Рішення № 112765764, 08.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 629/5233/19

(2/199/267/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначивши, що 21.03.2018 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконує, в зв`язку з чим станом на 14.07.2019 року виникла заборгованість в розмірі 83835,60 грн., яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.02.2021 року було зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 629/493/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку.

04.07.2022 року дану цивільну справу відповідно до розпорядження Верховного суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» №16/0/9-22 від 06.04.2022 та відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2023 року поновлено провадження по даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач надала письмовий відзив на позов, в якому зазначила, що не порушувала зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, оскільки, по-перше, кредитний ліміт банком був встановлений в розмірі 4000,00 грн. замість 17000,00 грн., як вказує банк. По-друге, з її картки шахрайським шляхом було списано 49859,42 грн., у зв`язку з чим вона звернулась до поліції та з приводу даного факту було розпочате досудове розслідування. По-третє, розрахунком заборгованості за договором №б/н від 21.03.2018 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 14-07-2019, де у строчці від 04.06.2018 відображено незаконний рух коштів на рахунку відповідача невідомою особою. Тобто, відображено злочинні дії працівника банку, який скориставшись службовим становищем, можливістю доступу до рахунку відповідача, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами відповідача у розмірі 49 859,42 грн. Відповідач посилається на протиправність дій позивача, який у такому разі мав відповідно до договірних відносин, вимог щільного законодавства та згідно з п. 37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказати на рахунок відповідача відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити їй пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок. Однак цього не здійснив. У зв`язку з чим просила відмовити у позові в повному обсязі.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав письмову відповідь на відзив, де зазначив, що згідно виписки за період з 04.06.2018 року та 05.06.2018 року відбулось декілька переказів коштів, в саме списання експрес-платежу з кредитної картки ОСОБА_1 на її ж картку для виплат. Грошові кошти були отримані саме клієнтом на її власну картку для виплат, а тому відповідач вводить в оману щодо шахрайства з кредитними картками.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.03.2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладені кредитні відносини. Позивач отримала платіжну картку для виплат № НОМЕР_1 , яка була необхідна їй для отримання грошових виплат, разом з вказаною карткою працівники банку оформили на її ім`я платіжну кредитну картку «універсальна GOLD» № НОМЕР_2 . На платіжній кредитній картці «універсальна GOLD» був автоматично встановлений банком кредитний ліміт у розмірі 4000 грн.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1069 ЦПК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача, наданого позивачем, за кредитним договором №б/н від 21.03.2018 року станом на 14.07.2019 року становить 83835,60 гривень, з яка складається з: 53368,83 гривень - заборгованість за тілом кредитом, 23452,51 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2545,90 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3968,36 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ч.1 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку було встановлено, що 21.03.2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладені кредитні відносини. Позивач отримала платіжну картку для виплат № НОМЕР_1 , яка була необхідна їй для отримання грошових виплат, разом з вказаною карткою працівники банку оформили на її ім`я платіжну кредитну картку «універсальна GOLD» № НОМЕР_2 . На платіжній кредитній картці «універсальна GOLD» був автоматично встановлений банком кредитний ліміт у розмірі 4000 грн.

В період часу 04.06.2018р. по 05.06.2018 р. невстановлена особа, діючи з умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 в подальшому за допомогою вказаного номеру мобільного телефону отримала доступ до карткового та кредитного рахунків ОСОБА_1 , звідки викрала грошові кошти в сумі 49800,00 грн, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого свідчить про те, що її визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12018220380001043 від 06.06.2018 р.

Суд, давши оцінку доказам по справі прийняв рішення, яким зобов`язав Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку картки «Універсальна GOLD» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_3 , до стану 4000 грн, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операції від 04.06.2018 р. щодо зняття коштів у сумі 49 859, 42 грн. Постановою Полтавського апеляційного суді від 03 квітня 2023 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2021 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 83835,60 гривень, з яка складається з: 53368,83 гривень - заборгованість за тілом кредитом, 23452,51 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2545,90 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3968,36 грн. - штраф (процентна складова) не знайшли свого законного обґрунтування, актуального розрахунку заборгованості з урахуванням вищевказаного рішення суду позивачем суду не надано.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України з огляду на результат розгляду справи судові витрати позивача у вигляді судового збору покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У позові Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Руденко