Рішення № 112823167, 03.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3148/23

(2/199/1564/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2023

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за участі:

прокурора Махсма С.П., представника відповідача - 2 адвоката О.Сіріньок,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора прокурора Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з позовом в останньому заявлено вимогу про:

-витребування у ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 34550446, зареєстрований за адресою: вул. Семашка, 15, 4 поверх, к. 405, м. Маріуполь, Донецька область, 87504) на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04341614, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи, буд. 87) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

-про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;

-про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що 19.11.2019 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано право власності відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства натериторії Темрюцькоїсільської радиНікольського районуДонецької областіза межаминаселених пунктів(номер записупро державнуреєстрацію прававласності 34258815).Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 р. №4918-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1178) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 4918-СГ від 02.10.2019 р. «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

На переконання позивача, зміст наказу № 4918-СГ від 02.10.2019 р., фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-306/2-23 від 16.02.2023 р., ОСОБА_1 звертався до Управління з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3376-СГ від 19.07.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

В подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1178, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду; згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, згідно договору оренди землі від 22.11.2019 №625 передана ОСОБА_1 в оренду Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34760219).

Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області: Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Прокурор позов підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом брати участь у судових засіданнях.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 59 63) відповідач 1 просив суд про розгляд справи у його відсутності та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач-1 вперше з позовної заяви (з якою ознайомив відповідач-2) дізнався про існування наказу ГУ Держгеокадастру від 22.10.2019 №5409-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» та про те, що його наказ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» від 02.10.2019 №4934-сг може бути підробленим, тому не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими у зв`язку з наступним.

Оригінал виписки з ДРРПНМ та оригінал договору оренди щодо Земельної ділянки після початку бойових дій залишилися за місцем моєї реєстрації і мені не відомо чи збереглися вони. Документи з землеустрою щодо Земельної ділянки залишались в розпорядженні орендаря.

На цей час земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території України, тому фактично (фізично) відсутня можливість реального використання Земельної ділянки, хто і як користується нею зараз мені не відомо.

Відповідач-1 вважає, що витребування у нього земельної ділянки протирічить статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи даний спір щодо витребування земельної ділянки необхідним є застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), Першого протоколу до цієї Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання повернути все одержане за договором.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (середбагатьох інших,рішення усправах «Спорронґі Льоннротпроти Швеції»від 23.09.1982,«Джеймс таінші протиСполученого Королівства»від 21.02.1986,«Щокін протиУкраїни» від14.10.2010,«Сєрков протиУкраїни» від07.07.2011,«Колишній корольГреції таінші протиГреції» від23.11.2000,«Булвес» АДпроти Болгарії»від 22.01.2009,«Трегубенко протиУкраїни» від02.11.2004,«East/WestAllianceLimited»проти України»від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме:

-чи є втручання законним;

-чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;

-чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №460/762/16-ц у постанові від 16.10.2019 зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

За обставинами цієї справи відповідач-1 набув у власність земельну ділянку у межах норм, передбачених законом, на підставі наказу відповідного державного органу - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та якою він правомірно користувався за цільовим призначенням тривалий час, з 2019 року.

Наявність двох наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» від 02.10.2019 №4918-сг щодо Відповідача-1 та наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» 02.10.2019 №4918-сг щодо іншої особи та іншої земельної ділянки:

?не призвело до порушення прав інших осіб чи їх обмеження (Відповідачу-1 про це не відомо),

?не викликало будь-яких спірних ситуацій як з фізичними особами, так і з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, так і з Позивачем (Відповідачу-1 про це нічого не відомо);

?не спричинило завдання шкоди чи збитків, в т.ч. державі (Прокурор не зазначає про це в позові).

Отже, на переконання відповідача 1, на цей час відсутня об`єктивна необхідність у позбавленні відповідача-1 права власності на земельну ділянку з метою задоволення суспільного чи публічного інтересу через те, що такий суспільний інтерес насправді відсутній (в т. ч. оскільки земельна ділянка знаходиться на окупованій території і фактично витребувана бути не може і передана іншій особі також бути не може через встановлену заборону в законодавстві).

Виявлення незаконних чи помилкових дії ГУ Держгеокаждастру в Донецькій області під час приватизації земельної ділянки та намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку/недбалість тощо буде мати наслідком непропорційне втручання у права відповідача-1, оскільки у разі задоволення позову прокурора:

?на відповідача-1 буде перекладено усі негативні наслідки такої помилки щодо відшкодування судового збору та несення додаткових витрат на правову допомогу;

?відповідач-1 міг би отримати земельну ділянку у власність вдруге, звернувшись безпосередньо до позивача, але (1) йому вдруге прийдеться замовляти та оплачувати документацію з землеустрою на земельну ділянку (оскільки вона у нього не збереглась, а розробник залишився на окупованій території) та (2) це не можливо через закриття Державного земельного кадастру поки земельна ділянка буде на окупованій території,

тобто із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача-1, який володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу.

Таким чином, позбавлення відповідача-1 права власності на земельну ділянку фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, а лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність цієї чи іншої земельної ділянки не з його вини, а внаслідок недбальства/помилки державних органів, що має ознаки непропорційного втручання держави у право відповідача-1 на мирне володіння майном та є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Представник відповідача 2 позов не визнав повністю та просив суд відмовити в його задоволенні.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 68 -95) відповідач 2 просив суд врахувати відсутність підстав для витребування земельної ділянки у ДП «ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС», як орендаря, зазначив що відповідач-2на підставідоговору єзаконним орендаремземельної ділянки,який,починаючи з24.02.2022р.,тастаном на дату подання цього відзиву незаконно позбавлений фізичної можливості користуватись нею (права володіння) та виконувати свої обов`язки орендаря у зв`язку із військовою агресією рф та тимчасовою окупацією території Маріупольського району Донецької області її військами. Цей факт є загальновідомим та додатковому доказуванню не підлягає. Договір було укладено сторонами у встановлений законодавством спосіб, з дотриманням всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, ЦК України, він є чинним, право оренди відповідача-2 належним чином зареєстровано, відповідач-1 з питанням про припинення договору до відповідача-2 не звертався.

У пункті 8 договору чітко зазначено, що з підписанням цього договору орендодавець гарантує, що є власником земельної ділянки і має всі законні права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, право власності та/або право оренди (користування тощо) на земельну ділянку нікому не відчужено, право власності на неї не є предметом спору, Земельна ділянка не являється предметом судового спору і вільна від будь-яких претензій та майнових прав третіх осіб. Земельна ділянка в заставі, користуванні, під арештом не перебуває. Згоди, які потрібні від будь-яких осіб, Відповідачем-1 отримані. Також відсутні перешкоди і будь-які обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Тому жодних підстав вважати, що відповідач-1 не мав права власності на нерухоме майно увідповідача-2 під час укладення договору не було і бути не могло, інформація про право власності відповідача-1 на земельну ділянку була наявна і наявна зараз у ДРРПНМ, що не заперечується прокурором у його позовній заяві.

Згідно зі ст. 397 ЦК У країни володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право оренди набуто відповідачем-2 правомірно, але на цей час земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території України, тому фактично (фізично) у володінні відповідача-2 не перебуває, хто нею заволодів та чи здійснюється на ній будь-яка діяльність (в т. ч. господарська), не відомо, тому підстави для її витребування у відповідача -2 відсутні.

На переконання відповідача 2, позовні вимоги не доведені належними, достовірними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Належні, достатні та допустимі докази того, що право власності набуте відповідачем-1 у незаконний спосіб або із порушеннями чинного законодавства, як того вимагають приписи ст.ст. 76-81 ЦПК України, прокурором до позовної заяви не долучено, крім того наявні наступні обмеження щодо дослідження доказів у справі:

?в листі ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 16.02.2023 р., який долучено до позову, вказано, що «у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області доступ до архіву відсутній, у зв`язку з чим не має можливості надати вичерпну інформацію, наведену у листі» та не міститься підтвердження наявності будь-яких оригіналів документів; отже, прокурор безпідставно вказує про наявність оригіналів документів у ГУ Держгеокадастру в Донецькій області;

?засвідчені прокурором копії наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, долучені до позову, без наявності їх оригіналів, як у прокурора, так і у ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, не можуть бути допустимими та достовірними доказами;

?листування прокурора з представниками ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, доступ останніх до документів через введення військового стану та проведення бойових дій на території Донецької області є обмеженим, не може замінити дослідження оригіналів документів та/або не може свідчити про належне урядування Держгеокадастру, в т.ч. під час надання інформації прокурору;

?доступ до Державного земельного кадастру, в т.ч. до поземельної книги, щодо земельних ділянок, які знаходяться на тимчасово окупованій території, є припиненим на підставі п. 2 Постанови КМУ від 07.05.2022 р. №54 «Про деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану», що підтверджується самим представникам цього органу;

?інформація наофіційному сайтіпро наказиГУ Держгеокадаструу Донецькійобласті про розпорядженняземлями сільськогосподарськогопризначення державноївласності,яка розміщенана підставіст.15Закону України «Продоступ допублічної інформації»,не єдостовірним джереломпідтвердженням наявностіоригіналу тавідсутності скасування/зміниопублікованої інформації/наказу.

Всі вказані обмеження, пов`язані з бойовими діями, військовим станом в Україні та тим, що земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідно, надані прокурором копії документів не є і не можуть бути достатніми та допустимими доказами порушення права держави та будь-якої особи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Підробка документів є об`єктивною стороною злочинів, передбаченихстаттями 366,358 КК України, при цьому, підпідробленнямдокумента розуміється, як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткова фальсифікація змісту справжнього документа. Але прокурором до справи не надано відповідного вироку суду за наслідком кримінального провадження, відкритого щодо підроблення наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області.

Втім, на переконання відповідача 2, прокурор жодним чином не обґрунтував у який спосіб та на підставі чого було встановлено, який саме із наказів, прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, які мають однакову дату та номер, слід вважати підробленим, а який справжнім, та чому виключається можливість існування обох наказів через недбалість в роботі ГУ Держгеокадастр в Донецькій області.

На переконання відповідача 2, реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підтверджує законність отримання земельної ділянки власником.

Як на підставу позовних вимог, прокурор посилається на наказ ГУ Держгеокадастру від 21.10.2019 р. №4918-сг «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» щодо земельної ділянки не видавався, тому існує наказ від 02.10.2019 р. №4918 СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», прийнятий щодо іншої третьої особи. Але, при цьому земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 11.09.2019 р.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України, згідно з ч. 7 та 8 цієї статті (в редакції, що діяла коли подавалися клопотання про приватизацію) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина 1 ст. 186-1 ЗК передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051, для державної реєстрації земельної ділянки державному реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1)заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2)оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій»;

3)електронний документ.

Відповідно до п. 110-2 Порядку на підставі інформації, наданої сертифікованим інженером-землевпорядником під час подання заяви в електронній формі, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, відповідно до пунктів 73, 75, 77, 87, 111 цього Порядку формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком 14, передає їх у паперовій формі зазначеному у заяві центру надання адміністративних послуг та за бажанням заявника надсилає такі відомості у формі електронного документа з використанням технічних засобів телекомунікацій на адресу Інтернет-сторінки, за якою здійснювалося подання заяви.

Відповідно до ст.ст. 118, 186-1 ЗК погодженням та затвердження документації з землеустрою щодо земельної ділянки здійснює ГУ «Держгеокадастру» в Донецькій області.

Згідно з п. 12 Порядку, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними і достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2023, що був отриманий відповідачем-2, реєстрацію земельної ділянки 11.09.2019 р. здійснив кадастровий реєстратор відділу у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, який згідно з п.п. 110, 110-2 Порядку на підставі погодженої проектної документації видав витяг з ДЗК (на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на земельну ділянку).

Отже, документація із землеустрою щодо земельної ділянки була погоджена ГУ Держгеокадастру в Донецькій області належним чином згідно зі ст.ст. 118 та 186-1 ЗК.

На переконання відповідача-2, враховуючи інформацію щодо земельної ділянки в ДЗК та відсутність доступу до архівних матеріалів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області (як зазначено двічі в їх листах прокурору), твердження прокурора про підроблення наказу від 02.10.2019 р. є безпідставним та недоведеним.

Отримуючи земельнуділянку увласність,відповідач-1повністю розраховувавна добросовісністьдій ГУДержгеокадастру вДонецькій області.Всі ризикичерез будь-якіпомилки/недбалістьдержавного органумає покладатисяна самудержаву тане можутьвиправлятися зарахунок Відповідача-1та відповідача 2.

Водночас, відповідач 2 заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а отже й права на звернення до суду із даним позовом (а.с. 73-74).

Прокурор у відповіді на відзив відповідача 1 (а.с. 114-115) просив суд врахувати, що наведені відповідачем 1 рішення ЄСПЧ стосуються випадків націоналізації чи експропріації нерухомого майна, що не має жодного сенсу до правовідносин в межах позовних вимог.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача 2 не погодився із доводами відповідача 2, навів доводи, аналогічні наведеним у позовній заяві (а.с. 96-101).

У письмових поясненнях представник відповідача -2 відповідно до ст. 43 ЦПК України доповнив матеріали справи наступними поясненнями щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на підтвердження відсутності «підробки» та наявності недбалості у діяльності ГУ Держгеокадастру в Донецькій області.

На виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» (в редакції, яка діяла з 17.11.2020 по 27.10.2021 року) вказано: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області на виконання зазначених нормативних актів на своєму сайті з 17.10.2020 року розмістив інформацію про передачу державних земель громадам (а в рамках нових адміністративно-територіальних меж) у комунальну власність за посиланням: https://donetska.land.gov.ua/peredacha-zemel-hromadam/.

За цим посиланням містяться переліки земельних ділянок, що містять - кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування (область,район,рада), площу (га), цільове призначення (код,назва), відомості про обтяження речових прав на неї і відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки та додаются до актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність конкретної ОТГ, що сформувались в Донецькій області в 2020 та 2021 роках, в т.ч. 2 (два) Переліки земельних ділянок переданих у комунальну власність Нікольської селищній ради:

за 2021 рік перелік від 28.01.2021 року містить 711 кадастрових номера загальною площею 6585,4263 га та перелік від 26.02.2021 року містить 218 кадастрових номера загальною площею 513,5103 га.

Жодний з цих переліків не містить кадастрового номера земельної ділянки, що належить відповідачу-1.

Зазначені переліки земельних ділянок переданих у комунальну власність Нікольської селищної ради є в загальнодоступному доступі та досить великі за обсягом, щоб роздруковувати їх для додавання у матеріали Справи.

Тобто, ГУ Держгеокадастру в Донецькій області за результатом інвентаризації всіх с/г земель державної власності протягом 2020-2021 років:

- не виявило земельну ділянку як таку, щодо якої відповідачу-1 видано тільки дозвіл на розроблення документації із землеустрою та не затверджено до 27.10.2021 р. документацію із землеустрою;

- не віднесло земельну ділянку до земель державної власності та не виставило її на земельні торги;

- не подало жодних скарг/заяв до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації тощо;

- не скасувало реєстрацію Земельної ділянки в Державному земельному кадастру.

На цей час в Амур-Нижньодніпровському райсуді та Ленінському райсуді м. Дніпропетровська розглядаються 62 аналогічні судові справи про витребування приватизованих земельних ділянок, в т.ч. ця справа, за позовом саме Прокурора Маріупольської окружної прокуратури. Жодна з земельних ділянок не міститься у вказаних переліках передачі державних земель в комунальну власність, тобто загалом за результатами вищевказаної інвентаризації ГУ Держгеокадастр в Донецькій області не помітив незавершення приватизації не меньше ніж 124 га.

Отже, твердження прокурора про те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею держави є лише його припущенням та спростовується:

?відомостями Державного земельного кадастру щодо реєстрації Земельної ділянки (що підтверджується наданим витягом від 04.04.2023 року), які є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051;

?діями державного органу, який:

1) 19.07.2019 відповідним наказом надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (не оспорюється прокурором);

2) до 11.09.2019 погодив документацію з землеустрою щодо земельної ділянки;

3) 11.09.2019 року зареєстрував земельну ділянку в ДЗК;

4) 02.10.2019 надав земельну ділянку відповідачу-2 у власність (видання наказу оспорюється прокурором)

та

5) протягом 2020-2021 років жоден співробітник цього державного органу не виявив Земельну ділянку як таку, що належить державі, під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в Донецькій області.

Таким чином, прокурор пропонує позбавити фізичну особу права власності на Земельну ділянку на підставі того, що:

-наявні два накази ГУ Держгеокадастру в Донецькій області з однаковими реквізитами та

-державний орган в умовах військового часу не може знайти в електронному документообігу наказ про надання Земельної ділянки у власність.

В свою чергу, на цей час з урахуванням змін у законодавстві, пов`язаних з військовим часом, позивач, на користь якого витребовується земельна ділянка, до деокупації Донецької області не зможе її використовувати, оформити на неї право власності та передати 3-м особам з метою отримання доходів через заборону, встановлену законодавством.

Прокурор зі свого боку не довів в межах відкритого ним кримінального провадження наявність злочину за ч. 2 ст. 358 КК України та винних осіб, але створює ситуацію, коли податки, що можуть сплачуватись орендатором, не будуть надходити до бюджету позивача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії ГУ Держгеокадастр в Донецькій області містять протиріччя, які прокурор намагається висвітлити як те, що держава не приймала рішення про передачу земельної ділянки відповідачу-1, за наявності загальнодоступної інформації в мережі Інтернет щодо незаконних дій в.о. начальника ОСОБА_3 в період з 02.10.2019, т.ч. щодо прийняття та підписання незаконних наказів

Враховуючи кількість судових справ, відкритих за позовами різних прокуратур Донецької області (на сайті Судова влада України знайшли 151 справу, що розглядаються за позовами прокурорів Маріупольської, Волноваської, Лівобережної окружних прокуратур Донецької області), держава, не дивлячись на об`єктивну можливість, з 2019 року не вжила відповідних заходів з метою запобігти розвитку небезпечної ситуації, пов`язаної з незаконними діями в.о. начальника ОСОБА_3 , що має зараз негативні наслідки для різних фізичних осіб, що скористались правом на приватизацію землі, наданим державою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таки принципи включають принцип справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання та принцип належного урядування.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання державив здійсненнягромадянами,юридичними особамита територіальнимигромадами своїхправ щодоволодіння,користування ірозпорядження землею,крім випадків,передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала:

(1) безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, в т.ч. право приватизації земельної ділянки, та

(2) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею.

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, безпідставним наданням пріоритету правам територіальної громади (порушення прав якої не відбулось) перед правами фізичної чи юридичної особи, яка добросовісно набула свої права власності та оренди, то відсутні підстави для задоволення позовної заяви у цій справі через порушення принципів справедливої рівноваги та належного урядування, що передбачені законодавством.

Таким чином, позбавлення відповідача-1 права власності на земельну ділянку (а відповідача-2 права оренди) через недбалість/помилку державного органу фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу та має ознаки непропорційного втручання держави у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, відповідач- 1 є власником земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 1421786600:03:000:1178, земельна ділянка належить відповідачу 1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 86).

Позивачем заперечується справжність наказу №4918 - СГ, який виданий 02.10.2019 р. Головним Управлінням Держагеокадастру у Донецькій області, «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», відповідно до якого гр. ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі ріллі площею 2.0000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1178) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 19), оскільки зміст наказу №4918 - СГ, який виданий 02.10.2019 р., не відповідає змісту іншому наказу з тими ж реквізитами наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 р. №4918-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та стосується іншої фізичної особи гр. ОСОБА_2 , та відповідно до змісту якого гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір якої 2.0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 18).

Як встановлено судом на підставі договору оренди від 22.11.2019 р. (а.с. 20 26) який укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, відповідач 2 отримав в оренду земельну ділянку площею 2.0000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1178) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, яка належить відповідачу 1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34258815 від 19.11.2019 р.

Судом на підставі письмового клопотання ОСОБА_1 встановлено, що останній звертався 16.07.2019 р. до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (а.с. 40).

Позивачем суду наданий наказ ГУ Держгеокадастру від 19.07.2019 р. №3376- СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», згідно з яким ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 41).

Відповідно до витягу з ЄРДР №42023052290000003 внесені відомості за фактом підроблення наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (а.с. 145).

Відповідач - 1 заперечує проти позову повністю.

Відповідач 2 також заперечує проти позову та надає наступні докази.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.04.2022 р. відповідач 2 подав заяву до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та ін. розпорядча документація (а.с. 77 78), відомості були внесені до ЄРДР (а.с. 81).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 21.04.2023 р., відповідачу -1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площе 2 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (а.с. 86).

Відповідно до зазначеного витягу, орган, який зареєстрував земельну ділянку - відділ у Нікольському районі Головного управління Дергеокадастру у Донецькій області (а.с. 86).

У відповіді від 05.07.2023 р. на адресу адвоката Сіріньок О.М. Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано інформацію, відповідно до якої повідомлено про завершення інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення за період 2020 та 2020 р. (а.с. 156).

Відповідно до відповідей на адресу адвоката Сіріньок О.М. про розгляд адвокатського запиту, який наданий Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, 04.072023 р. та 25.11.2019 р., в цьому органі перебувала на розгляді колективна скарга трудового колективу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 08.11.2019 р. №21-5-0.1-5881/2/19 на дії в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Підгорної Т.О. (а.с 158-159).

Наказом від 28.01.2021 р. №26-ОТГ ГУ Держгеокадастру передало Нікольській селищній раді в особі Нікольського селищного голови у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6585,4263, які розташовані в адмінмежах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту згідно з актом приймання передачі (а.с. 160).

За посиланням https://donetska.land.gov.ua/peredacha-zemel-hromadam/ містяться переліки земельних ділянок, які містять - кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування (область, район, рада), площу (га), цільове призначення (код, назва), відомості про обтяження речових прав на неї і відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки та додаются до актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність конкретної ОТГ, що сформувались в Донецькій області в 2020 та 2021 роках, в т.ч. 2 (два) Переліки земельних ділянок, переданих у комунальну власність Нікольської селищній ради: за 2021 рік перелік від 28.01.2021 року містить 711 кадастрових номера загальною площею 6585,4263 га та перелік від 26.02.2021 року містить 218 кадастрових номера загальною площею 513,5103 га. Жодний з цих переліків не містить кадастрового номера земельної ділянки, яка належить відповідачу-1 (а.с. 161- 184).

Відповідно до Акту з питань перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (а.с. 185 196) встановлено, що комісією виявлено, що станом на 04.11.2019 р. в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04.10.2019 р. включно. Відповідно до згаданого акту, станом на 03.10.2019 р. оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 по 2019 роки та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04.10.2019 р. оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04.11.2019 р. не вживалися. Тільки 06.1.12019 рр. працівниками Головного управління складено акт пор крадіжку документів та викликані співробітники Кальміуського відділення поліції м. Маріуполь для документування факту вилучення документів (відкрито кримінальну справу №ЄО24055 від 06.11.2019 р. (а.с. 191)).

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2023 р. відкрито провадження у цивільній справі;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2023 р. позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви (на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України).

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача, в інтересах якого звернувся прокурор , які порушені в результаті вибуття земельної ділянки з власності держави, від імені якої Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області здійснює повноваження, та регулюються ч. 1 ст. 316, ст.ст. 325, 328, 329 ЦК України, ст.ст. 358,366 КК України, ч.2ст.19Конституції України,ст.ст.118,193,195,202,203ЗК України, Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, ст.6-1Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель».

Дослідив докази в межах заявлених судом позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

При зверненні до суду в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підроблення наказу №4918-СГ від 02.10.2019 р., який стосується відповідача 1, та, посилаючись на надану Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копію наказу з аналогічними реквізитами номером та датою (наказ №4918-СГ від 02.10.2019 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», стверджує, що цим наказом іншій особі ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Позивач вважає, що у підсумку згадане свідчить, що зміст наказу № 4918-СГ від 02.10.2019 р., фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, та саме наказ, який стосується відповідача 1, є підробленим.

Втім, суд не погоджується із слушністю доводів позивача в цій частині: для суду відсутні підстави для встановлення даного факту, оскільки реєстраційна справа (у копії) до справи не долучена, клопотання про витребування доказів позивачем не було подано.

Заперечуючи протипозову,відповідач 2наголошував натому,що позовні вимогине доведеніналежними,достовірними тадопустимими доказами,та прокурорнадав доказиу копіях,які незасвідчені зоригіналу,та ненаданий вироксуду за результатами розгляду кримінального провадження, відкритого стосовно підроблення наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області. Зазначені заперечення суд визнає слушними.

Стаття 76 ЦПК України визначає поняття та ознаки доказів.

Зокрема, в цій статті перелічені засоби доказування: 1) письмові, речові й електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Віповідно до ч.ч. 1, 2 , 4-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак, виходячи зі змісту ст. 95 ЦПК України, засвідчення учасником справи копії доказу за умови відсутності оригіналу письмового доказу унеможливлено.

Прокурор не заперечував проти відсутності у нього оригіналу наказу №4953-СГ від 02.10.2019 р., відтак, надані ним письмові докази - накази №4953-СГ від 02.10.2019 р. є неналежними доказами.

Підроблення документів (ст. 358 КК України) є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади; відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті тастаттях 357і366цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відтак, наказ №4918-СГ від 02.10.2019 р. є офіційним документом, підроблення якого утворює об`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, а використання завідомо підробленого документа ч. 4 ст. 358 КК України.

Оскільки відповідальність за підроблення документів передбачена КК України (ст. 358 та ст. 366 КК України), то на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України для суду, який розглядає дану справу, має бути наданий вирок суду в кримінальному провадженні, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вирок суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення наказу №4953-СГ від 02.10.2019 р. прокурором не наданий, відтак, який з наказів є справжнім, а який недостовірним (фальшивим), прокурором не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1)подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2)отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3)після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4)здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5)подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст.ст. 193, 195, 202, 203 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 ( Порядок № 1051).

Відповідно до п.107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

-заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

-оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);

-електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку №1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Як встановлено судом на підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі наказу №4918 СГ, виданому 02.10.2019 р. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області за результатом інвентаризації всіх с/г земель державної власності протягом 2020-2021 років:

- не виявило земельну ділянку як таку, щодо якої відповідачу-1 видано тільки дозвіл на розроблення документації із землеустрою та не затверджено до 27.10.2021 р. документацію із землеустрою;

- не віднесло земельну ділянку до земель державної власності та не виставило її на земельні торги;

- не подало жодних скарг/заяв до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації тощо;

- не скасувало реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастру.

Таким чином, суд погоджується із слушністю доводів відповідача 2 щодо того, що твердження прокурора про те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею держави є лише його припущенням та спростовується:

?відомостями Державного земельного кадастру щодо реєстрації Земельної ділянки (що підтверджується наданим витягом від 04.04.2023 року), які є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051;

?діями державного органу, який:

1) 19.07.2019 відповідним наказом надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (не оспорюється прокурором);

2) до 11.09.2019 погодив документацію з землеустрою щодо земельної ділянки;

3) 11.09.2019 року зареєстрував земельну ділянку в ДЗК;

4) 02.10.2019 надав земельну ділянку відповідачу-2 у власність (видання наказу оспорюється прокурором)

та

5) протягом 2020-2021 років жоден співробітник цього державного органу не виявив Земельну ділянку як таку, що належить державі, під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в Донецькій області.

При пред`явленні позову позивач згідно ч. 5 ст. 177ЦПК Українизобов`язанийдодати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Тобто ці докази позивач збирає сам у позасудовому порядку, може заявляти клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ст. 78ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем 1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачем 1 права власності на земельну ділянку; оскільки такий обов`язок доказування прокурором не виконаний, відсутні підстави для задоволення вимоги позову про витребування від відповідача -1 земельної ділянки.

Поза увагою прокурора при зверненні до суду із даним позовом також залишилося також те, що правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позовустановить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Відтак, предмет доказування у таких справахстановлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Як встановлено судом, спірне майно не перебуває у володінні відповідачів, на території його розташування ведуться бойові дії, відтак, відповідач 1 не є неволодіючим не власником, витребування в нього в обраний позивачем при зверненні до суду із даним позовом спосіб майна унеможливлено.

Стосовно вимоги позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, то, розв`язуючи її, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вимога позовупро скасуваннярішення продержавну реєстраціюправа оренди є похідною від задоволення вимоги позову провитребування земельноїділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову.

Відповідач 2 заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а отже й права на звернення до суду із даним позовом.

Втім, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що 02.03.2023 р. за вих. №55 855ВИХ-23 прокурор звертався до Нікольського селищного голови В.Мітька із листом чи вбачає селищна рада порушення вимог земельного законодавства, чи вживалися нею заходи щодо захисту інтересів держави та територіальної громади за виявленими фактами, чи зверталася селищна рада з позовами про витребування майна з наведеними у листі кадастровими номерами у комунальну власність територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, чи буде здійснено таке звернення у розумні строки (а.с. 31-33).

Листом від 10.03.2023 р. селищний голова В.Мітько повідомив про відсутність на даний час можливості звернення до суду у розумні строки у зв`язку з:

-відсутністю повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

-відсутністю відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та землевпорядної документації щодо неправомірності надання земельних ділянок у власність, що у судовому розгляді буде предметом спору.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені у ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до цієї статті, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначеністаттею 10цього Закону.

Сільські, селищні, міські ради після прийняття ними рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель зобов`язані:

протягом місяця забезпечити призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад;

протягом 10календарнихднів після призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад письмово поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад починають виконувати повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель через 30 календарних днів після інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних рад, повноваження рад у зазначеній сфері виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до прийняття радами в установленому цим Законом порядку рішення про виконання радами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Виходячи з вищенаведеного, вочевидь звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка не має повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, відтак, підстави для такого звернення були відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 та п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 81, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 264-265, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 268, ст. 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову прокурора - прокурора Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди відмовити повністю.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 14.08.2023 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї