Рішення № 112805288, 24.07.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10137/19

Провадження № 2/752/328/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 липня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Палєщук М.А.,

розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська міська державна адміністрація про поділ майна подружжя набутого у шлюбі, -

встановив:

20.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя до ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що з 21.09.2002 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому щлюбі, який розірвано Дарницьким районним судом м. Києва 12.12.2018 року.

У період шлюбу на підставі кредитної угоди та інвестиційної угоди від 12 листопада 2003 року подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на відповідача ОСОБА_2 .

Просила розділити квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, шляхом присудження позивачу грошової компенсації у розмірі її вартості, що складає 750 000 грн, стягнувши її з відповідача ОСОБА_2 .

Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

27.05.2019 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

29.07.2019 року ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву позивача, у якому вказав, що позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне.

Зазначив, що оплату платежів за кредитом відповідач здійснював самостійно, особистими коштами, що підтвержує квитанціями. Останній платіж було внесено 12.07.2019 року у сумі 34457 грн, тобто після розірвання шлюбу. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.06.2020 року № 407 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі звільненням з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ у Голосіївському районному суді м. Києва, 16.06.2020 року справа № 752/10137/19 передана до провадження судді Плахотнюк К.Г.

04.08.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.04.2021 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (а.с. 218).

Ухвалою від 19 травня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сінкевича О.Г. про забезпечення позову відмовлено (а.с. 227).

29.11.2022 року провадження у справі № 752/10137/19 поновлено, призначено підготовче засідання (а.с. 26).

У лютому 2023 року від представника позивачки - адвоката Осіпова О.А. надійшла уточнена позовна заява (доповнення про збільшення позовних вимог), у якій позивачка, відповідно до висновку експерта, просила розділити квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, шляхом присудження позивачу грошової компенсації у розмірі її вартості, що складає 1 462 780,50 грн, стягнувши її з відповідача ОСОБА_2 .

Також просила стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5763 грн та 6864,40 грн витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи № 20248/21-42.

16.02.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 62).

У судовому засіданні сторони відсутні.

Представник позивачки - адвокат Осіпов О.А. надіслав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач і третя особа про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному і всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 21.09.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому щлюбі, який розірвано на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва 12.12.2018 року (а.с. 5,6).

У період шлюбу, а саме 12.11.2003 року між Київською міською державною адміністрацією, від імені якої діє Головне управління житлового забезпечення, та ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 11 про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва відповідно до умов якого Управління, яке виступає Розпорядником кредитних коштів на підставі розпорядження КМДА від 02.04.2003 № 561 та рішення КМР від 28.12.2002 № 232/392, надає позичальнику кредит в розмірі 96787,94 гривень строком на 30 років: до 31 березня 2034 року на фінансування будівництва житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян, а позичальник зобов`язується дотримуватись цільового призначення кредиту та у встановлені строки вносити визначені цим договором суми коштів до повного погашення своїх зобов`язань щодо повернення кредиту (а.с. 10). Ця угода укладається з позичальником лише за умов: виконання ним умов Інвестиційної угоди про інвестування у житлове будівництво укладеної між замовником та позичальником та внесення на площі житла (попередній внесок) та на витрати, пов`язані з забезпеченням виконання Кредитної угоди (завдаток) (п. 1.3).

12.11.2003 року між Київською міською державною адміністрацією, в подальшому Головне управління житлового забезпечення, та ОСОБА_2 укладено Інвестиційну угоду № 11 про інвестування житлового будівництва згідно з якою Головне управління зобов`язується збудувати і передати інвестору конкретну квартиру, а інвестор зобов`язується забезпечити відповідне фінансування будівництва квартири згідно цієї угоди та прийняти її у свою власність (а.с. 12). Об`єкт фінансування: двокімнатна квартира загальною площею 72,67 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , вартістю 107542,15 грн. При цьому, враховуючи склад сімї Інвестора, йому надаються такі пільги: пільги щодо сплати відсотків за користування кредитом: звільняється від сплати відсотків за користування кредитом (п. 1.2.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 07.04.2004 року, виданого Головним управління житлового забезпечення, квартира АДРЕСА_1 , складається з 2 кімнат, жилою площею 31,50 кв.м. загальною площею 72,60 кв. м. дійсно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с. 9).

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права особистої приватної власності на майно, яке набуте під час шлюбу, спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно частини першої статті 21 СК України шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 набуто відповідачем у період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, а тому з наведених вище норм закону можна зробити висновок, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і частки у цьому майні дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.11.2022 № 20248/21-42 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у справі ринкова вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , станом на 11.11.2022, складає - 2 925 561 грн (а.с. 12-23, т. 2).

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

На противагу цьому слід зазначити, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначив у відзиві відповідач після розірвання шлюбу ним було сплачено платежі, зокрема і останній платіж, за кредитною угодою на загальну суму 36 270,50 грн і як доказ надав дублікати квитанції від 26.12.2018 на суму 604,50 грн, від 27.03.2019 на суму 604,50 грн, від 26.06.2019 на суму 604,50 грн, від 12.07.2019 на суму 34457 грн (а.с. 33-34, т.1).

Суд звертає увагу, що оскільки згідно з інвестиційною угодою від 12.11.2003 року вартість квартири на момент укладання складає 107542,15 грн, сплачена самостійно відповідачем сума 36 270,50 грн відповідає 33,73% від загальної вартості квартири.

Отже частка вартості квартири позивачки складає (100%-33,73%)/2=33,14%.

Відповідно до проведеного судом розрахунку до стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 підлягає сума компенсації у розмірі 969 530,91 грн (2 925 561грн * 33,14% / 100%)

З огляду на встановлені судом обставини, заявлені позивачкою ОСОБА_1 вимоги про поділ майна подружжя до ОСОБА_2 , підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5763 грн та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 20248/21-42 у розмірі 6864,40 грн підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача за правилами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська міська державна адміністрація про поділ майна подружжя набутого у шлюбі, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію вартості частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 969 530,91 грн; витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6864,40 грн, сплачений судовий збір у розмірі 5763 грн, що становить належну до стягнення суму у розмірі 982 158 (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі сто п`ятдесят вісім) гривень 31 копійка.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк