Рішення № 112848822, 16.08.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 р. Справа №480/2102/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.16-21) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області) та до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в м.Києві), в якій, з урахування заяви про уточнення вимог (а.с.71), просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення №183450023686 від 09.02.2023 ГУ ПФУ в м.Києві;

2) зобов`язати ГУ ФПУ в Сумській області та ГУ ПФУ в м.Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію по інвалідності, періоди роботи

з 07.08.1989 по 14.08.1989 - 8 днів;

з 04.04.1990 по 09.07.1991 - 1 рік 3 міс. 9 днів;

з 17.01.1994 по 30.07.1994 - 6 міс. 13 днів;

з 12.08.1994 по 19.12.1997 - 3 роки 4 міс. 7 днів;

з 03.08.2015 по 03.04.2017 - 1 рік 8 місяців;

з 01.11.2009 по 23.01.2015 - 5 років 2 міс. 23 дн.;

з 01.07.2015 по 31.07.2015 - 1 місяць;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву від 01.02.2023. ОСОБА_1 , призначивши йому пенсію по інвалідності з дати визнання інвалідом 2-ої групи, тобто з 07.11.2022, та подати суду звіт про це протягом 10 робочих днів з дня отримання судового рішення по даному позову.

Вимоги вмотивовано тим, що не зарахування органом пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів у належній йому трудовій книжці серії НОМЕР_1 через її невірне оформлення та невірним обчисленням відповідачем періодів роботи, які мають бути зараховані до загального страхового стажу, є протиправним. Так, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено, а обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Отже, неналежне оформлення роботодавцем трудової книжки шляхом невнесення запису про дату народження не може бути підставою для врахування або неврахування певного періоду роботи до трудового стажу. Більш того, згідно Інструкції № 162 і згідно Інструкції №58 власний підпис працівника не є обов`язковим реквізитом трудової книжки і, також, не впливає на обчислення трудового стажу.

Ухвалою суду від 22.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.27). Крім того, вказаною ухвалою у ГУ ПФУ в Сумській області було витребувано додаткові докази у справі, на виконання вимог якої такі докази було надано (а.с.34-56).

ГУ ПФУ в м.Києві подано відзив на позовну заяву (а.с.57-60), в якому представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, довідка про військову службу, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж складає 11 років 6 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Трудова книжка заявника заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, так як на першій сторінці відсутня дата народження та не внесено запис про виправлення, тому для підрахунку стажу вона не береться. До загального стажу не враховано: трудову книжку № НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження та підпис заявника.

При цьому, відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.

Отже, періоди роботи до 2004 року зараховуються до страхового стажу на підставі трудової книжки, довідки, виписки з наказів, трудового договору, диплому про навчання, свідоцтва про народження дітей та інших документів, а з 01.01.2004 зараховуються на підставі відомостей персоніфікованого обліку.

Ухвалами суду від 01.05.2023, 26.05.2023, 05.06.2023 та від 28.06.2023 у відповідачів витребовувалися додаткові докази та пояснення, а позивачу було запропоновано надати суду додаткові пояснення з обґрунтуванням позовних вимог щодо спірного періоду з 03.05.2015 по 03.04.2017 (а.с.66, 86, 93, 121), на виконання вимог яких позивачем надано пояснення, відповідачами - пояснення та додаткові докази (а.с.71, 73-82, 84, 89-92, 96-120, 123).

Позивач у поясненнях уточнив два спірних періоди і просив зобов`язати відповідачів зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію по інвалідності, періоди роботи з 17.01.1994 по 30.07.1994 - 6 міс. 13 днів та з 03.08.2015 по 03.04.2017 - 1 рік 8 місяців.

Відповідачі у поясненнях додатково в заперечення позовних вимог вказали, що:

1) загальний страховий стаж позивача зараховано згідно довідок:

- № 25-03-36 від 31.01.2023 період роботи з 06.02.1986 по 02.10.1986 (7 місяців 27 днів);

- №234 від 04.01.2022 період проходження військової служби з 29.05.1987 по 07.04.1989 (1 рік 10 місяців 9 днів);

- №2181 від 19.12.2022 період роботи з 15.08.1989 по 05.03.1990 (6 місяців 21день);

- №2183 від 19.12.2022 період роботи з 17.07.1991 по 11.11.1991(3 місяці 25 днів)

- даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загально обов`язкового державного соціального страхування: з 01.05.2000 по 30.04.2001 (1рік), 01.07.2002 по 31.07.2002 (1 місяць), з 01.11.2009 по 23.01.2015 (5 років 3 дні), 02.02.2015 по 30.06.2015(5 місяців), з 03.08.2015 по 31.12.2016 (1 рік 5 місяців), 01.01.2017 по 31.01.2017 (1 місяць), з 01.02.2017 по 31.01.2018 (2 місяці), оскільки наявна сплата внесків;

- період роботи з 03.08.2015 по 03.04.2017 зараховано до страхового стажу згідно системи персоніфікованого обліку, а саме: з серпня 2015 р. по березень 2017 р. страхові внески сплачені за повні місяця, за квітень 2017 р.;

2) до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- з 07.08.1989 по 14.08.1989 (8 днів), оскільки в довідці № 2181 від 19.12.2022 відсутній наказ про зарахування (вбачається розбіжності дат). Відповідно до пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця;

- з 01.11.2009 по 31.03.2010 (2 місяці 14 днів), оскільки наявні суми сплачених страхових внесків є меншими, ніж мінімальний страховий внесок (плата внесків не за повні місяці);

- з 01.07.2015 по 31.07.2015 (1 місяць) відсутня сплата внесків;

- з 01.04.2017 по 31.01.2018 (10 місяців) відсутня сплата внесків, згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).

ГУ ПФУ в Сумській області станом на сьогодні відзиву на позовну заяву подано до суд не було.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2022 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №658487 встановлено II групу інвалідності (а.с.9-а, 24-а). Відтак, з 07.11.2022 позивач є особою з інвалідністю II групи.

ОСОБА_1 після досягнення 53 років, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області через територіальний підрозділ - Сумське об`єднане управління ПФУ, із заявою від 01.02.2023 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.42, 74, 106). При цьому, до такої заяви позивач додав, у т.ч. копії, паспорту, РНОКПП, трудову книжку, виписку з акта огляду МСЕК про встановлення, зняття або заміну групи інвалідності 12ААВ №658487, військовий квиток № НОМЕР_3 , диплом про навчання (довідка №10), довідку про заробітну плату №2181/1, довідку про зміну назви організації, довідку про прийняття на роботу (навчання) №25-03-36, довідку про прийняття на роботу (навчання) №17, довідку про прийняття на роботу (навчання) №2181, довідку про прийняття на роботу (навчання) №2183, свідоцтво про народження, документи про стаж, що визначені Порядком про підтвердження наявного трудового стажу №637 (а.с.43, 75, 107).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в м.Києві, рішенням якого від 09.02.2023 №183450023686 (а.с.10, 25, 38, 82, 90, 102) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, у рішенні вказано, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, довідка про військову службу, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж складає 11 років 6 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального стажу не враховано: трудову книжку НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження та підпис заявника.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в м.Києві від 09.02.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно частини 1 статті 31 Закону №1058-IV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Суд встановив, що позивач при подачі 01.02.2023 заяви про призначення пенсії досяг 53 річного віку. Таким чином, для призначення позивачу пенсії по інвалідності його страхований стаж повинен був становити не менше 13 років відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058-IV.

Так, з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , виписаної 07.08.1989 (а.с.22-24, 52-56, 79-81, 116-120) судом встановлено, що позивач, зокрема:

- 07.08.1989 згідно наказу від 04.08.1989 №35-К прийнятий на роботу муляром 3-го розряду, а 05.03.1990 згідно наказу від 05.03.1990 №14-Л звільнений за угодою сторін (записи №№1,2);

- 04.04.1990 розпочав трудову діяльність у кооперативі "Подряд" муляром ремонтно-будівельних робіт, а 09.07.1991 звільнений з кооперативу за власним бажанням (записи №№3,4);

- 17.01.1994 почав працювати в МХПП "Фенікс" на посаді товарознавця, 30.07.1994 переведений на посаду заступника директора, а 30.07.1994 - звільнений згідно поданої заяви (записи №№7,8,9);

- 12.08.1994 почав працювати в ТОВ "Альта Вир" на посаді товарознавця, 27.12.1995 - переведений на посаду заступника директора, а 19.12.1997 - звільнений за власним бажанням (записи №№10,11,12);

- 01.11.2009 прийнятий на посаду монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій в ТОВ "Оконенко", а 23.01.2015 - звільнений за згодою сторін (записи №№17,18);

- 01.07.2015 прийнятий в ТОВ "Оконенко" на посаду виконавчого директора, а 31.07.2015 - звільнений з займаної посади за згодою сторін (записи №№24,25);

- 03.08.2015 почав працювати в ТОВ "ІСМ" на посаді виконавчого директора, а 03.04.2017 - звільнений з роботи за угодою сторін (записи №№26,27).

У свою чергу, ГУ ПФУ в м.Києві, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії рішенням від 09.02.2023, у такому рішенні та у відзиві на позовну заяву вказує, що до загального стажу позивача не враховано: трудову книжку НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження та підпис заявника.

Поряд з цим у рішенні відповідач не наводить який стаж позивача було враховано, а який ні.

Лише з розрахунку стажу ОСОБА_1 за формою РС-право (а.с.11, 26, 78, 90зворот), а також пояснення представників відповідачів (а.с.89,97-98) вбачається, що періоди роботи позивача з 07.08.1989 по 14.08.1989; з 04.04.1990 по 09.07.1991; з 17.01.1994 по 30.07.1994; з 12.08.1994 по 19.12.1997; з 01.11.2009 по 31.03.2010, з 01.07.2015 по 31.07.2015 позивачу не було враховано до його трудового стажу.

При цьому, виходячи з пояснень представників відповідачів спірні періоди позивача були не враховані не лише, у зв`язку з неприйняттям трудової книжки ОСОБА_1 , а й з інших підстав.

Так, період з 07.08.1989 по 14.08.1989 (8 днів) не було враховано, оскільки в довідці № 2181 від 19.12.2022 відсутній наказ про зарахування (вбачається розбіжності дат), а відповідно до пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Періоди з 01.11.2009 по 31.03.2010 та з 01.07.2015 по 31.07.2015 не були враховані, оскільки наявні суми сплачених страхових внесків є меншими, ніж мінімальний страховий внесок (плата внесків не за повні місяці) або відсутня сплата внесків.

Інші періоди з 04.04.1990 по 09.07.1991; з 17.01.1994 по 30.07.1994, з 12.08.1994 по 19.12.1997, не були враховані відповідачем через не прийняттям трудової книжки ОСОБА_1 .

Суд не може погодитися з правомірністю прийнятого рішення ГУ ПФУ в м.Києві з огляду на наступне.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, до 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон України Про пенсійне забезпечення), відповідно до ч.1 ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи..

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

На момент внесення записів за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень або заміни ім`я та по батькові ініціалами) та дати народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (п.2.10 Інструкції № 162).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.11 Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкції № 58).

Також відповідно до приписів Інструкції № 162 та п. 13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування спеціального стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Крім того, згідно із п.2 Порядку від 12.08.1993 №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про п е р і о д роботи позивача, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, такі записи не містять виправлень та підчисток.

При цьому, не зазначення на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки серії НОМЕР_5 дати народження ОСОБА_1 та не звірення підписом ОСОБА_1 правильності внесених до трудової книжки відомостей на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки жодним чином не впливає на записи в ній, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки НОМЕР_5 , виписаної 07.08.1989 року позивачу ОСОБА_1 . Більше того належність цієї трудової книжки саме позивачу ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві відповідачем не заперечувалось.

Крім іншого, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем-2 при прийнятті рішення не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, не взяття до уваги даних трудової книжки позивача, в якій містяться належним чином оформлені дані про періоди роботи позивача при обрахунку та зарахуванні їх страхового стажу позивача відповідачем-2 при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправним.

Щодо не врахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 07.08.1989 по 14.08.1989 (8 днів) з тих підстав, що в довідці № 2181 від 19.12.2022 відсутній наказ про зарахування (вбачається розбіжності дат), суд зазначає, що вказані підстави не були зазначені в обґрунтування прийнятого рішення, а відтак вказані доводи є необґрунтованими.

При цьому, щодо вказаного періоду суд вважає необхідним відмітити, що дійсно відповідно до пункту 27 Порядку від 12.08.1993 №637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Згідно архівної довідки виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.12.2022 №2181 в архівних фондах дільниці "Рембудмонтаж" Сумського виробничого об`єднання "Сумчанка" у наказах особового складу ОСОБА_1 значиться звільненим з посади муляра 3 розряду 1990 року відповідно до наказу від 05.03.1990 №14-л, а у відомостях нарахування заробітної плати значиться з серпня 1989 року по березень 1990 року включно (а.с.37, 101). Тобто, дійсно, у вказаній довідці не вказано дату прийняття позивача на роботу. Втім, як встановлено судом та вказувалось вище, згідно даних трудової книжки, яка безпідставно не була взята до уваги відповідачем, 07.08.1989 згідно наказу від 04.08.1989 №35-К ОСОБА_1 прийнятий на роботу муляром 3-го розряду, а 05.03.1990 згідно наказу від 05.03.1990 №14-Л звільнений за угодою сторін (записи №№1,2 трудової книжки позивача(а.с.7). Відтак, з огляду на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, та з урахуванням вищевказаних висновків стосовно записів у трудовій книжці, внесення до трудової книжки позивача записів №№1,2 належним чином, що не містять виправлень та підчисток, то не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 07.08.1989 по 14.08.1989, є протиправним.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.11.2009 по 31.03.2010, з підстав сплати внесків у меншому розмірі, та за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 (1 місяць), з підстав відсутньої сплати внесків, суд вказує наступне.

За змістом статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Частина друга статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі -Закон №2464-VI) у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI також покладає обов`язок своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на роботодавців.

Водночас Верховний Суд неодноразово (постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20) робив висновок про те, що невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позбавляє позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

При цьому, довідкою форми ОК-5 від 01.02.2023 підтверджено нарахування позивачу заробітної плати за період з 01.11.2009 по 23.01.2015 та з 01.07.2015 по 31.07.2015 таким роботодавцем - ТОВ "Оконенко" (а.с.49зворот-51, 76-77, 91-92, 113зворот-115).

Відтак, сплата страхових внесків у меншому розмірі роботодавцем - ТОВ "Оконенко" за позивача за період з 01.11.2009 по 31.03.2010, та не сплата страхових внесків цим же роботодавцем - ТОВ "Оконенко" у період з 01.07.2015 по 31.07.2015 не є підставою для не врахування такого періоду роботи до загального страхового стажу, що дає право на пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, періоди роботи позивача з 07.08.1989 по 14.08.1989, з 04.04.1990 по 09.07.1991, з 17.01.1994 по 30.07.1994, з 12.08.1994 по 19.12.1997, з 01.11.2009 по 31.03.2010, з 01.07.2015 по 31.07.2015, мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача більше 13 років страхового стажу, що є достатнім стажем для призначення пенсії по інвалідності, позивач досяг необхідного пенсійного віку для призначення такого виду пенсії, подані позивачем документи у повному обсязі надавали змогу відповідачу-2 встановити цей факт та призначити пенсію по інвалідності, а отже, рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 09.02.2023 №183450023686, не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 09.02.2023 №183450023686, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області (як орган Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання позивача) повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2023 та за результатами її розгляду прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 з 07.11.2022 пенсію по інвалідності, зарахувавши до стажу, який дає право на призначення такої пенсії періоди роботи позивача з 07.08.1989 по 14.08.1989, з 04.04.1990 по 09.07.1991, з 17.01.1994 по 30.07.1994, з 12.08.1994 по 19.12.1997, з 01.11.2009 по 31.03.2010, з 01.07.2015 по 31.07.2015.

При цьому суд відмічає, що у справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України Про пенсійне забезпечення та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії..

У даному випадку, позивач звертався до з заявою до ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.42), заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Житомирській області та прийнято відповідне рішення за результатом розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, а відтак, електронна пенсійна справа, яка була отримана для опрацювання, була повернена (передана) засобами програмного забезпечення органом, що нараховує та виплачує позивачу пенсію за місцем фактичного проживання особи, тобто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області.

Згідно вимог ст. 85 Закону України Про пенсійне забезпечення, ч.1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) з а м і с ц е м фактичного п р о ж и в а н н я пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що з заявою позивач звертався саме до ГУ ПФУ в Сумській області через Сумське об`єднане управління ПФУ (а.с.42) та де і перебуває пенсійна справа позивача, суд дійшов висновку, що належним та цілком ефективним способом порушених прав позивача є зобов`язання саме ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача та призначити спірну пенсію.

Таким чином суд не вбачає підстав для зобов`язання додатково і ГУ ПФУ в м.Києві зарахувати спірні періоди до стажу позивача.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

З огляду на те, що позивачу 07.11.2022 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 658487 (а.с.9-а, 24-а), а із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 01.02.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, то пенсія по інвалідності маж бути призначена ОСОБА_1 з дня встановлення інвалідності - 07.11.2022.

Разом з тим, матеріалами справи (а.с.11, 26, 78. 90зворот) та поясненнями представників ГУ ПФУ в м.Києві та ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.96,97-98) підтверджено, що період роботи з 01.04.2010 по 23.01.2015 (що складає 5 років 3 дні (з урахуванням визнання відповідачем (а.с.96) неврахування стажу з 01.11.2009 по 31.03.2010 (входить у загальний період з 01.11.2009 по 23.01.2015), що визнано судом протиправним) та з 03.08.2015 по 03.04.2017, що складає 01 рік 08 місяців, зараховано до страхового стажу згідно системи персоніфікованого обліку, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в м.Києві фактично повторно зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію по інвалідності, період роботи з 01.04.2010 по 23.01.2015 та з 03.08.2015 по 03.04.2017.

Також суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача зарахувати конкретну кількість років, місяців та днів у кожному спірному періоді, оскільки приймаючи оскаржуване рішення відповідачем у рішенні взагалі не обраховувались такі періоди, а відтак, такі вимоги заявлені передчасно. При цьому зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії по інвалідності періоди роботи позивача з 07.08.1989 по 14.08.1989, з 04.04.1990 по 09.07.1991, з 17.01.1994 по 30.07.1994, з 12.08.1994 по 19.12.1997, з 01.11.2009 по 31.03.2010, з 01.07.2015 по 31.07.2015 є повним та належним способом захисту прав позивача у цьому випадку.

Що стосується клопотання позивача про встановленого судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб`єкта владних повноважень. При цьому це є правом, а не обов`язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання цього судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Берестовська, буд.1, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09.02.2023 №183450023686, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2023 та за результатами її розгляду прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 з 07.11.2022 пенсію по інвалідності, зарахувавши до стажу, який дає право на призначення такої пенсії періоди роботи ОСОБА_1 з 07.08.1989 по 14.08.1989; з 04.04.1990 по 09.07.1991; з 17.01.1994 по 30.07.1994; з 12.08.1994 по 19.12.1997; з 01.11.2009 по 31.03.2010; з 01.07.2015 по 31.07.2015.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.08.2022.

Суддя І.Г. Шевченко