Ухвала суду № 11279971, 17.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 7/557(2-а-11177/08) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2010 р. м. Київ

17 серпня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.,

Суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі:Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СанЛарк ВІП Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272312/0 від 18.02.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2009 року позов задоволено.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 05.02.2008 року по 07.02.2008 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилась невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СанЛарк ВІП Сервіс»при взаємовідносинах з ТОВ «Пронто-Буд»за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року, за результатами проведеної перевірки складено акт від 12.02.2008 року за № 342/23-12/32455152, висновками якого було зафіксовано, що за перевіряємий період часу позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 21 417,00 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 року за № 0001272312/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 18 267,00 грн., з яких 12178,00 грн. основного платежу та 6089,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначена перевірка позивача проведена податковим органом у звязку з прийнятим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2006 року, яким визнані недійсними установчі документи ТОВ «Пронто-Буд», а відтак, відповідач прийняв рішення про визнання податкових накладних, виданих цим підприємством недійсними та не прийняття їх як доказ податкового кредиту за період з травня 2004 року по березень 2005 року.

При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «СанЛарк ВІП Сервіс» і ТОВ «Пронто-Бу仴рунтувалися на договорах та додаткових угодах в період з 03.05.2004 року по 28.03.2005 року. ТОВ «Пронто-Буд»згідно договорів видало податкові накладні за якими позивач повністю розрахувався.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій (ЄДРПОУ) за № 21-10/628 від 03.02.2009 року, ТОВ «Пронто-Буд»станом на 15 січня 2009 року зареєстроване в ЄДРПОУ. З наявної в матеріалах справи копії акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 4479/29-203 від 05.06.2006 року, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Пронто-Буд», слідує, що днем прийняття рішення про анулювання реєстрації підприємства є дата затвердження даного акту, тобто 05.06.2006 року, крім того, цим актом передбачено, що платник податку ТОВ «Просто-Буд»виключене із Реєстру 08.06.2006 року.

Враховуючи вимоги п. 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», яким передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру, судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що за період з 01.05.2004 року по 31.03.2005 року, на момент здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Пронто-Буд», останнє мало свідоцтво платника податку на додану вартість і могло видавати податкові накладні, які є доказами включення витрат по сплаті податку до податкового кредиту, а відтак, прийняте відповідачем оспорюване податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18267,00 грн. суд першої інстанції вважав помилковим і таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, тому прийшов до остаточного висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за № 0001272312/0 від 18.02.2008 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, положенням п. 9.8 ст. 9 вказаного Закону визначено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту.

За таких умов, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у ТОВ «СанЛарк ВІП Сервіс»були всі законні підстави включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 21417,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Пронто-Буд», так як на час проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Пронто-Буд»не було анульовано.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши норми чинного податкового законодавства, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м.Києва не надала належно допустимих доказів того, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту з ПДВ шляхом віднесення до його складу грошових сум, визначених в податкових накладних, виданих контрагентом позивача, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування до ТОВ «СанЛарк ВІП Сервіс»штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»не можна визнати законним та таким, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя:__ Т.Р. Вівдиченко

Судді:__ Н.М. Літвіна

__ О.Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 23 серпня 2010 року