Рішення № 112842470, 15.08.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/30/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ,

до відповідача Управління соціальної політики Херсонської міської ради, м. Херсон,

про стягнення 114446,69грн

До Господарського суду Херсонської області 10.01.2022 надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" з спрямованими до Управління соціальної політики Херсонської міської ради вимогами про стягнення заборгованості за договором від 01.04.2015 № 01/04-187 про відшкодування витрат за послуги з безоплатного перевезення окремих категорій громадян в розмірі 61714,86грн основного боргу, 11068,16грн річних та 41663,67грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 11.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Однак, зазначена справа не була розглянута через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та окупацію міста.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 змінено територіальну підсудність справ

Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Після деокупації міста Херсон справа передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Литвиновій В.В. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023.

Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи та надання можливості висловити їм актуальну позицію щодо позовних вимог, суд ухвалою від 16.06.2023 дійшов висновку прийняти справу до свого провадження та розпочати розгляд справи спочатку. Так, встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

03.07.2023 представник відповідача ознайомилась з матеріалами справи відповідно до поданої до суду заяви, у якій зазначено, що ухвалу отримано 20.06.2023.

Отже, 15-денний строк для подання актуального відзиву на позовну заяву, сплинув, але нового відзиву відповідач не подавав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 01.02.2022 до Господарського cуду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України Про державний бюджет України не передбачено видатки на фінансування компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Також подано відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

16.02.2022 до Господарського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

01.04.2015 між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (позивач) та Управлінням соціальної політики Херсонської міської ради (відповідач) було укладено договір про відшкодування витрат за послуги з безоплатного перевезення окремих категорій громадян №01/04-187 (далі- Договір), за умовами якого позивач зобов`язався надати послуги з безоплатного перевезення водним транспортом окремих категорій громадян, які мають право на це відповідно до законодавства, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а відповідач зобов`язується за рахунок субвенцій з державного бюджету відшкодувати в межах бюджетних призначень витрати позивача за послуги з безоплатного перевезення водним транспортом окремих категорій громадян, які мають на це право відповідно до законодавства (п. 1.1, 1.2)

Сума договору 1775300 грн (п. 3.1), строк договору до 31.12.2015 (п. 6.1).

20.07.2015 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою збільшено ціну та уточнено джерела фінансування.

Відповідно до додаткової угоди ціна Договору складає 3 640 300,00 грн., а саме: кошти субвенції з державного бюджету - 1 775 300, 00грн.;

- кошти міського бюджету - 1 865 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, сума відшкодування вартості наданих послуг визначається по факту їх надання, за результатами кожного календарного місяця та фіксується в розрахунках відшкодування витрат та актах звіряння. Розрахунок відшкодування витрат за пільгове перевезення виконується згідно з персоніфікованими даними позивача відповідно до постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 та рішення виконкому міської ради від 15.05.2012 № 148.

Крім того, додатковою угодою № 1 до договору сторони виклали п. 4.2.3 договору в наступній редакції щодо обов`язку відповідача здійснювати розрахунки з позивачем протягом 5 робочих днів після надходження коштів субвенції з державного бюджету та коштів міського бюджету на відповідний рахунок замовника.

Згідно з п. 4.2.2 договору відповідач має протягом 5 робочих днів з моменту отримання оформлених належним чином документів, зазначених в п. 3.2 договору, підписати акт звірки.

Матеріали справи містять акти звірки сторін від 19.01.2016, потім станом на 01.01.2019, станом на 01.12.2019, станом на 01.06.2020, та станом на 05.05.2021 на суму 61714,86грн, тобто на виконання умов договору відповідач підписанням актів звірки розрахунків визнав отримання ним всіх необхідних документів та визнав, що позивачем надано послуг безоплатного перевезення пільгових категорій населення у 2015 році на суму 61714,86 грн. У відзиві відповідач також не заперечував щодо розміру наданих позивачем послуг за договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Позивач направив відповідачу претензію від 12.04.2016 № 01/03-299, але відповідач відмовив йому листом від 27.04.2016 № 8-4083-18/11.

Відповідач не надав суду доказів сплати 61714,86 грн, тому позовні вимоги про стягнення 61714,86 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 257 ЦК України).

Відповідач у заяві від 31.01.2022 № 186/2 (а.с. 35) просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на сплив позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив від 16.02.2022 зазначає, що позовна давність перервалась підписанням відповідачем актів звірки розрахунків.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред`явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Також в постанові від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16 Верховний Суд України зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами підписано акти звірки розрахунків на суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 61714,86 грн від 19.01.2016, потім станом на 01.01.2019, станом на 01.12.2019, станом на 01.06.2020, та станом на 05.05.2021.

До того ж, акти звірки розрахунків станом на 01.01.2019, станом на 01.12.2019, станом на 01.06.2020, та станом на 05.05.2021, відповідач направляв позивачу супровідними листами від 31.01.2019 № 176, від 04.12.2019 № 2359, №787 від 10.06.2020, № 555 від 03.04.2021 за підписом керівника відповідача (а.с. 14, 16, 18, 20), тобто акти звірки розрахунків підписані уповноваженою особою боржника (відповідача) та скріплені його печаткою.

Суд враховує, що останній раз відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.05.2021, яким визнано борг перед позивачем у сумі 61714,86грн, тому із цієї дати відбулося переривання позовної давності, а її перебіг почався заново і триває до 05.05.2024.

Таким чином, позивач звернувся з позовом 10.01.2022, тобто в межах строку позовної давності.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Через прострочення відповідачем оплати, позивачем просить стягнути 11068,16грн 3% річних та 41663,67 грн втрат від інфляції за період 06.01.2016 по 28.12.2021.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

У даному випадку, суд з огляду на дату звернення позивача до суду (позов надіслано поштою до суду 28.12.2021) та періоди, за які здійснено нарахування інфляційних втрат та річних, дійшов висновку, що строк позовної давності щодо інфляційних втрат та річних, нарахованих до 28.12.2018 - сплив.

Таким чином, розмір 3% річних за трирічний період, що передував подачі позову (28.12.2021), а саме - з 27.12.2018 по 27.12.2021 становить 5559,41рн:

Розмір інфляційних за зазначений період становить 12 460,24грн:

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) = 1.20190024

Інфляційне збільшення:

61 714,86 x 1.20190024 - 61 714,86 = 12 460,24 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідач посилається на те, що Законом України Про державний бюджет на 2016 рік не передбачено видатки на фінансування компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету, тобто відсутня вина відповідача у несплаті коштів позивачу і тому відсутні підстави для покладення відповідальності на нього.

Відповідно до ст. 627 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд відхиляє вищезазначені посилання відповідача та зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2270 грн судового збору, сплаченого за подання даного позову до суду покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2270/114446,69*79734,51=1581,50грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціальної політики Херсонської міської ради (код 26084619, м. Херсон вул. Потьомкінська 29) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (код 33404067, м. Київ, вул. Ю.Іллєнка 40) 61714,86грн основного боргу, 5559,41грн річних, 12460,24грн інфляційних втрат та 1581,50грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова