Рішення № 112750938, 29.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5174/20

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання Кужелєвій Ю.В.,

за участю: представника позивача Іванчихіна С.І. ,

представника відповідача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 463 982, 04 грн., пеню у розмірі 20 129,38 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 9 366, 22 грн., три проценти річних у розмірі 6 333, 33 грн. та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони перебувають у договірних відносинах відповідно до договору приєднання. Позивач належним чином виконав умови договору. Відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість за отримані послуги з централізованого опалення, однак таких не виконує у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Окрім цього, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якій останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги до жовтня 2018 року.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначено, що правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між останнім та позивачем 11 жовтня 2018 року. З даних підстав позивач не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року.

29 вересня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив такий задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача просив у позові відмовити, з підстав викладених у поданих суду поясненнях та запереченнях сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат.

Відповідно до пункту № 2000 Додатку № 1 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з теплової енергії у сумі 269 478,44 грн за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 24Б.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).

Суб`єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Відповідно до умов оферти договір послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є договором приєднання (далі - Договір). Цей договір вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо його умов.

Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно відповідач приєднався до умов такого шляхом фактичного користування такими послугами.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач у свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.

Крім того, постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

В будинок відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго".

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, постачання яких здійснює позивач.

Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).

У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які отримував відповідач, у відповідача (споживача послуг) виник обов`язок оплатити ці послуги.

Зі свого боку сторона відповідача не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги не були надані відповідачу КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві погоджені між ними послуги за зазначеною вище адресою. Доказів зворотнього стороною відповідача суду не надано.

Згідно матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та простроченням виконанням грошового зобов`язання у відповідача виникла заборгованість: за послуги з постачання теплової енергії станом до 01 травня 2018 року у сумі 269 478,84 грн; за послуги з теплової енергії станом з жовтня 2018 року в розмірі 194 503,20 грн.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки передбачені Договором належним чином не виконав, прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому суд приходить до переконання, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання станом з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2018 в розмірі 91 409,70 грн, за послуги з теплопостачання станом з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2020 року у сумі 210 918,44 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між останнім та позивачем 11 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

04 травня 2020 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, що підтверджено відбитком штампу Подільського районного суду м. Києва. Просив стягнути заборгованість за надані послуги починаючи з 01.10.2015 року.

Відтак, слід застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період до 01 квітня 2017 року у сумі 197 482,83 грн, а тому суд прийшов до висновку про те, що у цій частині позову необхідно відмовити.

Також, підлягає застосуванню позовної давності в частині стягнення пені. Пеню слід стягнути за період, обмежившись одним роком до звернення до суду з позовом.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 7497,16 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 4 535,78 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.04.2017 по 01.10.2018 у сумі 91 409 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за період з 01.10.2018 по 31.01.2020 у загальній сумі 210 918 грн. 44 коп., з них: заборгованість за надані послуги теплопостачання у сумі 194 503,20 грн., інфляційні втрати 9 366 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 6 333 грн. 33 коп., пеня у сумі 715 грн. 69 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у сумі 4 535 грн. 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. В. Рибалка