Рішення № 112808182, 14.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2023 року № 320/19542/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить:

- скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №ВП 71153328 від 01.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані непогодженням позивача з прийнятою державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що при огляді матеріалів виконавчого провадження позивач звернув увагу, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий документ - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-274070-17-У де повідомлено, що станом на 16.08.2022 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 17 020,60 грн. Пунктом 5 даної вимоги зазначено, що дата набрання її чинності 16.08.2022, рішення про відкриття виконавчого провадження №71153328 про примусове її виконання прийнято відповідачем 01.03.2022, тобто через майже 4 роки від дати її прийняття (15.05.2019).

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем безпідставно було прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

10.04.2023 на поштову адресу ОСОБА_1 надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2023, у відповідності до якої, на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-274070-17У виданої 15.05.2019 про стягнення 17 020,60 грн боргу, Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №71153328 про примусове стягнення зазначеної суми коштів.

14.04.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення з їх змістом.

19.04.2023, відповідачем надано відповідь на звернення яким зазначено «Повторно направляємо постанову про відкриття виконавчого провадження і ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження» та направлено квитанцію про сплату заборгованості з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою про відкриття виконавчого провадження, вважаючи порушеними строки відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.08.2020 року (далі - Закон №2464-VI).

Частиною 4 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі - Інструкція №449).

Пунктом 5 розділу VI Інструкція №449 встановлено, що орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в Казначействі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1, 2, ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Так, в матеріалах справи наявна копія вимоги від 15.05.2019 №Ф-274070-17У, на підставі якої прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, зі змісту якої вбачається, що така вимога містить всі обов`язкові реквізити визначені в ст.4 Закону №1404-VIII.

Статтею 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання постанови державного виконавця розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змоги дійти висновку про те, що державний виконавець наділений повноваженнями на відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, стягувачем за яким є державний орган, протягом трьох місяців з дня набрання таким виконавчим документом державного органу законної сили.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2023 Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ зареєстровано заяву від Головного управління ДПС у м. Києві, датовану 19.08.2022 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-274070-17У в сумі 17 020,60 грн. До зазначеної заяви додано вимогу від 15.05.2019 №Ф-274070-17У, із зазначенням дати набрання нею чинності 16.08.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-274070-17У, згідно відмітки податкового органу, набрала законної сили 16.08.2022, а тому тримісячний строк пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) спливає 16.11.2022.

Вказане вище в сукупності, з урахуванням дати набрання законної сили вимогою про сплату боргу (недоїмки) (16.08.2022) та дати пред`явлення до виконання до органів виконавчої служби (28.02.2023) свідчить про пропуск Головним управлінням ДПС у м. Києві трьохмісячного строку звернення до виконавчої служби.

Проте, беручи до уваги вказані вище обставини, суд звертає увагу, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до п.10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (прикінцеві та перехідні положення) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, з моменту набрання чинності Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ та з урахуванням запровадження воєнного стану 24.02.2022 тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався 26.03.2022 та міг бути відновлений після припинення або скасування воєнного стану на території України, що не виключає права пред`явлення такого документа до виконання під час дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи те, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, суд приходить до висновку, що дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП 71153328 від 01.03.2023 є правомірними, у зв`язку із чим підстави для скасування такої постанови відсутні.

Крім того, в даному випадку суд вважає за необхідне наголосити, що наведені положення п.10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає спеціальними нормами щодо встановлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувачем за яким є держава, оскільки цим Законом встановлена процедура примусового виконання рішень, зокрема, державних органів, у тому числі визначені строки пред`явлення таких рішень до примусового виконання.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.292, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.