Рішення № 112787562, 10.08.2023, Тиврівський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2023 смт Тиврів 145/1318/21

2/145/279/2023

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О. ,

при секретарі Штотько А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвеструм" про визнання договору про надання споживчого кредиту частково недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 15.05.2021 між нею та ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм"" укладено договір №09068-05/2021 про надання кредиту. Даний договір укладено в електронній формі та підписано нею відповідно до п.2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора.

Вважає п.1.3 та п.4.3 цього Договору (щодо нарахування процентів) несправедливими умовами кредитного договору, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Просить визнати недійсними пункти 1.3 та 4.3 договору №09068-05/2021 про надання кредиту від 15 червня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ "Інвеструм".

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, подала суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутності, позов підтримує, просить задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у її відсутності, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач у встановленому порядку надав відзив на позовну заяву (а.с.26-56). Вважає позовні вимоги необґрунтованими, кредитний договір таким, що відповідає положенням ст.ст. 203, 215, 536, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 3,11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Підстави для визнання його недійсним або його окремої частини, визначені ст.215 ЦК України, відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Суд враховує, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, що 15.05.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або Мобільний додаток, між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №09068-05/2021, згідно якого позивачці було надано кошти в розмірі 5500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.42-46).

Перед укладенням оспорюваного Кредитного договору позивачка була ознайомлена про мету кредитування, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позивача, при цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору. Таким чином, при підписанні Кредитного договору позивачка погодилася з усіма умовами даного правочину і взяла на себе зобов`язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримала його примірник, що дало їй додаткову можливість детально вивчити його умови.

На момент укладення Кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Оцінюючи надані суду докази, суд зазначає, що позивач отримала повну та вичерпну інформацію про умови кредитування, мала достатній час ознайомлення з нею, оспорювані позивачем умови договору не є дискримінаційними та такими, що порушують право позивача, як споживача фінансових послуг. Договір від 15.05.2021 та додаток №1 до нього є зрозумілими та чіткими, містять конкретні умови кредитування, а саме: сума, строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення Кредиту, спосіб надання кредиту, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів. Дані документи підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вищевказаним положенням діючого законодавства.

Відповідно дост.13 ЦПКсуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставіст.81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1ст.638 ЦК Українитаст.1054 ЦК Україниє умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Встатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення частини першоїст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частини першої, другоїст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першоїст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписамист.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "Фінансовакомпанія "Інвеструм" визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на Веб-сайті Товариства у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.

За змістомст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.2ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Згідно з ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15і23цьогоЗакону.

Статтями15та23 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

Згідно ч.ч.1, 2ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно дост.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 6.6. договору його підписанням клієнт підтверджує, що він усвідомлює та погоджується із тим, що на цей договір не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

З п.6.8 оскаржуваного кредитного договору судом установлено, що підписуючи його, Споживач підтверджує, що підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства.

Також зі змісту оскаржуваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Без реєстрації позивача на сайті Товариства, без створення особистого кабінету позивача, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без подання заявки на отримання кредитних коштів, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.

Також ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з договором після його підписання, оцінити вигідність умов кредитування та їх справедливість, оцінити всі ризики і збитки, і письмово повідомити кредитодавця про намір відмовитись від договору.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Позивач в своєму позові зазначає, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту з розрахунку 2,5% на добу, а тому сума компенсації, яку він повинен сплатити Кредитодавцю, становить більше 50%.

Однак відповідно до п.1.4 договору для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 7 днів з моменту надання кредиту.

Відповідно доп.2.3у разі недотримання умов, встановлених пунктом 1.4. цього Договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3. цього Договору.

Відповідно до чинного цивільного законодавства України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України), тобто, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати сплати неустойки (штрафу, пені).

Договір про надання фінансового кредиту №09068-05/2021 від 15.05.2021 не містить положень про компенсацію за невиконання зобов`язань за договором. Зазначено лише, що у разі, коли клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 Договору та/або в додатку(ах) до цього Договору, проценти, передбачені в п.1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення Договору (п.4.3).

Тобто, знов ж таки, мова йде про плату за користування кредитом, а не про компенсацію невиконання зобов`язань за договором.

Враховуючи викладене, суд не вважає умову, викладену в пункті 1.3 Договору, несправедливою, що виключає визнання даного пункту недійсним.

В пункті 4.1 прямо зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору. А пункти 4.2 та 4.3 встановлюють наслідки для сторін та клієнта відповідно за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Крім цього, згідно нормЗакону України «Про захист прав споживачів», у споживача є законна можливість протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору, що також зазначено у п. 3.3.5 договору, однак позивач даним правом не скористалася.

Тому суд вважає, що спірний кредитний договір, зокрема пункти 1.3 та 4.3, не суперечать нормам цивільного законодавства України, відповідають вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину.

В свою чергу, з оскаржуваного договору, судом встановлено, що у пункті 7 (реквізити та підписи сторін) міститься інформація, що договір підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W37513, що свідчить про добровільне укладення між сторонами вищевказаного договору і виникнення між ними на підставі цього договору цивільно-правових правовідносин.

Суд, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч.1 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки під час звернення до суду позивач звільнений від сплати судових витрат на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», витрати по сплаті судового збору з нього не стягуються.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "Інвеструм"про визнаннядоговору пронадання споживчогокредиту частковонедійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 10.08.2023.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.