Рішення № 112790394, 11.08.2023, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1469/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2023 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 12 квітня 2023 року звернувся до суду із позовом до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовної вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_3 11 грудня 1998 року склала заповіт, яким все своє майно на випадок смерті заповіла позивачу. Про наявність заповіту позивач не знав.

Померла ОСОБА_3 була тіткою батька позивача ОСОБА_2 , останній знав про заповіт, проте несвоєчасно повідомив позивача про наявність заповіту; спадщину за законом не прийняв.

Будучи спадкоємцем майна за заповітом, позивач звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Л.С. із заявою про прийняття спадщини, де йому було роз`яснено, що ним пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покликаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просить суд визначити додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , тривалістю три місяці, що є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній цивільній справі з призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження; витребувано з нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с. 16).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 42).

У судове засідання 11 серпня 2023 року позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Бобак О.Б., які належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибули, представник подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила позов задовольнити (а.с. 51).

Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідач - Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області у судове засідання не прибув; відзив на позовну заяву не надав, хоча представник відповідача ОСОБА_4 був присутнім в підготовчому засіданні (а.с.26-27); заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило (а.с.49).

Третя особа ОСОБА_1 до суду не прибув, надав відзив про визнання позову та просив справу розглянути без його участі (а.с.22).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 08 червня 2021 року виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (а.с. 6).

Із довідки Бісковицької сільської ради № 157 від 31 березня 2023 року відомо, що ОСОБА_3 , до дня смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 одна. Від її імені в сільській раді посвідчувався заповіт від 11.12.1998 року за № 23. (а.с. 7).

Із заповіту, складеного ОСОБА_3 11.12.1998 року, посвідченого секретарем виконкому Сусідовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, зареєстрованого за № 23 вбачається, що вона все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що за законом матиме право і що їй буде належати на день смерті заповіла ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно сертифікату на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , яка мешкає в с. Надиби на підставі рішення Сусідовицької Ради народних депутатів № 2 від 10.11.1993 року передано в приватну власність земельну ділянку площею 1,71 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості (а.с.52).

Згідно Розпорядження Голови Старосамбірської районної державної адміністрації від 07 листопада 2005 року №465 «Про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на середню земельну частку (пай) по Сусідовицькій сільській раді» вирішено затвердити технічну документацію

та видати державні акти про право власності на землю для громадян власників сертифікатів, в тому числі і ОСОБА_3 (а.с.53-55).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4610776222019 від 27.08.2019 вбачається, що відомості про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні (а.с.9).

Будучи спадкоємцем майна ОСОБА_3 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Л.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Із листа приватного нотаріуса № 52/01-16 від 30 березня 2023 року відомо, що нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки позивачем було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 5).

Причиною того, що ОСОБА_1 пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини стало те, що не будучи спадкоємцем першої черги за законом, він не знав про наявність заповіту на його користь, проживав окремо від спадкодавця.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220, ст. 1222 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, позивач звернувся до нотаріуса 30 березня 2023 року, отже з пропуском вказаного строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже правила частини третьої 1272 ЦК України, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними (Постанова ВС від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року

№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Як встановлено судом, позивач не відмовлявся від спадщини, однак, не реалізував свій намір вчасно через обставини, які суд вважає поважними, а саме: не був обізнаним про наявність заповіту.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась, що підтверджується листом приватного нотаріуса Швець Л.С. № 94/01-16 від 13 червня 2023 року (а.с. 37). Отже інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У рішеннях Європейського суду з прав людини«Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . Втрата спадкового майна будуть для нього надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 1073 грн. 60 коп. (а.с. 4).

Позивач при зверненні до суду не просив відшкодувати йому понесені судові витрати.

Отже, враховуючи такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність (ст. 13 ЦПК України), понесені судові витрати позивачу при ухваленні рішення не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Біськовицька сільська рада Самбірського району Львівської області, юридична адреса: Львівська область, Самбірський район, с. Бісковичі, вул. Я. Мудрого, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04370030.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2023 року.

Головуюча суддя