Постанова № 11278729, 07.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 р. справа № 2а-19005/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача Гуртового О.О.,

представника відповідача не зявився,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 308 за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування припису 20 липня 2010 року № 135, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування припису 20 липня 2010 року № 135.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 липня 2010 року відповідачем було винесено припис у відношенні позивача, згідно з яким позивач повинен повернути покупцеві ОСОБА_3 вартість хутряного виробу у 28800 грн. та вартість експертизи у термін до 29 липня 2010 року. У вказаному приписі відповідач посилається на вимоги п. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, право вимагати продавця або виробника повернення сплаченої за товар грошової суми. Однак позивач вказує, що у даному випадку гарантійний строк був встановлений до 01 березня 2009 року, що підтверджує товарний чек, виданий споживачу, 19 грудня 2008 року. Оскільки споживач звернувся до позивача заявою про непридатність товару 04 лютого 2010 року, що підтверджується датою на його заяві, зазначена вимога виникла вже після закінчення гарантійного строку.

Також у своєму позові позивач наголошує на тому, що згідно з п. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач право на перевірку якості продукції та у разі коли час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Позивач стверджує, що не зважаючи на закінчення гарантійного строку, був згоден провести незалежну експертизу для встановлення причин втрати якості продукції, однак споживач відмовився надати товар для проведення експертизи. Також звертає увагу на те, що відповідач у своєму приписі вказує на наявність товарознавчої експертизи, фактично ж споживачем було надано висновок спеціаліста. Тому позивач вважає, що зазначений припис виданий з порушенням вимог діючого законодавства та просить його скасувати.

судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Викладені у судовому засіданні час надання пояснень обґрунтування адміністративного позову позивачем та його представником відповідають позиції, яку позивач обрав в позовній заяві до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та на підставі наявних у доказів.

У судовому засіданні 26 серпня 2010 року ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа та представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та надали письмові заперечення, у яких зазначено наступне. Частина 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає права споживача у разі виявлення недоліків (придбання товару неналежної якості) протягом встановленого гарантійного строку. Проте ч. 10 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач право предявити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути предявлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені ч. 9 статті, споживач право на свій вибір предявити виробникові (продавцеві) вимоги, відповідно до ч. 1 статті. Позивач не заперечує, що споживач, який придбав товар неналежної якості, звертався до нього у звязку з тим, що у результаті експлуатації виробу було виявлено скритий дефект. У звязку запереченням позивачем факту наявності цього дефекту споживачем було подано заяву про проведення експертизи 04 лютого 2010 року, яку позивачем також не було задоволено. Тому, на думку третьої особи, посилання позивача на те, що оскаржуваний припис підлягає скасуванню через те, що у споживача відсутнє право вимоги після спливу гарантійного строку, необґрунтованим та таким, що не чинному законодавству.

Також ст. 23, ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» не вимагають обовязкової наявності висновку експерта. Частина 1 ст. 8 цього закону вимагає наявності висновку експерта лише у випадку необхідності. Тому третя особа вважає, що законом не передбачено обовязкової наявності саме висновку експерту, замість висновку спеціаліста.

Крім того третя особа зазначає, що в матеріалах справи міститься заява споживача 04 лютого 2010 року про проведення експертизи, на якій наявна відмітка позивача про прийняття. Таким чином, позивач до 08 лютого 2010 року повинен був організувати проведення експертизи, проте ніяких документів, що підтверджують цей факт та факт відмови споживача надати товар для експертизи позивачем не надано. Тому третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні був допитаний у якості свідка ОСОБА_5, який пояснив, що разом дружиною ОСОБА_3, з якою вони спільно проживають та повязані спільним побутом, 19 грудня 2008 року придбали шубу для доньки. У 2010 року було виявлено скритий дефект хутряного виробу, а саме у процесі експлуатації шуби розірвались кармани. Тому свідок 04 лютого 2010 року звернувся до позивача письмовою заявою з проханням провести незалежну експертизу. Оскільки, за словами свідка, у проведенні незалежної експертизи позивачем йому було відмовлено, ОСОБА_5 звернувся заявою для проведення товарознавчого дослідження хутряного виробу до СПД ОСОБА_6, який 16 лютого 2010 року склав висновок спеціаліста. Після цього свідок 19 лютого 2010 року повторно звернувся до позивача письмовою заявою, в якій просив позивача повернути йому вартість хутряного виробу, а також відшкодувати витрати за проведення товарознавчого дослідження. На усунення недоліків виробу свідок не погоджувався, а у поверненні вартості хутряного виробу та витрат за проведення дослідження йому позивачем було відмовлено.

Заслухавши позивача та його представника, третю особу та представника, свідка ОСОБА_5, дослідивши надані докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується особами, беруть участь у справі, що 19 грудня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у магазині «Савой», директором якого позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, був придбаний хутряний виріб вартістю 28800 грн. гарантією строком до 01 березня 2009 року (а.с.7).

20 липня 2010 року за скаргою ОСОБА_3 у відношенні позивача заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області винесено припис (а.с.6). змісту припису вбачається, що до адреси управління надійшла скарга споживача ОСОБА_3 на придбання хутряного виробу неналежної якості у магазині позивача, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 122. На підставі вимог п. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем було організовано проведення товарознавчої експертизи, висновками якої підтверджено наявність істотних недоліків виробничого характеру. Відповідно до зазначеного припису позивачу необхідно було у термін до 29 липня 2010 року повернути вартість хутряного виробу в сумі 28800 грн. та вартість експертизи, при цьому відповідач посилався на ст.ст. 8, 17, 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» 12.05.1991 року № 1023-ХІІ змінами та доповненнями) регулює відносини споживачами товарів, робіт послуг та виробниками продавцями товарів, виконавцями робіт надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань необхідних для прийняття самостійних рішень час придбання та використання продукції відповідно до потреб, гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я життєдіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством на підставі обовязкових для сторін правил чи договору, право за своїм вибором вимагати продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Статтею 1 вищевказаного закону гарантійний строк визначений як строк, протягом якого обник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобовязання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у звязку з введенням в обіг. Істотний недолік недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних споживача причин при цьому наділений хоча б з нижченаведених ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; робить товар суттєво іншим, передбачено договором. Тобто законом визначений вичерпний перелік ознак, при наявності яких недолік вважається істотним. з таких ознак повторність прояву, тобто коли після усунення недоліку проявляється знову.

Проте, як зясовано у судовому засіданні, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ніколи не зверталися до позивача з вимогою усунути виявлені протягом гарантійного строку недоліки в товарі. Тобто недоліки, про зазначає спеціаліст Бикодоров В.Н. у своєму дослідженні, ніколи не усувалися позивачем, іншою особою, як наслідок ніколи не проявлялися знову після усунення. Виносячи відповідний припис відповідач не приділив достатню увагу даному факту, поклавши в основу прийнятого рішення лише висновок згаданого спеціаліста.

У своїх запереченнях третя особа посилається на ч. 10 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає можливість предявлення споживачем виробнику (продавцю) вимоги після закінчення гарантійного строку.

У вищевказаному законі дійсно передбачена можливість звернення споживача до виробника (продавця) після закінчення гарантійного строку, але лише вимогою про безоплатне усунення недоліків товару. У судовому засіданні як третя особа ОСОБА_3, так свідок ОСОБА_5 зазначили, що вони після виявлення скритого дефекту хутряного виробу звертались до позивача проханням повернути його вартість. На усунення позивачем недоліків товару вони згодні не були.

Враховуючи той факт, що вимога про повернення грошової суми за придбаний у позивача хутряний виріб була предявлена після спливу встановленого гарантійного строку, суд зазначає, що позивач мав правові підстави відмовити в задоволенні. Аналогічна правова позиція була викладена відповідачем у листі № 01-0322-1 31.03.2010 року, адресованому ОСОБА_3

У своєму приписі відповідач посилається на ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобовязаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Аналіз наведеного підстави стверджувати, що вказаний закон не надає можливості споживачу самостійно приймати рішення про проведення експертизи, замовляти (обирати) відповідного фахівця та оплачувати тощо. Розглядаючи скаргу ОСОБА_3, а також надане нею дослідження спеціаліста Бикодорова В.Н., відповідач досить поверхово підійшов до зазначеної обставини. Виносячи відповідний припис відповідач не розвязав питання про те, чи мав позивач бажання провести відповідну експертизу та чи надавався йому хутряний виріб разом заявою споживача про проведення експертизи для проведення в подальшому необхідної експертизи. Відповідач також не звернув увагу на той факт, що відповідно до вищезазначеної норми визначити причини втрати якості продукції можливо лише час гарантійного строку. Однак на момент проведення відповідного дослідження спеціалістом ОСОБА_7 гарантійний строк вже сплинув.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що товарознавче дослідження спеціаліста Бикодорова В.Н., складене 16 лютого 2010 року, не може розглядатись як належний та допустимий доказ, що підтверджує наявність істотних недоліків у відповідному хутряному виробі, оскільки воно зроблене з порушенням вимог діючого законодавства щодо порядку його проведення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» надає відповідачу право давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів. Проте, це право не абсолютним певні обмеження.

Так, відповідно до ч. 6, 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом пяти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених час здійснення заходу. Стаття 11 зазначеного закону встановлює, що господарювання час здійснення державного нагляду (контролю) зобовязаний одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу. Тобто відповідач мав право видати припис виключно після проведення заходу державного нагляду (планової або позапланової перевірки) та складення відповідного акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, за скаргою споживача ОСОБА_3 20 липня 2010 року відповідачем була проведена позапланова перевірка у магазині «Савой» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за наслідками якої був складений акт № 000432 20.07.2010 року (а.с.45). змісту зазначеного акту вбачається, що відповідачем були виявлені 4 хутряних вироби, реалізовувалися без документів, що підтверджують безпеку та якість товару. підставі результатів перевірки відповідачем було винесено припис керівнику господарюючого субєкта, яким заборонено реалізацію, продаж товарів, надання послуг (а.с.46).

Однак виявлене порушення не жодного відношення до скарги ОСОБА_3 Будь-яких порушень позивачем прав споживача ОСОБА_3 в ході даної перевірки встановлено не було. Отже, відповідач не мав жодної правової підстави виносити припис 20 липня 2010 року № 135.

Тому позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не субєктом владних повноважень, суд присуджує здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування припису 20 липня 2010 року № 135 - задовольнити.

Скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області 20 липня 2010 року № 135.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 витрати по сплаті судового збору у 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 07 вересня 2010 року. Постанова буде виготовлена у повному обсязі 12 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Суддя Голуб В. А.