Рішення № 112746557, 31.07.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2023 р.Cправа № 902/540/23

за позовом:Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01601)

до:Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, Київ-601, 01601)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Вінницька обласна військова адміністрація (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050)

про витребовування майна вартістю 133705 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників:

прокурора: Клименко Д.С.

позивача: Бірючова О.В.

відповідача: Ковальова Н.С.

третьої особи: Страшок О.В.

В С Т А Н О В И В :

20.04.2023 Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" про витребовування майна вартістю 133 705, 00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.04.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/540/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.05.2023.

15.05.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення (вх. № канц.01-34/4638/23 від 15.05.2023) щодо позовної заяви.

19.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц.01-34/4848/23 від 19.05.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

Разом з тим, у судове засідання призначене на 29.05.2023 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про відкладення судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2023 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № канц.01-34/5076/23 від 29.05.2023, та клопотання (вх. № канц.01-34/5078/23 від 29.05.2023) про залучення третьої особи.

У судове засідання призначене на 29.05.2023 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора, про залучення третьої особи від 29.05.2023, суд дійшов висновку задовільнити клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницьку обласну військову адміністрацію (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050, ЄДРПОУ 20089290).

Ухвалою суду від 08.06.2023 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі, що відбудеться 22.06.2023.

За результатами проведеного судового засідання 22.06.2023 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 31.07.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи.

Прокурор та представник позивача та третьої особи позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.10.2004 № 2016 оформлено право власності за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дирекції ВАТ «Укртелеком», що розташована по вул. Соборна, 10 в м. Вінниця Вінницької області. Так, у відповідності до п. 2 зазначеного рішення, виконавчим комітетом Вінницької міської ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, у яких фактично розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1). Прокурором в обґрунтування наявності в будівлі по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці, що належить АТ «Укртелеком» на праві приватної власності, сховища № 20400/1/1 підтверджується паспортом сховища від 28.09.1987, обліковою карткою сховища від 09.09.2019 (підписана ПАТ «Укртелеком»), інформацією та матеріалами Фонду державного майна України, у т.ч. підтверджена АТ «Укртелеком».

Разом з тим, як стверджує прокуратура, за вказаною адресою знаходиться захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1) форма власності - приватна.

Прокурор вказує, що на момент оформлення за відповідачем права власності захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись та передавитись у приватну власність.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, в якій зазначено, що прокурором не доведено належними і допустимими доказами, на підставі яких документів саме Фонд державного майна України є органом, уповноваженим здійснювати управління сховищем №00225 по вул. Соборній 10 в м. Вінниця. Позивачем не надано документального підтвердження того, що держава як власник при створенні ВАТ «Укртелеком» (перетворенні з Українського державного підприємства «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство) передала спірне майно на баланс, в управління тощо Фонду державного майна України. За доводам відповідача у позивача відсутні матеріально-правові підстави заявляти про порушення права власності та відсутні підстави звертатися за захистом цього права.

Окрім того зазначає, що відповідно до Закону України від 17.05.2012 № 4765-УІ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» на підставі Акту про примусове відчуження складеного 15.03.2022 частина приміщень підвалу будівлі літера А по вул. Соборній, 10 у м. Вінниця, а саме: приміщення №№ 1-12 захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) обліковий № 00225, загальною площею 326,6 кв.м. були примусово відчужені Вінницькою обласною військовою адміністрацією в особі Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ВОВА. Таким чином, на підставі згаданого Акту відбувся перехід права власності на предмет даного спору від АТ «Укртелеком» до держави в особі Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної військової адміністрації. З огляду на це, за доводами відповідача спір про право між державою в особі Фонду державного майна України на момент подання позову по даній справі, відсутній.

У відповіді на відзив прокурором заперечуються доводи відповідача з огляду на що зазначає, що звернення прокурора до суду з даною позовною заявою спрямовано на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про відчуження комунальної власності. Тому правильне вирішення вказаного питання становить не тільки державний, але і суспільний інтерес. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурором стверджується, що за інформацією Фонду державного майна України від 27.01.2023, наданою на лист прокуратури № 50/181-вих-23 від 04.01.2023, заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці - сховища № 00225 площею 326,6 м2 не вживались. Окрім того, у даному листі Фонд не заперечував щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави та вважає за необхідне вжити відповідні заходи на захист інтересів держави.

Крім того, прокурором зазначається, що спірна захисна споруда цивільного захисту (сховище) є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, а право власності та інші речові права на яку підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України, а тому оформлене в приватну власність сховище 00225, розташоване за адресою: вул. Соборна, 10, м. Вінниця, загальною площею 326,6 м2, підлягає витребуванню на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Прокурор критично оцінює доводи відповідача щодо того, що відповідно до наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 про створення ВАТ «Укртелеком», Державний комітет зв`язку та інформатизації України передав у колективну власність ВАТ «Укртелеком» все майно, у т.ч. приміщення виробничої будівлі з інвентарним номером 20400 (спірне нерухоме майно), шляхом внесення його до статутного капіталу, що підтверджується актом прийому-передачі від 09.08.2004, з огляду на наступне:

- рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.10.2004 № 2016 оформлено право власності за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дирекції ВАТ «Укртелеком», що розташовані по вул. Соборна, буд. 10 в м. Вінниця, Вінницької області.

В подальшому, відповідно до п. 2 зазначеного рішення, виконавчим комітетом Вінницької міської ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, у яких фактично розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (Інвентарний номер 20400 (20400/1/1) площею 326,6 м2, а саме: літери «А» - підвал -пр.№1:№1-№17 - 1203,9 кв.м.; пр.№ 2: № 1 - № 41 - 1507,7 кв.м. - І поверх - пр. №3: пр. № 1 - № 72 - 1271, 6 кв.м. - II поверх - пр. № 4: № 1 -№ 27 -1165 кв.м. - III поверх - пр. № 5: пр. № 1 - № 25 - 1163,7 кв.м. - Іуповерх - пр. № 6: пр. № 1- № 43 - 1141, 1 кв.м. - V поверх - пр. № 7: пр. № 1-№ 28- 1168, 6 кв.м. - VI поверх - пр. № 8: пр. № 1 - № 27 - 1169, 1 кв.м. VII поверх - пр. № 9: пр. № 1- № 31 - 1173, 1 кв.м. - VIII поверх - пр. № 10: пр. № 1- № 37 - 1142, 4 кв.м. - IX - поверх пр. № 11: пр. № 1- № 44 - 1184, 4 кв.м. Всього по літері «А» - 13292, 6 кв.м. - літери «Б» - дизельна - літери «В» - господарська будівля - літери «Г» - гараж.

Згідно матеріалів архівної справи, об`єкти цивільної оборони до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» не увійшли, тому ВАТ «Укртелеком» протиправно оформлено право власності на об`єкт цивільної оборони - сховище 00225, та включено його до статутного капіталу товариства.

Окрім того, прокурором вказується, що на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» проведено перевірку ПАТ «Укртелеком», за результатом якої встановлено, що під час приватизації до переліку приміщень включений об`єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, сховище 00225, що знаходиться по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці, з інвентарним номером 20400 (станом на 01.04.2000) та 20400/1/1 (станом на 01.04.2012), яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності.

За результатами зазначеної перевірки, ПАТ «Укртелеком» зверталося до Господарського суду у Вінницькій області (справа № 902/440/16) з позовною заявою до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на приміщення по вул. Соборна, 10 у м. Вінниці, а саме в частині оформлення права власності на об`єкт цивільної оборони під обліковим номером 00225, розташованого за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, та внесення його до статутного капіталу товариства.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідачем не надано документів, які підтверджували б внесення змін до реєстраційних документів на приміщення, що знаходиться за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10.

Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на спірне нерухоме майно за Вінницькою ОВА не зареєстровано, тобто Наказ № 106 від 15.03.2022 юридично не реалізовний.

Враховуючи викладене, доводи прокурора зводяться до того, що спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 10, у м. Вінниці, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, приватизація яких заборонена законом, а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння АТ «Укртелеком» в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: ВАТ «Укртелеком» (правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком») створено згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації від 27 грудня 1999 р. № 155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 р. № 508.

В подальшому згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8 ВАТ «Укртелеком» змінило своє найменування на ПАТ «Укртелеком».

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування Товариства українською мовою з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство «Укртелеком» та скорочене найменування українською мовою з ПАТ «Укртелеком» на АТ «Укртелеком». Тобто АТ «Укртелеком» є правонаступником ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком».

З матеріалів справи встановлено, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» керуючись «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 36/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.05.2004 № 617/9216, прийняв Рішення 12.10.2004 № 2016 «Про оформлення права власності ВАТ «Укртелеком» на будівлі та споруди по вул. Соборна,10, яким вирішено оформити право власності за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дирекції ВАТ «Укртелеком», що розташована по вул. Соборна, 10 в м. Вінниця Вінницької області, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, а саме: літери «А» - підвал -пр.№1:№1-№17 - 1203,9 кв.м.; пр.№ 2: № 1 - № 41 - 1507,7 кв.м. - І поверх - пр. №3: пр. № 1 - № 72 - 1271, 6 кв.м. - II поверх - пр. № 4: № 1 -№ 27 -1165 кв.м. - III поверх - пр. № 5: пр. № 1 - № 25 - 1163,7 кв.м. - ІVповерх - пр. № 6: пр. № 1- № 43 - 1141, 1 кв.м. - V поверх - пр. № 7: пр. № 1-№ 28- 1168, 6 кв.м. - VI поверх - пр. № 8: пр. № 1 - № 27 - 1169, 1 кв.м. VII поверх - пр. № 9: пр. № 1- № 31 - 1173, 1 кв.м. - VIII поверх - пр. № 10: пр. № 1- № 37 - 1142, 4 кв.м. - IX - поверх пр. № 11: пр. № 1- № 44 - 1184, 4 кв.м. Всього по літері «А» - 13292, 6 кв.м. - літери «Б» - дизельна - літери «В» - господарська будівля - літери «Г» - гараж.

Так, пунктом 2 рішення було доручено госпрозрахунковому відділу по приватизації державного та відомчого житлового фонду при управлінні міського господарства видати свідоцтво про право власності Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» на будівлі та споруди по вул. Соборна,10. (а.с. 32 Т1).

Так, відповідно до п. 2 зазначеного рішення, виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.12.2004 видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна № 332, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, а саме: літери «А» - підвал -пр.№1:№1-№17 - 1203,9 кв.м.; пр.№ 2: № 1 - № 41 - 1507,7 кв.м. - І поверх - пр. №3: пр. № 1 - № 72 - 1271, 6 кв.м. - II поверх - пр. № 4: № 1 -№ 27 -1165 кв.м. - III поверх - пр. № 5: пр. № 1 - № 25 - 1163,7 кв.м. - ІVповерх - пр. № 6: пр. № 1- № 43 - 1141, 1 кв.м. - V поверх - пр. № 7: пр. № 1-№ 28- 1168, 6 кв.м. - VI поверх - пр. № 8: пр. № 1 - № 27 - 1169, 1 кв.м. VII поверх - пр. № 9: пр. № 1- № 31 - 1173, 1 кв.м. - VIII поверх - пр. № 10: пр. № 1- № 37 - 1142, 4 кв.м. - IX - поверх пр. № 11: пр. № 1- № 44 - 1184, 4 кв.м. Всього по літері «А» - 13292, 6 кв.м. - літери «Б» - дизельна - літери «В» - господарська будівля - літери «Г» - гараж.

Водночас судом з матеріалів архівної справи (Документи протоколу № 27/6 засідання виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.10.2004 рішення від № 2014 до № 2018 а.с. 31-148 Т1), прийняття Вінницькою міською радою рішення № 2016 та, в подальшому видача свідоцтва про право власності, здійснено на підставі документів, наданих ВАТ «Укртелеком» (АТ «Укртелеком»).

Судом встановлено, що в спірному об`єкті нерухомого майна розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1).

Водночас, в матеріалах архівної справи міститься наказ № 41 «Про затвердження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» «Про затвердження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» станом на 01.01.2000 року та складання передавального балансу у зв`язку з заснуванням ВАТ «Укртелеком», де згідно із Додатком № 2 до наказу ВАТ «Укртелеком» від 21.02.2000 №41 «Про затвердження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» станом на 01 січня 2000 року та складання передавального балансу у зв`язку із заснуванням Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» об`єкти цивільної оборони до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» не увійшли.

Наявність в будівлі по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці, що належить АТ «Укртелеком» на праві приватної власності, сховища № 20400/1/1 підтверджується паспортом сховища від 28.09.1987, обліковою карткою сховища від 09.09.2019 (підписана ПАТ «Укртелеком»), інформацією та матеріалами Фонду державного майна України, у т.ч. підтверджена АТ «Укртелеком».

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі», ПАТ «Укртелеком» надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.201.

При цьому, судом встановлено, що в Переліку станом на 30.09.2011 були відсутні захисні споруди цивільного захисту, які розташовані у будівлях вузла зв`язку по вул. Соборна, 10 у м. Вінниці.

У свою чергу, територіальна комісія по Вінницькій області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, надали до Фонду відомості, зокрема про захисні споруди - сховище № 20400/1/1, що знаходиться за адресою, м. Вінниця, вул. Соборна, 10, та на яке оформлено право власності за ПАТ «Укртелеком».

З метою виконання вищезазначеного рішення Уряду Фонд листами від 21.07.2017 № 10-24-14343 та від 15.12.2017 № 10-24-24022 надіслав на адресу ПАТ «Укртелеком» перелік об`єктів цивільної оборони (захисних споруд цивільного захисту), які не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» та потребують розмежування між Фондом та Адміністрації Держспецзв`язку, а також запропонував ПАТ «Укртелеком» надати до Фонду оформлене належним чином доповнення до переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011, зокрема щодо зазначених об`єктів цивільної оборони, а також терміново вжити заходи щодо скасування права власності за ПАТ «Укртелеком» на захисні споруди (на які оформлено право власності за товариством).

ПАТ «Укртелеком» листом від 25.01.2018 № 145-вих-80Д731-80Д913, зокрема повідомило, що захисна споруда - сховище № 20400/1/1, що розташована за адресою: вул. Соборна, 10, входили до складу будівель, які передавались до статутного капіталу (у власність) товариства зазначивши при цьому, що товариство мало достатньо правових підстав для оформлення права власності на зазначені будівлі, а також про неможливість вчинення товариством відповідних дій щодо припинення прав власності на ці споруди.

Відповідно до Закону України від 17.05.2012 № 4765-УІ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» на підставі Акту про примусове відчуження складеного 15.03.2022 року частина приміщень підвалу будівлі літера А по вул. Соборній, 10 у м. Вінниця, а саме: приміщення №№ 1-12 захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) обліковий № 00225, загальною площею 326,6 кв. м. були примусово відчужені Вінницькою обласною військовою адміністрацією в особі Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ВОВА.

За доводами прокурора оформлення та реєстрація за ВАТ «Укртелеком» права власності на фактично розташоване за адресою: вул. Соборна, 10, у якому фактично розташована захисна споруда цивільного захисту, є протиправним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи учасників судового процесу, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Щодо участі органу прокуратури у даній справі.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Стаття 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

За пунктами 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

За доводами суду, спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 10, у м. Вінниці, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, де розпорядником та власником якого є держава особі Фонду державного майна України.

Отже, порушення прав держави в особі Фонду державного майна України, який є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

З огляду на те, що як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрація за ВАТ «Укртелеком» права власності на майно за адресою: вул. Соборна, 10, в яке входить захисна споруда - сховище № 20400/1/1, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того судом взято до уваги, що за інформацією Фонду державного майна України від 27.01.2023, наданою на лист прокуратури № 50/181-вих-23 від 04.01.2023, заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці - сховища № 00225 площею 326,6 м2 не вживались. Окрім того, у даному листі Фонд не заперечував щодо вжиття прокуратурою заходів заходів представницького характеру на захист інтересів держави та вважає за необхідне вжити відповідні заходи на захист інтересів держави.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено під час розгляду справи, між сторонами наявний спір щодо приміщення - захисної споруди сховище набуте у власність відповідачем у 2004 році, що розташоване по вул. Соборна, 10.

Отже, для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, суд вважає за необхідне, перш за все, з`ясувати правовий статус даного приміщення, як об`єкта цивільно- правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення станом на дату набуття у власність.

Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», яка діяла на момент приватизації вказаного підприємства, захисні споруди цивільного захисту не підлягали приватизації.

Відповідно до п. 17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 також включено і захисні споруди.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до абз. 41 ч.2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не підлягають приватизації захисні споруди цивільного захисту. Норма аналогічного змісту закріплена у п. «г» ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Згідно з ч. І ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття. За ч. 12 ст. 32 (зазначеного кодексу) захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Згідно частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з- поміж іншого, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.

Окрім того, за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20).

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Як уже встановлено судом, Виконавчий комітет Вінницької міської ради прийняв Рішення 12.10.2004 № 2016 «Про оформлення права власності ВАТ «Укртелеком» на будівлі та споруди по вул. Соборна,10, яким вирішено оформити право власності за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди дирекції ВАТ «Укртелеком», що розташована по вул. Соборна, 10 в м. Вінниця Вінницької області, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, а саме: літери «А» - підвал -пр.№1:№1-№17 - 1203,9 кв.м.; пр.№ 2: № 1 - № 41 - 1507,7 кв.м. - І поверх - пр. №3: пр. № 1 - № 72 - 1271, 6 кв.м. - II поверх - пр. № 4: № 1 -№ 27 -1165 кв.м. - III поверх - пр. № 5: пр. № 1 - № 25 - 1163,7 кв.м. - ІVповерх - пр. № 6: пр. № 1- № 43 - 1141, 1 кв.м. - V поверх - пр. № 7: пр. № 1-№ 28- 1168, 6 кв.м. - VI поверх - пр. № 8: пр. № 1 - № 27 - 1169, 1 кв.м. VII поверх - пр. № 9: пр. № 1- № 31 - 1173, 1 кв.м. - VIII поверх - пр. № 10: пр. № 1- № 37 - 1142, 4 кв.м. - IX - поверх пр. № 11: пр. № 1- № 44 - 1184, 4 кв.м. Всього по літері «А» - 13292, 6 кв.м. - літери «Б» - дизельна - літери «В» - господарська будівля - літери «Г» - гараж.

Так, пунктом 2 рішення було доручено госпрозрахунковому відділу по приватизації державного та відомчого житлового фонду при управлінні міського господарства видати свідоцтво про право власності Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» на будівлі та споруди по вул. Соборна,10. (а.с. 32 Т1).

Так, відповідно до п. 2 зазначеного рішення, виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.12.2004 видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна № 332, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Вінниці, вул. Соборна, 10, а саме: літери «А» - підвал -пр.№1:№1-№17 - 1203,9 кв.м.; пр.№ 2: № 1 - № 41 - 1507,7 кв.м. - І поверх - пр. №3: пр. № 1 - № 72 - 1271, 6 кв.м. - II поверх - пр. № 4: № 1 -№ 27 -1165 кв.м. - III поверх - пр. № 5: пр. № 1 - № 25 - 1163,7 кв.м. - ІVповерх - пр. № 6: пр. № 1- № 43 - 1141, 1 кв.м. - V поверх - пр. № 7: пр. № 1-№ 28- 1168, 6 кв.м. - VI поверх - пр. № 8: пр. № 1 - № 27 - 1169, 1 кв.м. VII поверх - пр. № 9: пр. № 1- № 31 - 1173, 1 кв.м. - VIII поверх - пр. № 10: пр. № 1- № 37 - 1142, 4 кв.м. - IX - поверх пр. № 11: пр. № 1- № 44 - 1184, 4 кв.м. Всього по літері «А» - 13292, 6 кв.м. - літери «Б» - дизельна - літери «В» - господарська будівля - літери «Г» - гараж.

Водночас судом з матеріалів архівної справи (Документи протоколу № 27/6 засідання виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.10.2004 рішення від № 2014 до № 2018 а.с. 31-148 Т1), прийняття Вінницькою міською радою рішення № 2016 та, в подальшому видача свідоцтва про право власності, здійснено на підставі документів, наданих ВАТ «Укртелеком» (АТ «Укртелеком»). В матеріалах архівної справи міститься наказ № 41 «Про затвердження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» « Про затверження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» станом на 01.01.2000 року та складання передавального балансу у зв`язку з заснуванням ВАТ «Укртелеком» , де згідно із Додатком № 2 до наказу ВАТ «Укртелеком» від 21.02.2000 №41 «Про затвердження заключного балансу УДПЕЗ «Укртелеком» станом на 01 січня 2000 року та складання передавального балансу у зв`язку із заснуванням Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» об`єкти цивільної оборони до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» не увійшли.

Як уже судом встановлено, що в спірному об`єкті нерухомого майна розташована захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1).

Наявність в будівлі по вул. Соборна, 10 в м. Вінниці, що належить АТ «Укртелеком» на праві приватної власності, сховища № 20400/1/1 підтверджується паспортом сховища від 28.09.1987, обліковою карткою сховища від 09.09.2019 (підписана ПАТ «Укртелеком»), інформацією та матеріалами Фонду державного майна України, у т.ч. підтверджена АТ «Укртелеком».

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1), відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Отже, оскільки уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме захисна споруда цивільного захисту - сховище № 00225 (інвентарний номер станом на 01.04.2000 -20400 (20400/1/1), не приймалось, суд доходить висновку, що спірне майно на час приватизації мало статус державного, а отже перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

Так, відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-XII затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (Фонд). Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення).

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є (серед інших): Фонд, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до частин 1, 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у визначених випадках, зокрема коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 19.02.1994 № 56/94 "Про єдину систему органів приватизації в Україні" з метою прискорення процесу приватизації державного майна, забезпечення єдиного методологічного підходу до цього процесу та створення сприятливих умов для виконання Державної програми приватизації створено єдину систему органів приватизації в Україні шляхом реорганізації регіональних відділень Фонду в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць - у регіональні відділення Фонду.

З моменту прийняття рішення про приватизацію державного майна функції управління цим майном переходять до відповідного органу приватизації (пункт 3 цього Указу).

Регіональне відділення Фонду є державним органом, який створюється Фондом, і йому підпорядковується (абзац перший пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412).

Регіональне відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень, зокрема: розробляє пропозиції щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності; здійснює повноваження представника Фонду в керівних органах господарських товариств, власником акцій (часток, паїв) яких є держава; здійснює продаж об`єктів приватизації; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації; приймає рішення про передачу власникам приватизованих об`єктів у довготермінову оренду будівель і споруд, приватизація яких заборонена відповідно до чинного законодавства; контролює виконання актів законодавства (підпункти 1, 3, 5, 9, 10 та 25 пункту 4 Положення про регіональне відділення Фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412).

Отже, зі змісту наведених норм видно, що Фонд та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України (в редакції від 2003 року), види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми законодавства суд вказує, що на момент оформлення права власності, видачі виконавчим комітетом Вінницької міської ради свідоцтва про право власності на будівлю в яку входить захисна споруда цивільного захисту, яку було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись із державної чи комунальної власності

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Мegadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та іншіпроти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трго проти Хорватії"). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі "Москаль проти Польщі"), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinс v. the Czech Republic), п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу у 1996 році) цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" передбачено, що систему цивільної оборони складають, зокрема фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій (закон втратив чинність у 2012 році у зв`язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299 (втратило чинність у 2014 році), завданнями Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації є захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження. З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження. Укриття населення в захисних спорудах досягається: завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У 2012 році законодавцем було прийнято Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс) який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

У пункті 14 частини 1 статті 2 Кодексу визначено, що захисні споруди цивільного захисту це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

У статті 7 Кодексу визначено основні принципи здійснення цивільного захисту, серед яких зокрема вказано: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій; відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Суд зазначає, що цивільний обіг цього об`єкта є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

За встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України (код ЄРДПОУ 00032945) з чужого незаконного володіння АТ «Укртелеком» (код ЄРДПОУ 21560766) захисну споруду цивільного захисту - сховище 00225 площею 326,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 10.

3. Стягнути з АТ «Укртелеком» (код ЄРДПОУ 21560766) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок 11А 568201720343110002000003988) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 684 грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси.

Повне рішення складено 10 серпня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - прокурору, позивачу (пров. цегельний,8, м. Вінниця, 21020) (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01601)

4 - відповідачу (бульвар Т. Шевченка, 18, Київ-601, 01601)

5- 3-й особі (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)