Рішення № 11272825, 10.09.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2 2101/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарях Башкіровій О.І., Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції про визнання окремих положень кредитного договору недійсними та внесення доповнень і змін до кредитного договору ;

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 1184964,67 грн. за укладеним 29.05.2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 кредитним договором № 014/0075/85/75538, в забезпечення якого 29.05.2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/0075/85/75538/, посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобовязань, що випливають з умов зазначеного кредитного договору.

Під час розгляду судом даної справи банк збільшив розмір своїх позовних вимог до 1547729,73 грн., про що 10.06.2010 року подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Крім того, 17.02.20010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції про визнання окремих положень кредитного договору № 014/0075/85/75538 від 29.05.2007 року недійсними та внесення доповнень і змін до цього кредитного договору. При цьому ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимагають :

- визнати недійсними окремі положення цього договору, а саме : друге речення п.1.4. цього договору наступного змісту „Сторони домовились, що Кредитор має право без отримання будь-якої додаткової згоди Позичальника коригувати (змінювати) процентну ставку протягом дії цього Договору в випадках, передбачених п.1.5-1.6 Договору, та з дотримання порядку, передбаченого п.6.2 цього Договору”, а також п.п.1.5., 1.6., 1.6.1., 1.6.2., 1.6.3., 6.2., 8.3. та додаток „Графік погашення кредиту та сплати відсотків” ;

- доповнити п.1.1. цього кредитного договору новим реченням наступного змісту : „Загальна вартість наданого кредиту по даному договору складає 526371 (пятсот двадцять шість тисяч триста сімдесят одна ) грн. 60 коп.” ;

- пункт 5.7. цього договору викласти у наступні редакції : „У встановлені договором строки здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів, а також сплату інших комісій, пені та штрафів в національній валюті України гривні” ;

- і зобовязати Банк скласти новий графік погашення кредиту у національній валюті України гривні.

Мотивуючи свої зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вказують, що, по-перше, ОСОБА_3 потрібен був кредит в національній валюті України гривні, але представники банку пояснили їй, що при гривневих кредитах, на відміну від валютних, вище процентна ставка, а тому, за умови постійної стабільності курсу національної валюти України та в умовах падіння курсу долара США валютний кредит більш вигідний позивачу ніж гривневий, тому ОСОБА_3, довіряючи відповідачу та вважаючи, що в момент укладення спірного кредитного договору сторони діють у повній відповідності до чинного законодавства України, уклала спірний кредитний договір, по-друге, спірний кредитний договір укладений з порушенням вимог закону, так як в договорі відсутня ціна валютної цінності (доларів США) та цей договір містить несправедливі для ОСОБА_3 положення.

В судовому засіданні представники ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції Руснак Т.О. і Жемова І.І. підтримали основний позов та не визнали зустрічний позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а представник останніх ОСОБА_7 підтримав зустрічний позов і не визнав позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов Банку підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно з кредитним договором № 014/0075/85/75538 від 29.05.2007 року Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, надав ОСОБА_3 кредит в сумі 104232 дол.США строком з 29.05.2007 року по 29.05.2027 року із сплатою 14,5 % річних за користування кредитними коштами та комісій, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячними платежами згідно Графіку погашення кредиту, який є Додатком № 2 до цього кредитного договору та його невідємною частиною. За умовами п.2.1. цього кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі : на купівлю земельної ділянки (103200 дол.США), та на сплату комісій Банку за цим договором (1032 дол.США).

Позивач повністю та в строки виконав свої зобовязання за вищевказаним кредитним договором, видавши кредитні кошти в сумі 103200 дол.США ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки № R75/304-7 від 29.05.2007 року.

Однак відповідач ОСОБА_3 не виконує свої зобовязання за кредитним договором щодо часткового повернення наданого їй кредиту (основної суми) та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені цим договором терміни.

Згідно з п.10.1. кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з положеннями пункту 6.5. кредитного договору, у випадку невиконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, банк має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

Наданий ОСОБА_3 кредит забезпечений порукою ОСОБА_4, про що 29.05.2007 року між Банком і відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 014/0075/85/75538/.

Відповідно до п.3.1. цього договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боргових зобовязань в повному обсязі у відповідності до ч.1.2 ст.554 ЦК України.

25.11.2008 року Банком рекомендованою кореспонденцією направлено позичальнику ОСОБА_3 і поручителю ОСОБА_4 письмову претензію-вимогу про дострокове повернення кредиту та плати за кредит у повному обсязі.

Таким чином, встановлений заново термін повернення кредиту настав на 30 календарний день з дати відправлення банком відповідачам претензії-вимоги про дострокове повернення кредиту від 25.11.2008 року.

Проте відповідачі дотепер не виконали свої договірні зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за кредит у повному обсязі.

Станом на 19.05.2010 року заборгованість відповідачів перед банком по зобовязаннях, що випливають з умов кредитного договору, складає 1547729,73 грн., з яких :

- заборгованість за кредитом 813799,07 грн. ;

- заборгованість за відсотками 250808,76 грн. ;

- пеня 483121,89 грн.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд виходить з

наступного.

Банківською ліцензією № 10 від 11.10.2006 р., дозволом від 13.11.2006 р. № 161

та дозволом № 10-4 від 11.10.2006 р. ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”) надане право здійснювати банківські операції, визначені пунктами частиною 1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Згідно з додатком до дозволу № 10-4 від 11.10.2006 р. банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюти, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим декретом ; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання ; індивідуальні ліцензії видають резидентам і нерезидентам та здійснення разовою валютної операції не період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до а.2 ст.6 згаданого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам.

З урахуванням викладеного, а також на підставі Дозволу на здійснення банківських та інших операцій, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” (колишня назва ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”) має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. № 281.

Крім того, матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін спірного кредитного договору на отримання кредиту в іноземній валюті (зокрема, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.06.2008 р. та від 14.11.2008 р., де вона зазначає, що кредитні кошти їй потрібні були для придбання земельної ділянки за ціною 130290 дол.США.), факт одержання ОСОБА_3 від Банку кредиту в іноземній валюті не заперечується та підтверджується дослідженими судом доказами.

Частина 1 ст.1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.49 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені спірного кредитного договору позичальнику ОСОБА_3 були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України гривні.

Відповідно до ст.36 Закону України „Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком.

Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформацій про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладені спірного кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обовязки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_3 повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Крім того, відповідно до п.8.1, 8.2., 8.3 спірного кредитного договору, при одержанні кредиту, ОСОБА_3 усвідомлювала та гарантувала, що умови цього кредитного договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Сторонами було погоджено, що з укладенням кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору. Позичальник свідчила, що всі ризики, повязані з істотною зміною обставин, з яких вона виходила при укладенні кредитного договору, вона приймає на себе, в тому числі, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник, та що з підписанням даного договору позичальник свідчить, що їй розтлумачено (зрозуміло) та вона згодне, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а згідно ст.533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представника Банку стосовно того, що зустрічна вимога ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо внесення рішенням суду змін у п.1.1 спірного кредитного договору щодо валюти кредиту після виконання цього договору суперечить вимогам цивільного законодавства.

У звязку з тим, що Банком було надано ОСОБА_3 кредит у доларах США, тому і графік погашення кредиту був розрахований у доларах США та згідно п.5.7. спірного кредитного договору повернення суми кредиту та сплати процентів за кредит повинно бути здійснено у валюті, що відповідає валюті кредиту, а отже зустрічні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в частині зобовязання Банку скласти новий графік погашення кредиту та процентів за його користування у національній валюті України гривні , є неспроможні.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно того, що п.6.2. спірного кредитного договору конкурує з п.12.2 цього договору, а також стосовно нарахування неустойки на неустойку.

Так, пунктом 6.2 кредитного договору встановлено, що Банк має право у випадках, передбачених цим Договором, змінити процентну ставку за користування кредитом. Про зміну процентної ставки кредитор письмово повідомляє позичальника протягом 7 календарних днів з дати прийняття рішення про її зміну. Сторони висловлюють свою цілковиту згоду без укладення будь-яких додаткових угод до договору вважати, що новий розмір процентної ставки застосовується з дати прийняття кредитором відповідного рішення про її зміну та стосовно всієї непогашеної суми кредиту. У разі відмови позичальника від зміни процентної ставки за користування кредитом, він зобовязується повернути кредитні кошти не пізніше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення кредитора про такі зміни та сплатити кредитору проценти відповідно до процентної ставки, раніше обумовленої договором, за час фактичного користування кредитом.

Пунктом 12.2. кредитного договору встановлено, що зміни в договорі оформлюються додатковими угодами, які стають невідємною частиною договору (крім випадків, передбачених цим договором).

Також суд не бере до уваги доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо нарахування Банком неустойки на неустойку за кредитом, так як передбачене п.1.6. спірного кредитного договору підвищення відсоткової ставки не є неустойкою, а зміною умов зобовязання у разі порушення зобовязання позичальником, що цілком відповідає п.2 ч.1 ст.611 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, суд також стягує відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Банка понесені ним і документально підтверджені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в сумі 1700,00 грн. і оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що разом складає 1 820,00 грн., а також стягує з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь держави судовий збір за зустрічним позовом в сумі 8,50 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526,527,530,553-554,611,612,623-625, 1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції задовольнити, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції (65000, м.Одеса, вул.Садова,10, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949) заборгованість за кредитним договором № 014/0075/85/75538 від 29 травня 2007 року у розмірі 1547 729 (один мільйон пятсот сорок сім тисяч сімсот двадцять девять) грн. 73 коп. і судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А.Ільченко