Рішення № 112807727, 14.08.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2023 року Справа № 280/2229/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Вельможко Анна Ігорівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, 10000, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), представник позивача Вельможко Анна Ігорівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з обчислення стажу ОСОБА_1 без зарахування періоду її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її загального стажу період роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990, у зв`язку із чим перерахувати та виплатити їй пенсію з часу її призначення із урахуванням раніше виплачених сум;

стягнути на користь ОСОБА_1 понесені у зв`язку із розглядом справи судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 19.10.2022 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте до її загального стажу не було зараховано період її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990. Листом від 02.11.2022 № 0800-0209-8/44782 відповідач повідомив позивачу, що період роботи позивача з 02.09.1986 по 25.12.1990 ним не зараховано, оскільки у її трудовій книжці від 27.08.1985 НОМЕР_3 відсутні записи про перейменування підприємства, яким позивачку було прийнято на роботу - ДК «Строителей» у ПК треста «Металлургстрой», яким засвідчено її звільнення 25.12.1990. Відповідач вказав про необхідність дання довідки про підтвердження стажу із інформацією про перейменування/реорганізацію підприємства працедавця. Надати довідку про підтвердження стажу за період роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990 позивач позбавлена можливості, оскільки палац культури знаходився у м. Маріуполь, яке наразі є окупованим, а архіви, за інформацією наявною у позивача, знищені в результаті воєнних дій у 2022 році. Вважаючи відмову у зарахуванні до загального стажу позивача період її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990 протиправною позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 14.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

01 травня 2023 року до суду через систему «Електроний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому останнім заявлено клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що заява позивачки від 19.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до п. 2 ст.114 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та саме цим органом було прийнято рішення про призначення пенсії та саме цим органом до стажу роботи позивачки не було зараховано періодів її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не зарахування при призначенні пенсії позивачці певного періоду її роботи та ніяким чином не порушувало її права на пенсійне забезпечення. Стосовно зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 02.09.1986 по 25.12.1990 звернувшись до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії від 19.10.2022, позивачем окрім інших документів було надано трудову книжку серії НОМЕР_4 . Розглянувши документи позивачки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 19.10.2022 було призначено пенсію, проте до страхового стажу ним не зараховано період роботи позивачки з 02.09.1986 по 25.12.1990, оскільки відомості за цей період зазначені з порушенням вимог Інструкції №58. Зокрема, запис в трудовій книжці №3 від 20.09.1986 про прийняття на посаду керівника дитячого танцювального колективу в ДК «Строителей», а звільнення із займаної посади з 25.12.1990 згідно запису №11 від 25.12.1990 підписано посадовою особи «председатель ПК треста «Металлургстрой» (мовою оригіналу) та засвідчено печаткою підприємства ПК треста «Металлургстрой». Для врахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивачки необхідно надати уточнюючу довідку про періоди її роботи на ДК «Строителей» із зазначенням посад (в разі їх змін), номерів та дати наказів про прийняття, переведення, звільнення з роботи. Крім того, в довідці необхідно зазначити дані про реорганізацію / перейменування підприємства. Враховуючи усе наведене вище вважаємо, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивачки з 02.09.1986 по 25.12.1990, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Також, відповідач 1 наголошує на тому, що згідно чинного законодавства функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені саме на Пенсійний Фонд України, який здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління. Відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 06.06.2023 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача задоволено, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2) як співвідповідача у адміністративній справі № 280/2229/23, розгляд адміністративної справи розпочато з початку.

На адресу суду 05.07.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача 2 заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а дії управління - законними і вмотивованими. Позивач 19.10.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою шодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.09.1986 до 25.12.1990, оскільки у трудовій книжці від 27.08.1985 НОМЕР_5 відсутні записи про перейменування підприємства, яким позивача було прийнято на роботу - ДК «Строителей» у ПК треста «Металлургстрой», яким засвідчено запис про звільнення 25.12.1990. Для врахування вищезазначеного періоду до страхового стажу особою не надано уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємствами чи організаціями на яких особа працювала, або архівними установами у разі ліквідації підприємства, на підставі первинних документів за час виконання роботи , що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 32 роки 03 місяці 04 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 25.10.2022 винесено рішення про призначення пенсії. Про зміст рішення відповідача 2 листом від 02.11.2022 №0800-0209-8/44782 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивачу. Відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку із безпідставністю.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.10.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.10.2022 № 057150011586 позивачу призначено пенсію за віком за Списком № 2. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача 32 роки 3 місяці та 4 дні, в тому числі за списком № 2 - 10 років 6 місяців 26 днів.

Листом від 02.11.2022 № 0800-0209-8/44782 представнику позивача повідомлено, що період роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990 не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки вчинено запис про прийняття в трудовій книжні під № 3 від 20.09.1986 на посаду керівника дитячого танцювального колективу в ДК «Строителей», а звільнення із займаної посади з 25.12.1990 згідно виписці №11 від 25.12.1990 підписано посадовою особи «председатель ПК треста «Металлургстрой» та засвідчено печаткою підприємства ПК треста «Металлургстрой ». Для врахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 необхідно надати уточнюючу довідку про періоди роботи на ДК «Строителей» із зазначенням посад (в разі їх змін), номерів та дати наказів про прийняття, переведення, звільнення з роботи. Крім того, в довідці необхідно зазначити дані про реорганізацію/перейменування підприємства.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 за спірний період 02.09.1986 позивача прийнято керівником дитячого танцювального колективу в БК «Строителей» (запис № 3); 25.12.1990 позивача звільнено з посади (запис № 4). Запис № 4 посвідчено підписом «председатель ПК т-та «Металлугстрой» та засвідчено печаткою «ПК ТРЕСТА «Металлургстрой» г. Мариуполь».

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, архівні довідки необхідні за умови необхідності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.

Судом встановлено, що на момент внесення до трудової книжки позивача записів № 3 та 4 порядок ведення трудових книжок регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією №162 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть бути підставою для порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення, а отже період роботи позивача з 02.09.1986 по 25.12.1990 має бути зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 .

Положеннями Закону № 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії.

На підставі викладеного, суд виходить з того, що не зарахування до загального стажу позивача періоду роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990 є протиправним.

Водночас, протиправні дії з обчислення стажу ОСОБА_1 без зарахування періоду її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990 вчинено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, а тому підлягають визнанню протиправними саме дії відповідача 2.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1. Порядку № 22-1).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2. Порядку № 22-1).

Згідно з п. 4.10. Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.

А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача в даній справі буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її загального стажу період роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990, у зв`язку із чим перерахувати та виплатити їй пенсію з часу її призначення із урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Вельможко Анна Ігорівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, 10000, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з обчислення стажу ОСОБА_1 без зарахування періоду її роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її загального стажу період роботи з 02.09.1986 по 25.12.1990, у зв`язку із чим перерахувати та виплатити їй пенсію з часу її призначення із урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, 10000, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14 серпня 2023 року.

Суддя О.О. Артоуз