Ухвала суду № 112773596, 10.08.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

У Х В А Л А

10.08.2023 Справа №27/104б

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Кравець А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича у справі

за заявою кредитора (заявника) ОСОБА_2 м. Донецьк

до боржника Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк (ІПН НОМЕР_1 )

про визнання банкрутом,

за участю уповноважених представників учасників процесу: не з`явилися;

У провадженні судді Господарського суду Донецької області Чернової О.В. знаходиться справа №27/104б про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 .

27.07.2023 на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла скарга на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, за змістом якої просить визнати протиправним рішення приватного виконавця округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 14.07.2023 з відмовою у зупиненні виконавчого провадження №71963032 стосовно ОСОБА_1 та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №71963032.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2023 призначено до розгляду скаргу ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича в судовому засіданні на 10.08.2023 о 14:45год.

Зобов`язано скаржника у строк до 07.08.2023 надати суду докази направлення скарги з додатками на адресу стягувача за виконавчим провадженням.

На виконання вимог ухвали господарського суду від 31.07.2023 від представника скаржника надійшли докази направлення скарги з додатками на адресу учасників виконавчого провадження.

07.08.2023 від приватного виконавця округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича надійшло клопотання про закриття провадження з розгляду скарги ОСОБА_1 , за змістом якої просить закрити провадження з розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.07.2023, справу розглянути за відсутності приватного виконавця Жаботинського І.В.

У судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає скаргу у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника державного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги скарги ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.08.2010 за заявою кредитора ОСОБА_2 порушена справа про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Донецької області від 07.09.2010 Суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 4 місяці до 07.01.2011.

Строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора неодноразово продовжувалися, про що судом були винесені відповідні ухвали.

У зв`язку з проведенням на території міста Донецька антитерористичної операції матеріали справи №27/104б втрачені.

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч.4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2021 відновлено окремі матеріали втраченої справи №27/104б за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 в частині наявних матеріалів та судових рішень.

За наведених обставин подальший розгляд справи №27/104б про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 здійснюється відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинським Іваном Володимировичем від 06.06.2023 відкрито виконавче провадження №71963032 з виконання виконавчого листа №761/45505/21 від 23.05.2023, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» суму основного боргу у розмірі 48041,58грн, 3% річних у розмірі 1075,79грн та інфляційну складову боргу у розмірі 2428,71грн, судового збору в розмірі 2270,00грн.

14.07.2023 представник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича з заявою про зупинення виконавчого провадження №71963032.

У відповідь на вказану заяву листом від 14.07.2023 №5882 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович повідомив про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження, оскільки борг, який стягується в межах виконавчого провадження №71963032, є вимогою поточного кредитора, тому дія мораторію на задоволення даної вимоги не поширюється.

Скаржник, не погодившись з відмовою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича у зупиненні виконавчого провадження №71963032, звернувся зі скаргою про визнання протиправним рішення приватного виконавця округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 14.07.2023 з відмовою у зупиненні виконавчого провадження №71963032 стосовно ОСОБА_1 та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №71963032.

Під час судового провадження з розгляду скарги, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським Іваном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.08.2023 в межах виконавчого провадження №71963032, відповідно до якої на підставі п. 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №761/45505/21 від 23.05.2023, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» суму основного боргу у розмірі 48041,58грн, 3% річних у розмірі 1075,79грн та інфляційну складову боргу у розмірі 2428,71грн, судового збору в розмірі 2270,00грн, до закінчення строку дії зазначених обставин.

За висновками суду, скарга ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що останній встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд звертає увагу, що оскільки стосовно боржника за виконавчим провадженням №71963032 ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи-підприємця за приписами Кодексу України з процедур банкрутства), підвідомчість цього спору (за скаргою), який виник після 21.10.2019, визначається із застосуванням положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства як закону, якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі №27/104б про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №27/104б.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Як вказано судом, ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.08.2010 за заявою кредитора ОСОБА_2 порушена справа про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто мета провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

У частині 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутство визначено, що поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Частиною 3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з п. 1, 2, 5, 7 ч. 1 статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною першою статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах (п.п.1-2 ч. 2 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до ч. 3 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій не поширюється на:

1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи;

2) виплату та стягнення аліментів;

3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;

4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 5 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства).

З наведеного вбачається, що приписи Кодексу України з процедур банкрутства, які стосуються відновлення платоспроможності фізичної особи, не розмежовує кредиторів на конкурсних та поточних на відміну від статей 39 та 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо банкрутства юридичних осіб.

Також з аналізу статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що серед вимог, на які не поширюється дія мораторію у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи/фізичної особи-підприємця, відсутні вимоги поточних кредиторів.

Крім того, системний аналіз статей 39, 41, 120, 121 Кодексу України з процедур банкрутства зумовлює висновок, що задоволення вимог кредиторів (у тому числі поточних) та звернення стягнення на майно боржника можливо тільки в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 вказав таке:

«Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» виокремлює порядок:

- виконання рішень немайнового характеру;

- виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Закон України «Про виконавче провадження» і Кодекс України з процедур банкрутства містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

Для вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:

- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини першої статті 20, частина тринадцята статті 30 Господарського процесуального кодексу України, частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства);

- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»);

- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина третя статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства);

- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина чотирнадцята статті 39, частина п`ята статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

За змістом частин першої, другої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.23 у справі №910/21981/16).».

На підставі викладеного, враховуючи, що на вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» поширюється дія мораторію в силу приписів статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на неможливість задоволення вимог кредиторів боржника та звернення стягнення на майно боржника не інакше, як в межах справи про неплатоспроможність, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження №71963032 в силу приписів п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

За змістом ч.2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Враховуючи, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович не зупинив виконавче провадження №71963032 не пізніше наступного робочого дня, коли його стало відомо про відкрите провадження у справі №27/104б про неплатоспроможність боржника, суд встановив порушення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським Іваном Володимировичем приписів ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, оскільки бездіяльність приватного виконавця призвела до порушення приписів ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», скарга в частині визнання протиправним відмови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 14.07.2023 у зупиненні виконавчого провадження №71963032 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №71963032, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що під час судового провадження з розгляду скарги, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жаботинським Іваном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.08.2023 в межах виконавчого провадження №71963032, відповідно до якої на підставі п. 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №761/45505/21 від 23.05.2023, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» суму основного боргу у розмірі 48041,58грн, 3% річних у розмірі 1075,79грн та інфляційну складову боргу у розмірі 2428,71грн, судового збору в розмірі 2270,00грн, до закінчення строку дії зазначених обставин.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.

Положення статей Господарського процесуального кодексу України не містять норм, що регулюють дії суду у випадку надходження від скаржника заяви про закриття провадження в частині вимог, що викладені в скарзі на дії держаного виконавця.

Відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Згідно із п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання.

Враховуючи, що приватним виконавцем Жаботинським Іваном Володимировичем усунуті порушення та винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.08.2023 в межах виконавчого провадження №71963032, суд констатує відсутність предмету спору за відповідною вимогою скарги, у зв`язку з чим в цій частині суд закриває провадження.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 1, 2, 120, 121 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.11, 231, 234, 339, 340, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 14.07.2023 у зупиненні виконавчого провадження №71963032.

Провадження по скарзі ОСОБА_1 б/н від 24.07.2023 в частині вимог про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №71963032 закрити.

Ухвала складена та підписана у судовому засіданні 10.08.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, встановленими статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова