Ухвала суду № 112774500, 11.08.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 серпня 2023 року Черкаси справа №925/1084/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., розглянувши позовну заяву

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (вулиця Дахнівська, 10А, місто Черкаси, 18035, ідентифікаційний код 41594560)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп» (вулиця Горького, 27, селище міського типу Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, 39070, ідентифікаційний код 33415063)

про стягнення 247 831,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Леськівської сільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області шкоду завдану підприємство навколишньому природному середовищу у розмірі 247 831,44 грн та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3717,44 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі «Zand v. Austria» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Отже, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною 2 цієї статті для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп» у позовній заяві позивачем вказано вулиця Горького, 27, селище міського типу Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, 39070, що також підтверджується і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який був замовлений судом.

З огляду на положення Закону та предмету позовних вимог позивача, справа повинна розглядатися судом, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження відповідача. Отже, оскільки місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп» є вулиця Горького, 27, селище міського типу Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, 39070, суд дійшов висновку, що даний спір підсудний Господарському суду Полтавської області.

При цьому, суд зазначає, що стаття 29 Господарського процесуального кодексу України визначає правила підсудності справ за вибором позивача, тобто альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів також не може бути застосована до цього спору.

Так, головною ознакою цього виду підсудності є воля позивача у справі під час визначення конкретного господарського суду для вирішення спору по суті в межах правил, встановлених процесуальним законом.

Альтернативна територіальна підсудність зумовлена необхідністю або доцільністю надання позивачеві права вибору суду, який розглядатиме справу.

При цьому, суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді, адже право позивача на альтернативну підсудність є абсолютним і не може бути обмежене, оскільки процесуальний закон не передбачає виключень з нього.

Так, частиною 8 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Застосування зазначеного правила буде можливим тоді коли місце завдання шкоди безпосередньо пов`язане із місцезнаходженням майна та застосування судом зазначеного правила, прийняття Господарським судом Черкаської області цієї справи до свого провадження, не вимагатиме окремого дослідження питання територіального розміщення того майна, якому завдано шкоду.

З аналізу частини 8 статті 29 Господарського процесуального кодексу України слідує, що правом пред`явлення позову про відшкодування шкоди за місцем заподіяння шкоди, позивач наділений виключно у випадку нанесення такої шкоди саме майну, а не за місцем вчинення правопорушення.

До того ж, як слідує з позовної заяви, позивач посилається на те, що відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди, заподіяну внаслідок порушення законодавства у галузі охорони навколишнього природного середовища, а не майну визначеному за індивідуальними ознаками.

На переконання суду не можна ототожнювати поняття відшкодування шкоди завданої за місцем вчинення правопорушення, із поняттям відшкодування шкоди завданої майну за місцем заподіяння шкоди. З огляду на викладене, оскільки місце фіксації вчинення адміністративного правопорушення не засвідчує факт завдання шкоди саме майну, яке знаходиться у цьому місті, з метою усунення сумнівів у правильності визначення підсудності цієї справи, суд виходить з того, що в даному випадку має бути застосовано загальне правило визначення підсудності, а саме за місцезнаходженням відповідача.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу України, згідно з якими органи рибоохорони подають цивільні позови про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та зазначають реквізити рахунків органів місцевого самоврядування, на території яких була заподіяна шкода, а також на те, що отримувачем коштів за нанесену Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп» шкоду є Леськівська сільська територіальна громада Черкаського району Черкаської області, оскільки відшкодування шкоди шляхом стягнення коштів на відповідний рахунок органу місцевого самоврядування не впливають та не змінюють підсудності цього спору.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати матеріали позовної заяви Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (вулиця Дахнівська, 10А, місто Черкаси, 18035, ідентифікаційний код 41594560) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полтаварибгосп» (вулиця Горького, 27, селище міського типу Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, 39070, ідентифікаційний код 33415063) про стягнення 247 831,44 грн з доданими до неї документами за встановленою підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня з дня набрання нею чинності.

Суддя О.І. Кучеренко