Рішення № 112747248, 08.08.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 Справа № 914/1784/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу № 914/1305/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «СКАРБНИЦЯ», м. Львів,

про: стягнення коштів (в порядку суброгації) у розмірі 19 404,42 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «СКАРБНИЦЯ» про стягнення коштів (в порядку суброгації) у розмірі 19 404,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № А5050275- від 13.07.2017, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач, просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 15 573,44 грн, за прострочення сплати якого нараховано 1059,91 грн пені, 769,88 грн 3% річних та 4601,19 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 08.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 08.06.2023 надіслана відповідачу 13.06.2023 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань та електронну адресу та отримана останнім 16.06.2023.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на електронну адресу відповідача копії ухвали у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2021 о 17.00 год. у м. Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Mercedes-Benz, держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz. держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Європротоколом підтверджується факт зазначеної ДТП та вина ОСОБА_2 у його вчиненні.

Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Mercedes-Benz, держ.номер НОМЕР_1 .

Вказаний автомобіль був застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № А505275 від 17.03.2017 згідно Витягу № FO-571452 з Договору добровільного страхування наземного транспорту № А505275 від 17.03.2017 р. Страховим випадком за Договором є настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.

Розмір матеріального збитку визначений згідно Рахунку № 0000000007 від 25.01.2021, ФОП ОСОБА_3 становить 23 350,00 грн.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 03632/01/921 від 05.02.2021 та згідно умов Договору, здійснило розрахунок та виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу в розмірі 15 573,44грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля Mercedes-Benz, держ. номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ АСК «СКАРБНИЦЯ» за полісом ОСЦПВ №АО/ 2144283, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

Франшиза згідно полісу складає: 2 600,00 грн.

Ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 130 000,00 грн.

У зв`язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АО/2144283, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz, держ. номер НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, після виплати страхового відшкодування у АТ «СГ «ТАС» (приватне) виникло право вимоги до ПАТ АСК «СКАРБНИЦЯ» з відшкодування завданої шкоди, в розмірі 15 573,44 грн - 2 600,00 грн (франшиза) = 12 973,44 грн.

З метою досудового врегулювання спору. 18 лютого 2021 року відповідачу була направлена заява про виплату страхового відшкодування вих. №00735/9221 з усіма необхідними документами для прийняття рішення, відповідно до вимог встановлених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яку відповідач отримав 25 лютого 2021 р.

Станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування не виплачене, рішення про відмову у виплаті не надходило, що і стало причиною звернення АТ «СГ ТАС»(приватне) за захистом своїх прав до суду.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За нормами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визнається страховиком.

Відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 05.01.2021 слідує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz, держ.номер НОМЕР_1 , шляхом зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz. держ. номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 05.01.2021, як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом Mercedes-Benz. держ. номер НОМЕР_2 підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), яке підписано обома учасниками ДТП, без будь-яких зауважень та з приміткою «Свою вину визнаю».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.01.2021, пошкоджено транспортний засіб Mercedes-Benz, держ.номер НОМЕР_1 , майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням вказаним транспортним засобом були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №A-505275від 17.03.2017.

З матеріалів справи та положень ст.ст.512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» слідує, що Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» набуло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.(постанови Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17).

Як вже зазначалось, внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz, держ.номер НОМЕР_1 , та власнику автомобіля завдано шкоду.

ПАТ «Страхова група «ТАС» було складено страховий акт №03632/01/921 від 05.02.2021, згідно якого дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 05.01.2021 визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 15573,44 грн.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 15573,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що відносини між Приватним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ», як страховиком, та власником автомобіля Mercedes-Benz. держ. номер НОМЕР_2 , як страхувальником, врегульовані полісом ОСЦПВ №АО/2144283.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz. держ. номер НОМЕР_2 .

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. №00735/9221, відповідно до вимог встановлених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яку відповідач отримав 25 лютого 2021 р.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У межах встановленого строку (90 днів) відповідач позивачу страхове відшкодування у розмірі не сплатив.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст.ст. 397,990,993 Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом №АО/2144283 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн. і франшизу в сумі 2600,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу в розмірі 12 973,44 грн (15 573,44 грн 2600,00 франшиза).

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 36.5 ст.36 вказаного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач мав здійснити страхове відшкодування у строк до 26.05.2021. Отже, починаючи з 27.05.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

При перевірці розрахунку пені, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що такий виконаний арифметично вірно, відтак, стягненню підлягає 1059,91 грн пені.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що такий виконано арифметично вірно, відтак, стягненню підлягає 769,88 грн 3% річних.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 4 689,07 грн, однак суд задовольняє стягнення інфляційних втрат в розмірі 4601,19 грн, в межах позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 19 404,42 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ» (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 5; ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (місцезнаходження: Україна, 03117, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 12 973,44 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 769,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 601,19 грн та 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.