Рішення № 112772443, 10.08.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/29/23 Справа №447/2239/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

10.08.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Вербовської У.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження у залі суду в місті Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, капрала поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пелих Василя Мироновича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальні дії у справі.

19.07.2023 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до УПП у Львівській області ДПП, капрала поліції 1 батальйону 3 роти УПП у Львівській області ДПП Пелих В.М., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову позивач наводить наступне.

30.06.2023 капралом поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пелих Василем Мироновичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7253428, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що позивач під час руху користувався засобами зв`язку - телефоном, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР. Позивач вказує, що вважає таку постанову незаконно та такою, що підлягає скасуванню. У зазначений у постанові час та місці позивач рухався транспортним засобом марки «BMW 530 E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , коли зупинився на вимогу працівника поліції, таким було повідомлено про те, що причиною зупинки стала розмова по мобільному телефоні та використанні його під час руху автомобіля. Позивач покликається на те, що не розмовляв по мобільному телефоні під час руху транспортного засобу, а взяв його під час зупинки авто, однак, представник поліції на таке уваги не звертав. Вимогу надати докази винуватості позивача працівник поліції проігнорував. Відсутність доказів у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, на його думку, підтверджуються п. 7 постанови, де не наведено жодного додатка або інших відомостей про будь-які інші докази винуватості позивача. Вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні відсутня, оскільки таку не доведено належними доказами, обставини справи були неповністю з`ясовані, а висновки поліцейського не відповідають обставинам справи.

Разом із позовною заявою до суду надійшло клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7253428 від 30.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень. В обґрунтування клопотання позивач покликається на те, що він отримав оспорювану постанову 30.06.2023. Проте, з 05.07.2023 по 12.07.2023 перебував у відрядженні у м. Києві, оскільки здійснює адвокатську діяльність. Позивач посилається на те, що був обмежений у можливостях підготувати позовну заяву та подати її до суду, а також зібрати докази, долучені до матеріалів справи, оскільки займався таким з 14.07.2023, коли повернувся з відрядження.

Згідно ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відтак, з урахуванням наведених позивачем доводів, а також беручи до уваги долучені до клопотання докази поважності причин пропуску таким процесуального строку, позивачу слід поновити строк звернення до суду із даним позовом, оскільки такий пропущений ним із поважних причин.

20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання вимог ст. 269 КАС України суд скерував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з якою визначив строк подачі відзиву на позовну заяву, та копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач отримав на власну офіційну електронну адресу відправлення з вищевказаним вмістом 20.07.2023, що стверджується довідками про доставку електронного листа та про доставку електронної відправки вкладення, які містяться у матеріалах справи.

02.08.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача, у якому такий просив додатково врахувати при вирішенні питання про поновлення процесуального строку на оскарження спірної постанови факт його хвороби під час відрядження. Додатково вказав, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та відсутності відповідачів.

07.08.2023 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Покликається на те, що доводи позивача спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене та не підтверджені належними та допустимими доказами у справі. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР України, тому як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що було зроблено шляхом винесення постанови. До відзиву було долучено копію відеозапису з нагрудної камери працівника поліції.

У відзиві представник відповідачів просила поносити строк для подання відзиву та прийняти такий до розгляду, а також просила проводити розгляд справи без участі відповідачів.

З огляду на наведені у відзиві обґрунтування щодо підстав поновлення строку подання відзиву, суд бере такий до уваги.

Позивач та відповідачі у судове засідання не з`явилися. Як уже було вказано, просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, з урахуванням заяв сторін, суд приходить висновку щодо можливості проведення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7253428 від 30.06.2023, 30.06.2023 о 08:01 год. у м. Львів по вул. Наукова, 23, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 530 E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху користувався засобами зв`язку, а саме телефоном, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР - користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису, що був надісланий представником відповідачів до суду разом із відзивом, встановлено, що працівники поліції з 07:58 год. 30.06.2023 проводили запис за допомогою нагрудної камери. Огляд було обмежено лише панеллю патрульного автомобіля та лобового скла, через яке не було видно проїжджаючі транспортні засоби на дорозі. Зробивши зупинку на червоний сигнал світлофору, працівник поліції задав питання до когось: «Не мішає телефон? Паркуйтесь». Працівники поліції підійшли до транспортного засобу вказаного у постанові серії ЕАС №7253428 від 30.06.2023, яким керував позивач. Позивач на доводи працівників поліції щодо порушення ним ПДР заперечував, пояснював, що на світлофорі взяв до рук мобільний телефон та записав голосове повідомлення, оскільки транспортний засіб зробив зупинку на заборонний сигнал світлофору та не здійснював рух.

Оцінка суду.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «д» ПДР водію забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 КУпАП, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, пунктом 1.10 ПДР визначено, що зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У матеріалах справи наявний диск із відеозаписами з нагрудних камер поліцейських щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Однак, із даного відеозапису неможливо чітко встановити факт керування позивачем транспортним засобом та одночасним користуванням таким засобом зв`язку - мобільним телефоном, оскільки таке не відображено на відео.

Доводів позивача про те, що він користувався мобільним телефоном під час зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ПДР спростовано не було.

Таким чином, відповідачем не представлено суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови.

При цьому необхідно врахувати і практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin V. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Притягнувши позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано доказів того, що позивачем було вчинено інкриміноване йому порушення.

Таким чином, позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Водночас, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.

Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені КУпАП.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до капрала поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пелих Василя Мироновича, який є неналежним відповідачем, то суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до цього відповідача.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним не входить у межі повноважень місцевого загального суду як адміністративного, визначених КАС України, відтак, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 536,80 гривень, підлягає стягненню згідно з вимогами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 122, 245, 251 КУпАП, ст. 71, 77, 86, 121, 139, 194, 205, 229, 246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7253428 від 30.06.2023, винесену капралом поліції 3 роти 1 батальйону УПП у Львівській області ДПП Пелих Василем Мироновичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі:

- Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646.

- капрал поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Пелих Василь Миронович, місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053.

Повний тест рішення складено 10.08.2023.

Суддя Головатий А. П.