувала завдані потерпілій матеріальні збитки лише частково, а саме у розмірі 49 755,00 грн. За таких обставин, оскільки положеннями п. 1 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісом обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5251181 від 19.05.2019 року передбачено відшкодування страховиком шкоди, завданої потерпілому здоров`ю, позивач просила стягнути з відповідача витрати на лікування, а саме: без цементне ендопротезування лівого кульшового суглоба, медичний супровід та транспортування спеціальним автомобілем у розмірі 100 000,00 грн. та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у розмірі 5 589,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.02.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2020 року.

29.05.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечував, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року у справі № 520/247/17 встановлено, но винна у ДТП, що мала місце 05.07.2016 року водій автомобіля PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відшкодувала потерпілій завдані нею збитки. Посилається на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором страхування від особи, яка її завдала. Крім того, надані позивачем чеки на купівлю ліків є неналежним доказом, оскільки не підтверджені лікарським призначенням.

12.06.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами Печерського районного суду м. Києва з використанням власних технічних засобів «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2020 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2020 року у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи, згідно п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 29.10.2020 року.

24.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а у разі відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції з технічних обставин, представник позивача просила суд розглядати справу за наявними у справі доказами.

19.10.2020 року від представника позивача надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

20.10.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.10.2020 року від позивача надійшла заява, в якій остання повідомила про припинення представництва адвокатом Сидорчук Д.С. у справі.

26.10.2020 року від третьої надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, позов просить задовольнити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2020 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 3 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 04.03.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 3 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 17.06.2021 року.

17.06.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 3 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 09.11.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 17.01.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2022 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 09.06.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2022 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 06.10.2022 року.

В судове засідання 06.10.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у клопотанні від 17.06.2021 року просив розглядати справу за відсутності позивача та її представника. Третя особа у клопотанні від 26.10.2020 року просила розглядати справу її за відсутності.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, проте в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, а представник позивача та третя особа просили розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 05.07.2016 року о 14 год. 15 хв. водій автомобіля PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухалася по вул. Ільфа і Петрова у м. Одесі з боку проспекту Академіка Глушка в напрямку перехрестя з вул. Левітана, проїзд якого регулюється світлофорним об`єктом та перед яким водій зупинилися у зв`язку з включенням червоного сигналу світлофору в напрямку її руху. Після включення зеленого сигналу світлофору, водій ОСОБА_2 відновила рух автомобіля PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та при виїзді на нерегульоване перехрестя стала виконувати маневр лівого повороту, проте, маючи об`єктивну та реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, діючи, з необережності та у порушення вимог п. п. 1.5,2.3(б), 16.2 Правил дорожнього руху України, не приділила належної уваги зміні дорожньої обстановки, та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася по пішохідному переходу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року у справі № 520/247/17 (а. с. 23 - 25).

За фактом ДТП, що мала місце 05.07.2016 року відкрито кримінальне провадження № 12016160480002679 від 06.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року у справі № 520/247/17 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою.

Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року у справі № 520/247/17 набрала законної сили 24.04.2017 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як визначено у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом; володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Як визначено у ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 4 Закону, суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5251181 від 19.05.2019 року, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль PEUGEOT 206 XR 1.4E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 50 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (а. с. 6).

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Представник ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, заподіяної внаслідок ДТП, що мала місце 05.07.2016 року, з вини ОСОБА_2 .

Листом від 26.07.2019 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, що мала місце 05.07.2016 року, з вини ОСОБА_2 , оскільки останньою відшкодовано позивачу завдані нею матеріальні збитки та моральну шкоду, про що зазначено в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року у справі № 520/247/17 (а. с. 8).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону).

Згідно п. п. 1, 5 п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого та шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно п. п. 37.1.1-37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Так, під час лікування ОСОБА_1 понесла витрати у загальному розмірі 139 350,11 грн., що підтверджується актом виконаних робіт надання медичних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Свята Катерина-Одеса» № 23558 від 08.07.2016 року на суму 11 850,00 грн.; актом виконаних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю Шведсько-української клініки «Енгельхольм» № /07FO/16 від 22.07.2016 року; податковою накладною Приватного підприємця ОСОБА_3 № 157 від 11.07.2016 року на суму 118 460,00 грн. та копіями фіскальних чеків про придбання ліків на загальну суму 9 040,11 грн.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к зазначила, що визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини. Застосування положень Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.».

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає доведеним належними допустимими та достатніми доказами витрати ОСОБА_1 на лікування травм, отриманих внаслідок ДТП, що мала місце 05.07.2016 року, з вини ОСОБА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_2 добровільно відшкодувала позивачу витрати, заподіяні внаслідок ДТП, що мала місце 05.07.2016 року, з вини третьої особи, що підтверджується розпискою від 26.03.2017 року (а. с. 16).

За таких обставин, сума невідшкодованих ОСОБА_1 витрат на лікування травм, отриманих внаслідок ДТП, що мала місце 05.07.2016 року, становить 89 350,11 грн., які підлягають стягненню з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача.

Щодо стягнення з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у розмірі 5 589,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст.. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як визначено у ч. 5 ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Так, матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що унеможливлює обчислення пені, оскільки для цього слід визначити початок прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, позовна заява не містить доводів щодо порушення відповідачем встановлених Законом строків прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 055,89 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1604131242.1 від 03.02.2020 року.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 893,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 9, 17, 22, 27, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1187, 1188, Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 89 350 (вісімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят) грн. 11 коп. у відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 893 (вісімсот дев`яносто три) грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , інші дані невідомі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.10.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко