Рішення № 112863326, 01.08.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/13754/20-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

представника позивача: Грома А.М.,

представника відповідача: Кушнір Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерстово оборони України (далі - позивач, Міноборони України) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС Міністерства юстиції України), в якому просить скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року (ВП № 60530371).

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що постановою заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року № 60530371 з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва. Підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року № 60530371 стала невідповідність дій державного виконавця під час виконання резолютивної частини постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах дитини, ОСОБА_4 , до Київського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії по виплаті грошової допомоги. Так, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2019 року про виправлення описки, у справі № 761/18099/15-а касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах дитини, ОСОБА_4 , задоволено частково; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року у справі скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; визнано неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини ОСОБА_4 ; у задоволенні решти вимог позову відмовлено. На виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а, до відкриття виконавчого провадження, засіданням комісії Міноборони України від 06.07.2018 року з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 06.07.2018 року № 70, прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та доньці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки останній на час смерті не був військовослужбовцем. Зазначає, що після отримання постанови від 08.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60530371, позивач звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2019 року за вих. № 248/8515, в якій повідомив про виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а та постановою державного виконавця від 05.02.2020 року виконавче провадження № 60530371 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає безпідставним скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року № 60530371 у зв`язку із невиконанням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року № 761/18099/15-а, оскільки вказане рішення суду було добровільно виконано Міноборони України до відкриття виконавчого провадження. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року, у справі № 640/811/20 за позовом Міноборони України до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови головного державного виконавця Департаменту ДВС Кузьменка О.С. від 18.12.2019 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 60530332 судом відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що прийняте Міноборони України рішення від 06.07.2018 року суперечить мотивувальній частині постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а, оскільки у державного виконавця відсутні повноваження змінювати резолютивну частину рішення суду, яка підлягає виконанню, здійснювати заходи з примусового виконання рішення суду державний виконавець зобов`язаний у спосіб та порядку, встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження», тому Департамент ДВС Міністерства юстиції України не може самостійно визначати яке рішення слід прийняти боржнику, якщо це не визначено у виконавчому документі. За таких обставин, позивач вважає, що на підставі п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року (ВП № 60530371) не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасування.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 року справу було передано судді Шевченківського районного суду м. Києва Юзьковій О.Л.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 року, адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі адміністративній справі за позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 12.07.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2021 року у зв`язку із неявкою представника відповідача та відсутність відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 23.11.2021 року.

23.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2021 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 01.03.2022 року.

01.03.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 04.07.2022 року.

04.07.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 04.07.2022 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 01.08.2022 року.

В судовому засіданні 01.08.2022 року представником відповідача надано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 06.07.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 60530371.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2022 року приєднано до матеріалів справи копію постанови Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 06.07.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 60530371.

В судове засідання 01.08.2022 року з`явилися представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 01.08.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 01.08.2022 року в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши та об`єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2019 року про виправлення описки, у справі № 761/18099/15-а касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах дитини, ОСОБА_4 , задоволено частково; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року у справі скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; визнано неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини ОСОБА_4 ; у задоволенні решти вимог позову відмовлено (а. с. 20 - 23).

На виконання вказаного рішення суду 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 761/18099/15-а.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 08.11.2019 року відкрито виконавче провадження № 60530371 з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва.

21.04.2020 року заступником директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 60530371, якою скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року № 60530371 з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва (а. с. 13 - 16).

21.04.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 60530371 з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва на підставі ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 11).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 06.07.2022 року виконавче провадження№ 60530371 з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 135 - 136).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені засади здійснення виконавчого провадження, а саме: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обов`язки виконавця визначені у ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Виконавчий лист № 761/18099/15-а, виданий 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, містив резолютивну частину рішення суду, якою боржника у виконавчому провадженні зобов`язано прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини ОСОБА_4 .

Зазначене рішення було виконано Міноборони України, а саме: на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а Міноборони України 06.07.2018 року прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та доньці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки останній на час смерті не був військовослужбовцем, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міноборони України від 06.07.2018 року з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 року № 70 (а. с. 19).

Суд зауважує, що резолютивна частина постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а не містить вимоги про прийняття Міноборони України конкретного рішення, а лише зобов`язує прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Після отримання постанови від 08.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60530371, Міноборони України звернулося до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2019 року за вих. № 248/8515 з повідомленням про виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а (а. с. 18).

Отже, державний виконавець після отримання повідомлення боржника про виконання рішення суду, зобов`язаний був прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 761/18099/15-а, виданого 08.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Так, 05.02.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60530371 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як визначено у ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Абзацом 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року є протиправною, оскільки Міноборони України 06.07.2018 року прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та доньці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто боржником виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Суд погоджується з доводами позивача та вважає, що протокол засідання комісії Міноборони України від 06.07.2018 року з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 року № 70 є належним доказом на підтвердження виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі № 761/18099/15-а.

Отже, висновки заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року (ВП № 60530371) щодо невиконання боржником рішення суду та визнання постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року такою, що винесена з порушенням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними, а тому позов підлягає задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови.

Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи та перевірки їх доказами, долученими до матеріалів справи, суд приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності обставин, викладених в оскаржуваній постанові чинному законодавству, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування пояснень позивача.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Міноборони України до Департамент ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 1-3, 5, 18, 39, 40, 41, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 159, 165, 241-246, , п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Постанову заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.04.2020 року (ВП № 60530371) - скасувати.

Позивач: Міністерство оборони України, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄРПОУ 00015622.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.08.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко