Вирок № 112819769, 15.08.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/1978/23

Провадження № 1-кп/553/1193/2023

В И Р О К

Іменем України

15.08.2023м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023175460000124 від 14.06.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області, є громадянином України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 21.03.2013 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 31.05.2013 за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.10.2013 вирок змінено та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 12.11.2013 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 01.03.2017 за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.04.2017 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. ;

- вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.06.2017 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 187, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 30.12.2022 по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

13.06.2023, близько 13:00 год, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Полтава, вул. 3-й Проїзд, б5д. 5, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, під вигаданим приводом тимчасового використання, не маючи на меті його повернення, заволодів велосипедом "Scott Scale - 40", вартістю 15166 грн. 67 к., який належить ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_3 розпорядився незаконно отриманим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорює правову кваліфікацію вчиненого злочину.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання про те, що 11.06.2023 познайомився з ОСОБА_5 13.06.2023, він в компанії разом з ОСОБА_5 ,. вживали алкогольні напої. Оскільки його грошові кошти були витрачені на придбання алкоголю, а вони необхідні були йому для поїздки в м. Хмельницький, він взяв у потерпілого велосипед та передав його в заставу з правом подальшого викупу, отримавши близько 1000 грн. В цей же день він поїхав до м. Харкова, звідки мав намір поїхати до м. Хмельницького.

Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, про наявність претензій не заявив.

З показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вину у вчиненому злочині він визнає повністю.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст вказаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

Таким чином, суд доходить висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за місцем відбуття покарання у Маневицькій ВП (№ 42) характеризувався негативно.

Обставин, які відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не встановлено.

Обставин, які відповідно до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Відповідно до положень статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Водночас, згідно із частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з частиною 2 статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким умисним злочином, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, відсутність претензій з боку потерпілого, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 190 Кримінального кодексу, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України, ст. 69 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

З метою забезпечення виконання вироку суду, ОСОБА_3 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

До набрання вироком законної сили обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15.08.2023.

Речові докази: - велосипед "Scott Scale - 40", який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , вважати йому повернутим; - футболку темно-синього кольору, футболку оливкового кольору із знаком НГУ, 44 розміру, пошкоджений мобільний телефон чорного кольору imei НОМЕР_1 - повернути власнику (законному володільцю); - обкладинку посвідчення УБД темно-зеленого кольору, знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експерта у розмірі 956 грн. 00 к.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий ОСОБА_1