Ухвала суду № 112848870, 16.08.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 серпня 2023 року Справа № 480/7927/23

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду 24.07.2023 (згідно штемпелю на поштовому конверті) звернулася ОСОБА_1 з позовом до державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Балаби Ліни Олександрівни від 14.02.2022 №68651417 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Ухвалою від 28.07.2023 позовну заяву було залишено без руху з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов`язано надати суду 1) позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), приведеної у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення у прохальній частині позову реквізитів оскаржуваної постанови у відповідності до постанови, доданої до позовної заяви, та зазначенням в ній: реєстраційного номеру облікової картки платника податків державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, а також ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 2) належним чином завірених копій: доказів на підтвердження відкриття 27.06.2017 ВП №54201501 Ковпаківським ВДВС у м. Суми щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра»; доказів на підтвердження заміни сторони виконавчого провадження на ОСОБА_3 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2011 у цивільній справі № 1806/2-521/1 1 від 22.11.2021; доказів на підтвердження виконання боржником ОСОБА_4 у добровільному порядку судового рішення 10.12.2021; доказів на підтвердження закінчення ВП №54201501; 3) заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній ІНШИХ підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

Ухвалу від 28.07.2023 про залишення позовної заяви без руху позивач згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримала 05.08.2023, а відтак, позивач мала усунути недоліки по 15.08.2023 включно.

Позивачем на виконання вимог вказаної ухвали в межах встановленого строку - 14.08.2023, було подано докази в обґрунтування своїх вимог, а також позов, приведений у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позивач позовні вимоги виклала в іншій редакції. Так у новій редакції позову ОСОБА_1 вже н е о с к а р ж у є виконавчий документ постанову п р о с т я г н е н н я в и к о н а в ч о г о збору, а просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Також позивач, на виконання вказаної ухвали, подала заяву про поновлення процесуальних строків, в якій виклала інші підстави для поновлення строку на звернення з позовом до суду. Так, у заяві наголосила, що відповідачем, всупереч ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», не було надіслано оскаржуваної постанови. Про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 вона дізналась лише 25.05.2023, після чого, за порадою юриста, 29.05.2023 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки, як пояснив юрист, такий шлях був значно простіший та швидший, ніж позовне провадження і лише після набрання 24.07.2023 законної сили ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми, якою відмовлено у задоволенні поданої заяви, вона в межах 10 днів звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом. Також просила врахувати, що в силу відсутності юридичної освіти, свого віку, відсутності достатніх фізичних можливостей самостійно в умовах воєнного стану знайти кваліфікованого адвоката, обрала невірний спосіб захисту та цивільного інтересу. Втім відмітила, що із судової практики Верховного Суду суди повинні враховувати у перебіг процесуальних строків час перебування спору у судах у разі обрання позивачем невірного способу захисту цивільного права та інтересу, так як відмова суду у такому випадку може розцінюватися ЄСПЛ як порушення права на доступ до правосуддя. Окремо вказала, що вона, в силу віку, фізичного стану, умов воєнного стану, повинна розглядатися як особа з обмеженими можливостями, а такі особи потребують додаткової уваги з боку держави у тому числі і суду при спробі реалізувати ними своє право на судовий захист.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про поновлення строку на судове оскарження, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначені у такій заяві, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.

Частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до матеріалів справи, предметом цього спору є постанова державного виконавця Балаби Ліни Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417.

З позовом про визнання незаконною та скасування такої постанови позивач звернулась більше ніж через рік після її прийняття 24.07.2023 (засобами поштового зв`язку).

Питання застосування строку звернення до суду неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах № 240/12017/19, № 360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), № 320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та № 420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), №320/9598/22) (постанова від 03 серпня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі №461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі №487/3042/16-а, від 13 грудня 2021 року у справі № 473/3711/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Позивач свою заяву про поновлення процесуальних строків обґрунтовує тим, що відповідачем, всупереч ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», не було надіслано оскаржуваної постанови, а про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 №68651417 вона дізналась лише 25.05.2023, після чого, за порадою юриста, 29.05.2023 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки, як пояснив юрист, такий шлях був значно простіший та швидший, ніж позовне провадження і лише після набрання 24.07.2023 законної сили ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми, якою відмовлено у задоволенні поданої заяви, вона в межах 10 днів звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд відмічає, що стверджуючи про те, що інформацію від відповідача про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізналась 25.05.2023, позивач не надає жодного доказу на підтвердження того, що оскаржувану постанову, додану до позову, вона отримала саме в цей день.

Поряд з цим, судом враховано наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Положеннями статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною першою статті 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.

У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже в учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Не направлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру боржників, доданого до позову, пошук в реєстрі позивачем було здійснено 22.05.2023, та 29.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заяву мотивувала серед іншого тим, що при закінченні виконавчого провадження №54201501 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №68651417 про стягнення виконавчого збору по постанові №54201501 та було наведено обґрунтування незаконності вказаної постанови.

Таким чином, звернення позивача 29 травня 2023 року із вищезазначеною заявою до Ковпаківського районного суду м. Суми, свідчить про те, що позивач щонайменше 22.05.2023 (враховуючи витяг з Єдиного реєстру боржників, доданого до позову) була обізнана про винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №68651417 з приводу виконання постанови про стягнення виконавчого збору, втім з цим позовом до Сумського окружного адміністративного суду звернулась лише 24.07.2023, тобто з пропуском 10-денного строку.

У зв`язку з цим посилання позивача на невиконання відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання на її адресу або вручення копії спірної постанови не мають правового значення для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду у цьому випадку, оскільки, як вже зазначалося, початок перебігу встановленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку звернення до суду вказана норма пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (у цьому випадку 22.05.2023), а не з днем вручення такій особі рішення органу ДВС. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 січня 2023 року у справі №420/7598/22.

При цьому, прийняття Ковпаківським районним судом м. Суми ухвали від 06.07.2023 за заявою позивача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тим більше набрання нею законної сили не змінює та не підміняє собою дати, з якої ОСОБА_1 дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач просила врахувати також, що в силу відсутності юридичної освіти, свого віку, відсутності достатніх фізичних можливостей самостійно в умовах воєнного стану знайти кваліфікованого адвоката, обрала невірний спосіб захисту та цивільного інтересу, а враховуючи судову практику Верховного Суду суди повинні враховувати у перебіг процесуальних строків час перебування спору у судах у разі обрання позивачем невірного способу захисту цивільного права та інтересу, так як відмова суду у такому випадку може розцінюватися ЄСПЛ як порушення права на доступ до правосуддя.

Надаючи вказаним доводам оцінку суд зазначає, що дійсно відповідно до постанови Верховного Суду від 30.03.2020 №826/10808/18 зміна судової практики щодо юрисдикції справ і закриття провадження у цивільній справі не повинна бути перешкодою для доступу до суду та є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Втім позивачем було подано не позов за правилами іншого судочинства, а заява у порядку виконання судового рішення щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, ОСОБА_1 не було наведено наявні причини, які б перешкоджали їй одночасно звернутися до Сумського окружного адміністративного суду щодо оскарження спірної постанови.

Крім цього обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов`язані з цим.

Позивач була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і скористалася тим, який вважала найбільш прийнятним. На час звернення до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання виконавчого документа, який не підлягає виконанню, позивач не була обтяжена забороною на звернення до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом.

А тому обрання особою в іншій справі неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є поважною причиною пропущення позовної давності у цьому випадку.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/210/19.

А відтак посилання на необхідність враховувати у перебіг процесуальних строків час перебування спору в Ковпаківському районному суді м. Суми у зв`язку з обрання позивачем невірного способу захисту цивільного права та інтересу, у цьому випадку є необґрунтованим, оскільки навіть після прийняття Ковпаківським районним судом м. Суми ухвали від 06.07.2023 позивач звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з цим позовом вже понад 10 робочих днів з дня прийняття ухвали. Будь-якого обґрунтування зволікання і необхідності очікування набрання законної сили такої ухвали за таких обставин, що позивачу з ухвали фактично стало відомо про неналежний спосіб захисту, у заяві ОСОБА_1 не наведено.

Доводи позивача про те, що відмова суду в поновленні строку звернення до суду перешкоджає в доступі до правосуддя, є безпідставними, оскільки право на розгляд та вирішення спору кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність у неї юридичної освіти також не може бути підставою для поновлення строку, оскільки позивач сама відмічає, що неодноразово з метою звернення до суду зверталась за допомогою до юриста. Крім того, у постановах від 27 листопада 2018 року у справі №473/2236/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а Верховний Суд вказав, що нерозуміння або незнання законодавства не свідчить про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку.

Суд також, зауважує, що введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.

Так, заява про поновлення процесуальних строків та матеріали справине містять аргументів щодо того, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду, а тому посилання на введення воєнного стану також не бере суд до уваги. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №320/9598/22.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що вік, стан здоров`я, перебування на лікуванні, обмеження, пов`язані з внутрішнім переміщенням тощо створюють об`єктивні труднощі для життєдіяльності людини, реалізації нею своїх прав, а їх наявність за певних умов може свідчити про поважність причин не здійснення тих чи інших дій, в т.ч. пропуску строку звернення до суду.

Водночас, пропуск строку не може бути безмежним чи тривати невиправдано довго, за умови, що поважні причини, які зумовили його пропуск, відпали. При цьому, вчинення протягом цього часу одних дій і не вчинення інших ставить під сумнів наявність таких труднощів та об`єктивну неспроможність реалізації особою тих чи інших прав і виключає можливість врахування таких обставин як поважних під час вирішення питання дотримання строку звернення до суду.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 0440/7046/18.

Таким чином з матеріалів позовної заяви не слідує, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість до своїх прав та звернутися з цим позовом до суду, якщо і не в межах десятиденного строку, встановленого кодексом, то хоча б без зайвих зволікань та в межах розумного строку з огляду на встановлення законодавцем для такої категорії спорів скорочених строків звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого кодексом строку, та відповідно не надано доказів на їх підтвердження.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання вказаної позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважною, а тому у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Отже, позивачем лише частково усунено недоліки. Інших заяв у порядку виконання ухвали про залишення позову без руху від 28.07.2023, станом на час прийняття цієї ухвали позивачем не подано.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст. 169 КАС України).

З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 22, 123, 161, 169, 171, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Балаби Ліни Олександрівни, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання незаконною та скасування постанови і додані до неї документи - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко