Ухвала суду № 112779614, 11.08.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" серпня 2023 р. справа №300/3967/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Бобров Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

27.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Коршівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №876-VIII/2023 від 23.05.2023 "Про відмову у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", зобов`язання надати згоду на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.07.2023 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке мотивоване тим, що вказана справа не належить до категорій малозначних справ та необхідністю залучення до справи інших учасників. Також вказав, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, а тому судовий розгляд необхідно провести за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши вказані клопотання, оцінивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Положеннями статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Водночас, частинами 4 та 5 статті 12 КАС України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Суд зазначає, що за визначенням, наведеним в пункті 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. В свою чергу, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зважаючи на наведені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, суд зазначає, що оскаржуване рішення №876-VIII/2023 від 23.05.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки,; не регулює певний вид суспільних відносин; стосується виключно позивача.

Таким чином, оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, адже стосується конкретно визначених суб`єктів, не встановлює загальні правила поведінки.

Окрім цього, суд зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Статтею 257 КАС України передбачено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Так, частинами 1 та 2 даної статті визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а також, будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Приписи частини 4 вказаної статті кореспондуються із приписами частини 4 статті 12 КАС України, та знову ж таки визначають конкретний перелік адміністративних справ, що належить розглядати виключно за правилами загального позовного провадження.

Частиною 3 статті 257 Кодексу визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Проте представником відповідача не обґрунтовано необхідність залучення до участі у справі інших учасників та допит його як свідка.

Враховуючи вищенаведені критерії, зміст позовних вимог, заявлених до Коршівської сільської ради, наявні матеріали адміністративної справи, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагає розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 248, 256, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №300/3967/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду не підлягає оскарженню.

Суддя Бобров Ю.О.