Рішення № 112842070, 10.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2023Справа № 910/5094/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

у справі за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"

до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство культури та інформаційної політики України

про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

від позивача: Прокопенко І.І.;

від відповідача: Повалаєв О.Б.;

від відповідача: Чекман М.П.;

від третьої особи: Яцишен Д.В.;

від третьої особи: Мнацаканян С.А.;

від третьої особи: Земляна О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є балансоутримувачем державного майна, визначеного в Договорі № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями від 19.07.2013. Вказує на те, що строк дії Договору № 2 від 19.07.2013 закінчився, проте відповідач створює перешкоди у реалізації права позивача щодо користування цим майном.

03.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України та призначено підготовче засідання у справі на 24.04.2023.

21.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" надійшла заява про забезпечення позову.

21.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" надійшла заява про уточнення позовних вимог.

24.04.2023 через електронну пошту суду від Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 24.04.2023.

У підготовчому засіданні 24.04.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 01.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 заяву Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" про забезпечення позову задоволено частково.

25.04.2023 через електронний суд від представника Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" надійшло клопотання про видачу ухвали суду.

25.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшов Відзив на позовну заяву.

26.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства культури та інформаційної політики України надійшли письмові пояснення.

27.04.2023 через електронну пошту суду від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшли заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.

01.05.2023 через електронну пошту суду від Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 01.05.2023.

01.05.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "5 КАНАЛ ТВ" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 01.05.2023.

01.05.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 01.05.2023.

У підготовчому засіданні 01.05.2023 суд розглянув заяву про уточнення позовних вимог Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" від 21.04.2023, заслухав думку третьої особи, яка підтримала заявлене клопотання; заперечення відповідача, який зазначав, що фактично позивач одночасно змінює предмет позову та підстави позову, та надає додаткові докази та документи та протокольно ухвалив прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог позивача від 21.04.2023,оскільки вона не суперечить положенням статті 46 Господарського процесуального кодексу України та подана в період проведення підготовчого засідання, що узгоджується с положеннями частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 01.05.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 05.06.2023.

05.05.2023 через електронну пошту суду від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023, яка надійшла до Господарського суду міста Києва 16.05.2023, супровідним листом № 910/5094/23/3186/2023 від 24.05.2023 було направлено матеріали оскарження у 1 томі на 62 аркушах по справі № 910/5094/23 до апеляційної інстанції та розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 про забезпечення позову.

05.06.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "5 КАНАЛ ТВ" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 05.06.2023.

У підготовчому засіданні 05.06.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 06.07.2023

12.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви позивача від 21.04.2023 про уточнення позовних вимог.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду та через електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «ТЕЛЕКАНАЛ "ІНТЕР"» надійшли клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, які було задоволено судом у судовому засіданні 06.07.2023.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з тих підстав, що з 2012 року він зареєстрований по вулиці Лаврській 15 у місті Києві, і у випадку прийнято рішення на користь позивача, це в майбутньому вплине на його право як громадянина щодо користування і проживання у спірному приміщенні. Представники відповідача підтримали заявлене клопотання. Заслухав думку інших учасників процесу, які заперечували проти заявленого клопотання, суд з урахуванням предмета та підстав позову, договірних взаємовідносин, які склались між сторонами, правових наслідків для сторін, а також положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України протокольно ухвалив відмовити у задоволені вказаного клопотання.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Заслухав думку інших учасників процесу, які заперечували проти закриття провадження по справі, у судовому засідання 06.07.2023 судом протокольно відмовлено у задоволені клопотання про закриття провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сукупністю матеріалів справи спростовують доводи відповідача про відсутність предмета спору.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке протокольно суд задовольнив у судовому засіданні 06.07.2023 з урахуванням думки інших учасників справи.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке протокольно суд задовольнив у судовому засіданні 06.07.2023 з урахуванням думки інших учасників справи.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Заслухав думку представників позивача та третьої особи щодо заявленого клопотання, які заперечували проти задоволення вказаного клопотання, у судовому засіданні 06.07.2023 суд протокольно відмовив у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вказана заява суперечить положенням пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позовної заяви без розгляду та спростовується матеріалами справи.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі положень пункту 5 частини1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до розгляду справи № 910/4552/23.Заслухав думку інших учасників процесу, які заперечували проти заявленого клопотання, суд протокольно відмовив у задоволені клопотання про зупинення, оскільки позивач не довів об`єктивної неможливості розгляду справи № 910/5094/23 до розгляду справи № 910/4552/23 як це передбачено положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд посилався на сталу практику Верховного Суду з цього питання, зокрема на постанову Верховного Суду від 21.02.2023 по справі № 874/11/22.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/5094/23.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про проведення колегіального розгляду справи з підстав резонансності спірних правовідносин. Заслухав думку інших учасників процесу, які заперечували проти заявленого клопотання, в судовому засіданні судом протокольно відмовлено у задоволені вказаного клопотання на підставі положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

06.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшла заява про відвід судді Господарського суду міста Києва Приходько Ірини Віталіївни від розгляду справи №910/5094/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 судом відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Приходько І.В. від розгляду справи № 910/5094/23.

В судовому засіданні 06.07.2023 представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача додаткових документів, про наявність яких йому стало відомо під час судового засідання 06.07.2023, а саме - копії наказу позивача № 04-07/71 від 30.06.2023 та копій результатів діяльності комісії позивача. Заслухав думку інших учасників процесу щодо заявленого клопотання, які заперечували проти його задоволення, суд на підставі положень статей 80,81 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням змісту наказу, задовольнив вказане клопотання та зобов`язав у строк 10 днів з дня задоволення клопотання надати належним чином завірені копії документів до суду та відповідачу.

В судовому засіданні 06.07.2023, з урахуванням думки всіх учасників процесу на підставі положень статті 185 Господарського процесуального кодексу України оголошено про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.07.2023.

11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2023.

12.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступ до електронної справи.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання за № 01-20/5791/23 та № 01-20/5804/23 про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_5 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_7 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_8 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_9 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_10 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_11 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_12 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_13 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_14 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_15 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_16 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_17 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_18 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_19 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_20 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_21 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_22 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_23 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_24 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_25 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_26 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_27 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_28 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_29 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_30 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_31 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_10 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_32 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_33 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_34 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_35 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_36 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_10 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_37 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_38 надійшло клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли наступні документи, а саме: клопотання про закриття провадження у справі на підставі положень статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині усунення перешкод по об`єктам № 68, 69, 70, 71; клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження; клопотання про застосування процесуального примусу та клопотання про долучення доказів.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_39 надійшли заяви про залучення свідка за № 01-37/49514/23 та № 01-37/49523/23.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання незаконним Наказу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 30.06.2023 року № 04-07/71 «Про утворення комісії з опечатування корпусів» та усунення перешкод у користуванні майном.

20.07.2023 через електронну пошту суду від Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 20.07.2023.

20.07.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 20.07.2023.

В судовому засіданні 20.07.2023 суд розглянув клопотання відповідача щодо необхідності повернення на стадію підготовчого засідання, заслухав обгрунтування та підстави, на які посилався представник відповідача, а саме надання додаткових доказів, подання зустрічної позовної заяви, розгляд заяв щодо залучення третіх осіб, закриття провадження по справі в частині, заслуховування пояснень свідка ОСОБА_39 , застосування заходів процесуального примусу; заслухав думку інших учасників процесу,які заперечували проти задоволення клопотання, суд протокольно ухвалив відмовити в задоволені вказаного клопотання, оскільки представник відповідача не переконав суд в вагомості причин переходу на стадію підготовчого засідання, не обґрунтував поважність причин ненадання деяких клопотань під час проведення підготовчого засідання, не спростував наявність процесуальної норми, а саме стаття 207 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує розгляд заяв і клопотань під час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.07.2023 оголошено 39 клопотань про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заслухана думка представників відповідача, які підтримали заявлене клопотання, заслухана думка позивача та Міністерства культури та інформаційної політики України, які заперечували проти задоволення клопотання. Суд протокольно ухвалив відмовити у задоволені заявлених клопотань, враховуючи положення статей 50, 207 Господарського процесуального кодексу України, предмет та підстави спору по даній справі.

В судовому засіданні 20.07.2023, після з`ясування думки учасників процесу, судом протокольно відмовлено у задоволені заяв про залучення свідка за № 01-37/49514/23 та № 01-37/49523/23 ОСОБА_39 , оскільки вказане клопотання не узгоджується з вимогами статей 87-89 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.07.2023 судом з`ясовані думки учасників процесу щодо клопотання про закриття провадження у справі на підставі положень статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині усунення перешкод у користуванні об`єктами № 68, 69, 70, 71.

В судовому засіданні 20.07.2023, після з`ясування думки учасників процесу, судом протокольно задоволено клопотання відповідача про долучення документів до справи.

В судовому засіданні 20.07.2023 задоволено усне клопотання представників відповідача та на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 09.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 судом розглянуто та повернуто зустрічну позовну заяву Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви у справі № 910/ 5094/23 та додані до неї документи заявнику.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_40 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_39 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_41 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_42 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_43 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 09.08.2023.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшла заява про відвід судді Господарського суду міста Києва Приходько Ірини Віталіївни від розгляду справи № 910/5094/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 судом відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Приходько І.В. від розгляду справи № 910/5094/23.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі № 910/5094/23, які містили додаткові документи, а саме лист Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 105/01-1505/1 від 05.04.2023 та Витяг з реєстру територіальної громади м. Києва, після з`ясування думки учасників по справі, судом протокольно в судовому засіданні 09.08.2023 були залучені до матеріалів справи додаткові пояснення, щодо додаткових документів - залишено без розгляду з відстав встановлених статтею 207 Господарського процесуального кодексу України.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/5094/23 на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Заслухав думку представників позивача та третьої особи, які заперечували проти задоволення клопотання, судом протокольно в судовому засіданні 09.08.2023 відмовлено у задоволені клопотання , оскільки матеріали справи та склад учасників процесу по справі № 910/5094/23 спростовують доводи відповідача.

У судовому засіданні 09.08.2023 судом на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 10.08.2023.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозапису судового засідання, яке було задоволено судом у судовому засіданні 10.08.2023.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_39 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_44 надійшла заява про надання дозволу бути присутньою у судовому засіданні по справі № 910/5094/23.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату. В судовому засіданні 10.08.2023 представники відповідача підтримали вказане клопотання, представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання, суд протокольно відмовив у задоволені клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про виселення на підставі положень статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 10.08.2023 представники відповідача підтримали вказане клопотання, представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання про закритті провадження по справі в частині виселення. Суд заслухав думку учасників по справі, дослідив доводи заявленого клопотання, протокольно відмовив у задоволені клопотання, зважаючи на заперечення інших учасників справи в цій частині, а також враховуючи відсутність законних підстав для закриття провадження, передбачених статтею 231 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.08.2023 під час дослідження доказів по справі від представника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло усне клопотання на підставі положень статті 215 Господарського процесуального кодексу України про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_45 - спеціаліста з питань канонічного права, церковних відносин та богослів`я. В судовому засіданні 10.08.2023 представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання. Суд заслухав думку учасників по справі, дослідив доводи заявленого клопотання, відмовляє у його задоволенні с урахування предмета та підстав позову, а також кола учасників процесу по справі № 910/5094/23.

В судовому засіданні 10.08.2023 представники Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви заявили клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та вимогу про відтворення технічного запису судових засідань, які відбувались 20.07.2023 та 09.08.2023 на підставі положень частини 4 статті 222 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 10.08.2023 представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання заперечували, звертали увагу суду на те, що представники відповідача зловживають своїми процесуальними правами. Суд заслухав думку учасників по справі, доводи представників відповідача та дослідив заявлену вимогу, яку за своєю суттю вважає клопотанням (заявою), протокольно відмовляє у задоволені вказаного клопотання на підставі положень статті 169 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про те, що обидва представника відповідача приймали участь у всіх попередніх судових засіданнях, у тому числі підготовчих, представники відповідача не довели суду підстав відкладення розгляду справи та не переконали суд саме, які суперечливі питання чи пояснення необхідно з`ясовувати під час відтворення технічних записів судових процесів 20.07.2023 та 09.08.2023., а тому така заява не є підставою для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.08.2023 представники Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви заявили усне клопотання про оголошення перерви для підготовки до судових дебатів. Заслухав думку учасників по справі, доводи представників відповідача, судом протокольно відмовлено у задоволені клопотання про оголошення перерві з підстав недоведеності.

У судовому засіданні 10.08.2023 представник позивач надав усні пояснення щодо предмету спору та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, представники третьої особи надали усні пояснення щодо предмету спору та просили задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 10.08.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1897-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність» було прийнято пропозицію Міністерства культури і туризму та Київської міської ради щодо передачі цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору, що розташований на території цього заповідника, у державну власність з віднесенням їх до сфери управління зазначеного Міністерства.

Судом встановлено, що пунктом 3 наказу Міністерства культури України від 01.10.2012 №1079 «Про затвердження актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору, що розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, у державну власність» закріплено за Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником на праві оперативного управління цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлю Успенського собору згідно з актами приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі, що був затверджений зазначеним наказом від 01.10.2012 №1079, до складу об`єктів передачі цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника увійшли 144 будівлі та споруди, перелік яких наведено у Додатку № 1 (копія наявна у матеріалах справи).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 519-р було вирішено передати в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви будівлі і споруди по вул. Лаврській, 11, та по вул. Лаврській, 15, у м. Києві згідно з переліком, який містив 79 об`єктів.

У свою чергу, наказом Міністерства культури України від 16.07.2013 № 651 «Про передачу в безоплатне користування будівель і споруд Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви» зобов`язано Департамент культурної спадщини та культурних цінностей, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник забезпечити до 17.07.2013 укладення із Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (чоловічий монастир) Української Православної Церкви договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими спорудами та іншим майном, що є державною власністю та перебувають на балансі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Цим самим наказом також було утворено відповідний склад комісії з питань передачі майна, що передається у безоплатне користування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Міністерства культури України від 16.07.2013 № 651 «Про передачу в безоплатне користування будівель і споруд Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви», 19.07.2013 між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (далі - державна установа, балансоутримувач, Заповідник) та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви (далі - користувач, Монастир) був укладений Договір № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що державна установа передає, а користувач приймає у безоплатне користування культові будівлі і споруди, що є державною власністю і перебувають на балансі державної установи та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 11; м. Київ, вул. Лаврська, 15 (далі - майно).

Склад і вартість майна, що передається користувачу згідно з цим Договором, визначені за даними інвентаризації майна державної установи станом на 16.07.2013 (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктами 2.1.-2.2. Договору для передачі і повернення майна органом управління державною установою утворюється комісія. Набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору сторонами був підписаний акт приймання-передачі № 1 від 19.07.2013, яким комісія, утворена органом управління майном державної установи, в складі уповноважених представників передала, а користувач прийняв в безоплатне користування будівлі і споруди. Склад і вартість майна, що передавалося користувачу, було визначено за даними інвентаризації майна державної установи станом на 16.07.2013.

Так, відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 19.07.2013 у користування відповідачу було передано 7 об`єктів, розташованих по вул. Лаврській, 11 у м. Києві, а також 69 об`єктів, розташованих по вул. Лаврській, 15 у м. Києві.

У свою чергу, актом приймання-передачі № 2 від 04.10.2013 у користування відповідачу було додатково передано 3 об`єкта, розташованих по вул. Лаврській, 11 у м. Києві.

Таким чином, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 519-р, а також в порядку та на умовах, визначених Договором, Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви отримав у користування будівлі і споруди по вул. Лаврській, 11, та по вул. Лаврській, 15, у м. Києві, загальна кількість яких склала 79 об`єктів згідно відповідного переліку.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.12.2020 № 2390 було перейменовано Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник у Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" (позивач у справі).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт безоплатного користування Монастирем будівлями та спорудами державної власності, переданими на виконання умов Договору, протягом усього періоду дії спірного правочину.

У свою чергу судом встановлено, що Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Доручено Кабінетові Міністрів України, зокрема, забезпечити у двомісячний строк перевірку наявності правових підстав та дотримання умов користування релігійними організаціями майном, яке перебуває на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1461 утворено Міжвідомчу робочу групу з підготовки пропозицій та рекомендацій щодо організації виконання окремих завдань, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій в Україні, у складі згідно з додатком (далі - Міжвідомча робоча група).

У свою чергу, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 31.12.2022 № 548 створено та затверджено склад комісії з перевірки окремих питань діяльності Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", а також зобов`язано відповідний відділ внутрішнього аудиту провести перевірку з окремих питань діяльності Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" у термін з 02.01.2023 по 16.01.2023.

Так, за результатом проведеної перевірки, що оформлена актом від 01.02.2023 № 25-22/01, під час якої були виявлені порушення умов Договору в частині неналежного користування майном Монастирем, Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Заповідника з листом від 09.03.2023 № 06/34/2234-23, в якому, діючи в межах повноважень, передбачених Положенням про Міністерство, рекомендувало Заповіднику розглянути можливість розірвання Договору № 2 від 19.07.2013 відповідно до пункту 8.1. Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із листом (попередженням) від 10.03.2023 № 04-24/222, в якому, посилаючись на висновки Міжвідомчої робочої групи та лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 09.03.2023 № 06/34/2234-23, а також керуючись пунктом 8.1. Договору, попередив відповідача про розірвання Договору з 29.03.2023. В цьому ж самому листі позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення будівель та споруд, що є державною власністю, переданих на підставі Договору, а також просив до 14.03.2023 надати список представників від Монастиря у кількості двох - трьох осіб для включення до складу комісії з приймання-передачі державного майна, що буде утворена за наказом органу управління державною установою.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.03.2023 № 58/7 Монастир надав відповідь на попередження Заповідника від 10.03.2023 № 04-24/222 про розірвання Договору. У своєму листі відповідач висловив думку щодо відсутності законних підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку та неправомірності припинення дії Договору на підставі одностороннього волевиявлення Заповідника.

У свою чергу, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.03.2023 № 144 було утворено комісію з приймання-передачі державного майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" та зобов`язано вказану комісію в термін із 30 березня 2023 року до 30 червня 2023 року забезпечити пооб`єктне приймання державного нерухомого майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра".

Втім, учасниками справи не заперечується факт того, що пооб`єктне приймання державного нерухомого майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" у визначений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України термін із 30.03.2023 до 30.06.2023 не відбулося. Зокрема, актами про недопущення до огляду будівлі від 30.03.2023 та від 31.03.2023 комісія з приймання-передачі державного майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" зафіксувала чинення перешкод з боку невідомих осіб в чернечих рясах та неможливість потрапляння всередину будівлі корпусу № 111 задля огляду технічного стану державного майна.

Звертаючись до суду з позовом, Заповідник наголошує, що внаслідок розірвання Договору з 29.03.2023 у відповідача відсутні правові підстави використовувати будівлі та споруди державної власності, які передавалися на підставі цього правочину, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Монастир усунути перешкоди у користуванні майном, яке перебуває на балансі Заповідника, шляхом звільнення об`єктів нерухомості (виселення).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що однією з підстав виникнення зобов`язання є договір.

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справа № 529/201/20 зауважив, що договір найму є оплатним правочином, в якому обов`язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий само зустрічний обов`язок іншої сторони. Тобто наймодавець за надання предмета найму отримує від наймача плату за користування майном. Оплатність договору найму має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 58 ЦК України. Плата за користування майном (стаття 762 ЦК України) є тим критерієм, що дозволяє відрізнити договір найму від договору позички (стаття 827 ЦК України).

Частина 2 статті 827 ЦК України визначає, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Враховуючи викладене суд зазначає, що між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна Заповідником Монастирю у безоплатне користування на невизначений період (позичка). Відповідно до частини першої статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Водночас стаття 831 Цивільного кодексу України регламентує, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею; відповідно до частини третьої статті 834 Цивільного кодексу України особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Отже, строк користування не є істотною умовою договору позички, а річ за таким договором може передаватися у користування без визначення строку. У такому разі, якщо строк користування річчю не може бути визначений відповідно до мети користування нею, за аналогією закону має застосовуватися частина друга статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк найму не встановлений, то договір найму вважається укладеним на невизначений строк; кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону (близька за змістом позиція викладена у пункті 65 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 910/3850/19).

У постанові Верховного Суду у від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 заначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

В цій частині суд враховує, що користуючись принципом свободи договору, сторони передбачили окремий порядок припинення договірних правовідносин безпосередньо Заповідником. Так, пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що Договір може бути розірвано державною установою в односторонньому порядку у разі виявлення нею нецільового використання майна або його утримання у неналежному стані після відповідного попередження.

Таким чином, тлумачення змісту правочину в розумінні частини третьої статті 213 ЦК України, свідчить, що пункт 8.1. Договору встановлює право Заповідника на односторонню відмову від договору у разі виявлення нецільового використання майна або його утримання у неналежному стані шляхом направлення користувачу відповідного попередження.

Суд зазначає, що наведені умови Договору повною мірою корелюються з вимогами законодавства в цій частині.

Так, частина 3 статті 834 ЦК України передбачає, що особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Користуючись принципом свободи договору сторони також погодили спеціальний двадцятиденний строк, передбачений для реагування іншою стороною на відповідне попередження про зміну умов Договору (пункт 8.3. Договору).

Згідно з частиною 2 статті 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі, зокрема, у разі, якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Суд враховує, що згідно з частиною 3 статті 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу - найм (оренда).

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19 вказано, що: «відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем».

Враховуючи наведені приписи законодавства, а також беручи до уваги умови Договору, які наділяють Заповідник самостійним правом розірвати правочин в односторонньому порядку, суд зазначає, що з`ясуванню в цій частині підлягають два основні аспекти: а) існування зафіксованих обставин нецільового використання майна відповідачем або його утримання в неналежному стані; б) факт направлення позивачем та отримання відповідачем попередження про розірвання Договору.

Щодо існування зафіксованих обставин нецільового використання майна відповідачем суд враховує, що згідно з актом про результати перевірки з окремих питань діяльності Заповідника від 01.02.2023 № 25-22/01, яка була проведена на виконання наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 31 грудня 2022 №548, комісією було зафіксовано, що предмет перевірки має ознаки високого ризику настання негативних наслідків за напрямом збереження національної культурної спадщини. Серед іншого, під час інвентаризації комісія виявила нестачу двох допоміжних господарських споруд: обліковувались як «автоклавна» та як «котельня».

Також за результатами перевірки комісією встановлено, що в порушення вимог окремих приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про архітектурну діяльність», а також пунктів 2.2.3., 2.2.6., 2.2.7. Охоронних договорів Монастирем була допущена самовільна перебудова, добудова, перепланування пам`яток культурної спадщини та будівництво новобудов на території Заповідника.

Так, зокрема, в ході обстеження встановлено 36 об`єктів, що є новобудовами, добудовами і перебудовами до пам`яток національного та місцевого значення.

Крім того, встановлено нецільове використання об`єкта державної власності (підвал: Експлікація - корп. № 135, майно використовується третьою особою - ресторан «Купол»); неналежне утримання пам`ятки архітектури місцевого значення (Книжковий склад: Експлікація - корп. № 111а, специфікація № 1 - корп. № 112). При цьому, Монастирем не забезпечено з серпня 2013 року укладення з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, чим порушено пункт 5.2. Договору.

Серед іншого, комісія встановила та зафіксувала в акті, що на території Заповідника, окрім Монастиря розташовано 20-ть інших юридичних осіб (релігійні організації, благодійні організації, заклади освіти). Натомість дозволів або погоджень Заповідника на передачу Монастирем нерухомого майна в користування третім особам не виявлено, що свідчить про порушення Монастирем умов підпункту 4 пункту 3.2. Договору щодо зобов`язання не передавати без дозволу Заповідника майно третім особам.

У цьому аспекті суд зазначає, що протягом розгляду справи відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування усієї сукупності вищеперелічених фактів порушень умов користування державним майном з боку Монастиря, виявлених комісією з перевірки окремих питань діяльності Заповідника. В свою чергу, суд не вбачає законних підстав ігнорувати або не брати до уваги висновки комісії, яка утворена чинним розпорядчим актом Міністерства та наділена відповідними повноваженнями саме з метою перевірки окремих питань діяльності Заповідника.

Судом також враховано, що згідно з протоколом № 4 від 08.02.2023 Міжвідомча робоча група зафіксувала, що під час здійснення перевірки майна, яке перебуває на балансі Національного заповідника та передано в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви, виявлено ознаки порушень з боку Монастиря умов користування майном, яке було передане відповідно до Договору, а саме: наявність у корпусах на території Нижньої Лаври Національного заповідника третіх юридичних осіб, яким Монастир передав у користування будівлі без отримання дозволу Національного заповідника; виявлені порушення Монастирем умов Договору та законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

У цьому ж протоколі Міжвідомча робоча група наголосила, що вбачається за правомірне розірвання Договору в односторонньому порядку, зокрема, на підставі пункту 8.1. Договору у зв`язку з виявленими порушеннями умов Договору, або на підставі передбаченої законодавством України можливості сторін відмовитися від договору найму, укладеного на невизначений строк, у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один чи три місяці відповідно до норм законодавства.

Враховуючи наведені обставини, суд приймає доводи позивача про те, що станом на момент направлення Монастирю попередження від 10.03.2023 № 04-24/222 існувала сукупність задокументованих фактів неналежного користування спірним майном з боку відповідача, що було достатньою підставою для реалізації права Заповідника на одностороннє розірвання правочину в порядку пункту 8.1. Договору.

Факт того, що попередження від 10.03.2023 № 04-24/222 про розірвання Договору Монастир отримав в той самий день - 10.03.2023, відповідач не заперечує та підтверджує безпосередньо у відзиві на позовну заяву. При цьому суд враховує, що визначення позивачем фактичної дати розірвання Договору - з 29.03.2023 не суперечить ані приписам законодавства, ані умовам Договору в цій частині.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

Таким чином, суд визнає доведеними той факт, що Договір є розірваним шляхом вчинення Заповідником одностороннього правочину в порядку пункту 8.1. Договору. Доказів визнання недійсним одностороннього правочину позивача щодо розірвання Договору матеріали справи не містять. Отже, Договір припинив свою дію 29.03.2023, а відтак доводи відповідача про те, станом на момент розгляду справи Договір є чинним, не містять під собою достатнього правового підґрунтя.

Частинами 8, 9 статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Пункт 3 частини 2 статті 833 ЦК України визначає, що користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Обов`язок повернення майна в належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу прямо передбачений підпунктом 6 пункту 3.2. Договору.

Водночас з матеріалів справи не вбачається факту виконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна державної власності після розірвання Договору, на підставі якого це майно передавалося у користування останньому, що є порушенням умов Договору та вимог законодавства.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У цій частині суд зауважує, що у розумінні приписів статті 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Проте однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності між сторонами договірних відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (близький за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у cправі № 910/24315/16).

У цьому аспекті суд також враховує юридичні позиції Конституційного Суду України, який наголошував що із приписів Конституції України випливає, що кожен, хто не є власником, не має права створювати перешкод власнику у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на порушення або обмеження правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном (підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).

Суд враховує, що від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК України).

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1897-р цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника було передано у державну власність, тоді як пунктом 3 наказу Міністерства культури України від 01.10.2012 №1079 цілісний майновий комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника було закріплено за Заповідником на праві оперативного управління.

Враховуючи факт перейменування наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.12.2020 № 2390 Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник у Національний заповідник "Києво-Печерська лавра", суд дійшов висновку, що Заповідник є належним позивачем щодо пред`явлення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні індивідуально-визначеного майна.

Оскільки правовідносини між сторонами за спірним Договором припинилися з 29.03.2023, суд зазначає, що як на момент звернення позивача до суду із цим позовом, так і на момент ухвалення рішення по справі між сторонами були відсутні договірні відносини, що виключає можливість здійснення захисту порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

З приводу заперечень відповідача в частині того, що перешкоди в доступі позивачеві у користуванні майном чинилися невстановленими особами та лише щодо окремих будівель, суд зазначає, що триваюче порушення прав та законних інтересів позивача в частині неможливості користування та розпоряджання своїм майном вбачається не у разовому фізичному супротиві невстановлених осіб у доступі до окремих приміщень, а безпосередньо в тому, що саме відповідач не виконує передбаченого законом та Договором обов`язку щодо повернення майна у належному стані та продовжує користуватися будівлями і спорудами державної власності після того як відпала уся сукупність законних підстав для такого користування. Зокрема, користування відповідачем приміщеннями відбувається всупереч розірванню Договору, на підставі якого майно передавалося у користування, а також незважаючи на втрату чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 519, яким було вирішено передати в безоплатне користування Монастирю будівлі і споруди по вул. Лаврській, 11, та по вул. Лаврській, 15, у м. Києві згідно з переліком, який містив 79 об`єктів (втрата чинності згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 262-р), отже, є протиправним.

При цьому суд враховує, що 27.12.2019 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX, пункт 2 статті 9 якого встановлює заборону передавати державне майно в безоплатне користування або позичку.

Суд зазначає, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права також є принцип легітимних очікувань, який виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

В цій частині суд вважає за необхідне зазначити, що укладений між сторонами Договір не містить жодних положень та застережень, які б обумовлювали об`єктивну можливість розцінювати цей правочин як такий, що закріплює за відповідачем спеціальне право користуватися майном державної власності на умовах, що є відмінними від загальних засад цивільного законодавства. Факт відсутності в Договорі окремої умови щодо строку його дії вказую на реалізацію сторонами принципу свободи договору, проте не може бути інтерпретованим як достатня підстава для виникнення легітимних очікувань того, що Договір не підлягає розірванню на вимогу однієї з його сторін, а майно може бути утримано користувачем всупереч волі власника, який прямо вимагає усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном після остаточного розірвання договору позички.

Частина друга статті 319 ЦК України визначає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Разом з цим, вказуючи на неправомірність позовних вимог, відповідач не зазначив жодного конкретного припису законодавства, якому суперечить вимога позивача щодо усунення перешкод у користуванні майном, яке належать до державної власності.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, надавши об`єктивну оцінку наявності порушеного права та інтересу позивача на момент звернення до господарського суду, встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, а також способам, передбаченим чинним законодавством, з`ясувавши, що такий спосіб захисту забезпечить відновлення порушеного права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Стосовно висловлених відповідачем зауважень в частині того, що після відкриття провадження у цій справі відбувалося здійснення опечатування комісією Заповідника окремих об`єктів, суд зазначає, що такі обставини жодним чином не свідчать про відсутність спору щодо цих об`єктів між сторонами, в тому числі не виключають імовірності перебування майна відповідача в окремих опечатаних приміщеннях. Так само ці обставин не доводять відсутності наміру подальшого використання опечатаних об`єктів з боку відповідача, зважаючи на те, що останній не визнає факту розірвання Договору та обстоює позицію того, що правова підстава для користування державним майном не відпала внаслідок одностороннього розірвання Договору позивачем. При цьому сам відповідач у відзиві цілком доречно зазначає, що майно вважається переданим з дати підписання акту приймання-передачі, тоді як станом на момент ухвалення судом цього рішення такий акт відсутній. Наведені обставини виключають можливість закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки між сторонами продовжує існувати спір у повному обсязі позовних вимог, а також відсутній одностайний консенсус щодо добровільного виконання процедури повернення державного майна з користування відповідача без чинення перешкод з боку останнього.

Відсутність компромісу та згоди між сторонами окремо підтверджується тим фактом що 20.07.2023 відповідачем було подано до суду заяву про застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу. Таке клопотання, серед іншого, мотивовано саме фактом ненадання позивачем доказів в частині результатів діяльності робочої комісії для перевірки та опечатування державного майна на території Нижньої Лаври.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу, суд дійшов наступних висновків.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що на думку відповідача, невиконання позивачем вимог ухвали суду від 06.07.2023 про витребування доказів вказують на ухилення останнього від повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи.

Згідно з положеннями статей 131, 132, 135 ГПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходом процесуального примусу є, зокрема, штраф. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Із вказаних положень закону вбачається, що питання застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке реалізується із застосуванням обґрунтованого розсуду суду, однак не є обов`язком.

Враховуючи склад документів, поданих Заповідником на виконання ухвали суду від 06.07.2023, а також зміст наданих представником позивача пояснень та мотивованих відповідей на питання, що порушувалися судом та іншими учасниками справи безпосередньо у судовому засіданні, суд не вбачає підстав для вжиття до позивача заходів процесуального впливу шляхом накладення штрафу.

Щодо посилань відповідача на обставини того, що задоволення позову порушуватиме право окремих фізичних осіб та житло, а також з приводу заперечень, висловлених представниками відповідача в частині незалучення судом таких осіб до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, суд зазначає наступне.

У постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права та обов`язки цих третіх осіб (пункти 7.23 - 7.24. постанови).

Суд зазначає, що предметом спору конкретної справи є усунення перешкод у користуванні майном виключно з боку відповідача. При цьому майном виступають будівлі і споруди державної власності, передані на підставі Договору. Будь-які самостійні фізичні особи не є сторонами спірного Договору та учасниками правовідносин із належного виконання умов договору позички.

В цій частині суд звертає увагу відповідача, що позивач не звертався до суду із клопотанням про залучення фізичних осіб, які зареєстровані за адресою розташування спірного майна державної власності, в якості співвідповідачів у справі в порядку частини 1 статті 48 ГПК України. Зокрема, позивач не заявляв у межах господарського провадження окремих позовних вимог до конкретних фізичних осіб як таких, що саме вони чинять додаткові перешкоди у користуванні майном, що перебуває на балансі Заповідника.

Суд враховує, що позов пред`явлений виключно до Монастиря як юридичної особи, що увесь період дії Договору виступала одноосібним користувачем майна та взяла на себе відповідальність беззаперечно повернути майно в належному стані після припинення дії Договору без будь-яких відкладальних обставин (підпункт 6 пункту 3.2. Договору). Суд також зауважує, що юридичні підстави та особливості реалізації права фізичних осіб на житло, правомірність і законність реєстрації місця проживання громадян України за адресами розміщення культових будівель та споруд, переданих у тимчасове користування, не є об`єктом розгляду у межах даного спору, отже, не належать до предмета доказування в розумінні статті 76 ГПК України. У свою чергу суд роз`яснює, що неврегульовані питання між відповідачем та окремими фізичними особами, що підпорядковані Монастирю або перебувають із відповідачем у трудових, майнових, житлових, довірчих чи інших цивільно-правових відносинах підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку звільнити об`єкти нерухомості державної власності, передані за Договором №2 від 19.07.2013, який розірваний з 29.03.2023, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити.

2. Зобов`язати Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви (Україна, 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 15, корпус 42; ідентифікаційний код: 14351528) усунути перешкоди Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 9, корпус 8; ідентифікаційний код: 20073260) у користуванні майном, а саме: Хрестовоздвиженська церква, корпус № 36; Галерея та вхід до Ближніх печер, корпус № 37; Вхід в галерею до Ближніх печер, корпус № 37а; Дзвіниця на Ближніх печерах (Ковніровська), корпус № 38; Крамниця для продажу ікон та книжок, корпус № 39; Вхід до Ближніх печер, корпус № 41; Будинок доглядача Ближніх печер, корпус № 42; Братські келії, корпус № 43; Братський корпус на Ближніх печерах, корпус № 44; Кам`яна огорожа монастирського саду, корпус №44а; Братські келії на Ближніх печерах, корпус № 45; Братські келії, корпус № 46; Сторожка на Ближніх печерах, корпус №46а; Каплиця над артезіанською свердловиною, корпус №47; Трапезна церква Ближніх печер, корпус № 48; Тепла церква на Ближніх печерах, корпус № 48а; Будинок доглядача Дальніх печер , корпус № 49; Келії на Дальніх печерах, корпус № 50; Келії на Дальніх печерах № 51; Келії на Дальніх печерах № 52; Келії на Дальніх печерах № 53; Церква Різдва Богородиці, корпус № 59; Аркада-галерея на Дальніх печерах біля церкви Різдва Богородиці, корпус №61; Дзвіниця на Дальніх печерах (Ковніровська), корпус № 62; Келії гостинного двору, корпус № 63; Келії гостинного двору (свічковий завод), корпус № 64; В`їзна брама на територію Ближніх печер, корпус № 64б; Галерея до Дальніх печер, корпус № 66; Вхід до Дальніх печер, корпус № 66а; Аннозачатіївська церква, корпус № 67; Галерея від Ближніх до Дальніх печер, корпус № 72; Вхід до Дальніх печер (мощесушилка), корпус № 73; Ротонда підпірної стіни Дебоскета, корпус № 74; Ротонда з входом до галереї від Ближніх до Дальніх печер, корпус № 74а; Каплиця Святого Антонія, корпус № 75; Каплиця Святого Феодосія, корпус № 76; Підпірна стіна Дебоскета, корпус № 77; Огорожа підпірної стіни Дебоскета, корпус № 77а; Сходи підпірної стіни Дебоскета корпус № 77б; Каплиця на могилі генерал-губернатора О. П. Безака, корпус № 78; Лабіринт Ближніх печер, корпус №90; Лабіринт Дальніх печер, корпус №91; Фортечні мури навколо Нижньої Лаври, корпус № 93; Огорожа від підпірної стіни Дебоскета до оборонної стіни, корпус № 93б; Водосвятний ківорій на Дальніх печерах, корпус № 96; Ротонда на Ближніх печерах, корпус №97; Келії, корпуси №99, 99а, Лікувальний корпус, Лабораторний корпус, Матеріальний склад, Башта водонапірна, Огорожа, Ворота, Підвал, Доріжка асфальтна, Келії гостинного двору, корпус №54, Келії гостинного двору, корпус №55, Келії гостинного двору, корпус №56, Келії гостинного двору, корпус №57, Келії гостинного двору, корпус №58, Келії гостинного двору, корпус №60, Господарська будівля гостинного двору, корпус №64а, Лікарня з церквою для прихожан, корпус №68, Келії гостинного двору, корпус №69, Сучасний будинок, корпус №70, Келії гостинного двору, корпус №71, Сторожка гостинного двору, корпус №71а, Західна в`їзна брама та огорожа на в`їзді до Нижньої Лаври, корпус №716, Огорода на в`їзді до Нижньої лаври, корпус №71в, Вхід в галерею від Ближніх до Дальніх печер, корпус №72а, Північна в`їзна брама, корпус №93а, Келії гостинного двору, корпус №98, Трансформаторна підстанція, корпус №98б, Склеп Васильчикових, Гранітне замощення території Ближньопечерної площі, Туалет №1, Туалет №2, що передане за Договором №2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, який розірваний з 29.03.2023, шляхом звільнення вказаних об`єктів нерухомості (виселення).

3. Стягнути з Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви (Україна, 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 15, корпус 42; ідентифікаційний код: 14351528) на користь Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 9, корпус 8; ідентифікаційний код: 20073260) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2023.

Суддя І.В. Приходько