Ухвала суду № 112842442, 14.08.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

14 серпня 2023 року Справа № 915/1268/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 10623/23 від 11.08.2023) по справі

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна адреса зазначена в системі Електронний суд: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Малого приватного підприємства Дарви, просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561)

про зобов`язання усунути перешкодити у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада до відповідача Малого приватного підприємства Дарви з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Зобов`язати Мале приватне підприємство Дарви усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою загальною площею 0, 1867 га, кадастровий номер 4810137200:15:031:0018 шляхом знесення об`єкту незавершеного будівництва виробничо-торговельного центру з процентом готовності 9 % по вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Малим приватним підприємством Дарви право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101, державна реєстрація від 07.08.2020, запис за № 37720416).

Позивач також просить суд судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Підставою позову позивачем зазначено порушення відповідачем вимог законодавства щодо використання земельної ділянки комунальної власності та забудови земельної ділянки.

Позивач зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 02.03.2023 № 324544957) МПП «Дарви» є власником об`єкта незавершеного будівництва (виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 %) по вул. Архітектора Старова, 2а/4, загальною площею 0, 1867 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101.

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт згідно відомостей Реєстру є:

- документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, серія та номер 17/11, виданий 25.05.1993, видавник: Миколаївська міська рада народних депутатів;

- технічний паспорт, серія та номер 24292, виданий 04.08.2020, видавник ТОВ «НІК-Експерт».

Позивач також зазначив, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки № 11055 від 11.11.2015 (зі змінами), строк дії якого закінчився 19.09.2019. Отже, у зв`язку з тим, що строк дії договору оренди землі закінчився 19.10.2019, а будь-яких інших договорів між сторонами не укладалось, на думку позивача, у МПП «Дарви» відсутні будь-які права на користування земельною ділянкою комунальної форми власності для будівництва та/або обслуговування об`єкта незавершеного будівництва. У подальшому Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу права користування цією земельною ділянкою та права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна.

Позивач також зазначає, що за умовами договору оренди земельної ділянки № 11055 від 11.11.2015 орендар МПП «Дарви» зобов`язаний був розпочати та завершити будівництво об`єкта до закінчення строку дії договору оренди, проте орендар не лише не закінчив, але й не розпочав будівництво об`єкта відповідно до вимог законодавства (відсутні дозвільні документи на виконання будівельних робіт, а рішення міської ради № 17/11 від 25.05.1993 не є документом, що надає право на виконання будівельних робіт).

Тобто, МПП «Дарви» без будь-яких прав на земельну ділянку площею 1867 кв. м., без прав на забудову земельної ділянки комунальної форми власності та без будь-яких дозвільних документів фактично розпочало будівництво виробничо-торгівельного комплексу та зареєструвало право власності на нього.

Позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва, оскільки у відповідача відсутні правові підстави користування спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованого об`єкта.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації прав та припинення права власності є похідною позовною вимогою.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, ст. ст. 10, 26, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 2, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 3, 169, 172, 203, 215, 321, 328, 373, 376, 599, 1212 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 98, 116, 122, 152, 212 ЗК України, судовою практикою.

2. Заява про забезпечення позову.

Позивачем 11.08.2023 подано до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову (вх. № 10623/23 від 11.08.2023), в якій заявник просить суд:

1. Накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

2. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

3. Заборонити Малому приватному підприємству Дарви, просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

4. Заборонити Малому приватному підприємству Дарви, просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561) здійснювати будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 % за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв та вживати будь-яких заходів щодо прийняття його в експлуатацію, у т.ч. подавати відповідні документи до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

5. Заборонити управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт виробничо-будівельний центра з процентом готовності 9 % за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 02.03.2023 № 324544957) МПП «Дарви» є власником об`єкта незавершеного будівництва (виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 %) по вул. Архітектора Старова, 2а/4, загальною площею 0, 1867 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101.

Протиправне використання відповідачем земельної ділянки та вчинення перешкод міській раді у користуванні та розпорядженні нею здійснюється без волі власника земельної ділянки (територіальної громади в особі Миколаївської міської ради).

На теперішній час МПП «Дарви» як власник об`єкта незавершеного будівництва може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкта на користь третіх осіб до прийняття рішення по даній справі.

Вказані дії відповідача призведуть до неможливості виконання рішення суду в частині усунення перешкод МПП «Дарви» у користуванні земельною ділянкою, оскільки на момент прийняття рішення відповідач вже не буде власником протиправно розміщеного об`єкта незавершеного будівництва, у зв`язку з відчуженням, та не буде використовувати земельну ділянку позивача.

Вказані дії призведуть до необхідності звертатись позивачу з новим негаторним позовом до нових власників майна.

Заявник зазначає, що спірний об`єкт є саме об`єктом незавершеного будівництва з процентом готовності 9 %, а, отже, може бути добудований відповідачем та введений в експлуатацію, що в подальшому стане підставою для державної реєстрації права власності вже на відповідний об`єкт нерухомого майна відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказане унеможливить поновлення прав позивача в частині виконання судового рішення.

Заявник зазначає, що накладення арешту унеможливить МПП «Дарви» розпорядитись майном, перешкодить його відчуження на користь інших осіб, відповідно забезпечить можливість реального виконання рішення суду.

Заборона органам та особам здійснювати реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва спрямована на унеможливлення внесення суб`єктами державної реєстрації нових записів про речові права на вказаний об`єкт, зміни характеристик об`єкту. Натомість, вчинення реєстраційних дій суб`єктами державної реєстрації (зміна власника в реєстрі, зміна об`єкта в реєстрі) унеможливить виконання рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Заборона МПП «Дарви» укладати договори, вчиняти правочини, здійснювати інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту незавершеного будівництва іншим особам, відповідно забезпечить реальне виконання рішення суду по даній справі та поновлення порушених прав позивача без необхідності звертатись з новими позовами до нових власників майна, визнавати недійсними відповідні укладені правочини щодо нього.

Щодо заборони МПП «Дарви» здійснювати будівельні роботи, а також заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт, то позивач зазначив, що відповідач може добудувати об`єкт незавершеного будівництва, що може мати наслідком реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна. Реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна унеможливить відновлення прав позивача.

Миколаївською міською радою в заяві зазначено, що остання не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення по даній справі.

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 140 ГПК України та судовою практикою.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном (постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21).

Подібні правові висновки викладено в постановах КЦС ВС від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

5. Висновки суду.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва, а також про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Таким чином, у даній справі заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ офіційним видом економічної діяльності відповідача МПП «Дарви» є 41.20 "Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний)".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 02.03.2023 № 324545214) МПП «Дарви» є власником об`єкта незавершеного будівництва; опис літера А - виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9 %, за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:15:031:0018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101; дата реєстрації права власності 31.08.2020.

Звертаючись з позовом у даній справі, Миколаївська міська рада послалась на незаконність будівництва (відсутність дозвільних документів на будівництво), а також здійснення будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності, не наданій відповідачу у власність або користування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що МПП «Дарви», виступаючи зареєстрованим власником об`єкта незавершеного будівництва, може відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, що, в свою чергу, матиме наслідком неможливість реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки комунальної власності в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів територіальної громади.

Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.

З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачем МПП «Дарви» об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, іншим особам, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження об`єкта незавершеного будівництва (укладати договори, вчиняти правочини тощо), а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно об`єкта незавершеного будівництва / нерухомого майна) є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору не будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача МПП «Дарви», оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, вказані заходи мають наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

Щодо вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва, а також заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт, то в цій частині заяви судом відмовлено, оскільки: 1) заявником не доведено суду жодними доказами у справі факту вчинення відповідачем дій щодо будівництва об`єкта (безпосереднє виконання будівельних робіт, укладання правочинів з третіми особами на виконання підрядних робіт тощо); 2) заявником не подано суду жодних доказів на підтвердження саме фактичного стану об`єкта та його готовності на момент розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення судом, оскільки реєстрація об`єкта незавершеного будівництва з процентом готовності 9 % мала місце в 2020 році; 3) заявником не подано жодних доказів, які б надавали суду можливість оцінити ризики заборони будівництва (зокрема, але не виключно: непередбачені фінансові витрати (збитки) відповідача та/або третіх осіб з будівництва, необхідності консервації об`єкта будівництва (з метою недопущення руйнації та забезпечення заходів безпеки), виникнення небезпечних (аварійних) ситуацій тощо).

Суд також зазначає, що питання законності / незаконності здійснення відповідачем будівництва об`єкту входить у предмет доказування у даній справі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та підставність заяви Миколаївської міської ради про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження об`єкта незавершеного будівництва (укладати договори, вчиняти правочини тощо), заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно об`єкта незавершеного будівництва), в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення позивачу до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.

Водночас в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони відповідачу здійснювати будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва, а також заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт судом відмовлено з підстав, зазначених вище.

Заява про забезпечення позову судом задоволена частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 10623/23 від 11.08.2023).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1268/23, а саме:

Накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

Заборонити Малому приватному підприємству Дарви, просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: вул. Архітектора Старова, 2а/4, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2144093048101).

Стягувач: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573).

Боржник: Мале приватне підприємство Дарви, просп. Героїв України, буд. 91/1, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 13856561)

3. В решті заяви відмовити.

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Ухвалу підписано 14.08.2023.

Суддя Е.М. Олейняш