Рішення № 112742690, 04.08.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/889/23 Провадження № 2/304/226/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2023 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Галас А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/889/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що з 09 червня 2001 року по 19 вересня 2022 року він та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 . Від даного шлюбу у них народилися двоє спільних дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже досяг повноліття, та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, подружнє життя між позивачем та відповідачкою не склалося, а відтак рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року вони розірвали шлюб, даним рішенням неповнолітню дитину, а саме - сина ОСОБА_3 залишено проживати разом з батьком.

Відповідачка ОСОБА_2 повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, з дитиною не проживає вже тривалий час, відповідно жодного обов`язку, які з цього випливають, не виконує, не проявляє материнської турботи щодо сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям, успіхами у навчанні та особистому житті. На підставі вищенаведеного позивач просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове не з`явилася, однак подала суду письмову заяву, згідно якої позов визнала та не заперечила проти його задоволення.

Представник органу опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився, однак подав суду висновок органу опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно малолітньої дитини.

Окрім того, міський голова м. Перечин подав суду заяву, згідно якої просить провести розгляд даної справи без участі третьої особи. Позов підтримав в повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Судом встановлено, що з 09 червня 2001 року по 19 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у них народилися двоє спільних дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже досяг повноліття, та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що подружнє життя між позивачем та відповідачкою не склалося, а відтак рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року їх шлюб було розірвано, також даним рішенням неповнолітню дитину, а саме - сина ОСОБА_3 залишено проживати разом з батьком (а. с. 13-16).

Також судом встановлено, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно малолітньої дитини від 01 серпня 2023 року №156 орган опіки та піклування Перечинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 Сімейного кодексу України).

У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Стаття 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Крім цього, у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (частина 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п. 77).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, п. 100).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Одним із способів захисту інтересів малолітньої чи неповнолітньої дитини є позбавлення батьківських прав того з батьків, хто неналежно виконує свої батьківські обов`язки.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України батько або мати можуть бути позбавлені батьківських прав відносно дитини, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по її вихованню.

Аналізуючи вказану норму можна прийти до висновку, що ухилення від виконання обов`язку по вихованню дитини є актом свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій і не бажає цього робити в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, та достовірно встановлено судом відповідачка ОСОБА_2 свідомого нехтує своїми батьківськими обов`язками, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Крім, того встановлено, що відповідачка за власною ініціативою надала суду письмову у заяву, в якій визнає той факт, що вона не приймає участі у вихованні та утриманні сина, і не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, а саме, що відповідачка ОСОБА_5 умисно ухиляється від покладеного на неї батьківського обов`язку вже більше року, не цікавиться донькою та керуючись Законом України «Про охорону дитинства» ст. 141, 150, 155, 157, 164 СК України, ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гр 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Ужгородський район м. Перечин, пл. Народна, 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.