Рішення № 112807204, 11.08.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/21724/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію йому за віком відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.07.2020.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його загальний трудовий стаж становить 31 рік 2 місяці 7 днів, з яких 13 років 2 місяці 6 днів стаж роботи на посаді водія трамваю. У зв`язку з цим, позивач вважає, що на підставі п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивач 16 вересня 2020 року, у віці 55-ти років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач відмовив йому, зазначивши при цьому, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виникає за наявності стажу роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців стажу на посаді водія міського пасажирського транспорту. Натомість, за підрахунками управління загальний страховий стаж позивача становить 29 років 6 місяців 23 дні, а підтверджений стаж водія міського пасажирського транспорту - 8 років 11 місяців 11 днів. Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив про відсутність у позивача необхідного страхового стажу та спеціального стажу на посаді водія міського пасажирського транспорту. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії є правомірним та вмотивованим, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши вищезазначену справу №240/21724/20, Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 19 лютого 2021 року, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Не погодившись з цими судовими рішення, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі №240/21724/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, а справу №240/21724/20 направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/21724/20 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді адміністративну справу №240/21724/20 прийнято до провадження.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.10-17), а також довідок про підтвердження трудового стажу (а.с.18-20) вбачається, що в різні періоди позивач працював на посадах водія міського трамваю.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 16 вересня 2020 року, після досягнення ним 55 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як водію міського пасажирського транспорту.

За наслідками розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області прийняло рішення від 16.09.2020 №7212 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу - 30 років та підтвердженого вимогами законодавства стажу водія міського пасажирського транспорту - 12 років 6 місяців.

Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області повідомило позивача листом від 28.09.2020 №0600-0329-8/52223 (а.с.22-23) в якому зазначило, що наявний у нього страховий стаж становить 29 років 6 місяців 23 дні, а підтверджений стаж водія міського пасажирського транспорту - 8 років 11 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені в частині 1 статті 26 Закону №1058-IV, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Водночас, відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 вищезазначеної статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Таким чином, пункт 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55 річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая): не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

Водночас, відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).

Пунктом "з" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції.

Пункт "з" статті 13 Закону №1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

З наведеного вбачається, що пункт "з" статті 13 Закону №1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) в якості обов`язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55 річного віку та наявність для чоловіків загального страхового стажу не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту

Однак, 23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справа №1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років».

Отже, з 23 січня 2020 року - з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, діють положення пункту "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, чинними залишилися й відповідні положення пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, а саме:

- пункт "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв): чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;

- пункт 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність у величині загального страхового стажу, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) цей показник для чоловіків становить 25 років, а згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV(у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) - 30 років.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин при вирішення питання щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

У постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тобто, в даній справі при вирішенні спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають чоловіки-водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Із наявного у матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області (а.с.22-23), вбачається що згідно поданих позивачем для призначення пенсії документів, управлінням було встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 6 місяців 23 дні. На день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_1 виповнилося 55 років. Ці обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, позивач має необхідний загальний страховий стаж (не менше 25 років) та вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).

Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку позивача та суд встановив, що записами в ній підтверджується, робота ОСОБА_1 на посадах водія міського пасажирського транспорту протягом наступних періодів:

- з 14.03.2006 по 11.08.2009 - водій трамвая з класу в Харківському комунальному підприємстві «Міськелектротранс» (3 роки 4 місяці 29 днів);

- з 01.09.2010 по 14.11.2010 - водій пасажирського трамваю 3 класу в Салтівському трамвайному депо Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» (2 місяці 14 днів);

- з 29.12.2010 по 14.08.2011 - водій пасажирського трамваю 3 класу в Салтівському трамвайному депо Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» (7 місяців 17 днів);

- з 15.08.2011 по 11.09.2013 - водій пасажирського трамваю 3 класу в Комунальному підприємстві «Салтівське трамвайне депо» (2 роки 28 днів);

- з 17.09.2013 по водій трамвая на пасажирських маршрутах в Подільському трамвайному ремонтно-експлуатаційного депо. Згідно довідки Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо від 30.07.2020 №83 (а.с.20) ОСОБА_1 на момент видачі цієї довідки продовжує працювати на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах, а відтак його стаж з 17.09.2013 по 30.07.2020 (дата видачі довідки) становив 6 років 10 місяців 14 днів.

Відтак, підтверджений записами в трудовій книжці, а також довідками від 27.07.2020 №8 (а.с.18) та від 31.08.2020 №Г-191 (а.с.19) спеціальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 1 місяців 12 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).

З огляду на зазначене та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на підставі пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки він досяг 55 років та має загальний страховий стаж понад 29 років, з яких понад 13 років стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні за віком на пільгових умовах, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.09.2020 №7212 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

В ході розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами право ОСОБА_1 на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 досяг 55 річного пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1, а із заявою про призначення пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України 16.09.2020, тобто в межах трьохмісячного строку після досягнення пенсійного віку.

Відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також беручи до уваги дату звернення позивача за призначенням пенсії, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3783,61 гривень (840,80 грн за подачу позовної заяви; 1261,21 грн за подачу апеляційної скарги, 1681,60 грн за подачу касаційної скарги), що підтверджується відповідними квитанціями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3783,61 гривень належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.09.2020 №7212 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3783,61 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три гривні шістдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович