Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 р. справа № 520/4013/23
Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків,61020) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1,м. Львів,79000) про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2022/000083/2 від 29.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митну декларацію на товар, який надійшов на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. На думку позивача Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МК України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товару, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на адміністративний позов у якому відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.
Представником позивача через канцелярію суду надана відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що висловлені відповідачем у відзиві на позов доводи щодо правомірності його дій є необгрунтованими, та такими що не відповідають дійсним обставинам справи. Рішення про коригування митної вартості, що оскаржується, винесене незаконно та підлягає скасуванню.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, у вересні 2022 року Приватним акціонерним товариством «Новий Стиль» на територію України був ввезений товар конструкційні частини меблів (коліщата та опора), країна виробництва: Чехія, торговельна марка: ANHUI. Імпорт товару здійснювався на підставі Контракту № 11122018 від 11.12.2018 р., та додатків до нього, інших товаросупровідних документів, документів на перевезення.
Товар був ввезений окремою партією, для митного оформлення позивачем 26.09.2022 складена окрема митна декларація МД №UA209190/2022/034717 з визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) у відповідності до вимог Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією МД №UA209190/2022/034717 від 26.09.2022 року були подані наступні документи:
- митна декларація МД №UA209190/2022/034717 від 26.09.2022 року;
- контракт № 11122018 від 11.12.2018., у якому зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, тобто Контрактом передбачено відстрочення платежу;
- комерційний інвойс на товар № 2220780 від 21.09.2022 ( з перекладом);
- СМ № 610088
- Договір на перевезення № 15012021 від 04.01.2021
- рахунок на оплату вартості перевезення № 31 А від 21.09.2022;
- довідка про вартість перевезення від 21.09.2022;
- калькуляція транспортних витрат від 21.09.2022;
- копія експортної декларації країни відправлення № 22CZ6100002FM3WA73 від 21.09.2022;
- прейскурант (прайс лист) виробника товару;
- пакувальний лист;
- інші.
Під час контролю митної вартості товару за МД №UA209190/2022/034717 від 26.09.2022 року відповідачем оформлено запит № 24073 від 26.09.2022 року про необхідність надання декларантом додаткових документів для підтвердження вартості товару відповідно до ст. 53 МКУ, що підтверджується скріншотом, залученим відповідачем разом з відзивом на позов.
У відповідь на запит позивач надав лист вих. №26/09/2022-2 від 26.09.2022 року з поясненнями стосовно запитуваної інформації, а також документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, визначених в митній декларації. У відповіді також зазначено, що підприємство надало всі наявні в нього документи, а для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості, яка була заявлена за першим (основним) методом необхідно додатковий час, просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до статті 55 МК України.
На підставі розгляду вказаних документів, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022 за методом 2ґ (ст 64 МКУ), за яким митна вартість товару збільшена.
Також, на підставі вказаного рішення Львівською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2022/000127.
З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом, оформивши 29.09.2022 року МД №UA209190/2022/035735, за якою випустив товар у вільний обіг під гарантію за ст.55 МК України в строк до 28.12.2022(а.с. 55 - 56).
В той час, 01.11.2022 року представником позивача направлено запит до митного органу № 01.11.2022/4, в якому він просив надати додаткові роз`яснення, з яких підстав скореговану ціну товару, визначену позивачем за першим методом (за ціною контракту), визначену в МД №UA209190/2022/034717 від 26.09.2022 року, надавши пояснення щодо кожної підстави коригування митним органом ціни товару.
08.12.2022 позивачем скеровано до митниці лист № 08.12.2022/1, оформлений в порядку ч. 8 ст. 55 МК України (протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант бо уповноважена ним особа може надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару) з додатковими поясненнями та документами за переліком.
Проте, листом Львівської митниці від 21.12.2022 року №7.1-1-15/10/25249 повідомлено позивача про відмову у скасуванні раніше прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022, оскільки подані ним додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022
В рішенні про коригування митної вартості товарів в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі МК України, зазначено про:
1) у поданій до митного оформлення автотранспортній накладній не вказано реєстраційний номер транспортного засобу, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 5.1956) та Закону України «Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».
