Рішення № 112744380, 10.08.2023, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1285/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М. В.

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Кілійської міської ради Ізмаїльського районуОдеської областіпро встановлення факту належності та визнання права власності за спадкове майно.

В обгрунтовання позову зазначено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 16.07.1969 року Завідуючим Кілійським міськкомунгоспом житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем після її смерті, була мати позивача ОСОБА_3 .

На момент смерті бабусі, мати проживала разом з нею за однією адресою.

Після смерті бабусі залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди.

Окрім матері позивача, інших спадкоємців після смерті бабусі не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 13.09.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області, яким заповідала все своє майно позивачу.

Окрім позивача інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає.

При зверненні до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, вирішення належності спадкового майна можливе лише в судовому порядку.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:

-встановити факт належності житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , який складається з: літ. літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8,3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на весь житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташований по АДРЕСА_2 , який складається з: літ. літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в підготовче судове засідання не з`явився, надав відзив в якому просив суд розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 16.07.1969 року Завідуючим Кілійським міськкомунгоспом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 16.08.1979 року Кілійським Рай ЗАГС встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , актовий запис № 39 від 06.09.1936 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15.05.1971 року м. Кілія Кілійським р/б ЗАГС Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , актовий запис № 143 від 15.05.1971 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 24.09.1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського району Одеської області, встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 294 від 24.09.1996 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 12.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 366 від 12.06.2018 року.

Згідно заповіту від 13.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 1770, 1771 вбачається, що ОСОБА_4 усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь якого примусу як фізичного, так і психологічного, володіючи українською мовою в достатньому обсязі для розуміння змісту заповіту, у присутності свідків, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради № 164 від 31.03.2023 року, змінено адресу об`єкту нерухомого майна будинку садибного типу з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на наступну адресу: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 20.04.2022 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 246 від 20.04.2022 року.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу, в порядку заміщення, ОСОБА_7 за вих. № 66/01-16 від 31.07.2023 року встановлено, що спадкові справи до майна померлих ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились.

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу, складений 16.03.2023 року ФОП ОСОБА_8 вбачається, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 складається з: літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , який складається з: літ. літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди, який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно дост.1261ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.16,328,1261,1268ЦК України,ст.ст.12,81, 259,263-265, 280-282, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , який складається з: літ. літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди - ОСОБА_2 ,якапомерла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на весь житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташований по АДРЕСА_2 , який складається з: літ. літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 12, 9 кв. м., житловою площею 8, 3 кв. м.) , літ. «Б» - погріб, літ. «В» - сарай, № 1-2 надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доапеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан