Рішення № 112836426, 15.08.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6105/23

Провадження № 2/727/1194/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.

при секретарі Вальків А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Приймак Людмили Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» де третіми особами виступають Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та Приватний виконавець Коломієць Віталій Кирилович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

Встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Приймак Л.І. звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» де третіми особами виступають Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та Приватний виконавець Коломієць Віталій Кирилович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою приватного виконавця від 31.01.2022 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №56476, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. щодо стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в розмірі 8087,70 грн.

Вважає виконавчий напис від 24.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки при зверненні до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було подано документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.

Крім того, стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса може здійснюватись лише на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору, однак такий договір нотаріусу не надавався.

А тому просила визнати виконавчий напис від 24.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером №56476, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.06.2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися. 19.07.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що аналізуючи практику на яку посилається сам же відповідач можна прийти до висновку, що виконавчий напис №56476 про стягнення боргу із ОСОБА_1 вчинений з порушення норм вказаного. Тому, просить суд розглянути справу без їхньої участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 12.07.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 19.01.20219 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №684213981. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було переуступлено право грошової вимоги до ТОВ «Таліон плюс». 03.01.2019 року правонаступником ТОВ «Таліон плюс» стало ТОВ «ФК «ЄАПБ» в тому числі за Кредитним договором № 684213981 від 19.01.2019 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позивачу кредит, однак позивач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом. Заборгованість по вище зазначеному кредитному договору становить 8087,70 грн. На підставі ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, в зв`язку з не виконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до приватного нотаріуса Київського МНО Остапенка Є.М. з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса. Вважає, що у відповідача були всі обґрунтовані та законні підстави звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису за кредитним договором. Просив відмовити в задоволенні позову, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.01.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №684213981.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було переуступлено право грошової вимоги до ТОВ «Таліон плюс». 03.01.2019 року правонаступником ТОВ «Таліон плюс» стало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в тому числі за Кредитним договором № 684213981 від 19.01.2019 року.

24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за № 56476 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості на загальну суму 8087,70 грн., що складається з 5599,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2438,50 грн. - заборгованість по відсоткам; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

За заявою ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Коломійцем В.К. 31.01.2022 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 68431295 з примусового виконання виконавчого напису за № 56476 від 24.05.2021 року щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8087,70 грн.

Статтями 15, 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису містить Порядок (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Верховний Суд України у правовому висновку, викладеному у постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Європецйська агенція з повернення боргів» є правонаступником всіх прав і обов`язків ТОВ «Таліон плюс», а вони в свою чергу стали правонаступниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №684213981 від 19.01.2019 року, який укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Однак, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, оскільки згідно виконавчого напису стягнення заборгованості за кредитним договором проводиться за період з 26.12.2019 року по 30.04.2021 року. Заборгованість становить 8087,70 грн..

Крім того, стороною відповідача не надано суду доказів того, що стягувачем було направлено розрахунок заборгованості боржнику.

Також судом встановлено наступне.

З тексту оспорюваного виконавчого напису встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.

Відповідно п. 2 розділу ІІ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з розрахункових і кредитних відносин» Переліку (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.

Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною в частині з моменту її прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29 листопада 2001 року, в якій у п.1 Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При цьому пункту 2 не передбачено в діючому Переліку.

У правовій позиції, яка наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року №910/10374/17 зроблено висновок, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, ним взято до уваги тільки розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, який зроблено ТОВ «ФК «Європецйська агенція з повернення боргів» одноособово без урахування думки та позиції позивача, враховуючи, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис нотаріуса підлягає таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1063785 від 12.06.2023 виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 12.06.2023 року, акт виконаних робіт від 18.07.2023 року на суму 5000,00 грн.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 18.07.2023 року загальна вартість виконаних робіт становить 5000,00 грн., зокрема: 1000,00 грн. - проведення попереднього аналізу справи, 2000,00 грн. - підготовка/складання позовної заяви, 2250,00 грн. - підготовка/складання відповіді на відзив.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Саме інша сторона зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позовні вимоги були розглянуті в спрощеному провадженні, відповідач не перешкоджав у розгляді справи, та позов задоволено, суд вважає стягнути з відповідача 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень на правничу допомогу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі наведеного, Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстровий в реєстрі за №56476, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Симониа Петлюри, будинок 30) заборгованість, що виникла за Кредитним договором №684213981 від 16.01.2019 року на загальну суму 8087,70 гривень (вісім тисяч вісімдесят сім гривень 70 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Симониа Петлюри, будинок 30) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) гривні (шістдесят) копійок, а також 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу адвоката.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: О.Г.Літвінова