Ухвала суду № 112802082, 14.08.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2492/23

Провадження № 2/463/1111/23

У Х В А Л А

про відмову у зупиненні

провадження у справі

14 серпня 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правиламиспрощеного позовногопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про збільшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 14000,0 гривень на кожну дитину, які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач не погодився та в особі повноважного представника - адвоката Лавринів М.Я. подав відзив на позовну заяву. Разом з відзивом представник відповідача подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України.

Представник позивача подала письмові заперечення проти клопотання про зупинення провадження та зазначає, що спір у справі стосується інтересів малолітніх дітей і зупинення провадження у справі суперечить цим інтересам.

Розглянувши клопотання представника відповідача, заперечення представника позивача, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з огляду на таке.

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до долучених до матеріалів справи довідок (а.с.85, 86, 93, 94), відповідач проходить військову службу в складі Збройних Сил України. Згідно з цими довідками, відповідач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому, як зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 402/428/16-ц від 17.10.2018 року, суд при прийнятті рішення надає перевагу частині першій статті 3 Конвенції про права дитини та керується цією нормою.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Спір у справі яка розглядається, стосується забезпечення права дітей на належне утримання, що потрібно їм для гармонійного розвитку та виховання і за таких обставин, при розгляді цієї справи саме інтересам дітей має надаватись першочергове значення, тоді як зупинення провадження у справі створить стан невизначеності, коли інтереси дітей не будуть належним чином захищені.

Крім того, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).

Отже, тривале зволікання судами з розгляду цієї справи ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

Частиною другою статті 3 ЦПК України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином, надаючи перевагу положенням статті 3 Конвенції про права дитини та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей суд вважає за необхідне відхилити клопотання представника відповідача, оскільки будь-яке інше рішення постановить під загрозу інтереси дітей та право на розгляд справи протягом розумного строку.

Керуючись ст.251, 259, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Лавринів Марії Ярославівни про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 прозбільшення розміруаліментів - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Грицко Р.Р.