Рішення № 112844695, 14.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/3286/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеаз груп"

до Приватного акціонерного товариства "Електроград"

про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних та пені в розмірі 360 947,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семенуха І.О., ордер серія АЕ № 1182607;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеаз груп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Електроград» про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних та пені в розмірі 360 947,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 2754 від 09.01.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2023.

21.03.2023 представником відповідача подано відзив на позову заяву.

27.03.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 03.04.2023 представник позивача з`явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 01.05.2023.

19.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

26.04.2023 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, клопотання про відкладення судового засідання, продовження строку проведення підготовчого провадження та заперечення на відповідь на відзив.

28.04.2023 представником позивача подано клопотання про застосування строку позовної давності.

01.05.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.

У судове засідання 01.05.2023 представники сторін з`явились.

За наслідками розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів з урахуванням думки представника позивача, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні, оскільки докази, які просить витребувати представник відповідача наявні в матеріалах справи.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 15.05.2023.

03.05.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

09.05.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

12.05.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 15.05.2023 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 підготовче засідання відкладено на 05.06.2023.

15.05.2023 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

17.05.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.06.2023 представником відповідача подано заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.06.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 19.06.2023

07.06.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

19.06.2023 представником позивача подано заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У судове засідання 19.06.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про витребування доказів у сторін, яку занесено до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 17.07.2023

04.07.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023.

13.07.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023.

У судове засідання 17.07.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 31.07.2023.

28.07.2023 представником відповідача подано заяву про відкладення судового засідання та про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У судове засідання 31.07.2023 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 14.08.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеаз Груп» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Електроград» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 2754 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації або у рахунку-фактурі, а покупець - прийняти і оплатити таки товар в кількості, комплектності, асортимент та за ціною згідно специфікації або рахунку-фактурі. Товар повинен бути новим.

При поставці товару за цим Договором сторонами будуть використовуватись вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого відповідає вимоги діючих стандартів, технічних умов, технічним вимогам, умовам, визначеним у Специфікації (п.1.1 Договору), та підтверджується сертифікатом якості (паспорт якості) або іншим документом заводу-виробника, що підтверджує якість товару та направляється покупцю одночасно з товаром, що поставляється.

Згідно з п. 2.2 Договору приймання товару здійснюється сторонами відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (із змінами та доповненнями) і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів на народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (із змінами та доповненнями), в частині, що не суперечить умовам Договору.

У відповідності до пунктів 3.1 та 3.2 Договору ціна на товар, що поставляється, вказується в рахунку-фактурі, та є незмінною протягом строку дії цього Договору, крім випадків, встановлених діючим законодавством у сфері державних закупівель.

Оплата товару здійснюється у національній валюті України - гривні (з урахуванням ПДВ). Загальна сума цього Договору становить 3 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 600 000,00 грн. Вартість тари, упакування та маркування товару входить у суму Договору.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом 100% попередньої оплати покупцем вартості товару, що постачається покупцю протягом 2 календарних днів після виставлення рахунку, при наявності товару на складах постачальника. Інші умови розрахунків зазначаються окремо у кожній специфікації.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Договору строк поставки товару - протягом 60 робочих днів з дня відправлення покупцем письмової заявки та 100% попередньої оплати. Поставка товару на склад покупця здійснюється за обов`язковим попереднім узгодженням дня, часу і кількості товару, що поставляється, з представником покупця.

Поставка товару покупцеві здійснюється шляхом його передачі постачальником організації пошитого зв`язку.

Товар вважається поставленим покупцю з моменту передачі його організації поштового зв`язку.

Пунктом 6.1.1 Договору узгоджено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар.

У відповідності до пунктів 8.1-8.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком обставин непереборної сили - стихійних лих, війни, блокади, урядових рішень та подібних обставин, не залежних від волі Сторін (далі - форс-мажорні обставини) та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання Договору.

У випадку якщо такі обставини та/або їх наслідки тривають більш ніж 2 місяці, кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору. В цьому випадку сторона, яка повністю або частково виконала свої зобов`язання за Договором, має право вимагати від іншої сторони виконання зустрічного зобов`язання, або, у разі неможливості виконання, відшкодування прямих витрат, пов`язаних з виконанням зобов`язання за Договором.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов`язань за цим Договором в умовах, передбачених в п. 8.1 цього Договору, зобов`язана в строк не більше 5 днів письмово сповістити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однією із сторін про неможливість виконання взятих на себе за цим Договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатись на будь-яку згадану обставину, як на основу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Сторона, що заявила про настання обставин непереборної сили, повинна надати документ компетентного органу України, в якому мають бутив казані характер обставин непереборної сили, їх наслідків та тривалість.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами свої грошових зобов`язань (п. 11.1 Договору).

02 січня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду, якою сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору по 31.12.2021.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 103 від 23.01.2019 на суму 9 315,68 грн., № 206 від 06.02.2019 на суму 1 395,44 грн., № 372 від 01.03.2019 на суму 2 587,20 грн., №442 від 18.03.2019 на суму 5 121,10 грн., № 505 від 25.03.2019 на суму 7 893,18 грн., № 536 від 28.03.2019 на суму 2 184,84 грн., № 506 від 04.04.2019 на суму 5 354,92 грн., № 1148 від 13.06.2019 на суму 6 566,90 грн., № 1379 від 18.07.2019 на суму 4 409,59 грн., № 1380 від 18.07.2019 на суму 4 340,87 грн., № 1651 від 23.08.2019 на суму 20 023,79 грн., № 1682 від 30.08.2019 на суму 4 707,67 грн., №1865 від 20.09.2019 на суму 2 524,94 грн., № 1941 від 27.09.2019 на суму 52 194,00 грн., № 1942 від 27.09.2019 на суму 38 073,55 грн., № 2197 від 31.10.2019 на суму 235 735,48 грн., № 2299 від 15.11.2019 на суму 3 219,31 грн., № 2300 від 15.11.2019 на суму 43 678,50 грн., № 2330 від 19.11.2019 на суму 49 931,30 грн., № 2435 від 03.12.2019 на суму 2 875,52 грн., № 2545 від 16.12.2019 на суму 5 175,07 грн., № 260 від 14.02.2020 на суму 56 314,02 грн., № 463 від 20.09.2020 на суму 11 606,77 грн., № 561 від 08.04.2020 на суму 85 967,54 грн., № 639 від 15.04.2020 на суму 24 558,20 грн., № 678 від 22.04.2020 на суму 15 822,34 грн., № 679 від 22.04.2020 на суму 171 935,06 грн., № 677 від 22.04.2020 на суму 171 218,04 грн., № 732 від 28.04.2020 на суму 130 476,12 грн., № 750 від 04.05.2020 на суму 82 101,40 грн., № 751 від 04.05.2020 на суму 168 323,20 грн., № 752 від 04.05.2020 на суму 257 858.74 грн., № 753 від 04.05.2020 на суму 54 734,06 грн., № 784 від 06.05.2020 на суму 55 369,04 грн., № 800 від 07.05.2020 на суму 82 221,55 грн., № 801 від 07.05.2020 на суму 41 970,19 грн., № 859 від 21.05.2020 на суму 41 442,16 грн., № 919 від 27.05.2020 на суму 80 855,11 грн., № 932 від 28.05.2020 на суму 193 048,70 грн., № 964 від 04.06.2020 на суму 41 800,76 грн., № 1195 від 10.07.2020 на суму 138 623,95 грн., № 1337 від 29.07.2020 на суму 54 574,67 грн., № 1426 від 13.08.2020 на суму 126 215,14 грн., № 1516 від 28.08.2020 на суму 53 001,31 грн., № 1618 від 11.09.2020 на суму 26 853,08 грн., № 1637 від 16.09.2020 на суму 82 674,73 грн., № 1668 від 21.09.2020 на суму 82 674,73 грн., № 1669 від 22.09.2020 на суму 51 201,04 грн., № 1686 від 25.09.2020 на суму 53 767,15 грн., № 1687 від 25.09.2020 на суму 27 283,36 грн., № 1688 від 25.09.2020 на суму 26 853,08 грн., № 1746 від 25.09.2020 на суму 83 676,28 грн., № 1824 від 07.10.2020 на суму 4 151,93 грн., № 1889 від 16.10.2020 на суму 82 183,88 грн., № 2221 від 02.12.2020 на суму 27 522,40 грн., № 2345 від 15.12.2020 на суму 41 533,39 грн., № 2359 від 16.12.2020 на суму 169 487,09 грн., № 390 від 17.03.2021 на суму 1 263,92 грн., № 466 від 31.03.2021 на суму 117 249,73 грн., № 641 від 20.04.2021 на суму 3 345,96 грн.

Також, позивачем виставлено відповідачу, зокрема рахунки на оплату по замовленнях № 2648 від 28.05.2020 на суму 193 048,70 грн., № 4874 від 21.09.2020 на суму 134 877,31 грн., № 5178 від 07.10.2020 на суму 4 151,93 грн., № 5185 від 07.10.2020 на суму 82 183,88 грн., № 6144 від 01.12.2020 на суму 27 522,40 грн., № 6422 від 14.12.2020 на суму 41 533,39 грн., № 6347 від 09.12.2020 на суму 169 487,09 грн., № 1309 від 16.03.2021 на суму 117 249,73 грн.

Відповідач в свою чергу, поставлений позивачем товар оплатив частково, згідно платіжних інструкцій № 1589 від 22.01.2019 на суму 9 315,68 грн., № 1912 від 05.02.2019 на суму 1 395,44 грн., № 2402 від 28.02.2019 на суму 2 587,20 грн., № 2535 від 15.03.2019 на суму 5 121,10 грн., № 2664 від 22.03.2019 на суму 5 354,92 грн., № 2663 від 22.03.2019 на суму 10 078,02 грн., № 4028 від 12.06.2019 на суму 6 566,90 грн., № 286 від 18.07.2019 на суму 4 340,87 грн., № 287 від 18.07.2019 на суму 4 409,59 грн., № 4894 від 14.08.2019 на суму 4 707,67 грн., № 5041 від 22.08.2019 на суму 20 023,79 грн., № 5469 від 19.09.2019 на суму 2 524,94 грн., № 5578 від 24.09.2019 на суму 25 000,00 грн., № 5685 від 27.09.2019 на суму 38 073,55 грн., № 5682 від 27.09.2019 на суму 27 194,00 грн., № 5933 від 16.10.2019 на суму 10 000,00 грн., № 6191 від 31.10.2019 на суму 200 000,00 грн., № 6412 від 15.11.2019 на суму 3 219,31 грн., № 6411 від 15.11.2019 на суму 20 000,00 грн., № 6431 від 15.11.2019 на суму 46 554,02 грн., № 6499 від 19.11.2019 на суму 19 931,30 грн., № 6670 від 28.11.2019 на суму 1 171,80 грн., № 6934 від 13.12.2019 на суму 5 175,07 грн., № 7646 від 14.02.2020 на суму 20 000,00 грн., № 5480 від 14.02.2020 на суму 20 000,00 грн., № 8201 від 19.03.2020 на суму 11 606,77 грн., № 8328 від 27.03.2020 на суму 7 000,00 грн., № 5855 від 03.04.2020 на суму 10 000,00 грн., № 8378 від 06.04.2020 на суму 53 000,00 грн., №5885 від 07.04.2020 на суму 10 000,00 грн., № 8452 від 14.04.2020 на суму 15 441,80 грн., № 8451 від 14.04.2020 на суму 14 558,20 грн., № 8589 від 22.04.2020 на суму 7 000,00 грн., № 8646 від 22.04.2020 на суму 10 020,00 грн., № 8647 від 22.04.2020 на суму 24 521,20 грн., № 8648 від 22.04.2020 на суму 32967,53 грн., № 8649 від 22.04.2020 на суму 24 991,20 грн., № 8588 від 22.04.2020 на суму 151 680,11 грн., № 8724 від 28.04.2020 на суму 90 000,00 грн., № 8799 від 30.04.2020 на суму 54 734,06 грн., № 8782 від 30.04.2020 на суму 168 323,20 грн., № 8783 від 30.04.2020 на суму 161 161,70 грн., № 8792 від 30.04.2020 на суму 82 101,40 грн., № 8881 від 07.05.2020 на суму 25 000,00 грн., № 8857 від 07.05.2020 на суму 60 000,00 грн., № 6119 від 15.05.2020 на суму 20 000,00 грн., № 9011 від 21.05.2020 на суму 19 537,93 грн., № 9010 від 21.05.2020 на суму 41 000,00 грн., № 9186 від 27.05.2020 на суму 20 000,00 грн., № 9195 від 27.05.2020 на суму 442,16 грн., № 9194 від 27.05.2020 на суму 80 855,11 грн., № 9246 від 28.05.2020 на суму 100 000,00 грн., № 9383 від 04.06.2020 на суму 20 900,38 грн., № 9384 від 04.06.2020 на суму 29 099,62 грн., № 9583 від 19.06.2020 на суму 54 734,00 грн., № 9707 від 02.07.2020 на суму 26 889,76 грн., № 9706 від 02.07.2020 на суму 23 110,24 грн., № 9813 від 09.07.2020 на суму 13 586,36 грн., № 9814 від 09.07.2020 на суму 77 950,59 грн., № 9815 від 09.07.2020 на суму 38 814,70 грн., № 9812 від 09.07.2020 на суму 8 153,36 грн., № 6490 від 10.07.2020 на суму 70 000,00 грн., № 10039 від 29.07.2020 на суму 54 574,67 грн., № 6805 від 13.08.2020 на суму 16 332,77 грн., № 6804 від 13.08.2020 на суму 16 970,19 грн., № 6803 від 13.08.2020 на суму 96 697,04 грн., № 6914 від 26.08.2020 на суму 50 000,00 грн., № 6945 від 27.08.2020 на суму 13 284,07 грн., № 6944 від 27.08.2020 на суму 16 715,00 грн., № 7186 від 11.09.2020 на суму 29 809,00 грн., № 7185 від 11.09.2020 на суму 7 616,31 грн., № 7187 від 11.09.2020 на суму 12 574,44 грн., № 7196 від 11.09.2020 на суму 50 000,00 грн., № 7235 від 15.09.2020 на суму 63 640,70 грн., № 7236 від 15.09.2020 на суму 53 001,31 грн., № 7237 від 15.09.2020 на суму 9 358,00 грн., № 7271 від 21.09.2020 на суму 55 000,00 грн., № 7298 від 22.09.2020 на суму 20 000,00 грн., № 10669 від 16.10.2020 на суму 40 000,00 грн., № 10683 від 19.10.2020 на суму 40 000,00 грн., № 11089 від 27.11.2020 на суму 50 000,00 грн., № 11149 від 03.12.2020 на суму 15 000,00 грн., № 7709 від 14.12.2020 на суму 21 233,31 грн., № 7710 від 14.12.2020 на суму 20 766,69 грн., № 7718 від 15.12.2020 на суму 89 514,82 грн., № 7719 від 15.12.2020 на суму 105 485,18 грн., № 49 від 12.03.2021 на суму 1 263,92 грн., № 251 від 30.03.2021 на суму 150 000,00 грн., № 361 від 09.04.2021 на суму 10 000,00 грн., № 8460 від 16.04.2021 на суму 7 000,00 грн., № 975 від 16.06.2021 на суму 20 000,00 грн., № 548 від 18.01.2022 на суму 10 000,00 грн.

29 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Досудовою вимогою вих. №28/12 від 28.12.2022 про стягнення заборгованості в розмірі 233 754,80 грн., до якої долучив Акт звірки взаєморозрахунків, у відповідь на яку відповідач надав Відповідь вих. № 503 від 13.01.2023, у якій зазначив, що заборгованість становить 194 156,01 грн. та просив надати додатковий строк для здійснення розрахунків.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що ПрАТ «Електроград» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснило, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 233 754,80 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 15 329,69 грн., пеню в розмірі 21 658,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 90 205,01 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не зазначена дійсна загальна сума як сплачених коштів, так і здійснених поставок. Також відповідач зазначає, що жодних доказів відправлення товару через відділення пошти, як визначено у п. 5.2 Договору, до матеріалів справи не надано, а отже відсутній сам факт поставки товару. Відповідач зазначає, що у зв`язку з введенням воєнного стану настали форс-мажорні обставини. Відповідач також зазначає, що за відомостями, які були відомі відповідачу на момент укладення Договору, учасником позивача, як юридичної особи був суб`єкт господарювання російської федерації, а отже за грошовими зобов`язаннями відповідача діє мораторій. Крім того, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 Договору поставка товару покупцеві здійснюється шляхом його передачі постачальником організації пошитого зв`язку.

Товар вважається поставленим покупцю з моменту передачі його організації поштового зв`язку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеаз Груп» поставило безпосередньо Приватному акціонерному товариству «Електроград» товар загальною вартістю 3 529 068,67 грн., який прийнятий матеріально-відповідальною особою відповідача, згідно видаткових накладних № 103 від 23.01.2019 на суму 9 315,68 грн., № 206 від 06.02.2019 на суму 1 395,44 грн., № 372 від 01.03.2019 на суму 2 587,20 грн., №442 від 18.03.2019 на суму 5 121,10 грн., № 505 від 25.03.2019 на суму 7 893,18 грн., № 536 від 28.03.2019 на суму 2 184,84 грн., № 506 від 04.04.2019 на суму 5 354,92 грн., № 1148 від 13.06.2019 на суму 6 566,90 грн., № 1379 від 18.07.2019 на суму 4 409,59 грн., № 1380 від 18.07.2019 на суму 4 340,87 грн., № 1651 від 23.08.2019 на суму 20 023,79 грн., № 1682 від 30.08.2019 на суму 4 707,67 грн., №1865 від 20.09.2019 на суму 2 524,94 грн., № 1941 від 27.09.2019 на суму 52 194,00 грн., № 1942 від 27.09.2019 на суму 38 073,55 грн., № 2197 від 31.10.2019 на суму 235 735,48 грн., № 2299 від 15.11.2019 на суму 3 219,31 грн., № 2300 від 15.11.2019 на суму 43 678,50 грн., № 2330 від 19.11.2019 на суму 49 931,30 грн., № 2435 від 03.12.2019 на суму 2 875,52 грн., № 2545 від 16.12.2019 на суму 5 175,07 грн., № 260 від 14.02.2020 на суму 56 314,02 грн., № 463 від 20.09.2020 на суму 11 606,77 грн., № 561 від 08.04.2020 на суму 85 967,54 грн., № 639 від 15.04.2020 на суму 24 558,20 грн., № 678 від 22.04.2020 на суму 15 822,34 грн., № 679 від 22.04.2020 на суму 171 935,06 грн., № 677 від 22.04.2020 на суму 171 218,04 грн., № 732 від 28.04.2020 на суму 130 476,12 грн., № 750 від 04.05.2020 на суму 82 101,40 грн., № 751 від 04.05.2020 на суму 168 323,20 грн., № 752 від 04.05.2020 на суму 257 858.74 грн., № 753 від 04.05.2020 на суму 54 734,06 грн., № 784 від 06.05.2020 на суму 55 369,04 грн., № 800 від 07.05.2020 на суму 82 221,55 грн., № 801 від 07.05.2020 на суму 41 970,19 грн., № 859 від 21.05.2020 на суму 41 442,16 грн., № 919 від 27.05.2020 на суму 80 855,11 грн., № 932 від 28.05.2020 на суму 193 048,70 грн., № 964 від 04.06.2020 на суму 41 800,76 грн., № 1195 від 10.07.2020 на суму 138 623,95 грн., № 1337 від 29.07.2020 на суму 54 574,67 грн., № 1426 від 13.08.2020 на суму 126 215,14 грн., № 1516 від 28.08.2020 на суму 53 001,31 грн., № 1618 від 11.09.2020 на суму 26 853,08 грн., № 1637 від 16.09.2020 на суму 82 674,73 грн., № 1668 від 21.09.2020 на суму 82 674,73 грн., № 1669 від 22.09.2020 на суму 51 201,04 грн., № 1686 від 25.09.2020 на суму 53 767,15 грн., № 1687 від 25.09.2020 на суму 27 283,36 грн., № 1688 від 25.09.2020 на суму 26 853,08 грн., № 1746 від 25.09.2020 на суму 83 676,28 грн., № 1824 від 07.10.2020 на суму 4 151,93 грн., № 1889 від 16.10.2020 на суму 82 183,88 грн., № 2221 від 02.12.2020 на суму 27 522,40 грн., № 2345 від 15.12.2020 на суму 41 533,39 грн., № 2359 від 16.12.2020 на суму 169 487,09 грн., № 390 від 17.03.2021 на суму 1 263,92 грн., № 466 від 31.03.2021 на суму 117 249,73 грн., № 641 від 20.04.2021 на суму 3 345,96 грн.

При цьому, судом враховано, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

У даному випадку, матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеаз Груп» здійснило поставку товару, визначеного у видаткових накладних на загальну суму 3 529 068,67 грн. безпосередньо Приватному акціонерному товариству «Електроград», який був прийнятий матеріально-відповідальною особою відповідача. Доказів того, що відповідач скористався правом на відмову від прийняття товару або його повернення постачальнику суду не надано.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, сам факт поставки товару не засобами поштового зв`язку, не нівелює обставини щодо поставки товару вартістю 3 529 068,67 грн. та прийняття такого товару відповідачем згідно видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом 100% попередньої оплати покупцем вартості товару, що постачається покупцю протягом 2 календарних днів після виставлення рахунку, при наявності товару на складах постачальника. Інші умови розрахунків зазначаються окремо у кожній специфікації.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, беручи до уваги, що позивачем було поставлено товар, вказаний у видаткових накладних у повному обсязі, а відповідачем не виконано попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаній видатковій накладній.

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткової накладної на цей товар.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач в свою чергу, поставлений позивачем товар оплатив частково, на загальну суму 3 317 403,97 грн., згідно платіжних інструкцій № 1589 від 22.01.2019 на суму 9 315,68 грн., № 1912 від 05.02.2019 на суму 1 395,44 грн., № 2402 від 28.02.2019 на суму 2 587,20 грн., № 2535 від 15.03.2019 на суму 5 121,10 грн., № 2664 від 22.03.2019 на суму 5 354,92 грн., № 2663 від 22.03.2019 на суму 10 078,02 грн., № 4028 від 12.06.2019 на суму 6 566,90 грн., № 286 від 18.07.2019 на суму 4 340,87 грн., № 287 від 18.07.2019 на суму 4 409,59 грн., № 4894 від 14.08.2019 на суму 4 707,67 грн., № 5041 від 22.08.2019 на суму 20 023,79 грн., № 5469 від 19.09.2019 на суму 2 524,94 грн., № 5578 від 24.09.2019 на суму 25 000,00 грн., № 5685 від 27.09.2019 на суму 38 073,55 грн., № 5682 від 27.09.2019 на суму 27 194,00 грн., № 5933 від 16.10.2019 на суму 10 000,00 грн., № 6191 від 31.10.2019 на суму 200 000,00 грн., № 6412 від 15.11.2019 на суму 3 219,31 грн., № 6411 від 15.11.2019 на суму 20 000,00 грн., № 6431 від 15.11.2019 на суму 46 554,02 грн., № 6499 від 19.11.2019 на суму 19 931,30 грн., № 6670 від 28.11.2019 на суму 1 171,80 грн., № 6934 від 13.12.2019 на суму 5 175,07 грн., № 7646 від 14.02.2020 на суму 20 000,00 грн., № 5480 від 14.02.2020 на суму 20 000,00 грн., № 8201 від 19.03.2020 на суму 11 606,77 грн., № 8328 від 27.03.2020 на суму 7 000,00 грн., № 5855 від 03.04.2020 на суму 10 000,00 грн., № 8378 від 06.04.2020 на суму 53 000,00 грн., №5885 від 07.04.2020 на суму 10 000,00 грн., № 8452 від 14.04.2020 на суму 15 441,80 грн., № 8451 від 14.04.2020 на суму 14 558,20 грн., № 8589 від 22.04.2020 на суму 7 000,00 грн., № 8646 від 22.04.2020 на суму 10 020,00 грн., № 8647 від 22.04.2020 на суму 24 521,20 грн., № 8648 від 22.04.2020 на суму 32967,53 грн., № 8649 від 22.04.2020 на суму 24 991,20 грн., № 8588 від 22.04.2020 на суму 151 680,11 грн., № 8724 від 28.04.2020 на суму 90 000,00 грн., № 8799 від 30.04.2020 на суму 54 734,06 грн., № 8782 від 30.04.2020 на суму 168 323,20 грн., № 8783 від 30.04.2020 на суму 161 161,70 грн., № 8792 від 30.04.2020 на суму 82 101,40 грн., № 8881 від 07.05.2020 на суму 25 000,00 грн., № 8857 від 07.05.2020 на суму 60 000,00 грн., № 6119 від 15.05.2020 на суму 20 000,00 грн., № 9011 від 21.05.2020 на суму 19 537,93 грн., № 9010 від 21.05.2020 на суму 41 000,00 грн., № 9186 від 27.05.2020 на суму 20 000,00 грн., № 9195 від 27.05.2020 на суму 442,16 грн., № 9194 від 27.05.2020 на суму 80 855,11 грн., № 9246 від 28.05.2020 на суму 100 000,00 грн., № 9383 від 04.06.2020 на суму 20 900,38 грн., № 9384 від 04.06.2020 на суму 29 099,62 грн., № 9583 від 19.06.2020 на суму 54 734,00 грн., № 9707 від 02.07.2020 на суму 26 889,76 грн., № 9706 від 02.07.2020 на суму 23 110,24 грн., № 9813 від 09.07.2020 на суму 13 586,36 грн., № 9814 від 09.07.2020 на суму 77 950,59 грн., № 9815 від 09.07.2020 на суму 38 814,70 грн., № 9812 від 09.07.2020 на суму 8 153,36 грн., № 6490 від 10.07.2020 на суму 70 000,00 грн., № 10039 від 29.07.2020 на суму 54 574,67 грн., № 6805 від 13.08.2020 на суму 16 332,77 грн., № 6804 від 13.08.2020 на суму 16 970,19 грн., № 6803 від 13.08.2020 на суму 96 697,04 грн., № 6914 від 26.08.2020 на суму 50 000,00 грн., № 6945 від 27.08.2020 на суму 13 284,07 грн., № 6944 від 27.08.2020 на суму 16 715,00 грн., № 7186 від 11.09.2020 на суму 29 809,00 грн., № 7185 від 11.09.2020 на суму 7 616,31 грн., № 7187 від 11.09.2020 на суму 12 574,44 грн., № 7196 від 11.09.2020 на суму 50 000,00 грн., № 7235 від 15.09.2020 на суму 63 640,70 грн., № 7236 від 15.09.2020 на суму 53 001,31 грн., № 7237 від 15.09.2020 на суму 9 358,00 грн., № 7271 від 21.09.2020 на суму 55 000,00 грн., № 7298 від 22.09.2020 на суму 20 000,00 грн., № 10669 від 16.10.2020 на суму 40 000,00 грн., № 10683 від 19.10.2020 на суму 40 000,00 грн., № 11089 від 27.11.2020 на суму 50 000,00 грн., № 11149 від 03.12.2020 на суму 15 000,00 грн., № 7709 від 14.12.2020 на суму 21 233,31 грн., № 7710 від 14.12.2020 на суму 20 766,69 грн., № 7718 від 15.12.2020 на суму 89 514,82 грн., № 7719 від 15.12.2020 на суму 105 485,18 грн., № 49 від 12.03.2021 на суму 1 263,92 грн., № 251 від 30.03.2021 на суму 150 000,00 грн., № 361 від 09.04.2021 на суму 10 000,00 грн., № 8460 від 16.04.2021 на суму 7 000,00 грн., № 975 від 16.06.2021 на суму 20 000,00 грн., № 548 від 18.01.2022 на суму 10 000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 211 664,70 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 211 664,70 грн.

Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, суд зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, відповідно до пунктів 8.1-8.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Під форс-мажорними обставинами в Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання, тощо) обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, страйки, бойкоти, тощо), а також видання актів органами державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні забороні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань за Договором або перешкоджають такому виконання тошо. У випадку виникнення обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань продовжується на період аналогічний періоду існування непереборної сили.

Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Інформація про дію обставин непереборної сили повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на них.

Якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то кожна із сторін має право розірвати даний Договір шляхом направлення повідомлення іншій стороні про таке розірвання в односторонньому порядку, попередньо (за 10 календарних днів) повідомивши про це іншу сторону.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пункту 8.3. Договору, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не наведено обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання - здійснення розрахунків, строк виконання якого настав задовго до повномасштабного вторгнення росії.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договору, відповідачем не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

В свою чергу, щодо заперечень відповідача щодо того, що оскільки за відомостями, які були відомі відповідачу на момент укладення Договору, учасником позивача, як юридичної особи був суб`єкт господарювання російської федерації, а отже за грошовими зобов`язаннями відповідача діє мораторій, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" викладено в такій редакції: до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Отже, наведені відповідачем обставини підлягають з`ясуванню під час примусового виконання судового рішення, а не при вирішенні спору по суті.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та враховуючи, що ні відповідач як боржник за договором поставки, не надав доказів оплати вартості товару на більшу суму, ні позивач, як кредитор за договором поставки, не надав доказів поставки на більшу суму, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 211 664,70 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 15 329,69 грн., пеню в розмірі 21 658,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 90 205,01 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі порушення термінів оплати за товар, п. 6.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, пунктом 7.6 Договору сторонами узгоджено, що строк нарахування постачальником покупцю штрафних санкцій за Договором не обмежується шістьма місяцями з моменту виконання та/або неналежного виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням встановлених обставин щодо розміру заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 21 338,52 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленого розміру заборгованості, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 13 997,94 та інфляційні втрати в розмірі 79 687,73 грн.

Водночас суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з позовної заяви, означена заява була подана до суду засобами поштового зв`язку 23.02.2023.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 та який наразі триває.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 та ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 01.12.2022, прибутковий касовий ордер від 01.12.2022 на суму 15 000,00 грн., Додаткову угоду від 01.12.2022 та Акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 31.03.2023 на суму 15 000,00 грн.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, посилання відповідача не те, що прибутковий ордер підтверджує лише внесення оплати за вказаним договором, однак не вказує, що усі послуги, які надав адвокат відносяться до справи, спростовуються наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 31.03.2023 на суму 15 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38; ідентифікаційний код: 30734728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеаз груп" (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 31, кв. 18; ідентифікаційний код: 23072410) заборгованість у розмірі 211 664 (двісті одинадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 70 коп., пеню у розмірі 21 338 (двадцять одна тисяча триста тридцять вісім) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 13 997 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 79 687 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 926 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн. 94 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 650 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.08.2023

Суддя О.А. Грєхова