Рішення № 112854686, 10.08.2023, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1215/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Горгулько Н.А.,

за участю секретарів судових засідань Олійник Л.А., Гром С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кушнірука В.М.,

єдиний унікальний номер справи: 681/1215/22;

номер провадження 2/681/454/22;

сторони та інші учасники справи:

-позивач: - ОСОБА_1 ;

-відповідачі - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області;

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

В грудні 2022 року року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 2007 року вона користувалася земельною ділянкою орієнтовною площею 0,14га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З них 0,953га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,004га для ведення особистого селянського господарства. До того цією земельною ділянкою з 1994 року користувалася її матір ОСОБА_3 . В 2007 році вона приватизувала частину цієї земельної ділянки 0,953га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель. У 2020 році вона вирішила приватизувати частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,004га. Рішенням 96 сесії 1 скликання Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 14.08.2020 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі).

02.12.2022 вона отримала інформацію про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що її земельна ділянка співпадає з земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка виготовила технічну документацію з порушенням норм чинного законодавства без відповідного дозволу Полонської міської ради оскільки актів погодження зовнішніх меж земельних ділянок та передачі-приймання межових знаків вона як власник суміжної ділянки не підписувала.

Просить суд скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6823610100:02:005:1242 ОСОБА_2 площею 0,1га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виключення з державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію зазначеної земельної ділянки та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.01.2023 реєстраційний номер 2678996568060 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1га кадастровий номер 6823610100:02:005:1242.

У своєму відзиві на позов ОСОБА_2 вказала, що нею її земельна ділянка була приватизована відповідно до вимог ст.55 ЗУ «Про землеустрій». Окрім того, під час приватизації земельної ділянки вона не знала і не могла знати про суміжного користувача ОСОБА_1 , оскільки її земельна ділянка ніколи не межувала із земельною ділянкою такого користувача. Вказує, що власником будинку АДРЕСА_1 є її двоюрідна сестра ОСОБА_4 , яка доручила для неї доглядати будинок та земельну ділянку. Просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала з викладених у ньому підстав. Просила зодоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилося, про день місце, час розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні було допитано свідків.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона все життя проживала по сусідству з ОСОБА_2 (хата навпроти хати). Власником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 . ОСОБА_2 доглядала ту земельну ділянку, садила там город.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що її земельна ділянка межувала з ділянкою ОСОБА_2 , тепер межує з ділянкою ОСОБА_1 . ОСОБА_9 це її батьки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження та до задоволення не підлягають.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №404701 ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) на підставі рішення сесії Полонської міської ради №7 від 06.12.2007 є власником земельної ділянки площею 0,0953га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Суміжними власниками є: від А до Б - землі загального користування (вулиця); від Б до В - землевласник ОСОБА_11 ; від В до Г - ОСОБА_12 ; від Г до Д - ОСОБА_2 ; від Д до А - ОСОБА_14 (а.с.5)

За даними рішення №3 від 14.08.2020 96-ї сесії І скликання Полонської міської ради для ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,0400. (а.с.14-15)

Рішенням №РВ-6303088362021 від 10.12.2021 державний кадастровий реєстратор відділу у Коломацькому районі міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з зв`язку з перетином ділянок з ділянкою 6823610100:02:005:1242 площа співпадає на 58,4254. (а.с.8)

З відомостей про земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6823610100:02:005:1242 по АДРЕСА_2 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власником є ОСОБА_2 , суміжними власниками є: від Б до В - ОСОБА_7 , від В до Г - ОСОБА_16 , від Г до Д - ОСОБА_2 , від Д до Е - ОСОБА_17 , від Е до А - ОСОБА_18 (а.с.11, 46-47)

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 2 ст.78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що у її відсутність як суміжного користувача та відсутність інших користувачів було проведено закріплення межових знаків. Однак, жодних доказів про те, що вона є належним суміжним землекористувачем земельної ділянки позивачем не надано, а дані технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.73-82) спростовують такі твердження позивача. Адже суміжними власниками є: від Б до В - ОСОБА_7 , від В до Г - ОСОБА_16 , від Г до Д - ОСОБА_2 , від Д до Е - ОСОБА_17 , від Е до А - ОСОБА_18 (а.с.77), підписи яких містяться в описі меж (а.с.76).

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на порядок безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі частин 1,2 ст. 118 Земельного кодексу України, однак жодного доказу про перебування цієї ділянки в її користуванні позивач не надала.

В такому разі порядок безоплатної приватизації земельної ділянки мав би відбуватися відповідно до вимог ч.6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з такою заявою до Полонської міської ради не зверталася, відповідних додатків не подавала.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 рокуу справі "Марченко М.В. проти України", заява N 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що позивач мала намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - землі сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0400га. Судом для позивача неодноразово роз`яснювалося право проведення експертизи для визначення місцярозташування земельної ділянки та можливого перетину з іншою земельною ділянкою, однак вона не бажала скористатися таким правом. Будь-яких інших доказів про користування цією земельною ділянкою, її наявність, наявність суміжного користування з ОСОБА_2 та перетину цих земельних ділянок позивачем не надано.

Отже судом достеменно встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823610100:02:005:1242, а позивач в своїй позовній заяві не конкретизує та не вказує, в чому ж саме і як порушено її права та свободи, не надано нею і підтвердження права користування, або ж права власності на земельну ділянку, а в судовому засіданні не встановлено порушення її прав та охоронюваних законом інтересів здійсненням державної реєстрації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 .

Оскільки позивачем у позовній заяві не наведено, а судом не встановлено підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 16 серпня 2023 р.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо.

Відповідач2: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, адреса: 29016, м.Хмельницький, вул..Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Суддя Полонського

районного суду: Н.Горгулько