2) у поданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 21.09.2022 № А610088 у графах 4 «Місце та дата завантаження» та 21 «Складання» зазначено наступне - 21.9», «Lusteniceb 21.9.2022», однак у доданій до митного оформлення заявці на транспорт датою загрузки зазначено « 19.09.2022», що суперечить даті складання інших документів. Датою встановлення рахунку фактури також є 21.09.2022, рахунок проформа до оформлення не додавалась. Також автотранспортну накладну CMR від 21.09.2022 № А 610088 не можливо ідентифікувати і іншими товаросупровідними документами (рахунком на оплату № 31А від 21.09.2022, калькуляцією транспортних витрат від 21.09.2022, тощо);
2) прайс-лист від 01.06.2022 виданий експортером ROLLYX безпосередньо імпортеру АТ «Новий стиль», тому наданий документ є іменним і не може слугувати відкритою ціновою позицією для широкого кола осіб у звичайному ході торгівлі, що суперечить суті прайс листа.
Декларанту надано вимогу відповідно до частини 3 статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договорів (контракт) та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу декларантом надано документи, які уже були надані при подання МД. Жодних інших документів, які усувають та пояснюють розбіжності не надано. Висновки про якісні та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними установами не надано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 2 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).
Джерелом для коригування митної вартості слугувала МД:тов.-1 № UA806070/2022/005253 від 16.08.2022 5, 03 дол. США за кг., ТОв.-2 - № UA 209140/2022/092315 від 05.09.2022 5,01 дол. США за кг.
Слід зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Суд зазначає, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що перед винесенням вказаного вище рішення, під час контролю митної вартості товару за первинною МД №UA209190/2022/034717 від 26.09.2022 року Львівською митницею оформлено електронний запит від 26.09.2022, скріншот якого додано відповідачем до відзиву на позов.
Дослідивши зміст вказаного запиту суд зазначає, що останній не містить жодних посилань на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару, враховуючи те, що саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Натомість вказаний запит містить лише посилання на ст. 53 МКУ та перелік витребуваних документів від декларанта, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Отже, оскільки у запиті №24073 від 26.09.2022 р. митний орган не зазначив про жодну розбіжність в товаросупровідних документах, не визначив, які саме відомості не підтверджені поданими документами, декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, якщо такі у митного органу, на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022.
У відповідь на запит позивач надав лист вих. №26/09/2022-2 від 26.09.2022 року з поясненнями стосовно запитуваної інформації, а також документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, визначених в митній декларації. У відповіді також зазначено, що підприємство надало всі наявні в нього документи, а для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості, яка була заявлена за першим (основним) методом необхідно додатковий час, просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до статті 55 МК України.
Поряд з цим, позивач також неодноразово надсилав до митного органу інші листи пояснення ( № 01.11.2022/4 від 01.11.2022, № 08.12.2022/1 від 08.12.2022) щодо виявлених недоліків, зазначених у рішенні про коригування з пакетами документів.
Зокрема, позивачем пояснено, що:
1. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності надані повторно, а саме Контракт № 11122018 від 11.12.2018, додаткову угоду від 05.08.2022 до Контракту, комерційний інвойс № 2220780 від 21.09.2022 р.
2. Відповідно до п.п. 5.2. Контракту № 11122018 оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. На дату складання листа партія товару з боку АТ «Новий стиль» ще не сплачена, відтак банківські платіжні документи об`єктивно відсутні.
3. За наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Надані: платіжне доручення № 6118 від 04.10.2022 (оплата транспортних послуг); рахунок на оплату вартості перевезення № 31А від 21.09.2022, рахунок на оплату вартості перевезення № 31А-1 від 30.09.2022, лист № 04.10.2022/6 від 04.10.2022.
4. Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - надані повторно CMR № 610088, договір на перевезення № 15012021 від 04.01.2021р., довідка про вартість перевезення № 6/ від 21.09.2022; калькуляція транспортних витрат від 21.09.2022. Також надані Акт надання послуг №31 від 30 вересня 2022 р., письмове роз`яснення перевізника ФОП Грищенко від 25.11.2022 з приводу подачі транспорту під завантаження більш пізнішою датою, ніж визначено заявкою.
5. Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі плат здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) повідомлено, що умовами Контракту №№ 11122018 вищезазначені платежі не передбачені, АТ «Новий стиль» платежів третім особам на користь продавця по Контракту не здійснювало.
6. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) виписку з бухгалтерської документації: повторно повідомлено, що ніяких комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту № 11122018, АТ «Новий стиль» не отримувало та не надавало, відтак відповідні документи наявності відсутні.
7. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: наданий прайс- лист компанії ROLLYX s.r.o., Чехія, яка є виробником та продавцем товару, який не є іменним. Ціни на товар в партії за інвойсом № 2220780 відповідають цінам цього прайс-листа.
8. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями: наданий Звіт про оцінку майна № 08/11/2022/20 від 08.11.2022 р. суб`єкта оціночної діяльності РТВП «Гранід» у формі ТОВ. У висновку Звіту щодо вартості оцінюваного майна - конструкційні частини меблів, зазначена ринкова вартість об`єкту оцінки, що належить АТ «Новий стиль», на вимогу замовника визначається в євро за одиницю виміру на території країни походження та експортеру Євросоюз (Чехія), на умовах доставки РСА - Люстеніце (Чехія), що відповідає кон`юнктурі ринку та на дату оцінки 08.11.2022 станом на 21.09.2022. Ціни товару в партії за інвойсом № 2220780 відповідають ринковій вартості у Звіті.
Суд приймає до уваги вказані пояснення позивача та звертає увагу на наступне.
Так, щодо зауважень митного органу в частині того, що у поданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 21.09.2022 № А 6100088 не вказано реєстраційний номер транспортного засобу, то відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) у випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані:
a) заява про те, що перевантаження забороняється;
b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити;
c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці;
d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника;
e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу;
f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення;
g) перелік документів, переданих перевізнику.
Тобто дані щодо реєстраційного номеру транспортного засобу не є обов`язковими при заповненні вантажної накладної, що свідчить про безпідставність вказаної позиції митного органу.
Суд також вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо оформлення та ідентифікації прайс листа від 01.06.2022, оскільки вказаний прейскурант (прайс-листи) оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Окрім того, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не є обов`язковими документами для митного оформлення, визначеними ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема у відповідності до ч. 3 ст. 53 МК України вони віднесені до додаткових документів, які подаються декларантом за наявності.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити (порівняти) вартість товару.
Представник АТ «Новий стиль» у листі від 01.11.2022, який скеровано до митного органу, також пояснив, що прайс-лист, у даному випадку, є документом від пробника товару ROLLYX s.r.о., що був наданий на запит цін на умовах поставки за Інкотермс, визначених контрактом № 11122018 від 11.12.2018, із спеціальними відомостями до відповідності внутрішніх найменувань товару виробника найменуванням, за якими відвантажується товар на АТ «Новий стиль». Адресування виробником прайс-листу на ім`я АТ «Новий стиль» відповідає загальноприйнятим правилам та етиці ділового листування, коли у відповідь на звернення оформлюється персоналізований лист-відповідь. Оформлення прайс-листа у вигляді персоналізованої відповіді не означає, що ціни такого прайс-лист не відповідають пропозиції продавця, адресованій необмеженому колу покупців.
При цьому, відповідно до положення п. 4.2. та п. 4.3. Контракту № 1122028, продавець може надати покупцю знижки за кожного поставкою; розмір знижок зазначається інвойсах, якщо інвойс не містить посилання на розмір наданої знижки, товар постачається покупцю без надання знижок. Наданий до митного оформлення інвойс № 2220780 містить ціну товару без зазначення суми знижок. Ціни інвойсу тотожні цінам, заявленим у прайс-листі.
В той же час, митним органом не наведено належних аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості товарів в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.
Щодо дати завантаження в заявці, то представник позивача в своїх поясненнях від 08.12.2022 № 08.12.2022/1 поставив до відома митний орган, що під час підписання заявки дата завантаження транспорту була запланована на 19.09.2022. Проте, у зв`язку із великою чергою на погранпереході Краківець-Корчова транспортний засіб автомобіль DAF, AX8463EK, прибув до вантажовідправника із запізненням та поданий під завантаження 21.09.2022. Про затримку автомобіля в дорозі та пізнішу дата завантаження АТ «Новий стиль» був своєчасно поіформований перевізником ФОП ОСОБА_1 , як це і передбачено п. 3.2.5. договору на перевезення № 15012021. Будь-які непорозуміння з цього приводу між вантажовідправником вантажоодержувачем та перевізником відсутні, сторони виконали свої обов`язки належним чином. Усі товаросупровідні документи оформлені фактичною датою подачі автомобіля під завантаження 21.09.2022, суперечності в датах відсутні.
Стосовно посилань митного органу на те, що автотранспортну накладну CMR від 21.09.2022 № А 610088 не можливо ідентифікувати з іншими товаросупровідними документами (рахунком на оплату № 31А від 21.09.2022, калькуляцією транспортних витрат від 21.09.2022, тошо), то представник позивача в своїх поясненнях від 08.12.2022 № 08.12.2022/1 звернув увагу митниці, що у рахунку № 31А зазначена CMR 610088, визначений маршрут перевезення що відповідає відомостям, викладеним в CMR; в калькуляції від 21.09.2022 визначені відомості щодо вантажовідправника (ROLLYX s.r.о.), місце завантаження, номеру інвойсу № 2220780, вага брутто 9599 кг ці відомості ідентичні інформації, викладеній в графах 1, 4, 5, 11 CMR 610088. Довідка про транспортні витрати від 21.09.2022 містить посилання на CMR 610088, маршрут перевезення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзив на позов на обставини того, що митний орган був позбавлений можливості оцінити зміст певних граф CMR, з огляду на ненадання декларантом перекладу вказаного документу, оскільки такі вимоги не висувались митним органом ані під час формування запиту про надання документів від 26.06.2022, ані під час надання відповіді від 21.12.2022 № 74-1/15/13/ НОМЕР_1 на черговий лист декларанта з поясненнями та документами.
Також, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не було визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів, зокрема, у зв`язку з відмовою надати додаткові документи, а саме зовнішньоекономічний договорів (контракт) та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд зазначає, що сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.
Щодо зазначення у відзиві на позов на необхідність надання декларантом до митного оформлення проформи-інвойсу, як документу, що містить дані про складові вартості товару, то суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Натомість, якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс), який, як було вищевказано, і був наданий митному органу.
Таким чином, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані декларантом документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд звертає увагу, що контролюючий орган, як на підставу необхідності застосування резервного методу визначення вартості товару, та, відповідно, підставу для коригування митної вартості товару декларанта вказав як джерело інформації - МД:тов.-1 № UA806070/2022/005253 від 16.08.2022 5, 03 дол. США за кг., ТОв.-2 - № UA 209140/2022/092315 від 05.09.2022 5,01 дол. США за кг.
Однак, у первинній митній декларації позивача № UA209190/2022/034717 та інших документах митний товар був заявлений у окремих одиницях (штуках), а не в кілограмах, що, відповідно, унеможливлює підтвердження ідентичності/подібності товарів, які належать позивачу з товарами, які були попередньо оформлені митним органом за МД:тов.-1 № UA806070/2022/005253 від 16.08.2022 5, 03 дол. США за кг., ТОв.-2 - № UA 209140/2022/092315 від 05.09.2022.
Таким чином, суд приходить до висновку, що митним органом взято в якості джерела цінової інформації електронні митні декларації UA806070/2022/005253 від 16.08.2022 5, 03 дол. США за кг., ТОв.-2 - № UA 209140/2022/092315 від 05.09.2022, які містять інший товар, в іншій кількості, що унеможливлює її використання під час визначення митної вартості товару, що ввозився на територію України позивачем.
Отже, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16.
Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Щодо інших доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, також не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі №810/5436/15.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року по справі №200/6521/20-а.
Судом встановлено, що відповідачем не доведено розбіжностей в документах, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що б могли надати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості.
Таким чином, надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв`язку з чим рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022 необґрунтоване та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" у повному обсязі.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків,61020) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1,м. Львів,79000) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/000083/2 від 29.09.2022.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 32565288) судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Львіської митниці (вул. Костюшка, буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко
Судове рішення № 112849046, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 16.08.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/4013/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: