Рішення № 112862968, 05.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/227/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору у частині недійсним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила кредитний договір, укладений із відповідачем, визнати недійсним у частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій із застосуванням наслідків недійсності правочину, зобов`язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором із врахуванням визнання його недійсним у частині.

В обґрунтування позову вказано, що позивач підписувала заяву-анкету, що не підтверджує того, що вона була ознайомлена із правилами і умовами надання банківських послуг, а сам факт підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідки про умови кредитування не свідчить про беззаперечне ознайомлення клієнта з Умовами та Привалами надання банківських послуг, щоб в сукупності із заявою, довідкою про умови кредитування свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Всупереч ст. ст. 9, 11 Закону України «Про споживче кредитування», банк не надав їй інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Відповідач одночасно застосовує подвійну цивільну-правову відповідальність за одне і те саме порушення - нараховує одночасно суму неустойки та штрафи за невиконання договору. Окрім того, банк самостійно встановлював та змінював розмір кредитного ліміту. Тому, позивач стверджує, що договір укладений сторонами з порушенням норм законодавства, є недійсним у частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

05 січня 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

06 січня 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін у судове засідання.

Також 06 січня 2022 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів у відповідача: оригінал кредитного договору укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»; розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», на момент звернення, однак відповідач не виконав ухвалу суду.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», для отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині другій статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема із договорів.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд враховує положення частини першої статті 626, частини першої статті 627, частини першої статті 628, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 23 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 і відповідач АТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у банку із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок.

Суд, враховуючи відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зазначає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на веб-ресурсі банку: https://privatbank.ua не можна розцінювати як невід`ємні частини спірного договору, оскільки із копії поданої заяви від 17 січня 2012 року та інших матеріалів справи неможливо встановити, які саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла позичальник, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися і як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Позивач, будучи стороною вказаних правовідносин, не надала суду належних доказів для підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу свого позову, й не вказала про причини неможливості надати такі докази. Заперечуючи правомірність нарахованої відповідачем суми заборгованості, а відтак і штрафних санкцій, позивач не зазначає, з якою ж таки сумою боргу вона не погоджується.

При цьому будь-які докази щодо звернення відповідача з вимогою до неї про необхідність сплати заборгованості, яка включає нарахування відсотків пені та штрафу, до матеріалів справи позивачем не надано. Обставини щодо звернень позивача про надання інформації щодо суми заборгованості та докази ухилення банку від надання такого розрахунку матеріали справи також не містять.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про неправомірне нарахування відповідачем позивачці заборгованості з урахуванням відсотків, пені та штрафних санкцій, стосовно нікчемних умов, а саме тих, які сторонами договору не були узгоджені в письмовій формі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-22, 509, 526, 530, 610, 612, 626-628, 1048, 1054 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору у частині недійсним та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк