Ухвала суду № 112842057, 14.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про часткове задоволення заяви про забезпечення позову

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/12693/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі № 910/12693/23

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до 1) Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622)

2) Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (вул. Івана Кожедуба, буд. 361, м. Біла Церка, Київська обл.; ідентифікаційний код 30664834)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Приватне акціонерне товариство «Росава» (вул. Леваневського, буд. 91, м. Біла Церка, Київська обл., 09108; ідентифікаційний код 30253385)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович (вул. Грушевського, 49-А, м. Васильків, Київська обл., 08600)

про визнання недійсним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

без виклику представників учасників процесу,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Заявник) із заявою про забезпечення позову (до пред`явлення позову), відповідно до якої просить суд забезпечити його майбутній позов наступним чином:

- зупинити дію пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022, до вирішення спору по суті;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022, до вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що в обґрунтування поданої Заявником заяви про забезпечення позову зазначається наступне.

Заявник має намір подати до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Міністерства юстиції України, Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Росава», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович, в якій буде просити суд:

1. Визнати незаконним та скасувати повністю наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022.

2. Міністерству юстиції Україні забезпечити новий розгляд скарги Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» від 14.01.2022 № 14-1-2022-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.01.2022 за № СК-218-22, відповідно до чинного законодавства України.

3. Міністерству юстиції України усунути порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 12.01.2022 запису щодо відомостей про ОСОБА_1 як чинного керівника Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», обраного рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», оформленого протоколом від 28.12.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно доводів Заявника, на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», оформленого протоколом від 28.12.2021 та протоколів про підсумки голосування, заяви ОСОБА_1 як директора вказаного товариства та підписаної цим визначеної законодавством реєстраційної форми приватним нотаріусом Бобковим О.В. відповідно до відомостей ЄДР вчинено реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.01.2022 № 1003531070035000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», змінено керівника товариства, а саме включено відомості про Вигулярного І.В. як керівника товариства.

Водночас, на підставі Висновку Колегії, Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022 такого змісту:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» від 14.01.2022 задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.01.2022 № 1003531070035000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем щодо Приватного акціонерного товариства «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30664834).

3. Анулювати приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкову Олександру Вікторовичу доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Зазначений наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3504/5 від 19.08.2022, який Заявник має намір оскаржити до суду, на його переконання, прийнятий з грубими порушеннями чинного законодавства України, порушує корпоративні права та інтереси ОСОБА_1 , є безпідставним та незаконним втручанням у корпоративні правовідносини між ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» та ОСОБА_1 як його керівником (директором), якого призначено рішенням позачергових загальних зборів акціонерів 28.12.2021, та фактично призводить до штучного та нічим невиправданого та неправомірного позбавлення повноважень ОСОБА_1 як директора та втручання у його діяльність керівника Товариства без жодних правових підстав, створює ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на працю, яке гарантується статтею 43 Конституції України, завдає майнової шкоди заявнику у розмірі заробітної плати.

Відтак, Заявник зазначає, що з огляду на вимоги розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду та істотного ускладнення ефективного захисту та поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів ; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, наразі існує необхідність вжити заходи забезпечення позову згідно поданої Заявником заяви.

Щодо зупинення дії пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3504/5 від 19.08.2022, Заявник просить суд врахувати, що надаючи правову оцінку належності обраного ним способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, на статтю 13 Конвенції, зупинення дії наказу є ефективним засобом правового захисту

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Відтак, заявник зазначає, що оскільки вказана вище Конвенція є міжнародним договором, який є частиною національного законодавства, її положення можуть застосовуватися при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до пункту 10 частини 1 статті 137 ГПК України.

Тому зупинення дії наказу міністерства є ефективним засобом забезпечення позову, а тому може бути застосований на практиці.

Що стосується заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, здійснювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу, то Заявник посилається на приписи пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яким визначено, що однією з підстав для відмови у державній реєстрації є відомості у Єдиному державному реєстрі про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У цьому висновку Заявник звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.11.2018 у справі № 915/508/18.

Крім того, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Заявник вказує, що рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПРАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 28.12.2021 обрано Директором цього Товариства Вигулярного Ігоря Вікторовича, яке є чинним та було виконано, про що свідчить проведена реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.01.2022 № 1003531070035000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем.

Згідно доводів Заявника, оспорюваний наказ Міністерства юстиції України створює ситуацію, в якій обраний чинним та дійсним рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 28.12.2021 директор товариства Вигулярний І.В. позбавляється зазначеним наказом Міністерства юстиції України можливості діяти від імені Товариства, в тому числі підписувати договори, бути представником в суді, вчиняти інші дії без довіреності від імені Товариства, оскільки на підставі даного наказу будуть виключені відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства та, натомість, включені відомості про інших осіб, повноваження яких припинено чинним та дійсним рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 28.12.2021.

Якщо не вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді зупинення дії пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022 та заборони вчиняти реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 оспорюваного наказу, то у період до набрання судовим рішенням законної сили за позовом ОСОБА_1 , Заявник фактично не зможе реалізувати свої повноваження директора Товариства, а скасування в судовому порядку оспорюваного наказу (без вжиття такого заходу) в подальшому вимагатиме від ОСОБА_1 та державного реєстратора проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації відомостей про керівника юридичної особи, а саме внесення назад у ЄДР відомостей про ОСОБА_1 як директора Товариства, що свідчить про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Невжиття таких заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви може потягнути за собою та дозволить Офісу протидії рейдерству на виконання наказу провести в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про керівника Товариства, що спричинить необхідність оскарження таких реєстраційних дій у адміністративному та судовому порядку, що свідчить про те, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу та заборони вчиняти реєстраційні дії призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Крім того, згідно доводів Заявника існують ризики, що після виконання наказу та до набрання рішенням суду у справі законної сили, ПрАТ «Росава» або іншими зацікавленими особами, відомості про яких буде поновлено в ЄДР як представників Товариства, можуть буди вжиті заборони на проведення реєстраційних дії щодо керівника Товариства.

Згідно доводів Заявника, наказ № 3504/5 від 19.08.2022 не надсилався Міністерством юстиції України ОСОБА_1 і станом на сьогоднішній день (майже рік) не виконаний, у зв`язку з чим в ЄДР не внесено реєстраційний запис про скасування зазначених у наказі реєстраційних дій на виконання даного наказу, що, однак не виключає можливості його виконання у будь-який момент, що свідчить про реальний ризик заподіяння шкоди правам та інтересам Заявника.

Про існування оспорюваного наказу Заявнику стало відомо з листа від 02.08.2023 арбітражного керуючого ліквідатора ПрАТ «Росава» М.Т. Рабана, у якому він запитував ОСОБА_1 в тому числі про наявність у нього матеріалів скарг ПрАТ «Росава» на дії приватного нотаріуса Бобкова О.В. та до якого також додав і копію оспорюваного наказу Міністерства юстиції України з висновком до нього.

Відтак, Заявник стверджує, що оскільки оспорюваний наказ Міністерства юстиції України є самостійною підставою для проведення у ЄДР реєстраційних дій, він може бути виконаний Офісом протидії рейдерству у будь-який момент та незалежно від яких-небудь заборон, крім тих, що його стосуються безпосередньо, що свідчить про реальний ризик заподіяння шкоди правам та інтересам Заявника та ускладнення захисту його прав в межах одного судового провадження без вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на наведені вище обставини Заявник вказує, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може зробити неможливим та істотно ускладнить виконання рішення суду про усунення Міністерством юстиції України порушень прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 12.01.2022 запису щодо відомостей про ОСОБА_1 як чинного керівника Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», обраного рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», оформленого протоколом від 28.12.2021, а також може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої Заявником заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її частково задоволення з наступних підстав.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_1 має на меті звернутися до суду з немайновими позовними вимогами, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Мотивуючи своє звернення та обґрунтування майбутнього позову Заявник вказує на незаконність прийнятого Міністерством юстиції України наказу, який Заявник має намір оскаржити до суду, оскільки останній наказ фактично порушує особисті права ОСОБА_1 в частині виконання обов`язків директора ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» на підставі чинного рішення загальних зборів акціонерів вказаного товариства від 28.12.2021 (доказів зворотного до суду не додано).

Тобто, в даному випадку предметом позову, що має на меті подати до суду Заявник є незаконний на його думку наказ Міністерства юстиції України, яким, зокрема, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію щодо Позивача від 12.01.2022 № 1003531070035000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» в частині зміни особи керівника ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

Тобто вимоги Позивача фактично зводяться та спрямовані на захист тих корпоративних прав, що виникають з реєстраційної дії щодо внесення змін органу правління ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ», вчиненої відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», на законності якої наполягає Позивач та протиправність скасування якої за наказом він заперечує.

Отже, за змістом статті 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як «у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії».

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Зазначена правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 09.11.2018 у справі № 915/508/18.

Водночас, суд зазначає, що у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.

Відтак, із врахуванням викладеного вище, пов`язаністю обраних Заявником заходів забезпечення позову з предметом спору (майбутнього позову), ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову частково та заборонити до вирішення справи по суті державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань реєстраційні дії на виконання пункту 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022, в тому числі скасовувати реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.01.2022 № 1003531070035000085, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу, є співмірними і адекватними, оскільки вони не виходять за межі спору.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з доведеності обставин, що невжиття вказаних вище заходів забезпечення позову значно ускладнить можливість відновлення у подальшому порушеного права Заявника або взагалі унеможливить таке відновлення та виконання рішення суду, оскільки внаслідок виконання спірного наказу будуть внесені зміни щодо керівника юридичної особи, що в свою чергу, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися з позовом до суду.

Крім того, існують ризики, що після виконання наказу та до набрання рішенням суду у справі законної сили, ПрАТ «Росава» або іншими зацікавленими особами, відомості про яких буде поновлено в ЄДР як представників Товариства, можуть буди вжиті заборони на проведення реєстраційних дії щодо керівника Товариства, які унеможливлять вчинення в ЄДР реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та внесення відомостей про заявника як керівника Товариства, що також свідчить про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, та призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Щодо зустрічного забезпечення, то Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлена у справі № 911/1695/18 від 19.02.2019). Також згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, якою відхилено аргументи про розгляд судом заяви позивача про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суперечить вимогам ч. 7 ст. 140 ГПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

За приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що доводи Заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що дійсно підлягають застосуванню виключно в межах існуючого спору та для захисту корпоративних прав та інтересів Позивача, у зв`язку з чим суд дійшов щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань вчиняти реєстраційні дії на виконання пункту 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3504/5 від 19.08.2022, до вирішення спору по суті.

3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

4. Боржником за даною ухвалою є: Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622).

5. Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

6. Ухвала є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та дійсна для пред`явлення до виконання до 14.08.2026.

Ухвала набрала законної сили 14.08.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 14.08.2023

Суддя Антон ПУКАС