Ухвала суду № 112842127, 15.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.08.2023Справа № 910/5313/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БОРИЧІВ ТІК" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130) до Дочірнього підприємства "РЕЙЛІН" (03143, місто Київ, вулиця Івана Сірка, будинок 15) про стягнення 7 124 616,44 грн.

та за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства "РЕЙЛІН" (03143, місто Київ, вулиця Івана Сірка, будинок 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БОРИЧІВ ТІК" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130) про визнання недійсним договору,

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.04.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БОРИЧІВ ТІК" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "РЕЙЛІН" (далі - відповідач) про стягнення 7083000,00 грн та була передана 06.04.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Боричів Тік» (кредитор) та Дочірнім підприємством «РЕЙЛІН (позичальник) укладено договір № БПФД № 1 безвідсоткової поротної фінансової допомоги (позики) - надалі договір.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 7 000 000,00 грн на підставі платіжних доручень № 406 від 26.01.2022 (1 000 000,00 грн), № 407 від 27.01.2022 (1 500 000,00 грн), № 408 від 27.01.2022 (1 000 000,00 грн), № 409 від 28.01.2022 (1 000 000,00 грн), № 410 від 28.01.2022 (1 500 000,00 грн), № 553 від 11.05.2022(1 000 000,00 грн).

З метою досудового врегулювання можливого спору та у зв`язку з усними відмовами відповідача повертати кошти позивач звернувся до відповідача з претензією № 40 від 10.11.2022 з проханням врахувати строки повернення грошових коштів, а саме не пізніше 30.01.2023, що підтверджується платіжним дорученням Укрпошти 0910810247297 від 21.11.2022.

Вказану претензію відповідачем отримано 01.12.2022, водночас на дату подання даної позовної заяви вказані грошові кошти не повернуті позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2023.

В судовому засіданні 01.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» до Дочірнього підприємства «РЕЙЛІН» про стягнення 7 124 616,44 грн задоволено.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «РЕЙЛІН» (03143, місто Київ, вулиця Івана Сірка, будинок 15, код ЄДРПОУ 20818872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130, код ЄДРПОУ 39484169) суму основної заборгованості у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 61 616 (шістдесят одну тисячу шістсот шістнадцять) грн 44 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 106 869 (сто шість тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 25 коп.

В задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «РЕЙЛІН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» про визнання недійсним договору відмовлено.

Разом з тим під час друкування мотивувальної та резолютивної частини рішення від 01.08.2023 не вказано витрати позивача на правову допомогу, які було задоволено у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. про що було оголошено в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе виправити описку в рішенні суду від 01.08.2023 по справі №910/5313/23 шляхом зазначення наступного тексту після речення:

«З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач за первісним позовом ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БРИЧІВ ТІК» просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 64 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обґрунтовуючи заяву про розподіл судових витрат в сумі 64 000,00 грн позивач, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано належним чином засвідчені копії договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги від 07.11.2022, додаткову угоду до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги від 05.06.2023, ордер на надання правової допомоги серії КВ №360586 від 11.04.2023.

Судом встановлено, що 07.11.2022 між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» та адвокатом Мелеховою О. С. укладено договір про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надати правову (правничу) допомогу клієнту у справі про стягнення з ДП «РЕЙЛІН» заборгованості за договором №БПФД №1 від 22.01.2022 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) з усіма без обмежень правами, що надані чинним законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі, але не виключно з правом підписання позову, всіх інших заяв та клопотань, знайомитися з матеріалами справи, отримувати копії судових рішень та виконавчі листи і накази, отримувати інформацію про рух справ, засвідчувати копії документів, у т.ч. підписувати та подавати позовну заяву, представляти інтереси клієнтів у Господарському суді міста Києва.

Ціна виконання вказаного договору становить 54 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили та включає в себе (попереднє консультування клієнта, вивчення нормативного регулювання та судові практики щодо повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, підготовка для клієнта проєкту повідомлення (досудової вимоги), розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, підготовка позовної заяви, спільне опрацювання (погодження) проєкту з клієнтом, внесення змін та доповнень до нього (у випадку необхідності), підготовка платіжного доручення для сплати судового збору, формування пакетів документів на відправку для відповідача та подання особисто до канцелярії суду примірнику позовної заяви з доказами направлення відповідачу, участь у 2 судових засіданнях в Господарському суді міста Києва, отримання судового рішення у справі нарочно та передача його клієнту протягом 2 календарних днів з дати отримання в суді).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в суді першої інстанції до 31.12.2023.

05.06.2023 між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» та адвокатом Мелеховою О. С. укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, за умовами якої сторони уклали цю додаткову угоду до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 07.11.2022 з підстав необхідності збільшення об`єму надання правничої допомоги у зв`язку з необхідністю збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також у зв`язку з прийняттям зустрічної позовної заяви ДП «РЕЙЛІН» до спільного розгляду з первісним позовом.

У зв`язку з викладеним клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання підготувати та подати до Господарського суду міста Києва №910/5313/23 заяви про збільшення позовних вимог, а також підготувати та подати до суду відзив на зустрічну позовну заяву з усіма без обмежень правами, що надані чинним законодавством України відповідачу за зустрічним позовом, в тому числі, але не виключно з правом підписання відзиву, всіх інших заяв та клопотань, знайомитися з матеріалами справи, отримувати копії судових рішень та виконавчі листи і накази, отримувати інформацію про рух справ, засвідчувати копії документів, представляти інтереси клієнта у Господарському суді міста Києва.

Ціна виконання вказаної угоди становить 10 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили та включає в себе підготовку та подання до Господарського суду міста Києва заяв про збільшення позовних вимог в рамках первісного позову та підготовку та подання до суду відзиву на зустрічну позовну заяву ДП «РЕЙЛІН».

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання, є невід`ємною частиною до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 07.11.2022 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в суді першої інстанції.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на наступне.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та враховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Велика Палата Верховного Суду вже не одноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови ВП ВС від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, частина п`ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази у підтвердження первісних позовних вимог, суд не вбачає, що з правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, з урахуванням викладеного потребувало значної складності для формування правової позиції для захисту адвокатом інтересів позивача.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача за первісним позовом у розмірі 64 000,00 грн є співрозмірні складності даної справи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача за первісним позовом на правничу допомогу покладаються на відповідача за первісним позовом та складають 40 000,00 грн.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом, тобто на ДП «РЕЙЛІН»».

А також виправити описку, допущену у пункті 2 резолютивної частини рішення суду від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 шляхом зазначення витрат на правову допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне виправити зазначену описку у описовій та резолютивній частині рішення суду від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 233, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Виправити допущену описку у мотивувальній та резолютивній частині рішення суду від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 шляхом зазначення наступного тексту після речення:

«З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач за первісним позовом ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БРИЧІВ ТІК» просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 64 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обґрунтовуючи заяву про розподіл судових витрат в сумі 64 000,00 грн позивач, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано належним чином засвідчені копії договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги від 07.11.2022, додаткову угоду до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги від 05.06.2023, ордер на надання правової допомоги серії КВ №360586 від 11.04.2023.

Судом встановлено, що 07.11.2022 між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» та адвокатом Мелеховою О. С. укладено договір про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надати правову (правничу) допомогу клієнту у справі про стягнення з ДП «РЕЙЛІН» заборгованості за договором №БПФД №1 від 22.01.2022 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) з усіма без обмежень правами, що надані чинним законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі, але не виключно з правом підписання позову, всіх інших заяв та клопотань, знайомитися з матеріалами справи, отримувати копії судових рішень та виконавчі листи і накази, отримувати інформацію про рух справ, засвідчувати копії документів, у т.ч. підписувати та подавати позовну заяву, представляти інтереси клієнтів у Господарському суді міста Києва.

Ціна виконання вказаного договору становить 54 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили та включає в себе (попереднє консультування клієнта, вивчення нормативного регулювання та судові практики щодо повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, підготовка для клієнта проєкту повідомлення (досудової вимоги), розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, підготовка позовної заяви, спільне опрацювання (погодження) проєкту з клієнтом, внесення змін та доповнень до нього (у випадку необхідності), підготовка платіжного доручення для сплати судового збору, формування пакетів документів на відправку для відповідача та подання особисто до канцелярії суду примірнику позовної заяви з доказами направлення відповідачу, участь у 2 судових засіданнях в Господарському суді міста Києва, отримання судового рішення у справі нарочно та передача його клієнту протягом 2 календарних днів з дати отримання в суді).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в суді першої інстанції до 31.12.2023.

05.06.2023 між ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» та адвокатом Мелеховою О. С. укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатом правової (правничої) допомоги, за умовами якої сторони уклали цю додаткову угоду до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 07.11.2022 з підстав необхідності збільшення об`єму надання правничої допомоги у зв`язку з необхідністю збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також у зв`язку з прийняттям зустрічної позовної заяви ДП «РЕЙЛІН» до спільного розгляду з первісним позовом.

У зв`язку з викладеним клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання підготувати та подати до Господарського суду міста Києва №910/5313/23 заяви про збільшення позовних вимог, а також підготувати та подати до суду відзив на зустрічну позовну заяву з усіма без обмежень правами, що надані чинним законодавством України відповідачу за зустрічним позовом, в тому числі, але не виключно з правом підписання відзиву, всіх інших заяв та клопотань, знайомитися з матеріалами справи, отримувати копії судових рішень та виконавчі листи і накази, отримувати інформацію про рух справ, засвідчувати копії документів, представляти інтереси клієнта у Господарському суді міста Києва.

Ціна виконання вказаної угоди становить 10 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили та включає в себе підготовку та подання до Господарського суду міста Києва заяв про збільшення позовних вимог в рамках первісного позову та підготовку та подання до суду відзиву на зустрічну позовну заяву ДП «РЕЙЛІН».

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання, є невід`ємною частиною до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 07.11.2022 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в суді першої інстанції.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на наступне.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та враховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Велика Палата Верховного Суду вже не одноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови ВП ВС від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, частина п`ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази у підтвердження первісних позовних вимог, суд не вбачає, що з правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, з урахуванням викладеного потребувало значної складності для формування правової позиції для захисту адвокатом інтересів позивача.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача за первісним позовом у розмірі 64 000,00 грн є співрозмірні складності даної справи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача за первісним позовом на правничу допомогу покладаються на відповідача за первісним позовом та складають 40 000,00 грн.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом, тобто на ДП «РЕЙЛІН»».

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Дочірнього підприємства «РЕЙЛІН» (03143, місто Київ, вулиця Івана Сірка, будинок 15, код ЄДРПОУ 20818872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БОРИЧІВ ТІК» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130, код ЄДРПОУ 39484169) суму основної заборгованості у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 61 616 (шістдесят одну тисячу шістсот шістнадцять) грн 44 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 106 869 (сто шість тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 25 коп».

3. Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною описової та резолютивної частини рішення від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254- 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 15.08.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