Ухвала суду № 112740877, 10.08.2023, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1196/23

Провадження 1-в/193/153/23

У Х В А Л А

іменем України

10 серпня 2023 рокуСофіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , представника Софіївської ВК №45 ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2023 року на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_5 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково.

Засуджений ОСОБА_5 під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Представник виправної колонії у судовому засіданні своєї позиції щодо заявленого клопотання засудженого не висловив, вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 залишив на розсуд суду.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність для цього підстав.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 30.11.2022 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі.

Початок строку: 04.11.2022. Кінець строку: 04.11.2023

Станом на 10 серпня 2023 року засуджений фактично відбув визначені п. 2 ч. 3ст. 81 КК України 2/3 призначеного судом строку покарання. Невідбута частина покарання складає 2 місяці 16 днів.

На підставі ч. 2ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно п. 2 ч. 3ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться впостанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у Софіївській ВК 45, а й увесь період його відбування покарання.

Згідно характеристики засудженого, затвердженої 07.08.2023 в.о. начальником Державної установи Софіївської ВК-45, засуджений ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі перебуває з 07.11.2022. Під час утримання в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)», характеризувався посередньо, вимоги режиму утримання не порушував. Стягнень та заохочень не мав. З 16.03.2023 року міру кримінального покарання відбуває в Державній установі «Софіївській виправній колонії (№45)» Дніпропетровської області. Характеризується посередньо, встановлених вимог порядку відбування покарання дотримується. Заохочень та стягнень не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні стосунки, адекватно реагує на критику на свою адресу. У стосунках з персоналом установи виконання покарань дотримується правомірних, та ввічливих взаємовідносин. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дотримується правил санітарії. Працездатний, за власним бажанням без оплати праці виконує роботи по благоустрою установи. При виконані дорученої роботи, завжди дбайливо ставиться до майна і предметів, якими користується, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Роботи із самообслуговування, та благоустрою установи виконує згідно графіку, має достатній рівень необхідних навичок, ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Заходи виховного характеру відвідує, відповідно до ч. 2 ст.123 КВК України бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова освіта» та «Підготовка до звільнення». Соціально-корисну активність не виявляє. Відповідно до СТ.110 КВК України соціально-корисні зв`язки з рідними підтримує. Має завдані злочином збитки 53200,00 гривні, але виконавчі листи до установи не надходили. Вину у скоєному злочині не визнає. Засуджений під час відбування покарання не перебуває на профілактичному обліку. Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого затверджений наказом Міністерства юстиції України № 294/5 від 19.01.2023 засуджений не став, на шлях виправлення (не довів своє виправлення).

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений, зокрема:

1)22.07.2013 року вироком Малинського районного суду Житомирської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки;

2)21.05.2014 року вироком Овручського районного суду Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі;

3)08.08.2014 року вироком Овручського районного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 187, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

4)14.05.2018 року вироком Бердичівського міського суду Житомирської області за ст. 390, 71, 72 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно- достроково 19.07.2019 року ухвалою Коростенського районного суду Житомирської області з невідбутою частиною до 5 місяців 3 днів .

Таким чином, як видно з попередніх судимостей ОСОБА_5 неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, проте звільнявся від призначеного покарань з випробуванням та один раз звільнений умовно-достроково.

Відтак, судами, під час призначення ОСОБА_5 попередніх покарань, вже застосовувалися законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте ОСОБА_5 на шлях виправлення не ставав і в період іспитового строку, і через певний час після свого умовно-дострокового звільнення, щоразу вчиняв новий злочин, що свідчить про схильність засудженого до протиправної поведінки.

Вивчаючи поведінку ОСОБА_5 під час відбуття нинішнього покарання за умисний корисливий тяжкий злочин скоєний під час дії військового стану в Україні, суд не вбачає сталої позитивної динаміки у виправленні засудженого, оскільки засуджений заохочень не має, характеризується посередньо.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого затверджений наказом Міністерства юстиції України № 294/5 від 19.01.2023 засуджений не став, на шлях виправлення (не довів своє виправлення).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він беззаперечно довів своє виправлення, тому на час розгляду відповідного клопотання останній не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відтак, беручи до уваги викладене, а також те, що за вироком суду ОСОБА_5 хоча і відбув 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, якого знаходить схильним до вчинення злочинів, поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що для досягнення цілей покарання засуджений ще потребує нагляду в умовах ізоляції, тому у задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.

На підставі ст. 81 КК України, ст.537,539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, - відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.

Суддя ОСОБА_1