Рішення № 112746947, 27.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/8671/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" про стягнення 12 416 464,55 грн, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан-Стальконструкція", ОСОБА_1 , - про визнання договору частково недійсним,

за участю представників:

Товариства: Мусієнка О.І.;

Підприємства: не з`явився;

ТОВ "Океан-Стальконструкція": не з`явився;

Уса О.Л.: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автострада Трейд Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" (далі - Підприємство) 12 416 464,55 грн, з яких: 11 426 680,18 грн - основний борг, 434 213,85 грн - інфляційні втрати, 62 501,44 грн - три проценти річних, 493 069,08 грн - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по поверненню коштів за укладеним між сторонами договором про покладення зобов`язань на третю особу від 24 червня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 6 жовтня 2022 року.

Після відкриття провадження у даній справі через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшла заява від 26 вересня 2022 року про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на належне Підприємству на праві власності рухоме майно у межах суми ціни позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

4 жовтня 2022 року на електронну адресу суду та 6 жовтня 2022 року - через загальний відділ діловодства суду, від Підприємства надійшла зустрічна позовна заява до Товариства про визнання договору про покладення зобов`язань на третю особу від 24 червня 2022 року недійсним у частинах: пункту 1 преамбули договору щодо зазначення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др; пункту 6 преамбули договору; підпункту 2.1.3. пункту 2.1. глави 2 та пункту 3.1. глави 3 договору.

Також разом із зустрічним позовом Підприємство подало клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан-Стальконструкція" (далі - ТОВ "Океан-Стальконструкція") та ОСОБА_1 .

6 жовтня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27 жовтня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано Підприємству строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

20 жовтня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду Підприємство на виконання вимог вказаної ухвали подало документи для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року прийнято зустрічний позов Підприємства до Товариства про визнання частково недійсним договору в справі № 910/8671/22. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 27 жовтня 2022 року об 11:40 год.

Однак судове засідання 27 жовтня 2022 року не розпочалося вчасно у зв`язку з оголошенням о 10:30 год. повітряної тривоги, яка тривала до 11:04 год., та оголошенням о 11:45 год. повторної повітряної тривоги, яка тривала до 13:18 год.

У підготовче засідання 27 жовтня 2022 року представники сторін не з`явились.

Крім того, 27 жовтня 2022 року двічі: з 11:45 год. до 13:20 год. та з 13:50 год. до 16:00 год., - припинялось постачання електричної енергії до приміщень суду, розташованих по вулиці Богдана Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В у місті Києві, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів та здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Після відновлення електропостачання будівель проведено роботи з метою коректного запуску серверу бази даних автоматизованої системи документообігу суду, яку було відновлено в цей день лише о 16:23 год.

Вказані обставини підтверджуються відповідним актом від 27 жовтня 2022 року, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

У зв`язку з викладеним, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17 листопада 2022 року.

16 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У цей же день о 16:27 на електронну адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшла копія ухвали від 27 жовтня 2022 року про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 910/8671/22.

17 листопада 2022 року судове засідання не розпочалося вчасно у зв`язку з оголошенням о 08:00 год. повітряної тривоги, яка тривала до 10:56 год.

Після закінчення повітряної тривоги у призначене судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2022 року зупинено провадження у справі № 910/8671/22 до розгляду апеляційної скарги Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2022 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 січня 2023 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 7 квітня 2023 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву Товариства про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належне Підприємству на праві власності рухоме майно у межах суми позову в розмірі 12 321 521, 29 грн, а також стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1 240,50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

13 квітня 2023 року матеріали справи № 910/8671/22 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2023 року поновлено провадження у справі № 910/8671/22 та призначено підготовче засідання на 11 травня 2023 року.

11 травня 2023 року на електронну адресу суду від Підприємства надійшло клопотання від вказаної дати про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2023 року заяву Підприємства від 3 жовтня 2022 року про залучення до участі у даній справі третіх осіб задоволено, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан-Стальконструкція" та ОСОБА_1 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом; відкладено підготовче засідання на 1 червня 2023 року.

15 травня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду Товариство подало клопотання від 12 травня 2023 року про долучення доказів направлення третім особам копій позовної заяви та відзиву на зустрічну позовну заяву з додатками.

1 червня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду ОСОБА_2 подав пояснення по суті спору у даній справі від 31 травня 2023 року, в яких вказана особа підтримала позов Товариства та заперечувала проти зустрічних позовних вимог.

У цей же день через загальний відділ канцелярії суду Товариство подало заяву від 31 травня 2023 року, у якій повідомило про зміну з 25 травня 2023 року свого найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада". До вказаної заяви було додано відповідну копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Цього ж дня в підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22 червня 2023 року.

5 червня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду ОСОБА_2 подав клопотання від 1 червня 2023 року про долучення доказів надсилання письмових пояснень і доданих до них документів Товариству.

22 червня 2023 року на електронну адресу суду від Підприємства надійшло клопотання від цієї ж дати, у якому вказана особа просила суд долучити до матеріалів справи докази направлення зустрічної позовної заяви третім особам.

Цього ж дня в підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Товариства від 28 листопада 2022 року про витребування доказів, що міститься у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 липня 2023 року.

У судовому засіданні 13 липня 2023 року представник Товариства підтримав позовні вимоги останнього та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Підприємства просив задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні позову Товариства. У цьому ж судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 27 липня 2023 року.

27 липня 2023 року на електронну пошту суду від Підприємства надійшло клопотання від 26 липня 2023 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні цього ж дня представник Товариства підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні та заперечив проти зустрічного позову Підприємства. Також представник Товариства просив відмовити в задоволенні клопотання представника Підприємства про відкладення судового засідання.

Підприємство та треті особи про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Оскільки вказані особи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, зважаючи на те, що представник Підприємства був присутній у судовому засіданні 13 липня 2023 року, у якому надавав свої пояснення по суті спору та не заперечував проти призначеної судом наступної дати та часу засідання, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання останнього про відкладення судового засідання та дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представників Підприємства та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року в справі № 902/329/22, що набрало законної сили 14 липня 2022 року, відмовлено в задоволенні позову Підприємства до Товариства про визнання недійсними додаткових угод від 20 листопада 2021 року № 2, від 21 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К та стягнення 560 040 896, 00 грн заборгованості за вказаним договором. Даним судовим рішенням встановлено, що 2 серпня 2021 року між Товариством та Підприємством було укладено договір підряду № 0208/Ямп-К, а також додаткові угоди до вищевказаного правочину від: 20 жовтня 2021 року № 1, від 30 листопада 2021 року № 2 та від 21 лютого 2022 року № 3.

Вказаним рішенням також встановлено, що вищевказані додаткові угоди до договору не мали статус значних правочинів у розумінні норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, не були вчинені уповноваженим представником Підприємства під дією насильства, у зв`язку з чим підстави для визнання їх недійсними відсутні.

12 листопада 2021 року між Підприємством та Товариством було укладено договір підряду № 1211/Км-Др, а також додаткові угоди до нього: від 20 жовтня 2021 року № 1 та від 6 грудня 2021 року № 2.

З метою виконання вищевказаних договорів та додаткових угод до них Підприємцем було укладено з ТОВ "Океан-Стальконструкція" договір від 3 серпня 2022 року № 101-БД, за яким останнє зобов`язалося здійснити безпосереднє виготовлення металоконструкцій.

У зв`язку з тим, що Підприємством не було повністю здійснено оплату коштів на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" за договором від 3 серпня 2022 року № 101-БД на загальну суму 26 054 574,48 грн, 24 червня 2022 року між Товариством та Підприємством укладено договір про покладення зобов`язань на третю особу, відповідно умов пункту 1.1. якого виконання обов`язку Підприємства по сплаті на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" коштів у розмірі 26 054 574,48 грн за вищевказаною угодою покладається на Товариство.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Пунктом 1 та 6 преамбули до вищевказаного договору сторони констатували: факт укладання вищевказаних договорів підряду з додатковими угодами до них, а також факт сплати Товариством у повному обсязі вартості металоконструкцій у загальній кількості 2997,359 тонн за договором підряду від 2 серпня 2021 року та в кількості 917 тонн за договором підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др.

За умовами пунктів 2.1. та 2.1.1. договору від 24 червня 2022 року Підприємство зобов`язалося негайно, одразу після підписання останнього, письмово повідомити ТОВ "Океан-Стальконструкція" про укладення даного правочину та надати йому один примірник такого договору, а також забезпечити надання Товариству письмової згоди кредитора на прийняття від Товариства виконання останнім грошового зобов`язання Підприємства.

Відповідно до пунктів 2.1.3. вказаного правочину в день отримання письмової вимоги Товариства після повного виконання ним зобов`язання Підприємства за договором від 3 серпня 2022 року № 101-БД на вищевказану суму, останнє зобов`язалося повернути позивачу сплачені на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" кошти шляхом переказу на поточний рахунок Товариства. Виконання вищевказаного зобов`язання Підприємства можливо шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Сторони домовились та визнали, що всі виготовлені ТОВ "Океан-Стальконструкція" металоконструкції, які на даний момент перебувають на відповідальному зберіганні за адресою: 54050, Миколаївська область, місто Миколаїв, Заводська площа, будинок 1, Миколаївський суднобудівний завод «Океан», є власністю Товариства і для розпорядження ними (у тому числі, перевезення їх у інше місце) не потрібні будь-які додаткові дії чи погодження Підприємства (пункт 3.1. вказаного правочину).

Підписуючи вказаний договір, Підприємство та Товариство гарантують що, укладання даного правочину, виконання будь-яких своїх зобов`язань за ним та використання будь-яких своїх прав за даним договором, у тому числі правочинів, пов`язаних із ним, не суперечать та не порушують будь-які закони, нормативні акти, судові рішення, накази, уповноваження, угоди та зобов`язання (пункти 4.1.2. та 4.2.5. договору).

27 червня 2022 року Товариство на виконання умов вищевказаного правочину листом від цієї ж дати вих. № 27/06-260 повідомило Підприємство про здійснення ним оплати грошових зобов`язань останнього на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" на суму 26 054 574,48 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 27 червня 2022 року № 15643. У вказаному листі Товариство також просило вважати строк виконання зобов`язань Підприємства за договором покладення зобов`язань на третю особу таким, що настав, з дати отримання даного повідомлення на електронну адресу відповідача.

Цього ж дня Товариство виставило Підприємству вимогу від 27 червня 2022 року вих. № 27/06-259/1 про необхідність сплати останнім коштів за договором у загальному розмірі 26 054 574,48 грн. Вказана вимога вручена ОСОБА_1, як уповноваженому представнику Підприємства, під його особистий підпис 27 червня 2022 року.

Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 червня 2022 року було припинено зобов`язання Підприємства перед Товариством за договором про покладення зобов`язань на третю особу в розмірі 11 555 942,50 грн. Крім того, відповідно до пункту 6 вказаного акту залишок непогашеної заборгованості Підприємства перед Товариством становив 14 498 631,90 грн.

Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 червня 2022 року було припинено зобов`язання Підприємства перед Товариством у розмірі 3 071 951,72 грн. Відповідно до наведеного акту залишок непогашеної заборгованості Підприємства становив 11 426 680,18 грн (пункт 6 акту від 29 червня 2022 року).

Зазначені акти про зарахування зустрічних однорідних вимог підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

У зв`язку з тим, що своє грошове зобов`язання Підприємство на вищевказану суму не виконало, 18 серпня 2022 року Товариство направило на адресу останнього претензію від цієї ж дати № 18/08-438 з вимогою погасити залишок заборгованості за договором, а також сплатити штрафні санкції та компенсаційні виплати у загальному розмірі 894 841,16 грн. Однак вказана претензія була залишена Підприємством без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Підприємства в розмірі 11 426 680,18 грн за договором про покладення зобов`язань на третю особу від 24 червня 2022 року підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення зазначеної суми основного боргу. У зв`язку з цим позов Товариства в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього 493 069,08 грн пені, нарахованої за період з 27 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року на відповідну суму основного боргу.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі та, у разі недодержання письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У той же час судом встановлено, що в укладеному між Підприємством та Товариством договорі від 24 червня 2022 року відсутнє письмове погодження щодо забезпечення здійснення виконання грошового зобов`язання Підприємства шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені. Крім того, у матеріалах справи відсутні й інші докази, які свідчать про письмове погодження між сторонами можливості притягнення Підприємства до відповідальності шляхом стягнення пені, та докази, які свідчать про погодження сторонами розміру цієї штрафної санкції. Законом такий обов`язок Підприємства також не встановлений.

