Постанова № 11279687, 12.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2010 року 10:00 № 2а-7244/10/2670

За позовом Дочірнього підприємства «Укрінвестпроект»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: Андрюхін Д.В. (довіреність №20-03 від 20.07.2010р.),

Трохименко І.І. (довіреність №23-01 від 23.07.2010р)

від відповідача: Купальський О.М. (довіреність №184/9/10-214 від 21.01.2010р.),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Дочірнє товариство «Укрінвестпроект»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.09.2009 р. № 0006132309/0, від 01.12.2009р. 0006132309/1, від 04.03.2010р. 0006132309/2, від 06.05.2010р. 0006132309/3.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ ДТ «Укрінвестпроект»вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку щодо про рушення підприємством вимог п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки позивач вищезазначені норми податкового законодавства не порушував.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем порушено вимоги 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до завищення податкового кредиту та заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Укрінвестроект»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»та ЗАТ «Будівельне управління 12»за період червень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 03.09.2009 р. № 1593/2309/31924651, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0006132309/0 від 16.09.2009р., та визначено суму податкового зобовязання на загальну суму 308387 грн. 00 коп. у тому числі за основним платежем 237221 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 71166 грн. 00 коп.,

З вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до п. 5.2 ст. 5 № 2181-ІІІ.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення та винесені податкові повідомлення з дробом 1, 2, 3, а саме: , від 01.12.2009р. 0006132309/1, від 04.03.2010р. 0006132309/2, від 06.05.2010р. 0006132309/3.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДП «Укрінвестпроект»- Довіритель та ТОВ «Фінансова компанія Житлобудінвест»- Управитель уклали договір від 17.04.2007 року №4-Л, відповідно до якого довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду «А»за адресою м. Харків, п-т. Леніна 45, затвердженими на загальних зборах учасників ТОВ «Фінансова компанія Житлобудінвест»дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобовязання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність обєкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управління з управлінням цими коштами, а Управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довічне управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами.

Згідно п. 4.1 Договору від 17.04.2007 року №4-Л вступає в силу з моменту внесення коштів ФФБ і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором відповідно до правил ФФБ або до моменту розірвання цього Договору за ініціативою довірителя.

Відповідно до п. 4.3 зазначеного Договору, якщо довіритель виконав всі зобовязання перед Управителем та після введення обєкта будівництва в експлуатацію підписав Акт прийому передачі закріпленого за ним обєкта інвестування, умови цього Договору про участь у ФФБ вважаються виконаними та управління майном припиняється.

В матеріалах справ міститься акт приймання передачі від 22.01.2008р., відповідно до якого ЗАТ «Будівельне управління «12»- забудовник передав ДП «Укрінвестпроект»- довірителю художню майстерню №5.

ЗАТ «Будівельне управління №12»виписало ТОВ «Укрінвестпроект»податкову накладну від 22.01.2008р. на загальну суму 2300780 грн. 00 коп. у т. ч. ПДВ 383463 грн. 33 коп.

Крім того, ДП «Укрінвестпроект»та ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних оздоблень»уклали договір відповідального зберігання від 31.05.2008р. №11-01/272-ОХ, відповідно до якого ДП «Укрінвестпроект»- поклажодавець передає, а ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних оздоблень»- зберігач приймає на відповідальне зберігання продукцію.

Відповідно до п.4.1 вартість зберігання продукції за один календарний місяць становить 120 грн. 00 коп.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт за договором №11-01/272 ОХ від 30.04.2009р. на суму 120 грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ 20 грн. та від 31.05.2009р. на суму 120 грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ 20 грн.

На підставі вищезазначеного договору від 31.05.2008р. ЗАТ Дніпровський завод мінеральних оздоблень»виписало податкові накладні від 30.04.2009р. №314 на суму 120 грн. у т.ч. ПДВ 20 грн. 00 коп., та від 31.05.2009р. №388 на суму 120 грн. у т.ч. ПДВ 20 грн.

Як вбачається з матеріалів, перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованих показників у червні 2009р. (декларація за перевіряє мий період) у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%»всього у сумі 383503 грн. 00 коп.

Так, ДП «Укрінвестпроект»включило до складу податкового кредиту за червень 2009р. ПДВ в сумі 383503 грн. згідно реєстру отриманих податкових накладних.

Згідно п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи позивач відобразив в складі податкового кредиту податкові накладні попередніх періодів.

Відповідно до положень п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Дата виникнення зобовязань продавця відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, враховуючи вище зазначені норми податкового законодавства розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведених з кожним контрагентом покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

При цьому, положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачають, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: - транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; - касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, у разі виникнення права на податковий кредит у випадку здійснення списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг) та не отримання податкової накладної від продавця таких товарів (робіт, послуг) подання одночасно з декларацією з ПДВ за такий звітний період відповідної скарги на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. При цьому до заяви подаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що не включив податковий кредит у попередні періоди, оскільки податкові накладні отримав лише у червні місяці 2009р., однак не надав доказу претензійно-позовної роботи, щодо витребування у контрагентів вищезазначених податкових накладних, не звертався із заявою про ненадання контрагентами податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні за січень 2008р., квітень 2009р., березень 2009 р. включені до податкового кредиту за червень 2009р.

Відповідач вважає, що позивач на дату виникнення права на податковий кредит таким правом не скористався, оскільки не подав разом із декларацією скарги стосовно контрагента, а відобразив в складі податкового кредиту податкові накладні попередніх періодів, що призвело до порушення податкового законодавства.

Однак, слід зазначити, що положення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає самостійне узгодження податкового зобов'язання. Так, зокрема податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте, п. 17.2 ст. 17 зазначеного Закону містить обмежуючу норму стосовно самостійного виправлення податкового зобовязання минулих періодів, що має місце лише у випадку заниження податкового зобовязання.

З огляду на зазначене та виходячи з системного аналізу вище зазначених норм суд приходить до висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення від від 16.09.2009 р. № 0006132309/0, від 01.12.2009р. 0006132309/1, від 04.03.2010р. 0006132309/2, від 06.05.2010р. 0006132309/3, оскільки позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження сплати ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

В силу п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Абзацом другим ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. №1251-ХИ, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Відповідно до абзацу другого п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р. (далі - Інструкція) у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 Інструкції.

Згідно з пп. 6.1.3 р. 6 Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така не доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Абзацом п'ятим п. 8 Інструкції передбачено, що штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

Відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення, якими визначив суму податкового зобовязання за основним платежем 237221 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 71166 грн. 00 коп., на загальну суму 308387 грн. 00 коп.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 17.08.2010 р.