Рішення № 112805336, 01.08.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13058/21

провадження № 2/753/865/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Куцолабській І.А., Мелещенковій А.С., Грицишині А.С.

за участю:

учасники справи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Уніка», про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення суми матеріального збитку в розмірі 220053, 00 грн., франшизи в розмірі 2000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2800,00 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

В огрунтування своїх вимог позивач вказує, що 28 березня 2021 року о 16 год. 30 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. М. Бажана у м. Києві, при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів, чим порушив п. 2.3.б, 10.1 ПДР.

ДТП сталася внаслідок винних дій водія автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 .

Цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія» «Уніка» (далі - ПАТ «СК «Уніка», страховик).

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24.05.2021 № 136_21_FO, складеного директором ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» Єлісеєвим Є.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 становить 555911,04 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 391654,64 грн, а ринкова вартість на дату пошкодження складає 350053, 00 гнр.

Позивач не заперечуючи проти визнання його транспортного засобу фізично знищеним, просить стягнути з відповідача різницю між страховою виплатою і фактичною вартістю відновлювального ремонту його автомобіля в сумі 220053,00 грн (350053,00 -128000,00 -2000,00).

Крім того, внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивачу було заподіяно моральну (немайнову) шкоду. Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автомобіля, його неможливо використовувати за призначенням, що внесло істотні зміни в його життя, порушило нормальні життєві зв`язки та спричинило додаткові витрати. До негативних наслідків ДТП позивач відносить шоковий стан, який він перніс під час ДТП.

Оскільки відповідач відмовився від відшкодування шкоди, не приніс своїх вибачень, моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000,00 грн.

22.02.2022 від представника відповідача - адвоката Левчишиної О.В. надійшов відзив, в якому вказано, що відповідач визнає позов частково. Не заперечує проти стягнення з нього франшизи в сумі 2000,00 грн., а в решті вимог просить відмовити через їх недоведеність. Вказує, що звіт про оцінку майна є неповним, складений з порушенням вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Методики товарознавчих експертиз та оцінки дорожніх транспортних засобів» та не є належним та допустим доказом у справі. Витрати на проведення оцінки матеріальних збитків має нести страховик, а не особа винна в ДТП. Також представник відповідача заперечувала проти відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем заявлений розмір не підтверджений будь-якими доказами.

Від третьої особи письмові пояснення не надходили.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представника в судове засідання не направила.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 12 липня 2021 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

? 26 жовтня 2021 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

? 08 грудня 2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - ПАТ «СК «Уніка».

? Ухвалою від 08 грудня 2021 року суд залучив до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Уніка»; витребував від Територіального сервісного центру 8045 належним чином завірені копії документів на підтвердження вчинення договору купівлі - продажу автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 від 21 жовтня 2021 року із зазначенням ціни, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через ТСЦ 8045.

? 13 січня 2022 року представником відповідача подано письмові пояснення на позов.

? 22 лютого 2022 року представником відповідача подано відзив на позов та клопотання про витребування доказів.

? Ухвалою від 22 лютого 2022 року суд витребував від ПАТ «СК» «Уніка» належним чином завірені копії документів страхової справи №30026 зі встановлення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, автомобілю «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 .

? 16 травня 2022 року від ПАТ «СК» «Уніка» надійшли витребувані докази.

? 06 червня 2022 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про визнання звіту № 136_21_FO про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 24 травня 2021 року недопустимим доказом.

? 12 липня 2022 року ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

? 11 жовтня 2022 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

? 19 грудня 2022 року представником відповідача подано письмові пояснення.

? 21 грудня 2022 року позивачем подано клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

? 23 грудня 2022 року представником відповідача подано клопотання, в якому остання при вирішенні клопотання про призначення експертизи, покладалася на розсуд суду.

? 23 грудня 2022 року ухвалою суд призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ).

? 04 квітня 2023 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ) надійшов висновок за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54.

? 11 квітня 2023 року суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 18 травня 2023 року о 10 год. 30 хв.

? 18 травня 2023 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача на 01 серпня 2023 року о 15 год. 00 хв.

? 03 серпня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про визнання судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54 не допустимим доказом.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом окремого звернення вимоги до завдавача шкоди, страховика винної особи чи шляхом звернення до страховика та до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

В той же час, у постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється, згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином, зокрема після сплати страховиком боржника страхового відшкодування в межах ліміту за полісом, відповідно до спеціальних норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та сплати вже завдавачем шкоди, на користь потерпілого, різниці між дійсним обсягом завданих збитків та розміру страхового відшкодування, у відповідності до положень ст. ст. 1187, 1192 ЦК України.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається із матеріалів спраіи, згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року, 28 березня 2021 року о 16 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. М. Бажана у м. Києві, при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів, чим порушив п. 2.3.б, 10.1 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Судом установлено, що на час ДТП власником автомобіля "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 був ОСОБА_1

21 жовтня 2021 року транспортний засіб "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 позивачем відчужено гр. ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 28 березня 2021 року була застрахована ПАТ «СК «Уніка», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) № 202777288, ліміт відповідальності за шкоду завдану майну за полісом встановлений в розмірі 130 000 грн., розмір франшизи - 2000,00 грн.

28 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування.

05 травня 2021 року ПАТ «СК «Уніка» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах ліміту за мінусом франшизи в сумі 128 000, 00 грн. (13000 - 2000).

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У справах, що виникають із заподіяння шкоди, до обставин, які підлягають доказуванню, відноситься, зокрема, розмір завданих збитків.

Вимоги позивача в позові ґрунтуються на звіті про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24.05.2021 № 136_21_FO, складеного директором ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» Єлісеєвим Є.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 становить 555911,04 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 391654,64 грн, а ринкова вартість на дату пошкодження складає 350053, 00 грн.

Обґрунтовуючи розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, позивач посилався на положення п. 30.1., п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Згідно п. 30.2 вищезазначеного Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із наявним в матеріалах справи копією звіту про оцінку від 24.05.2021 № 136_21_FO витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14 липня 2020 року (справа № 525/1592/18, провадження № 14-516цс19) відсутність визначеної вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди зумовлює неможливість з`ясувати дійсний розмір збитків у зв`язку із фізичним знищенням транспортного засобу.

З огляду на те, що в матеріалах справи були відсутні докази щодо вартості транспортного засобу після ДТП, а також для встановлення обсягу завданої позивачу шкоди внаслідок ДТП, ухвалою суду від 23 грудня 2022 року за клопотанням позивача було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

24 березня 2023 року експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок № 5924/23-54 за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.03.2021, станом та в цінах на вказану дату становить 402306,49 грн.; ринкова вартість транспортного засобу «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 2013 року випуску до настання дорожньо-транспортної пригоди станом на 28.03.2021 становила 612293,56 грн.; ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу марки «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 2013 року випуску після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.03.2021 дорівнювала 209987,07 грн.

Суд відхиляє клопотання представника відповідача про визнання вказаного доказу недопустимим, з тих підстав, що експертиза була призначена на стадії розгляду справи по суті. Лише сам факт призначення експертизи після закриття підготовчого провадження, не свідчить про недопустимість як доказу, вказаного висновку експерта.

Отже ураховуючи викладене, суд при вирішенні вказаної справи покладається на висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54, складений експертом Єрмоленко О.О., який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», зі стажем роботи з 1999 року, підписаний ним особисто та попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Крім того, даний висновок складено відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, (затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Вказаний висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, сумнівів у своїй достовірності не викликає, а тому суд визнає його належним доказом у справі.

Таким чином, враховуючи, висновки експерта, транспортний засіб «Вольво» д.н.з. НОМЕР_2 2013 року не є фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу "Вольво" д.н.з. НОМЕР_2 не перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою страховим відшкодуванням, що складає 274 306,49 грн (402306,49 -128000) має бути відшкодована відповідачем.

За загальним правилом встановленим частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а тому не виходячи за межі позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 220053,00 грн. та 2000, 00 грн. франшизи.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 10 000 грн, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, враховуючи, що він був позбавлений можливості використовувати свій транспортний засіб, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Суд, вирішуючи спір у цій частині, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ступеню вини відповідача та із застосуванням принципів розумності і справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача 5 000,00 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс судові витрати в загальному розмірі 7127,60 грн., зокрема 2348,00 витрати на сплату судового збору та 4779,60 грн витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Загальний розмір заявлених позивачем вимог становив 234853,00 грн.

Отже ураховуючи, що позов задоволений в сумі 227053,00 грн., тобто на 97% (227053 х 100/234853), на відповідача слід покласти 97 % понесених позивачем судових витрат, що становить 6913,77 грн. (7127,60 х 97%100).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Уніка», про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 222053,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 6913,77 гривень.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. невідомий.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. невідомий.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Уніка», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-а, код ЄДРПОУ:32404600.

Повний текст рішення складено 14.08.2023.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.