З наведеного слідує, що підстави для нарахування та стягнення з Підприємства пені за прострочення виконання ним грошового зобов`язання за договором від 24 червня 2022 року відсутні, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

У зв`язку з неналежним виконанням Підприємством своїх грошових зобов`язань за вищевказаним договором, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з останнього 434 213,85 грн інфляційних втрат та 62 501,44 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року на спірну суму основного боргу.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок вказаних компенсаційних виплат у зв`язку з тим, що позивачем неправильно визначено загальну суму трьох процентів річних за кожен із заявлених ним періодів прострочення.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних складає 62 408,18 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з Підприємства вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимоги про стягнення 93,26 грн трьох процентів річних є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Разом із цим, оскільки заявлений Товариством розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми вказаної компенсаційної виплати, дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом, Підприємство вказувало на те, що окремі положення укладеного між ним та Товариством договору про покладення зобов`язань на третю особу від 24 червня 2022 року є недійсними.

Зокрема, пункт 1 преамбули цього договору щодо зазначення у ньому додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др, на думку Підприємства, є недійсним у силу того, що додаткові угоди: від 30 листопада 2021 року № 2, від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, - були підписані ОСОБА_1 при тяжких для нього обставинах, без належних повноважень останнього. Відтак, ці додаткові угоди не створюють юридичних наслідків для сторін.

Разом із цим, недійсність вказаних додаткових угод до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К була предметом розгляду в справі № 910/329/22. Як було вже зазначено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року в указаній справі було встановлено, що ці додаткові угоди до договору не мали статус значних правочинів у розумінні норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не були вчинені уповноваженим представником Підприємства під дією насильства, у зв`язку з цим, підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Отже, доводи Підприємства, якими обґрунтовано зустрічний позов у частині недійсності даних додаткових угод, вже були предметом розгляду в справі № 910/329/22 за участі тих самих сторін. Оскільки рішення в даній справі набрало законної сили, тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України такі обставини не підлягають повторному доказуванню.

У зв`язку з цим, зустрічний позов у цій частині є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Так само, Підприємство просило визнати недійсним пункт 6 преамбули спірного договору, оскільки останній містить неправдиві відомості щодо виконання Товариством своїх зобов`язань, що свідчить про наявність підстав для стягнення з останнього на користь Підприємства заборгованості в розмірі 560 040 896,00 грн. Разом із цим, під час розгляду справи № 910/329/22 судом було встановлено факт отримання Товариством продукції в загальній кількості 2 977,359 тонн (1777,359 тонн за видатковою накладною від 24 червня 2022 року № 24 та 1 200,00 тонн за видатковою накладною від 4 червня 2022 року № 25), за яку останнє перерахувало Підприємству 228 000 000, 00 грн, що відповідає вартості товару згідно з додатковою угодою № 3. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з Товариства за вказаний товар.

У свою чергу, судом не надається правова оцінка дійсності або недійсності додаткових угод від 20 жовтня 2021 року № 1 та від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др, оскільки це не входить до предмета доказування у межах розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог Підприємства в частині визнання недійсним пункту 6 преамбули спірного правочину.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2.1.3. спірного правочину, Підприємство, зокрема, зазначало, що повернення Товариству сплаченої на користь кредитора - ТОВ "Океан-Стальконструкція", суми грошового зобов`язання Підприємства суперечить приписам статтей 636, 606 ЦК України.

За змістом статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

За приписами частини 5 статті 626 ЦК України такий договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З урахуванням того, що вищезазначеними положенням законодавства не встановлено заборони на можливість відплатності договору на користь третьої особи, вказана умова спірного договору не є такою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так само, суд не знайшов підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 606 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, з огляду на те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року в справі № 910/329/22 було встановлено факт відсутності у Товариства заборгованості перед Підприємством.

При цьому, Підприємство посилалося також на приписи частини 3 статті 203 ЦК України, якою передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Разом із цим, у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Несвоєчасне усунення посадової особи від повноважень не може автоматично впливати на оцінку попередніх юридичних вчинків. Внутрішні відносини юридичної особи між її учасниками та генеральним директором не можуть впливати на права контрагента або створювати перешкоди для провадження господарської діяльності.

Юридична особа повинна самостійно нести відповідальність за негативні наслідки дій своїх посадових осіб та уповноважена захистити свої порушені права шляхом, зокрема, пред`явлення вимог до такої посадової особи про відшкодування заподіяної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 липня 2023 року в справі № 910/13536/21.

Разом із цим, Підприємство не заперечує правомірності укладання спірного договору на користь третьої особи вцілому. Також судом встановлено, що вподальшому між Підприємством та Товариством були підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 червня 2022 року та 29 червня 2023 року, недійсність яких в судовому порядку не встановлена, що, свою чергу, свідчить про вчинення Підприємством дій, направлених на схвалення раніше вчиненого правочину.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що підстави недійсності оспорюваного договору у вказаній частині Підприємством також не доведені.

Щодо посилань Підприємства на те, що ані наглядова рада, ані загальні збори учасників, як органи, до компетенції яких належить визначення умов значних правочинів, не надавали своєї згоди на укладення ОСОБА_1 спірного договору в частині пункту 3.1. договору, суд враховує, що в справі № 902/239/22 визнано недоведеними аналогічні доводи Підприємства про те, що додаткові угоди від 30 листопада 2021 року № 2 та від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К мали статус значних правочинів у розумінні норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також встановлений факт некоректного формулювання положень статуту Підприємства та відсутність обмежень його керівника згідно ЄДР, що свідчить про відсутність реальної можливості бути обізнаним про обмеження повноважень генерального директора зазначеної юридичної особи.

Відповідно до підпунктів 13, 14, 15 п. 8.13.8 статуту Підприємства, долученого останнім до матеріалів справи, до компетенції генерального директора належать всі питання діяльності Підприємства, крім тих, що віднесені до компетенції інших його органів, а саме: представництво інтересів Підприємства без довіреності у всіх організаціях, підприємствах установах, видання довіреності від імені Підприємства іншим фізичним та юридичним особам; розпорядження майном та коштами Підприємства згідно з цим статутом; укладення від імені Підприємства договорів та вчинення інших правочинів.

Згідно з пунктом 8.13.9 статуту Підприємства генеральний директор має право без згоди загальних зборів учасників укладати правочини, у яких предметом застави, іпотеки, оренди, продажу, поруки, гарантії є майно, яке належить Підприємству на праві власності, а також вчиняти конкретні фактичні та юридичні дії, направлені на відчуження будь-яким способом майна Підприємства, яке належить йому на праві власності та інших підставах

Статут Підприємства містить перелік повноважень наглядової ради. Підпункт 7 пункту 10.16 статуту передбачає прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину.

Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок діяльності наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, у тому числі незалежних членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються статутом товариства. Можливості встановлювати додаткові компетенції та повноваження наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю в інших внутрішніх документах (у тому числі й у положенні про наглядову раду) відповідного товариства закон не передбачає.

Відповідно до частини 1 статті 44 цього Закону статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Проте, статут Підприємства не містить жодних критеріїв того, який саме правочин вважається значним, а також не містить жодного порядку надання згоди на вчинення такого правочину.

Згідно із частиною 1 статті 46 зазначеного Закону значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Таким чином, тільки порушення встановленого статутом порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, за умови визначення статутом критеріїв такого правочину, може бути підставою для визнання відповідного правочину недійсним з підстав відсутності у керівника відповідного обсягу повноважень. Проте, статут Підприємства не містить порядку схвалення значних правочинів, а також не відносить до компетенції наглядової ради визначення істотних умов договорів, зокрема і ціни, а відтак вирішення таких питань до компетенції наглядової ради Підприємства не належать.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, Підприємство посилалося на положення частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Одночасно Підприємство стверджувало, що укладення оспорюваних правочинів суперечило вимогам зазначеної норми закону, оскільки не було погоджене з його наглядовою радою.

Проте Підприємством не було надано належних доказів того, що сума, яка є предметом спірного договору від 24 червня 2022 року, перевищує 50 відсотків його чистих активів відповідно до останньої затвердженої звітності. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним у частинах: пункту 1 преамбули договору щодо зазначення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др; пункту 6 преамбули договору; підпункту 2.1.3. пункту 2.1. глави 2 та пункту 3.1. глави 3 договору, у зв`язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалося учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства та відмови у задоволенні зустрічного позову Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого за позовом Товариства, у зв`язку із частковим задоволенням цього позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою в його задоволенні покладаються на Підприємство.

Частинами 7, 8 статті 145 ГПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" (01042, місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18; ідентифікаційний код 39069887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" (21036, місто Вінниця, вулиця Праведників світу, будинок 4-а, кабінет 311; ідентифікаційний код 43079409) 11 426 680 (одинадцять мільйонів чотириста двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 18 коп. основної заборгованості, 434 213 (чотириста тридцять чотири тисячі двісті тринадцять) грн 85 коп. інфляційних втрат, 62 408 (шістдесят дві тисячі чотириста вісім) грн 18 коп. трьох процентів річних та 178 849 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 53 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" про визнання договору частково недійсним відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 8 серпня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко