Рішення № 112755133, 09.08.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року справа № 580/1267/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

На підставі постанови від 08.06.2023 Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до часу фактичного розрахунку надійшла 22.06.2023 адміністративна справа №580/1267/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Черкаської обласної прокуратури (18000, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.286; код ЄДРПОУ 02911119) (далі - відповідач).

За результатом автоматизованого розподілу вказана справа передана для розгляду судді Бабич А.М.

Ухвалою від 27 червня 2023 року суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №580/1267/21 для розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до часу фактичного розрахунку та призначив підготовче засідання на 19 липня 2023 року о 10 год. 00 хв.

13.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розмір середньоденної заробітної плати позивача відповідно до довідки відповідача, яка знаходиться у матеріалах справи, становить 2016,69 грн. Вихідна допомога позивачу сплачена 16.11.2022, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.11.2022 № 1960, від 11.11.2022 № 1961, від 1 1.1 1.2022 № 1962. Отже, останній день затримки розрахунку при звільненні 16.11.2022. Ураховуючи вимоги частини другої статті 117 КЗпП України у редакції після внесення змін Законом України № 2352-ІХ, строк затримки розрахунку за період з 15.05.2022 до 15.11.2022 включно становить 132 робочих дні. Отже, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період, що не перевищує шість місяців, з 15.05.2022 до 15.11.2022 становила би 266203,08 грн (2016,69 грн х 132 робочих дні). Загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат - 399769,62 грн (357419,13 грн - виплачено позивачу при звільненні та 42350,49 грн - вихідна допомога у зв`язку із звільненням позивача, виплачена на виконання рішення суду). Враховуючи, що виплачена позивачу вихідна допомога у зв`язку із звільненням у сумі 42350,49 грн, що складає 10,59% від загального розміру 399769,62 грн належних при звільненні виплат, у даному випадку необхідно застосувати до даних правовідносин принцип співмірності. Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню, становила б 28190,91 грн (266203,08 грн (сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців, а саме 132 робочих дні) х 10,59% (розмір своєчасно не виплаченої позивачу вихідної допомоги від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат). Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховною Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/1 5-ц, від 14,11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 у справі №569/1 1319/19.

19.07.2023 усною ухвалою суд оголосив перерву в розгляді адміністративної справи та призначив наступне підготовче засідання на 25 липня 2023 року о 14:00 год.

24.07.2023 представник позивача адвокат Бобер Д.О. подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до часу фактичного розрахунку в повному обсязі. Вважає, що відповідач безпідставно просить зменшити суму, що підлягає до стягнення в 10 разів. Відповідач не врахував, що сума вихідної допомоги не виплачена позивачу з вини відповідача. Розгляд справи зупинявся з 11.06.2021 до 24.01.2022 саме за клопотанням представника відповідача. Судове рішення про зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу позивачу набрало законної сили 28.09.2022. Однак частково виконане через 35 робочих днів 16.11.2022. Отже, саме відповідач вчиняв дії, які збільшували строки нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що має бути враховано судом при прийнятті рішення. Відповідач не надав доказів, що підтверджують його доводи в частині суми належних до виплати позивачу сум та їх співвідношення з середньоденним заробітком за час затримки в розрахунку при звільненні. Позивач звільнений з посади заступника прокурора з 30.12.2020. У вказаному періоді діяла редакція ст.117 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку здійснювалася за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Подальша редакція ст.117 КЗпП України обмежила право позивача на виплату вказаної суми шестимісячним строком. Тому вказана редакція статті не може застосовуватися до суду в силу положень ст.58 Конституції України. Отже, кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні слід розраховувати з 31.12.2020 та враховуючи позицію відповідача щодо повного розрахунку з позивачем 16.11.2022 кількість робочих днів затримки складає 469 днів, а сума середнього заробітку 469 * 2016,69 (середньоденний заробіток) = 945827,61грн. Позивач вважає, що відповідач не надав доказів проведення з ним повного розрахунку. Позивач підтверджує, що відповідач 16.11.2022 виплатив йому 34042,14грн вихідної допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022. Водночас згідно зі вказаним вище судовим рішенням до виплати підлягала сума 42350,49грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Відповідач не надав доказів, а саме розрахунку зменшення суми внаслідок сплати податків, платіжних документів щодо здійснення повного розрахунку.

Усною ухвалою від 25.07.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

З 21.02.2002 до 30.12.2020 позивач перебував на публічній службі в органах прокуратури.

Пенсійним посвідченням від 03.10.2017 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивачу призначена пенсія з інвалідності 2 групи.

Відповідно до довідки відповідача від 22.09.2020 №21-550вих20 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними 11.09.2020, за відповідною (прирівняною) посадою заступника прокурора області становить: посадовий оклад 49187,00грн, надбавка за вислугу років (30%) 14756,10грн, надбавка за роботу з таємними документами (10%) 4918,70грн, доплата за науковий ступінь (5%) 2459,35грн, матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 5943,43грн, 5943,43грн (усього 83208,01грн).

Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 21.12.2020 № 493к його з 30.12.2020 звільнено з посади заступника прокурора Черкаської області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру.

Згідно з розрахунком відповідача при звільненні позивачу за грудень 2020 року нараховано всього 452020,49грн, належало до виплати 28346,47грн. Списком перерахування в банк №23 заробітної плати за грудень 2020 року підтверджується, що позивачу на його картковий рахунок зараховано 287381,91грн.

Довідками відповідача від 12.01.2021 №21-6вих21 та від 02.04.2021 №21-162вих21 підтверджується, що середній заробіток позивача становить 48400,60грн: за серпень 2020 року кількість днів по плану 20, фактично відпрацьованих днів 16, заробітна плата становила 33275,41грн, за вересень 2020 року кількість днів по плану 22, фактично відпрацьованих днів 8, заробітна плата - 15125,19грн. Середньоденна заробітна плата складає 48400,60грн/24 дні = 2016,69грн. Середньомісячна заробітна плата становить 2016,69грн х 21 (42 дні по плану : 2) = 42350,49грн. Сума вказана без виключення сум відрахування на податки та збори.

Згідно з розрахунком представника позивача адвоката Лучинович І. від 25.02.2021 середньоденна заробітна плата позивача становить 82991,88грн/24 дні = 3458грн. Середньомісячна заробітна плата 3458грн х 21 (42 дні по плану : 2) = 72618грн. За серпень 2020 року щомісячна заробітна плата становить 71321,15грн, заробітна плата відповідно до відпрацьованого часу 57056,92грн, за вересень 2020 року 71321,15грн, заробітна плата відповідно до відпрацьованого часу 25934,96грн.

Вважаючи, що на день звільнення відповідачем протиправно не виплачено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України, та середній заробіток позивач звернувся з позовом до суду.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 22 лютого 2022 року у справі №580/1267/21 задовольнив часткового позов позивача. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням. Зобов`язав відповідача нарахувати позивачу вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в сумі 42350,49 грн. (сорок дві тисячі триста п`ятдесят гривень 49 коп.) та виплатити таку допомогу з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційні скарги сторін залишив без задоволення, а вказане вище рішення Черкаського окружного адміністративного суду без змін.

Для виконання зазначеного вище рішення суду відповідач 16.11.2022 виплатив позивачу вихідну допомогу у зв`язку із звільненням в сумі 34092,14грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2022 №1960. Згідно з платіжними дорученнями:

від 11.11.2022 №1962 сума військового збору (1,5%) становить 635,26грн;

від 11.11.2022 №1961 сума ПДФО (18%) становить 7623,09грн.

У зазначеній вище судовій справі позивач заявляв позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до моменту фактичного розрахунку. Однак суди відмовили у задоволені вказаної позовної вимоги посилаючись на факт не проведення з позивачем остаточного розрахунку та відсутність у зв`язку зі вказаним підстав для задоволення позовної вимоги. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 08 червня 2023 року касаційну скаргу представника позивача адвоката Бобра Д.О. задовольнив частково. Вказані вище рішення судів скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції Черкаського окружного адміністративного суду. У іншій частині залишив без змін.

Дотримуючись меж та вимог нового судового розгляду, суд урахував.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

Суд відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий аналіз можливості застосування ст.ст.117, 118 КЗпП України у відносинах публічної служби в постановах Верховного Суду (далі - ВС): від 01.03.2018 у справі №806/1899/17, від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 29.01.2020 справа №320/6808/18, від 28.02.2020 справа №817/1427/17, від 06.03.2020 у справі №1240/2162/18, від 03.06.2020 у справі №809/366/17, - щодо подібних правовідносин із виплати компенсацій за затримку розрахунку при звільненні. ВС зазначив, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Положення ст.ст.117, 118 КЗпП України поширюють дію на відносини публічної служби, якщо інше не передбачене вимогами спеціального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (у т.ч. затримку виплати грошової допомоги при звільнені) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Натомість врегульовано КЗпП України, у зв`язку з чим у відповідній частині підлягають застосуванню саме його норми. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16.

Оскільки позивач звільнений з посади у відповідача з 30.12.2020 та зі вказаним вище позовом до суду звернувся 12.03.2021, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми КЗпП України в редакції, яка діяла станом на 31.12.2020, тобто, до внесення змін Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до ст.ст.116, 117 КЗпП України. Протилежні доводи відповідача не обґрунтовані та не враховані судом.

Згідно зі ст.116 КЗпП України (у редакції від 31.12.2020, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст.117 КЗпП України (у редакції від 31.12.2020, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, працівник має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, у разі допущення порушення строків виплати всіх коштів працівник має право на отримання виплати від роботодавця відшкодування за умови, що спір вирішено на його користь. Обов`язку самостійно визначити розмір такого відшкодування роботодавець не має. Натомість це є повноваженням органу, який виносить рішення по суті спору, а роботодавець лише на виконання такого рішення здійснює виплату.

Вказаними вище доказами підтверджується, що відповідач виплатив позивачу присуджену суму вихідної допомоги 16.11.2022. Отже, період, за який позивач має право на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, становить з 31.12.2020 до 16.11.2022.

Доводи представника позивача про відсутність доказів повного розрахунку відповідача з позивачем, а саме виплати йому вихідної допомоги, не обґрунтовані та спростовані платіжними дорученнями від 11.11.2022 №1960 на загальну суму 34092,14грн, у т. ч. щодо відрахування податків та обов`язкових платежів: від 11.11.2022 №1962 сума військового збору (1,5%) - 635,26грн, від 1.11.2022 №1961 сума ПДФО (18%) - 7623,09грн.

Метою вказаного вище законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 16 липня 2020 року у справі №812/1259/17, від 16 липня 2020 року у справі № 825/1540/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

Суд у спірних правовідносинах застосовує процедуру нарахування середнього заробітку працівника за правилами Порядку №100.

Відповідно до окремих положеннях п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.3 розділу III Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Дотримуючи зазначених норм суд урахував.

Згідно з довідками відповідача від 12.01.2021 №21-6вих21 та від 02.04.2021 №21-162вих21 середній заробіток позивача становить 48400,60грн: за серпень 2020 року запланована кількість днів 20, фактично відпрацьованих днів 16, заробітна плата становила 33275,41грн, за вересень 2020 року запланована кількість днів 22, фактично відпрацьованих днів 8, заробітна плата - 15125,19грн. Середньоденна заробітна плата складає 48400,60грн/24 дні = 2016,69грн. Середньомісячна заробітна плата становить 2016,69грн х 21 (42 дні по плану : 2) = 42350,49грн. Сума вказана без виключення сум відрахування на податки та збори. Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 2016,69грн.

Розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.12.2020 до 16.11.2022 (фактичний день розрахунку з позивачем) становить: 2016,69грн (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 469 днів (кількість днів прострочення) = 945827,61грн. Вказана сума коштів істотно перевищує належну до виплати позивачу станом на день звільнення з посади та виплачену вихідну допомогу на виконання вказаного вище рішення суду.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості,

а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки також викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Суд взяв до уваги наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум на день звільнення, дату його ініціювання позивачем, тривалість судового провадження, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору.

Вказані обставини дають підстави для зменшення суми коштів, для виплати позивачу в порядку ст.117 КЗпП України, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній вище судовій справі, та відсутності обґрунтованих підстав стягувати з відповідача повний середній заробіток за вказаний вище період.

Крім того, у заявлених спірних правовідносинах позивач не звертався до відповідача з приводу нарахування повної суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відсутні будь-які рішення або листування відповідача щодо відмови його нарахувати. Натомість відповідач допустив неповний розрахунок при звільненні позивача, що підтверджується вказаним вище рішенням суду.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, співмірності ймовірних втрат позивача із-за неповного розрахунку при звільненні, обґрунтованим є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до 16.11.2022 пропорційно виплаченим із затримкою коштів зважаючи, що загальна сума доходу, що мала бути виплачена позивачу на день звільнення, 30.12.2020 становить 321474,05грн = 287381,91грн (грошове забезпечення виплачене позивачу у грудні 2020 року безспірно) + 34092,14грн (заборгованість з виплати вихідної допомоги при звільненні виплачена позивачу 16.11.2022).

Співвідношення (майнові втрати) суми вихідної допомоги при звільненні, що виплачені відповідачем на виконання вказаного вище рішення суду 16.11.2022 у розмірі 34092,14грн, до загальної суми заробітної плати, належної до виплати під час звільнення позивача, становить: 287381,91грн (грошове забезпечення нараховане та виплачене позивачу у грудні 2020 року) + 34092,14грн (присуджені судом кошти) / 34092,14грн = 9,42.

За порушення строків виплати коштів позивачу має бути виплачена пропорційна частина середнього заробітку щодо прострочення (469 днів - за період з 31.12.2020 до 16.11.2022 : 945827,61грн / 9,42 = 100406,33 грн.

Отже, загальна сума коштів за порушення відповідачем строку розрахунку з позивачем при звільненні становить 100406,33 грн.

Оскільки предмет заявленого спору не стосується періодичних платежів, не обґрунтовані позовні вимоги в частині заявленого способу відновленян порушеного права стягнути кошти. Належним і ефективним способом повного відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до 16.11.2022 часу фактичного розрахунку в сумі 100406,33 грн. У іншій частині заявлені суми не підтверджені.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані у вказаних вище частинах та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 191, 295, 370-371, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нового судового розгляду справи задовольнити частково.

Зобов`язати Черкаську обласну прокуратуру (18000, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.286; код ЄДРПОУ 02911119) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 до 16.11.2022 часу фактичного розрахунку в сумі 100406,33 грн (сто тисяч чотириста шість гривень тридцять три копійки).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копії рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.08.2023.