Рішення № 112780415, 10.08.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 р. № 400/5089/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправними та скасування наказів від 12.04.2023 № 798 в частині, від 27.04.2023 № 301 о/с ; поновлення на посаді з 27.04.2023; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 12.04.2023 № 798 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» в частині звільнення зі служби позивача;

визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 27.04.2023 № 301 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 8 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 27.04.2023;

стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 1-16, том 1).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що:

відповідач помилково прийшов до висновку, що 09.03.2023 під час керування власним транспортним засобом позивач знаходився в стані алкогольного сп`яніння, оскільки висновок медичного огляду останнього на стан алкогольного сп`яніння містить недійсні результати;

пред`явлення позивачем свого службового посвідчення поліцейським УПП в Миколаївській області при спілкуванні з ними було здійснено з метою засвідчення, що він дійсно є поліцейським, оскільки рухався по дорозі під час дії комендантської години;

дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни позивачем протиправно не долучила до матеріалів службового розслідування клопотання представника позивача адвоката Бойченка Г.А. про перенесення прийняття пояснень від позивача з 28.03.2023 на іншу дату та внаслідок цього протиправно склала акт про відмову надати пояснення від 28.03.2023;

довідка УКЗ ГУНП від 13.03.2023 № 26531/8004920/1/32354, яка містить відомості про проведення стосовно позивача 4-х службових розслідувань щодо можливого порушення службової дисципліни, не означає автоматичне визнання порушення ним службової дисципліни, а навпаки засвідчує той факт, що на момент проведення службового розслідування він не мав чинних стягнень;

відповідач протиправно застосував до позивача такий вид стягнення як звільнення зі служби, оскільки не врахував ієрархічну послідовність дисциплінарних стягнень.

26.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 25.05.2023 (а.с. 151-169, том 1), в якому він заперечив проти позову і просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив умотивовано тим, що:

відмова поліцейського від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння підриває довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби;

адміністративна та дисциплінарна відповідальності є різними видами юридичної відповідальності і наявність рішення суду про відсутність адміністративного правопорушення не вказує на відсутність дисциплінарного правопорушення;

діяння позивача несумісне з його посадою, оскільки ним було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків;

застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

29.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив позивача від 26.05.2023 (а.с. 4-19, том 2), в якій він підтримав свої позовні вимоги та заперечив проти аргументів відповідача, наведених у відзиві. Позивач додатково закцентував увагу на тому, що:

його огляд на стан сп`яніння провів лікар, який не проходив тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, тобто не уповноваженою особою; при дослідженні сечі позивача була використана вимірювальна техніка, яка не пройшла чергову повірку та не має діючого свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

результати токсикологічного дослідження сечі позивача з урахуванням коефіцієнту варіації методики рівний 0,247 г/л, що відповідно є нижче максимальному рівню вмісту алкоголю в крові чи в повітрі, що видихається;

діючим законодавством не передбачено можливість оскарження висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

водієві надано право на вибір можливої поведінки, а саме огляду на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладові і реалізація такого права поліцейським не може бути визнана адміністративним правопорушення, злочином чи дисциплінарним проступком, оскільки суб`єктивне право це вид і міра можливої поведінки;

протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 4414303, складений стосовно позивача, не є належним і допустимим доказом з огляду на наступне;

акт про відмову надати позивачем пояснення, складений 28.03.2023 містить недостовірні відомості в частині, що дисциплінарна комісія відповідача не знала про причини не прибуття позивача 28.03.2023 до відповідача;

висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих працівників ВП № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області підписаний дисциплінарною комісією у неповному складі.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

11.05.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 400/5089/23 та про проведення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 135, том 1).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 490/3146/23 (а.с. 26-28, том 2).

19.06.2023 позивач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 400/5089/23 (а.с. 33-35, том 2), яке аргументував тим, що 02.06.2023 Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено постанову у справі № 490/3146/23.

06.07.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі № 400/5089/23, продовжено її розгляд зі стадії, на якій його було зупинено, а також про відмову в задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, а також про допит в якості свідків в залі судового засідання деяких працівників психіатричного відділення № 2 КНП «Миколаївського обласного центру психічного здоров`я» Миколаївської міської ради (а.с. 39-41, том 2)

Розглянувши заяви сторін по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Біографічної довідки позивача він з 06.06.2022 проходив службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 8 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (а.с. 218-219, том 1).

09.03.2023 начальник УГІ ГУНП в Миколаївській області подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області доповідну записку про факт можливого порушення службової дисципліни (вих № 539/43-2023) (а.с. 198-199, том 1). У цій записці зазначено, що 09.03.2023 приблизно о 00:35 у м. Миколаєві нарядом управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі УПП в Миколаївській області) було зупинено легковий автомобіль під керуванням позивача, який перебував поза службою, в цивільному одязі, рухався під час дії комендантської години.

При спілкуванні з позивачем членами вказаного автопатруля УПП в Миколаївській області було виявлено в останнього явні ознаки алкогольного сп`яніння, а тому вони запропонували позивачу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору видихаємого повітря «Драгер» («Drager»), на що він відмовився, але надав згоду на проходження такого огляду в Миколаївському обласному наркологічному диспансері. У вказаному медичному закладі позивач здав відповідні аналізу для визначення стану алкогольного сп`яніння, відомості про які занесено до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 154.

07.04.2023 інспектором УПП в Миколаївській області складено протокол серія ААД № 414303 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 276, том 1), стосовно позивача за керування ним 09.03.2023 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23 ухвалено провадження у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 36-38, том 2).

Поряд з цим, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 10.03.2022 № 550 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії» (а.с. 200, том 1) за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими ВП № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, у тому числі стосовно позивача, призначено службове розслідування.

У преамбулі наказу ГУНП в Миколаївській області від 10.03.2022 № 550 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії» підставою для призначення відповідного розслідування зазначено доповідну записку керівництва ВП № 8 Миколаївського РУП ГУНП від 09.03.2023 № 539/43-2023 (а.с. 198-199, том 1).

Відповідно до наказа Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 10.03.2023 № 168 о/с «Про відсторонення від виконання службових обов`язків» (а.с. 201, том 1) на час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання відповідних службових обов`язків.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 24.03.2023 № 665 «Про продовження терміну проведення службового розслідування» (а.с. 206, том 1) продовжено термін проведення службового розслідування до 08.04.2023.

У Акті про відмову надати пояснення від 28.03.2023 № 681/43-2023 (а.с. 230-231, том 1), складеного дисциплінарною комісією, зазначено, що позивачу направлявся виклик про прибуття 17.03.2023 до адміністративної будівлі відповідача щодо надання пояснень. 16.03.2023 позивач повідомив дисциплінарну комісію про його перебування на амбулаторному лікуванні в медичному закладі з 14.03.2023, а його адвокат клопотав 17.03.2023 про перенесення дати надання позивачем пояснень. 25.03.2023 дисциплінарна комісія повторно направила позивачу виклик до прибуття 28.03.2023 до адміністративної будівлі відповідача щодо надання пояснень.

Однак, 28.03.2023 позивач до вказаного місця не прибув і не повідомив дисциплінарну комісію про причини неможливості прибуття. Зазначений факт позивач заперечив.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 06.04.2023 складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих працівників ВП № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (далі Висновок службового розслідування) (а.с. 183-196, том 1), яким начальнику Головного управління Національної поліції в Миколаївській області запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі Висновку службового розслідування (а.с. 183-196, том 1) відповідач прийняв наказ від 12.04.2023 № 798 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» (далі Наказ ГУНП № 798) (а.с. 177-182, том 1).

Відповідно до пункту 1 Наказу ГУНП № 798 (а.с. 177-182, том 1) за вчинення дисциплінарного проступку позивача наказано звільнити зі служби в поліції.

Згідно з абзацом дев`ятим преамбули Наказу ГУНП № 798 (а.с. 177-182, том 1) за результатами службового розслідування встановлено, що позивач вчинив порушення службової дисципліни, яке у керуванні транспортним засобом посадовою особою у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 27.04.2023 № 301 о/с «По особовому складу» (далі Наказ ГУНП № 301 о/с) (а.с. 176, том 1) позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Вважаючи накази ГУНП № 798 і № 301 о/с протиправними в частині, яка стосується ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі № 802/1150/17-а (пункт 46 мотивувальної частини) і від 26.01.2022 № 620/397/21 (пункт 58 мотивувальної частини) вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 і 3 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону№ 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018 № 233-VIII (далі Дисциплінарний статут).

Законом України № 2123-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі Закон № 2123-ІХ) внесено зміни до Дисциплінарного статуту шляхом доповнення його новим розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Набрав чинності Закон № 2123-ІХ 01.05.2022.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан

Відповідно до пункту 1 статті 1 Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, у період з 24.02.2022 по 18.08.2023 в Україні діє воєнний стан.

Згідно з частиною першої статті 26 розділу V Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Таким чином, у період дії воєнного стану службове розслідування щодо поліцейських проводиться з дотриманням особливостей, встановлених розділом V Дисциплінарного статуту. У разі колізії норм, закріплених в розділі V Дисциплінарного статуту з іншими нормами Дисциплінарного статуту чи інших законів України в період дії воєнного стану застосуванню підлягають норми розділу V Дисциплінарного статуту.

Аналогічний правовий висновок щодо вирішення колізії норм розділу V Дисциплінарного статуту з нормами інших законів України в період дії воєнного стану міститься в постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22.

Оскільки дисциплінарне провадження стосовно позивача, за результатами якого було прийнято оскаржувані накази, проводилось у період з 10.03.2023 по 27.04.2023, тобто в період дії воєнного стану, тому воно повинно було проводитись з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Пунктами 1, 2 і 3 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Додаткові обов`язки поліцейських, крім основних, що визначені статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», закріплені у частині третій статті 1 Дисциплінарного статуту.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту закріплено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службового розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Абзацом першим пункту 4 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі Порядок № 893), встановлено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Отже, у разі отримання повідомлення від інших поліцейських (у тому числі, у формі доповідної записки) про вчинення поліцейським порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, керівник приймає наказ про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії, в якому зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Абзацом першим частини третьою статті 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 893 службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд встановив, що 09.03.2023 начальник УГІ ГУНП в Миколаївській області подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області доповідну записку про факт можливого порушення службової дисципліни (вих № 539/43-2023) (а.с. 198-199, том 1), у якому, зокрема, зазначив, що 09.03.2023 приблизно о 00:35 у м. Миколаєві нарядом УПП в Миколаївській області було зупинено легковий автомобіль під керуванням позивача, який перебував поза службою, в цивільному одязі, рухався під час дії комендантської години.

На підставі інформації, наведеної у доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Миколаївській області Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області прийнято наказ від 10.03.2022 № 550 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії» (а.с. 200, том 1), який підписано начальником ГУНП в Миколаївській області.

Отже, службове розслідування призначено за письмовим наказом керівника, якому надано повноваження із застосування до позивача дисциплінарного стягнення, на підставі, яка передбачена пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893.

Відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області від 10.03.2022 № 550 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії» (а.с. 200, том 1):

призначено за фактом можливих порушень службової дисципліни працівниками ВП № 8 Миколаївського РУП службове розслідування;

утворено дисциплінарну комісію у складі трьох поліцейських ГУНП в Миколаївській області та визначено її голову;

установлено строк проведення службового розслідування, а саме: у строки, встановленні статтею 26 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, службове розслідування призначено відповідачем у межах його повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законодавством.

Згідно з пунктом 1 наказа Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 24.03.2023 № 665 «Про продовження терміну проведення службового розслідування» (а.с. 206, том 1) продовжено термін проведення службового розслідування до 08.04.2023.

Відтак наказ про продовження службового розслідування був прийнятий на 14 день службового розслідування і продовжений на 15 календарних днів, тобто з дотриманням абзацу першого частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих працівників ВП № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 06.04.2023, який затверджений 06.04.2023 начальником ГУНП в Миколаївській області полковником поліції Сергієм Шайхетом (а.с. 183-196, том 1), і який за формою відповідає вимогам частин першої і другої статті 19 Дисциплінарного статуту та розділу VI Порядку № 893.

Враховуючи пункту 2 розділу V Порядку № 893, службове розслідування тривало по 06.04.2023, тобто воно було завершено на 13-ий день з дня прийняття рішення про його продовження (24.03.2023).

Отже, службове розслідування проведено з дотримання строків, які встановлені наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 24.03.2023 № 665 «Про продовження терміну проведення службового розслідування» (а.с. 206, том 1) і частиною третьою статті 26 Дисциплінарного статуту (строк службового розслідування може бути продовжений не більш ніж на 15 календарних днів).

Тобто службове розслідування стосовно позивача відповідач провів з дотриманням строків, встановлених статтею 26 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до вимог пунктів 7 і 9 Порядку № 893 Висновок службового розслідування (а.с. 183-196, том 1) підписаний головою і усіма членами дисциплінарної комісії, а також затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

У позовній заяві (а.с. 1-16, том 1) і відповіді на відзив (а.с. 4-19, том 2) позивач наголосив на тому, що під час проведення службового розслідування не було забезпечено його право на надання пояснень.

Частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Відповідно до частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами другою і третьою статті 27 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

У Акті про відмову надати пояснення від 28.03.2023 № 681/43-2023 (а.с. 230-231, том 1), складеного дисциплінарною комісією, зазначено, що позивачу направлявся виклик про прибуття 17.03.2023 до адміністративної будівлі відповідача щодо надання пояснень. 16.03.2023 позивач повідомив дисциплінарну комісію про його перебування на амбулаторному лікуванні в медичному закладі з 14.03.2023, а його адвокат клопотав 17.03.2023 про перенесення дати надання позивачем пояснень. 25.03.2023 дисциплінарна комісія повторно направила позивачу виклик до прибуття 28.03.2023 до адміністративної будівлі відповідача щодо надання пояснень. Однак, 28.03.2023 позивач до вказаного місця не прибув і не повідомив дисциплінарну комісію про причини неможливості прибуття.

Щодо факту не прибуття 28.03.2023 для надання пояснень у відповіді на відзив (а.с. 18, том 2) позивач зазначив, що 27.03.2023 його представник подав дисциплінарній комісії клопотання щодо перенесення дати опитування, яке 28.03.2023 отримав член дисциплінарної комісії ОСОБА_2 .

Вказані твердження позивача підтверджуються копією актового запису № 461 з журналу реєстрації вхідних документів (а.с. 24-25, том 2).

У клопотанні від 27.03.2023 про перенесення прийняття пояснень від позивача (а.с. 52, том 1) представник позивача зазначив, що позивач не зможе прибути за викликом до дисциплінарної комісії 28.03.2023 в період часу з 8 до 18 годин, оскільки він 14 березня по 06 квітня 2023 року знаходиться на лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС в Миколаївській області».

До цього клопотання було додано копію довідки № 584 про тимчасову непрацездатність поліцейського (а.с. 36, том 1), відповідно до якої позивач перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС в Миколаївській області».

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що причина неприбуття позивача для надання пояснень дисциплінарній комісії є неповажними, оскільки, зокрема та невиключно:

по-перше, дисциплінарна комісія 17.03.2023 вже приймала рішення про перенесення відповідної дати і часу за клопотанням позивача;

по-друге, позивач мав можливість надати письмові пояснення, але таким правом не скористався;

по-третє, позивач перебував на амбулаторному лікуванні, тобто без госпіталізації до лікарні, і він мав об`єктивну можливість прибути для надання пояснень, враховуючи, що він мав прибути у період часу з 8 до 18 годин, і що ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС в Миколаївській області» знаходиться на невеликій відстані від адміністративної будівлі відповідача.

Тому дисциплінарна комісія слала Акт про відмову надати пояснення від 28.03.2023 № 681/43-2023 (а.с. 230-231, том 1) з дотриманням вимог частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту.

Отож службове розслідування за фактом можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку проведено з дотриманням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, як сукупність зовнішніх його ознак, характеризується через протиправність дій або бездіяльності поліцейського, причинно-наслідковий зв`язок між шкідливими наслідками та порушенням службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Зі змісту Висновку службового розслідування (а.с. 183-196, том 1), абзацу дев`ятого преамбули і пункту 1 Наказу ГУНП № 798 (а.с. 177-182, том 1) слідує, що, на переконання відповідача, позивач вчинив протиправні діяння, а саме:

перешкоджав іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки та вчиняв дій, які підривають авторитет Національної поліції України відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора для визначення вмісту алкоголю у видихаємому повітрі «Драгер» та пред`являв службове посвідчення поліцейського з метою уникнення покарання;

керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння під час дії комендантської години.

Зі змісту юридичної кваліфікації дисциплінарного проступку позивача, зазначеної в пункті 1 Наказу ГУНП № 798 (а.с. 177-182, том 1), позивач допустив порушення:

частини третьої статті 1 і частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту;

частини першої статті 18 і частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»;

пункту 7 розділу IV Порядку № 893;

пункту 5 розділу І та пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що для встановлення наявності або відсутності дисциплінарного проступку, необхідно з`ясувати, чи керував позивач транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння під час дії комендантської години, а також, чи перешкоджав він іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки.

Дії позивача щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння були предметом розгляду у справі про вчинення адміністративного правопорушення № 490/3146/23.

Так, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23 ухвалено провадження у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 36-38, том 2).

Поряд з цим, адміністративна і дисциплінарна відповідальності є різними видами юридичної відповідальності, тому відсутність юридичного складу адміністративного проступку не свідчить про відсутність у діях особи складу дисциплінарного проступку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.02.2021 у справі № 817/1071/16, про те, що обставини закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність складу адміністративного правопорушення не можуть спростовувати факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У постанові від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23 (а.с. 36-38, том 2) Центральний районний суд м. Миколаєва прийшов до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача та про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що «є достатні підстави вважати, що лікар в ході огляду врахував лише показник аналізу 0,26 г/л, який є значно нижчим за початкову межу легкого ступеня алкогольного сп`яніння у 0,5 проміле; при цьому не взяв до уваги вищевказані показники, які перебувають в своїй більшості у межах норми, та прийшов до хибного висновку про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, який впливає на можливість належним чином здійснювати керування транспортним засобом.»

Таким чином, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23 (а.с. 36-38, том 2), яке набрало законної сили 13.06.2023, і яке відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України має преюдиціальне значення, встановлено факт керування позивачем 09.03.2023 транспортним засобом при наявності етанолу з показником 0,26 г/л.

Тому суд відхилив усі аргументи позивача про те, що у відповідача були відсутні належні докази, які підтверджували б факт наявності у нього в крові етанолу в концентрації 2,6 г/л.

При цьому суд зазначає, що хоча показник етанолу 0,26 г/л не є достатньою підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності (як випливає зі змісту постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23), про те це свідчить про відсутність у цьому випадку підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 8 Конвенції про дорожній рух, укладеної 08.11.1968 у м. Відні, ратифіковану Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25.04.1974 (зі змінами, внесеними Європейською угодою, яка доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 08.11.1968, укладену 01.05.1971 у м. Женева, яка не ратифікована Україною) встановлено, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються водіння під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Отже, зазначеною Конвенцією про дорожній рух встановлено максимальні рівні алкоголю в крові та повітрі, що видихається, але нею не заборонено встановлення у національному законодавстві суворіші вимоги до вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Крім цього, Європейська угода, яка доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 08.11.1968, укладена 01.05.1971 у м. Женева, підписана, але не ратифікована Україною. Враховуючи статтю 9 Конституції України, пункт 25 частини третьої статті 97 і пункт 8 частини першої стаття 1145 Конституції (Основного Закону) України, прийнятої 20.04.1978, вказана Європейська угода не є частиною національного законодавства України.

Як наслідок, Конвенція про дорожній рух, укладена 08.11.1968 у м. Відні, застосовується в Україні без врахування змін, внесених до неї Європейською угодою, тобто в редакції, яка не передбачає спеціальних положень, якими встановлено допустимі рівні вмісту алкоголю у водіїв.

Тому необґрунтованим є твердження позивача про те, що правові норми національного законодавства України щодо вмісту алкоголю у водія, не підлягають застосуванню, оскільки вони встановлюють суворіші вимоги до такого вмісту, ніж у Конвенції про дорожній рух.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відтак згідно з чинним законодавством України цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові свідчить про перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 у справі № 490/3146/23 (а.с. 36-38, том 2), яка набрала законної сили 13.06.2023, встановлено, що позивач керував транспортним засобом, маючи цифровий показник 0,26 проміле алкоголю в крові.

Таким чином, відповідач за результатами службового розслідування прийшов до вмотивованого висновку про те, що позивач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначене свідчить про дискредитацію позивачем звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

До аналогічного висновку при аналізі подібних правовідносин прийшов Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 420/3659/19.

Відповідно до розпорядження начальника Миколаївської обласної військової адміністрації від 29.11.2022 № 439-р «Про внесення змін до розпорядження начальника Миколаївської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 66-р» (а.с. 282-283, том 1) з 01 грудня 2022 року на території Миколаївської області запроваджено комендантську годину з 00:00 до 05:00.

Позивач був зупинений нарядом УПП в Миколаївській області на території м. Миколаєва 09.03.2023 приблизно о 00:35, що сторонами не заперечується, тобто в період дії комендантської години.

Відтак позивач допустив порушення вимог розпорядження начальника Миколаївської обласної військової адміністрації від 29.11.2022 № 439-р «Про внесення змін до розпорядження начальника Миколаївської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 66-р» (а.с. 282-283, том 1), оскільки в цей час він не перебував на службі.

Крім цього, відеозапис з портативних нагрудних відеореєстраторів працівників УПП в Миколаївській області, що наявний у матеріалах справи, підтверджує факти відмови позивача пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора для визначення місту алкоголю у видихаємому повітрі «Драгер», а також пред`явлення ним службового посвідчення поліцейського.

Вищенаведені факти у своїй сукупності та манера поведінки позивача з працівниками УПП в Миколаївській області не залишає суду сумнівів, що він, не перебуваючи на службі у комендантську годину, пред`явив своє посвідчення поліцейського з метою уникнення юридичної відповідальності.

Тому суд вважає обґрунтованим висновок дисциплінарної комісії відповідача про те, що позивач перешкоджав іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки та вчиняв дії, які підривають авторитет Національної поліції України в умовах дії в Україні воєнного стану, відмовляючись пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, пред`являючи службове посвідчення поліцейського.

При цьому суд врахував, що відповідно частини третьої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Проте позивач надто довго (приблизно півгодини) приймав рішення щодо того, де проходити огляд на стан сп`яніння: на місці чи у закладі охорони здоров`я, що свідчить про його небажання проходити відповідний огляд.

Відтак відповідач обґрунтовано дійшов до висновку про вчинення позивачам дисциплінарного проступку.

Що стосується застосування відповідачем до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції (частина третя статті 13 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Абзацом першим частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.

З вищевикладеного слідує, що у період дії воєнного стану в Україні до поліцейського за вчинення дисциплінарного проступку може відразу бути застовано ненайменш суворий вид дисциплінарного стягнення лише при відповідному обґрунтуванні, з урахуванням обставин, що сприяли вчиненню правопорушенню.

Суд встановив, що у Висновку службового розслідування (а.с. 183-196, том 1) і у Наказі ГУНП № 798 (а.с. 177-182, том 1) наведені обґрунтування щодо застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності, а саме:

вчинення його в умовах дії в Україні воєнного стану, тобто в час, коли працівники поліції повинен подавати приклад своїми діями і не підривати авторитет Національної поліції України;

підпунктом 2 пункту 1 наказа Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» наказано до поліцейських, які керували транспортним засобом у стані сп`яніння, за результатами службових розслідувань до винних осіб застосовувати найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності звільнення зі служби в поліції.

Тобто відповідач застосував до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що Наказ № 798 є правомірним, а позовні вимоги про визнання його протиправним і скасування не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправним і скасування Наказа № 301 о/с і поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора реагування патрульної поліції з 24.04.2023 є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним і скасування Наказа № 798, вони також задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 40108735) відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 10 серпня 2023 року