Рішення № 112799871, 03.08.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2307/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" (м.Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Хілько А.В.;

від відповідача: Боголіп Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2094947,01грн, з якої: 2055332,58грн основного боргу, 30829,99грн інфляційних збитків, 8784,44грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг з модернізації колійної машини за договором №ПР/П-21705/НЮ від 30.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.06.2023.

09.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку та через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 09.05.2023 про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до змісту наведеної заяви позивач просить стягнути з відповідача:

- заборгованість в розмірі 2055332,58грн, інфляційні збитки - 30829,99грн та 0,1% річних - 292,81грн;

- судові витрати.

31.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що пунктом 3.2 договору сторони погодили, що із контрагентами платниками ПДВ замовник здійснює оплату за надані послуги по факту надання послуг на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 3 банківських днів направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу замовника, яка вказана в договорі в розділі «Реквізити сторін».

Відповідач наполягає на тому, що саме після здійснення вказаних дій та сповіщення виконавцем замовника про вчинення таких дій, у замовника виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок за надані послуги. Відповідач стверджує, що позивач вперше надав йому квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄПРН лише разом з позовом, а тому на момент звернення до суду строк оплати не настав. Відповідно заявлені позивачем вимоги є передчасними.

До початку судового засідання 01.06.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку представник відповідача звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача по іншій справі в Центральному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 відкладено підготовче засідання на 29.06.2023.

02.06.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просив задовольнити позовні вимоги.

В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що з урахуванням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зареєстрував податкову накладну №15, що підтверджується квитанцією про реєстрацію. Отже, позивач вважає, що ним дотримано всі умови договору і надання послуг, і реєстрації податкової накладної. Щодо посилання відповідача про настання строку оплати на 45 день після отримання квитанції про отримання податкової накладної позивач не погоджується, оскільки п. 3.2 договору встановлено оплату за надані послуги по факту надання послуг на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а не з моменту надсилання квитанції про підтвердження реєстрації податкової накладної.

13.06.2023 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №ПР/П-21705/НЮ від 30.11.2021 на загальну суму 2055332,58грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. На підтвердження зазначених обставин відповідач надав копію платіжного доручення №313140 від 31.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 прийнято заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 13.07.2023.

05.07.2023 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а порушення зобов`язань зі сторони відповідача не завдало збитків позивачу просив зменшити 3% річних та інфляційні втрати на 50%. Разом із клопотанням відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого сума інфляційних втрат, на думку відповідача, повинна складати 22542,36грн.

11.07.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Також зазначає, що зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 оголошено перерву у судовому засіданні та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 відкладено розгляд справи по суті на 03.08.2023 у зв`язку із відрядженням судді відповідно до наказу №340-В від 26.07.2023.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивноcті господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 03.08.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

30.11.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" (далі виконавець, позивач) укладено договір №ПР/П-21705/НЮ (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріалами надати послуги модернізації колійної машини УНО-80 (заміна дизельного двигуна) згідно з обсягом послуг з модернізації колійної машини УНО-80 (додаток №1) та переліком послуг з модернізації колійної машини УНО-80 (додаток №2), а замовник прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг по цьому договору визначається на підставі калькуляцій на надання послуг з модернізації колійної машини УНО-80 (з розшифруванням матеріальних витрат та витрат на оплату праці), яка є невід`ємною частиною даного договору (додаток №3), та складає 2497860,00грн, в тому числі ПДВ 416310,00грн.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником по факту надання послуг на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На підтвердження реєстрації виконавець протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу замовника, яка вказана в договорі в розділі «Реквізити сторін».

Якщо виконавець не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк для оплати за отримані замовником послуги починає перебіг з дня реєстрації виконавцем податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Порядок розрахунку: 100% повна, грошова, безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.4 договору).

Надання послуг з модернізації та приймання їх результатів оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 4.14 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору, сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) процента річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

За умовами п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку. При цьому, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з модернізації колійної машини УНО-80 на загальну суму 2055332,58грн, на підтвердження чого надав підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №56 від 28.12.2022 (а.с. 16 том 1).

Крім того, позивач надав податкову накладну №15 від 28.12.2022 на суму 2055332,58грн з ПДВ та квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 09.01.2023 (а.с. 17-18 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за виконані роботи кошти не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2055332,58грн, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за виконані роботи.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору підряду, умови виконання, загальна сума, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 0,1% річних.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних робіт.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття виконаних робіт за зазначеним актом відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку підрядника за договором підряду виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як зазначалось вище, пунктом 3.2 договору сторони визначили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником по факту надання послуг на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Абзац другий п. 3.2 договору, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо не настання обов`язку з оплати за виконані роботи, не передбачає ні відкладальної умови щодо оплати, ні умов для виникнення обов`язку з оплати. Передбачено лише порядок повідомлення замовника (відповідача) про реєстрацію виконавцем (позивачем) податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача, що строк оплати за виконані роботи не настав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрував податкову накладну №15 від 28.12.2022 на суму 2055332,58грн з ПДВ 09.01.2023, на підтвердження чого надав квитанцію про реєстрацію податкової накладної (а.с. 18 том 1).

Таким чином, враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за наведеним актом, реєстрації позивачем податкової накладної 09.01.2023, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 13.03.2023, прострочення з 14.03.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 2055332,58грн відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за послуги з модернізації колійної машини УНО-80 в сумі 2055332,58грн слід визнати обґрунтованими.

Під час розгляду справи відповідач звернувся із клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2055332,58грн у зв`язку з її оплатою 31.05.2023.

Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 81 том 1) відповідач здійснив погашення основної заборгованості на суму 2055332,58грн згідно з платіжним дорученням №313140 від 31.05.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (08.05.2023) та відкриття провадження у справі (09.05.2023), суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 2055332,58грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 0,1% річних 292,81грн, інфляційні втрати 30829,99грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням п. 6.3 договору, відповідно до розрахунку (а.с. 42-43 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору, сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) процента річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 30829,99грн за березень 2023 року із суми заборгованості 2055332,58грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом порушень не встановлено.

Заявлені позивачем до стягнення 0,1% річних розраховані у сумі 292,81грн за період з 14.03.2023 до 04.05.2023 із суми заборгованості 2055332,58грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 0,1% річних, судом встановлено, що він здійснений вірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 0,1% річних на 50%, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що існують виключні обставини, оскільки відповідач у воєнний час працює в особливому режимі роботи, здійснюючи військові перевезення залізничним транспортом у зв`язку з чим, несе збитки за виконання таких завдань, а також те, що порушення зобов`язання відповідачем не завдало збитків позивачу.

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем розраховано та заявлено до стягнення 0,1% річних у сумі 292,81грн за період з 14.03.2023 до 04.05.2023 із суми заборгованості 2055332,58грн.

Враховуючи те, що розрахований позивачем 0,1% річних у сумі 292,81грн не є значним до суми основної заборгованості, приймаючи до уваги порушення відповідачем строку оплати за надані послуги, господарський суд не вбачає підстав для зменшення, заявленого до стягнення позивачем, 0,1% річних.

Щодо зменшення інфляційних втрат на 50% суд зазначає, що інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а такому зменшенню не підлягають.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 0,1% річних у сумі 292,81грн та інфляційних втрат у сумі 30829,99грн.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 31424,21грн та витрат на правничу допомогу у загальній сумі 20000,00грн.

Відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 31424,21грн за платіжною інструкцією №726 від 04.05.2023 (а.с. 8 том 1).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 2055332,58грн, то судовий збір у розмірі 28740,21грн (31424,21 (31122,8 * 1,5%, але не менше 1 одного прожиткового розміру для працездатних осіб) = 28740,21) може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Водночас, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2684,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2086455,38грн, з якої: 2055332,58грн основного боргу, 30829,99грн інфляційних збитків, 292,81грн 0,1% річних - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" 2055332,58грн основного боргу.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "КВІК" (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А; ідентифікаційний код 42792107) 30829,99грн - інфляційних збитків, 292,81грн - 0,1% річних, 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 14.08.2023.

Суддя В.О. Татарчук