Рішення № 112842453, 02.08.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1328/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Петрова А.М. на підставі ордеру;

Від відповідача: Тихоша Д.С. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" про стягнення 2 060 022,19 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" до товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" (далі по тексту - ТОВ „Авто-плаза") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" (далі по тексту - ТОВ „Автоград Херсон") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 060 022,19 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 1 558 555,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. в частині повернення грошових коштів у строк до 31.12.2021р.

Ухвалою суду від 04.04.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11.05.2023р. до суду від ТОВ „Автоград Херсон" надійшла зустрічна позовна заява, пред`явлена до ТОВ „Авто-плаза", згідно якої відповідач просить суд визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ „Автоград Херсон" посилається на укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. із порушенням вимог Статуту, який визначає, що договір позики може бути укладений директором лише після отримання згоди загальних зборів учасників ТОВ „Автоград Херсон". При цьому, відповідачем вказано, що позивач знав про наявність зазначених обмежень, оскільки учасниками ТОВ „Автоград Херсон" є дві особи, одна з яких є директором ТОВ „Автоград Херсон", інша - директором ТОВ „Авто-плаза".

Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про наявність правових підстав для визнання договору недійсним та відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Ухвалою від 16.05.2023р. судом було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ „Автоград Херсон" до розгляду, об`єднано позовні вимоги ТОВ „Автоград Херсон" за зустрічним позовом зі справою №916/1328/23 в одне провадження.

ТОВ „Авто-плаза" заперечувало проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на схвалення договору про надання поворотної фінансової допомоги діями шляхом прийняття його до виконання. Позивачем було зазначено, що на дату укладення спірного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одночасно учасниками ТОВ „Авто-плаза" та ТОВ „Автоград Херсон", а також були призначені керівниками вказаних товариств. Підписання договору особами, які були єдиними учасниками ТОВ „Автоград Херсон", свідчить про його фактичне схвалення а, отже, підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.08.2011р. загальними зборами ТОВ „Автоград Херсон" було прийнято рішення, оформлене протоколом №1/08/11, яким на посаду директора було призначено ОСОБА_1 . На дату проведення загальних зборів учасниками товариства був ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належало по 50% статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. п. 1.5, 7.2 Статуту ТОВ „Автоград Херсон", затвердженого рішенням загальних зборів, яке оформлено протоколом №17 від 30.08.2018р., учасниками товариства виступають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить по 50% статутного капіталу товариства.

Згідно з п. п. 10.1, 10.2 Статуту ТОВ „Автоград Херсон" органами управління товариством є загальні збори та одноосібний виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом управління.

За змістом пп. 10.5.2.20, 10.5.2.20 п. 10.5.2 Статуту ТОВ „Автоград Херсон" до компетенції загальних зборів учасників товариства належать надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу (поставки тощо), надання послуг та будь-яких інших господарських, цивільних договорів, ціна яких перевищує 2 000 000,00 грн. (якщо договір укладається у іноземній валюті - то еквівалент такої суми за офіційним курсом НБУ національної валюти до іноземної валюти). Надання згоди на укладення договорів кредиту, позики, позички, застави (іпотеки), поруки (майнового поручительства), гарантії незалежно від ціни та особи, з якою укладаються такі договори.

Положеннями п. 10.10 Статуту ТОВ „Автоград Херсон" встановлено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є одноосібний орган - директор.

Відповідно п. 10.10.7 Статуту ТОВ „Автоград Херсон" директор не може без згоди загальних зборів учасників укладати договори кредиту, позики, позички, застави (іпотеки), поруки (майнового поручительства), гарантії незалежно від ціни та особи, з якою укладаються такі договори.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №550480464090 від 09.05.2023р. вбачається, що станом на 29.12.2020р. учасниками ТОВ „Авто-плаза" були дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керівником товариства призначений ОСОБА_2 .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №513781606884 від 09.05.2023р. вбачається, що станом на 29.12.2020р. учасниками ТОВ „Автоград Херсон" були дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керівником товариства призначений ОСОБА_1

29.12.2020р. між ТОВ „Авто-плаза" (Позикодавець) в особі генерального директора ОСОБА_2 та ТОВ „Автоград Херсон" (Позичальник) в особі генерального директора ОСОБА_1 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (зворотну фінансову допомогу) в розмірі, установленому договором, а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю.

Згідно з п. п. 2.1-3.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. сума ліміту позики за договором становить 3 000 000,00 грн., яка може видаватися частинами. Поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України (гривні) на загальну суму, що складається із вартості всіх частин наданої поворотної фінансової допомоги за цим договором. За цим договором відсотки не нараховуються та не сплачуються. Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на реквізити, вказані Позичальником.

Умовами п. п. 4.1, 5.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. визначено строк повернення - 31.12.2021р. Позичальник зобов`язаний повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору.

На підставі платіжного доручення №61012 від 30.12.2020р. ТОВ „Авто-плаза" на виконання договору №29/12 від 29.12.2020р. було перераховано на рахунок ТОВ „Автоград Херсон" грошові кошти у розмірі 1 558 555,00 грн.

Згідно підписаного між ТОВ „Авто-плаза" та ТОВ „Автоград Херсон" акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем за договором №29/12 від 29.12.2020р. станом на 31.12.2021р. становила 1 558 555,00 грн. Слід зазначити, що від імені позивача акт був підписаний бухгалтером, від імені відповідача - директором ОСОБА_1 .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №115084559919 від 27.01.2023р. вбачається, що учасниками ТОВ „Авто-плаза" залишаються дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який одночасно є керівником товариства.

На підтвердження факту невиконання ТОВ „Автоград Херсон" зобов`язань за договором №29/12 від 29.12.2020р. в частині повернення грошових коштів позивачем було надано виписку по банківському рахунку за період з 30.12.2020р. по 29.03.2023р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позовних вимог ТОВ „Авто-плаза" є вимоги до ТОВ „Автоград Херсон" про стягнення грошових коштів у розмірі 1 558 555,00 грн., які в порушення умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. не були повернуті відповідачем у строк до 31.12.2021р., а також вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції.

Предметом зустрічних позовних вимог ТОВ „Автоград Херсон" є вимоги до ТОВ „Авто-плаза" про визнання договору надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. недійсним з підстав підписання договору директором відповідача за відсутності згоди загальних зборів, про що позивачу було достеменно відомо.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р., укладений між сторонами по справі, за своєю правовою природою є договором позики, за умовами якого сплата процентів не передбачена.

Враховуючи доводи відповідача, наведені у обґрунтування зустрічного позову, господарський вважає за необхідне насамперед дослідити питання наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки ТОВ „Автоград Херсон" обґрунтовує зустрічні позовні вимоги фактом підписання договору директором за відсутності згоди загальних зборів, про що позивачу було достеменно відомо, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача у названій частині.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом вимог ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України).

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі №360/1742/18).

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у нормі ЦК України, а саме у частині третій статті 238 цього Кодексу, якою визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом цих норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

З огляду на приписи ст. ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що на дату укладення спірного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одночасно учасниками ТОВ „Автоград Херсон" та ТОВ „Авто-плаза" та одночасно керівниками даних товариств.

Враховуючи наявність у ОСОБА_2 статусу учасника ТОВ „Автоград Херсон", суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , підписуючи договір від імені ТОВ „Авто-плаза", був обізнаний із Статутом ТОВ „Автоград Херсон", яким передбачено необхідність отримання згоди загальних зборів на укладення директором договору позики.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ „Автоград Херсон" факту обізнаності позивача із обмеженнями повноважень директора ТОВ „Автоград Херсон" на укладення спірного договору за відсутності згоди загальних зборів.

Проте, вирішуючи питання щодо наявності підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що ТОВ „Авто-плаза" діяло недобросовісно або нерозумно, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018р. загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Учасниками ТОВ „Автоград Херсон" на дату укладення спірного договору були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від волевиявлення котрих безпосередньо і залежало вирішення питання проведення загальних зборів. Проте, вказаними особами не було реалізовано права на проведення загальних зборів та надання згоди ОСОБА_1 на укладення договору з ТОВ „Авто-плаза", виконавчий орган якого очолює ОСОБА_2 .

За переконанням суду відсутність рішення загальних зборів про надання ОСОБА_1 згоди на укладення спірного договору в даному випадку не може свідчити про недобросовісність дій ТОВ „Авто-плаза", оскільки, по-перше, учасниками ТОВ „Автоград Херсон" є лише дві особи, які одночасно очолюють одноособові виконавчі органи товариств; по-друге, шляхом підписання договору від імені ТОВ „Авто-плаза" ОСОБА_2 було фактично підтверджено намір настання відповідних правових наслідків не лише для позивача, а також і для відповідача.

Господарський суд зазначає, що не лише ОСОБА_2 був обізнаний із обмеженнями повноважень директора ТОВ „Автоград Херсон" на підписання договору позики, безпосередньо сам ОСОБА_1 також розумів про необхідність отримання згоди загальних зборів. Проте, будучи обізнаним із вказаними фактами директор ТОВ „Автоград Херсон", тобто ОСОБА_1 , не відмовився від укладення договору та, в подальшому, підтвердив наявність заборгованості ТОВ „Автоград Херсон" перед ТОВ „Авто-плаза", підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021р.

Таким чином, в даному випадку, має місце не лише обізнаність ОСОБА_2 із обмеженням повноважень Панасюка О.М., а також недобросовісність дій ОСОБА_1 , оскільки лише після пред`явлення даного позову відповідачем було заявлено зустрічний позов.

Верховним Судом у постанові від 24.10.2019р. по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28.01.2020р. по справі №910/15489/18 також було наголошено про необхідність надання оцінки поведінці сторін з урахуванням принципу добросовісності, з якого походить доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), під час вирішення питання наявності правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору підряду.

Поведінка ТОВ „Автоград Херсон" у спірних правовідносинах не відповідає принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки спочатку вказане товариство, будучи обізнаним про відсутність згоди загальних зборів на укладення договору, про що також було обізнано ТОВ „Авто-плаза", підписало договір, але в подальшому, посилаючись на укладення договору із порушенням вимог Статуту ТОВ „Автоград Херсон", заявило вимогу про визнання його недійсним в судовому порядку.

По тексту рішення також зазначалось, що для визнання договору недійсним з підстав перевищення керівником повноважень, необхідно встановити відсутність у сторін реального наміру його укладення і виконання.

Проте, в процесі вирішення судом даного спору було встановлено, що договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. з боку ТОВ „Авто-плаза" в частині надання коштів був виконаний у повному обсязі, будь-яких зауважень/претензій щодо виконання вказаного договору у ТОВ „Автоград Херсон" протягом більше 2-х років не виникало. Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність у сторін по справі реального наміру на виконання договору.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Господарський суд зазначає, що ТОВ „Автоград Херсон" взагалі не було доведено суду жодних фактів, які можуть свідчити про порушення майнових прав та інтересів відповідача в результаті укладення договору, за яким відповідач отримав у безоплатне користування протягом одного року грошові кошти у розмірі 1558 555,00 грн., за отримання яких, наприклад, у будь-якому банку відповідач мав сплатити значний розмір процентів.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи недоведеність ТОВ „Автоград Херсон" обставин, які свідчать про те, що ТОВ „Авто-плаза" діяло недобросовісно або нерозумно, враховуючи невідповідність поведінки ТОВ „Автоград Херсон" принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), а також недоведеність фактів, які можуть свідчити про відсутність реального наміру на виконання договору сторонами, а, навпаки, прийняття сторонами договору до виконання, недоведеність ТОВ „Автоград Херсон" порушення його суб`єктивного цивільного права або інтересу, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення прийнятих на себе за договором про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020р. грошових зобов`язань в частині повернення грошових коштів, які були перераховані позивачем згідно платіжного доручення №61012 від 30.12.2020р., ТОВ „Автоград Херсон" не було у строк до 31.12.2021р. повернуто позивачу раніше отримані грошові кошти.

З викладених обставин позовні вимоги ТОВ „Авто-плаза" до ТОВ „Автоград Херсон" про стягнення основного боргу у розмірі 1 558 555,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., які були нараховані на суму основного боргу із урахуванням показників інфляції за січень 2022р. - лютий 2023р., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2022р. по 22.03.2023р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Авто-плаза" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Автоград Херсон" збитків від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених ТОВ „Авто-плаза" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Автоград Херсон" основного боргу у розмірі 1 558 555,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн. У задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України; понесені відповідачем витрати за звернення до суду із зустрічним позовом покладаються на відповідача у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" /73034, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, буд. 41; ідентифікаційний код 34074625/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" /73034, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, буд. 41; ідентифікаційний код 32618769/ заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн. /один мільйон п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп./, 3% річних у розмірі 57 132,78 грн. /п`ятдесят сім тисяч сто тридцять дві грн. 78 коп./, збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн. /чотириста сорок чотири тисячі триста тридцять чотири грн. 41 коп./, судовий збір у розмірі 30 900,34 грн. /тридцять тисяч дев`ятсот грн. 34 коп./.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна