Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 201/4154/23
Провадження № 1-кп/204/926/23
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023050000001365, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04.04.2023 року, який надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, громадянина України, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Згідно обвинувального акту, 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР».
Указана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов`язки:
- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
-вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;
-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності;
-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов`язки:
-створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
-видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;
-організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією У країни; налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам АТО;
-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;
-забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
При цьому, терористична діяльність охоплює зокрема організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у них (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
07.04.2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань, яка тривала до ЗО квітня 2018 року та надалі отримала формат «операції Об`єднаних сил».
З квітня 2014 року учасники терористичної організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади РФ і ЗС РФ щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюють захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чинять збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронним органам України, задіяним у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VTII від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї ГУ AM, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄЄ, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 року за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 року за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 року за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року за № 145-VIII.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016 року. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.
З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», зокрема: гаубичного артилерійського дивізіону 7-ої ОМСБ (в/ч НОМЕР_1 ).
29.07.2014 року ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Донецьк, Донецької області (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів - не передбаченого законом збройного формування т.зв. «ополчення» НЗФ «ДНР» в якості стрільця, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
Так, за вищевикладених обставин ОСОБА_5 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
В подальшому, в листопаді - грудні 2014 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 призначено до гаубичного артилерійського дивізіону 7-ої ОМСБ (в/ч НОМЕР_1 ) на посаду командира 2-го вогневого взводу гаубичної батареї вищезазначеного підрозділу, із місцем дислокації^/ АДРЕСА_2 .
Вступивши до не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР» - гаубичного артилерійського дивізіону 7-ої ОМСБ (в/ч НОМЕР_1 ) на посаду командира 2-го вогневого взводу гаубичної батареї вищезазначеного підрозділу, ОСОБА_5 в період з 29.07.2014 року по 11.12.2019 року був зарахований до його складу та виконував покладені на нього функції, а саме: організовував та здійснював прицільний вогонь гаубичної батареї; організація підвозу бойового комплекту для здійснення обстрілів ЗС України.
Так, у вказаний вище період часу, ОСОБА_5 , маючи позивний «дядя ОСОБА_5 », діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, з метою участі в терористичній організації «ДНР», знаходячись в населених пунктах: с. Індустрія, Луганської області, м. Торез, с. Красний Луч, м. Кіровське, м. Вуглегірськ, смт. Ольховатка, Донецької області, перебуваючи у складі підрозділу «гаубичного артилерійського дивізіону НОМЕР_2 ОМСБ (в/ч НОМЕР_1 ) на посаді командира 2-го вогневого взводу гаубичної батареї» терористичної організації «ДНР», безпосередньо здійснював з використанням взводу гаубичної батареї опір підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, та виконував при цьому покладені на нього функції командира взводу.
11.12.2019 року ОСОБА_5 перебуваючи у м. Донецьк Донецької області (точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено) звільнився з не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР» за власною ініціативою.
Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_5 отримав позивний «дядя ОСОБА_5 », був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, систематично отримував грошові кошти за здійснення протиправної діяльності від невстановлених органами досудового розслідування представників терористичної організації «ДНР».
Крім того, ОСОБА_5 усвідомлював, що зазначений підрозділ не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про національну поліцію», Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
06 квітня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької області ОСОБА_10 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, що містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 111 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні, під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаялася у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю даного злочину.
Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Сторони погоджуються на призначення такого покарання, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Розглянувши в підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості укладену 06 квітня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької області ОСОБА_10 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 , вислухавши з приводу цього пояснення сторін про затвердження угоди, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз`яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості ОСОБА_5 може бути затверджена та обвинуваченому призначене узгоджене покарання.
Відповідно до положень п. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме ступінь сприяння ОСОБА_5 у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив затвердити вказану угоду, призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Захисник ОСОБА_4 , вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, в судовому засіданні просив затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого та міркувань прокурора, захисника в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз; у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що дають об`єктивні підстави для визнання обвинуваченим винуватості у його скоєнні.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника, про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинені кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, враховуючи що злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам, з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом`якшуючих обставин: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих обставин, раніше не судимого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не знаходиться, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженні не обирався.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 110, 124, 314, 369, 371-374, 468-476 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 06 квітня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької області ОСОБА_10 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її після подачі до суду відповідної заяви.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, обвинуваченим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 112766297, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 02.08.2023. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/4154/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: