Постанова № 11279764, 22.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

22 липня 2010 року 14:54№ 2а-9703/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання БіловуМ.В.,

за участю представника позивача: Тюріна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" (далі ТОВ "Фастко") до Комунального підприєм-ства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі БТІ) про зобов'язання провести реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

У червні 2010року ТОВ "Фастко" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить БТІ провести державну реєстрацію за позивачем прав власності на три автомобільні гаражі (гараж №4 з підвалом у блоку №2, гараж №2 з підвалом у блоку №3, гараж №4 з підвалом у блоку №3), що розташовані у гаражно-будівельному кооперативі "Славутич" Дарницького району м. Києва по вулиці Затишна, 7-Б та придбані позивачем по договору купівлі-продажу від 15 березня 2001 року укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Зерно" (далі ТОВ "ВКФ "Зерно").

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що, маючи намір продати належні на праві власності гаражі, ТОВ "Фастко" звернулося до БТІ із заявою про реєстрацію прав влас-ності на ці гаражі, однак БТІ повернуло ТОВ "Фастко" заяву та додані документи без зазна-чення причин відмови. Листом від 14 січня 2009 року №1735 БТІ повідомило заявника про причини відмови у проведенні державної реєстрації. Позивач уважає таку відмову неправо-мірною та безпідставною, яка порушує його права та законні інтереси на розпорядження майном, оскільки Цивільний кодекс України (1963 року) (далі ЦК '63 р.), чинний на момент укладення із ТОВ "ВКФ "Зерно" договору купівлі-продажу гаражів від 15 березня 2001 року, не вимагав його обовязкового нотаріального посвідчення; до заяви про державну реєстрацію прав власності були додані необхідні правовстановлюючі документи; чинним законодавством не передбачена вимога відповідача надати належним чином завірені копії статуту та протоколу про призначення директора фірми продавця, зазначив. Окрім того, на думку позивача, відповідач припустився довільного тлумачення прав позивача, що не допускається законом.

На судове засідання прибув представник позивача.

Відповідач заперечень не надав, явку своїх представників до суду не забезпечив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заяв (клопо-тань) від відповідача до суду не надійшло; поважних причин не прибуття до судового засідання представників суду не повідомив.

Суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача згідно ч. 4 ст. 128 КАС.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та доданих до неї матеріалах.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи із такого.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року ТОВ "Фастко" звернулося до БТІ із зая-вою №5532 (ГЖ-2008) про реєстрацію прав власності на нерухоме майно три гаражі по вулиці Затишна, 7-Б: №4 з підвалом у блоку №2, гараж №2 з підвалом у блоку №3, гараж №4 з підвалом у блоку №3. До заяви були додані: договір купівлі-продажу від 15 березня 2001 року (один на три гаражі); нотаріально засвідчена копія; три технічні паспорти на гаражі, виготовлені за станом на 23 січня 2008 року; правовстановлюючі документи попере-днього власника (ТОВ "ВКФ "Зерно"), а саме нотаріально засвідчені копії: реєстраційного посвідчення від 2 червня 1994 року; акта прийому-передачі від 22 листопада 1993 року; договору про дольову участь в будівництві від 18 травня 1993 року; договору про дольову участь в будівництві від 28 квітня 1993 року. За надання відповідачем послуг з реєстрації права власності позивачем сплачено 96,52 грн., про що свідчить заява про переказ готівки від 23 квітня 2008 року №330409 (замовлення ГЖ-2008 №5532).

Заяву прийнято 23 квітня 2008 року.

У подальшому процедура державної реєстрації прав власності БТІ проведена не була.

ТОВ "Фастко" звернулося до БТІ із заявами про причини відмови від реєстрації прав власності від 6 травня 2008 року та від 9 грудня 2008 року, які були отримані БТІ відповідно 6 травня 2008 року вх. № 20303 та 9 грудня 2008 року вх. № 58778, про що свідчать реєстра-ційні штампи на заявах.

Листом від 14 січня 2009 року № 1735 БТІ повідомило ТОВ "Фастко", що для перевір-ки повноважень директора на укладення договорів купівлі-продажу фірми продавця до бюро має бути надано належним чином завірена копія статуту та протоколу про призначення директора. Оскільки, повноваження продавця на відчуження відповідних гаражних боксів не були підтверджені та відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV) відсутні законні підстави для проведення реєстрації права власності.

Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відносини державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Цивільним кодексом України (2004 року) (далі ЦК), Законом №1952-IV, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвер-джене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі Тимчасове положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як передбачено ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Цією ж статтею визначено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон №1952-IV у редакції із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 15 грудня 2005 року №3201-IV.

Статтею 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ч. 8 ст. 3 Закону №1952-IV реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстрацій-ного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Згідно із п. 5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначе-них адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, зобов'язання щодо реєстрації за позивачем права власності покладено законодавством на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Частиною 6 ст. 4 Закону №1952-IV передбачено, що реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких обєктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ч. 1 ст. 18 Закону №1952-IV, є заява правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Згідно із п.2.3 Тимчасового положення для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина (ч. 3), для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого обєкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (ч. 4), разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обмежень, документами, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права, подається документ про сплату державного мита (ч. 5).

У ст. 19 Закону №1952-IV визначено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Зокрема, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Згідно із п. 1 Додатка до п. 2.1 Тимчасового положення до переліку правовстано-влювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна віднесено договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону №1952-IV документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, ЦК та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстано-влювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Пунктом 3.6 Тимчасового положення передбачено, що реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Статтею 24 Закону №1952-IV передбачені підстави, за яких у державній реєстрації може бути відмовлено, зокрема у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Аналогічну підставу містить і п. 3.3 Тимчасового положення.

Вирішуючи справу, суд виходить із наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивачем (як покупцем) по договору купівлі-продажу від 15 березня 2001 року, укладеному з ТОВ "ВКФ "Зерно" (продавець), було придбано три автомобільні гаражі, що розташовані у гаражно-будівельному кооперативі "Славутич" Дар-ницького району м. Києва по вул. Затишна, 7-Б. Передачу-приймання гаражів оформлено актом від 14 грудня 2001 року, за яким продавець передав, а покупець прийняв: гараж № 4 з підвалом у блоку № 2 площею 37,4 кв.м.; гараж №2 з підвалом у блоку №3 площею 38,3 кв.м.; гараж № 4 з підвалом у блоку № 3 площею 37,7 кв.м.

Приналежність відчужуваних автомобільних гаражів продавцю, як попередньому власнику, підтверджується такими правовстановлюючими документами, а саме: договорами про дольову участь у будівництві від 28 квітня 1993 року та від 18 травня 1993 року укладе-ними між ТОВ "ВКФ "Зерно" (продавець) і гаражно-будівельним кооперативом "Славутич"; актом приймання-передачі від 22 листопада 1993 року складеним між ТОВ "ВКФ "Зерно" та гаражно-будівельним кооперативом "Славутич".

Набуте ТОВ "ВКФ "Зерно" право власності на автомобільні гаражі було зареєстровано у БТІ, про що видано реєстраційне посвідчення від 2 червня 1994 року про реєстрацію га-ражів № 1, 2, 3, 4, 5, 6 у блоку № 2 та № 1, 2, 3, 4, 5, 6 у блоку № 3 на праві власності за ТОВ "ВКФ "Зерно", про що зроблено запис у реєстрову книгу № 20 за реєстровим № 10699-10710.

Договір купівлі-продажу гаражів від 15 березня 2001 року між ТОВ "ВКФ "Зерно" та ТОВ "Фастко" нотаріально не посвідчувався, оскільки чинний на момент його укладення ЦК '63 р. такої обов'язкової вимоги не встановлював.

Водночас відповідно до п. 5 ст. 3 Закону №1952-IV право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набра-ння чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тому, станом на момент звернення позивача до БТІ із заявою про державну реєстра-цію прав власності на вказані вище три гаражі нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не вимагалося.

Зазначені вище, належним чином оформлені, правовстановлювальні документи ТОВ "Фастко" та попереднього власника (ТОВ "ВКФ "Зерно"), а також технічні паспорти були додані позивачем до заяви про реєстрацію прав власності. Окрім цього, до заяви додавався документ про сплату вартості послуг БТІ.

Таким чином, подані ТОВ "Фастко" документи відповідають вимогам Закону №1952-IV та Тимчасового положення.

Як зазначено вище, свою відмову у проведенні державної реєстрації БТІ ґрунтувало тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також не підтвердженням повноважень директора фірми продавця нерухомого майна.

При цьому суд зазначає, що статутні документи фірми продавця, чи-то протокол про призначення директора до переліку обов'язкових документів, які подаються до БТІ, законодавством не віднесені, а необхідність підтвердження заявником повноважень продав-ця на відчуження нерухомого майна не встановлена, а тому такі вимоги є безпідставними. Крім цього, до функцій БТІ не віднесено тлумачення права власності заявника чи інших речових прав, оцінювати законність та обґрунтованість правовстановлювальних документів, які є підставою для проведення державної реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону №1952-IV відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

При чому, зазначені положення Конституції та законів України покладають на субєкта владних повноважень, також обовязок здійснювати свої повноваження без зайвих і неналежних правових чи практичних перешкод (утриматися від їх створення).

В контексті встановлених фактичних обставин цієї справи, суд уважає причини відмови БТІ у проведенні державної реєстрації прав власності на три гаражі по вулиці Затишна, 7-Б: №4 з підвалом у блоку №2, гараж №2 з підвалом у блоку №3, гараж №4 з підвалом у блоку №3 за ТОВ "Фастко" безпідставними, нормативно необґрунтованими та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

З огляду на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи визначені у ст. 2 КАС завдання адміністративного судочинства і критерії оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про поновлення строку звернення до суду не вирішувалося, оскільки наполягань зі сторони відповідача про застосування наслідків пропущення строку не було.

Керуючись статтями 2, 11, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 158163, 167, 254 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко".

2.Зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (ідентифікаційний код 03359836) вчинити дії щодо проведення державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастко" (ідентифікаційний код 30572183) прав власності на автомобільні гаражі: гараж №4 з підвалом, блок №2; гараж №2 з підвалом, блок №3; гараж №4 з підвалом, блок №3, які розташовані у гаражно-будівельному кооперативі "Славутич" Дарницького району м. Києва по вулиці Затишна, 7-Б.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова у повному обсязі складена 1 серпня 2010 року.

СуддяД.А. Костенко