Рішення № 112789969, 14.08.2023, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальнийномер судовоїсправи: 367/4048/22

Номер провадження: 2/225/111/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

14 серпня 2023 року

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Мигалевича В.В.,

за участю секретаря Голубової О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Авалян Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 до Ірпінського міського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 06.10.2022 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

16.12.2022 Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передано на розгляд за підсудністю до Дзержинського міського суду Донецької області.

16.02.2023 позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передано на розгляд за підсудністю до Дзержинського міського суду Донецької області.

23.03.2023 Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 02 листопада 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №R52120136315В від 02.11.2011, у відповідності до якого остання отримала кредит в сумі 113470,00 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 02.11.2018 із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних (п. 3.3.1. Кредитного договору).

Надання кредитних коштів Відповідачу підтверджується меморіальним ордером №38167 від 02.11.2011.

В якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів (п. 3.8. Кредитного договору) та у відповідності до Договору застави №R52120136315В від 02.11.2011, ОСОБА_2 було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки - HYUNDAI, модель - ELANTRA, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір - бежевий, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №1 м. Донецька УДАІГУМВСУ в Донецькій області 01 листопада 2011 року.

Відповідно до Договору застави, після укладення самого Договору застави заставодержатель має право зареєструвати обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на підставі чого 03.09.2012 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений реєстраційний запис №12941910 про обтяження автомобіля марки - HYUNDAI, модель - ELANTRA, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір - бежевий, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , за яким Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» виступає обтяжувачем, а Відповідач - боржником.

Відповідно до п. 5.2.4. Кредитного договору №R52120136315B від 02.11.2011, у випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором Банк має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за Договорами забезпечення у будь-який спосіб та/або одержати відшкодування з майна Позичальника, та/або звернутися до поручителів/майнових поручителів, звернутися до колекторського агентства, відповідно до вимог чинного законодавства України щодо умов Договорів забезпечення.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимовги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №220615нв, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набув право Нового кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором.

Згодом, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором №R52120136315B від 02.11.2011.

Таким чином, на даний час усі права Кредитора за Кредитним договором №R52120136315B від 02.11.2011 року та Договором застави №R52120136315B від 02.11.2011 належать ТОВ «ФК «Прайм Альянс».

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулось до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

09 жовтня 2019 року Дзержинським міським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

10 серпня 2021 року Ірпінським міським судом Київської області по цивільній справі №225/4838/19 було ухвалено рішення, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором налічується заборгованість за період 22.04.2021-23.02.2022 у розмірі 181281,62 гривень, що складається із: заборгованості по кредиту - 165106,83 гривень, урахування індексу інфляційних збитків - 13311,79 гривень, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 2863,00 гривень.

На підставі виклаленого, представник позивача просить стягнути заборгованість за Кредитним договором. №R52120136315В від 02.11.2011 року із ОСОБА_2 у розмірі 181281,62 гривень, що складається із: заборгованості по кредиту - 165106,83 гривень, урахування індексу інфляційних збитків - 13311,79 гривень, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 2863,00 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2719,23 грн.

15.06.2023 представником відповідачки надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено таке. У позовній заяві не конкретизовано розмір основного боргу (тіла кредиту) та відсотків за користування кредитом. Але з доданих о позовної заяви доказів можна дійти висновку, що основний борг (тіло кредиту) становить 112574,99 грн. (про це зазначено в акті прийому-передачі до договору факторингу), а нараховані відсотки 52531,84 грн. (165106,83 грн. - 112574,99 грн.).

Позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором - основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 112 574,99 грн. не визнається у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

За умовами кредитного договору № R52120136315B від 02.11.2011, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк», (правонаступником якого є Позивач) та Відповідачкою оплата повинна була здійснюватися щомісячно до 8 числа місяця відповідного до графіку платежів (п.п. 3.4, 3.5, 4.6 договору). Кінцевим строком повернення кредиту визначено 02.11.2018 (п.3.2 договору).

В позовній заяві зазначено, що прострочка виконання зобов`язання настала з 22.06.2015, про що позивач був обізнаний.

Трирічний строк позовної давності щодо заборгованості за кредитним договором сплинув 02.11.2021. До суду позивач звернувся 06.10.2022, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.

Таким чином, строк позовної давності про стягнення заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом) за період з 22.06.2015 по 02.11.2018 сплинув до звернення позивача з позовом.

Позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором - відсотків за користування кредитом у розмірі 52 531,84 грн. не визнається у зв`язку з пропуском строку позовної давності та у зв`язку з необґрунтованістю. Нарахування передбачених договором процентів за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки кредитним договором кінцевий строк кредитування визначений 02.11.2018, то позов про стягнення відсотків після вказаної дати є необґрунтованим.

Щодо нарахованих відсотків за період з дня прострочення 22.06.2015 по кінцевий день кредитування 02.11.2018, то в зазначеній частині позов не визнається у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про що зазначено вище.

У позовній заяві та у доданих до неї документах відсутній розрахунок заборгованості по нарахованим відсоткам. Тому відповідачка не може визначити, а суд перевірити розмір нарахованих відсотків за кожний з цих періодів окремо.

Щодо позовних вимог про стягнення відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 2863,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 13 311,79 грн.

У зазначеній частині позов не визнається у зв`язку з необґрунтованістю, оскільки, ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного, сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 за необґрунтованістю позовних вимог та у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а також стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на користь відповідачки ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 18000 грн.

Окрім того, представник відповідача разом із відзивом на позовну заяву надав до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності.

19.06.2023 представником позивача надано до суду відповідь на відзив №819, в якій щодо спливу строку позовної давності на стягнення заборгованості за Кредитним договором зазначено, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язання, встановленого рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «Прайм Альянс звернулось 06 жовтня 2022 року із позовом про стягнення заборгованості.

Щодо спливу строку позовної давності на стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 52531,84 грн., представником позивача зазначено, що вказана сума є нарахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України. А також у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 10.08.2021 року встановлено:

«... у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором налічується заборгованість у розмірі 165 106,83 гривень, а саме: загальна заборгованість за кредитом, яка складає 112 574,99 гривень, а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до cm. 625 ЦК України, що станом на 28.05.2019 р. становить 52 531,84 гривень, та підтверджується розрахунком заборгованості».

Щодо необґрунтованості вимог про стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України, представником позивача зазначено, що у позовній заяві нарахування за ст. 625 ЦК України починається із 22.04.2021 (дата ухвалення рішення Ірпінського міського суду Київської області) та до 23.02.2022, отже, нарахування за ст. 625 ЦК України є правомірним.

Окрім того, вимогу про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вважає завищеною та такою, що не є реальною і співмірною до справи, не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

У зв`язку з чим представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення позовної заяви з підстав, виклалених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, про причини своєї неявки не повідомила, однак 17.07.2023 надала до суду письмові пояснення, у яких просила суд прийняти відзив на позов, поданий її представником, з уточненням розміру витрат на правову допомогу, та просила стягнути 18000 грн., які відповідачкою сплачені на момент розгляду справи, застосувати строк позовної давності до позовної вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс», а також відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» .

Суд, вислухав представників сторін, дослідив відзив на позов, відповідь на відзив, наявні у матеріалах справи, всебічно перевірив обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 02 листопада 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №R52120136315B від 02.11.2011, у відповідності до якого вона отримала кредит в сумі 113470,00 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 02.11.2018 із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних (п. 3.3.1. Кредитного договору).

Надання кредитних коштів Відповідачу підтверджується меморіальним ордером №38167 від 02.11.2011.

У якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів (п. 3.8. Кредитного договору) та у відповідності до Договору застави №R52120136315В від 02.11.2011, ОСОБА_2 було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб:, що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №1 м. Донецька УДАІГУМВСУ в Донецькій області 01 листопада 2011 року.

Відповідно до Договору застави, після укладення самого Договору застави заставодержатель має право зареєструвати обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на підставі чого 03.09.2012 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений реєстраційний запис №12941910 про обтяження автомобіля марки - HYUNDAI, модель - ELANTRA, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір - бежевий, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , за яким Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» виступає обтяжувачем, а Відповідач - боржником.

Відповідно до п. 5.2.4. Кредитного договору №R52120136315B від 02.11.2011, у випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором Банк має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за Кредитним договором.

Оскільки фактично отримані і використані позичальником ОСОБА_2 кредитні кошти у межах відповідного строку дії договору в добровільному порядку кредитору (попереднім кредиторам) не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, а тому ТОВФКПрайм Альянсвправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості з боржника.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №220615нв, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набув право Нового кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором.

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором №R52120136315B від 02.11.2011.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВФК «Довіра та Гарантія»передав, ТОВ«ФКПрайм Альянс»прийняв документацію за кредитним договором №R52120136315В від 02.11.2011.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Доказами відступлення вимоги, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором налічується заборгованість за період 22.04.2021-23.02.2022 у розмірі 181281,62 гривень, що складається із: заборгованості по кредиту - 165106,83 гривень, урахування індексу інфляційних збитків - 13311,79 гривень, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 2863,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Представником відповідачки було надано до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як убачається зі змісту п.3.2. Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі 02.11.2018 або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором.

Представник позивача у судовому засіданні, а також у відповіді на відзив наголошував на тому, що оскільки Ірпінським міським судом Київської області рішення по цивільній справі №225/4838/19 за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави ухвалено 10 серпня 2021 року, то позовна давність починає обраховуватися саме з цієї дати. Однак, зі вказаними твердженнями суд не може погодитись виходячи з такого:

Укладаючи договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №220615нв між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 22 червня 2015 року до вказаної фінансової установи перейшло право вимоги за кредитним договором №R52120136315B від 02.11.2011. Тобто, право вимоги настало саме з дня укладання вказаного договору22.06.2015.

ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» набуло у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право вимоги за Кредитним договором №R52120136315B від 02.11.2011 до ОСОБА_2 на підставі договору факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019.

Окрім установлення строку дії Кредитного договору №R52120136315B від 02.11.2011, сторони встановили й те, що виконання ОСОБА_2 її зобов`язань забезпечується заставою: автомобілем марки - HYUNDAI, модель - ELANTRA, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір - бежевий, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 .

22 квітня 2021 року Ірпінським міським судом Київської області по цивільній справі №225/4838/19 було ухвалено рішення, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Отже приймаючи за договором факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 право грошової вимоги, позивач ознайомився з фактичними обставинами кредитної справи відповідача і був обізнаний про строк прострочення виконання зобов`язань та можливий ризик застосування строку позовної давності.

При цьому, у Постанові Великої Палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі№ 904/3405/19, провадженні № 12-50гс20, зазначено, що відповідно до частин другої, третьоїстатті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19, пункт 6.37) наведено такий висновок щодо застосування вказаної норми права: «Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається».

За таких обставин, суд звертає увагу, що до суду позовна заява надійшла 06.10.2022, тобто з пропуском строку позовної давності, оскільки кінцевий термін подачі позовної заяви є 02.11.2018, а звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, не є обставиною, відповідно до якої переривається строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, щопозовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(судове рішення від 20 вересня 2011 року у справіВАТНафтова компаніяЮкоспроти Російської Федерації, пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справіСтаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 51).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки.

Статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, укладаючи 29 січня 2019 року Договір факторингу №29/01/19-1, позивач ознайомився з фактичними обставинами кредитної справи відповідача і був обізнаний про строк прострочення виконання зобов`язань та можливий ризик застосування позовної давності. Зміна кредитора не змінює суті правовідносин за кредитним договором.

Загальний строк позовної давності, що застосовується до даних правовідносин сплив 02 листопада 2021 року. Між тим, правонаступник кредитора звернувся до суду за захистом порушених прав лише 29.09.2022, тобто поза межами трьох років. Своїм правом щодо поновлення строків не скористався.

За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по кредиту у сумі 165106,83 гривень слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Щодо позовних вимог про стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 2863,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 13311,79 грн., то такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому також задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідачка у своїх письмових поясненнях просила стягнути з позивача на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наданої копії Договору про надання правової допомоги №5 від 18.05.2023, копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 20.05.2023, додаткової угоди від 06.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №5 від 18.05.2023, копії Акту приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 5 від «18» травня 2023 року, платіжної інструкції P24A1293643435D2599 від 06.06.2023, відповідачкою сплачено адвокату Авалян Є.В. 18000,00 грн. за такі види професійної правничої допомоги: підготовка та подання клопотання про залучення у справі в якості представника відповідача та надання доступу до матеріалів справи, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики в аналогічних справах, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка заяви про застосування строків позовної давності, відготовка заяви про поновлення строку на подання відзиву.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №488/1363/17 зроблено правовий висновок, що втручання суду у відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятоїстатті 137ЦПКможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Окрім того, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст.12,13ЦПК України відповідно, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною неспівмірності витрат.

Ураховуючи викладені обставини справи, а саме те, що відповідачка була вимушена звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості (позивач звернувся до суду з заявою про стягнення заборгованості на загальну суму 181281,62 грн.), за надання правничої допомоги адвокатом Авалян Є.В. на користь ОСОБА_2 з позивача ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» має бути стягнуто 9000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанії «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі, то витрати, пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 77, код ЄДРПОУ 41677971) до ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 77, код ЄДРПОУ 41677971) на користь ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.08.2023.

Суддя В.В. Мигалевич