Рішення № 112723838, 09.08.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2023 року Справа№200/2259/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 28.10.2011 по 15.04.2021 року позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.04.2021 позивача з 15.04.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач зауважив, що при звільненні відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку, в тому числі не виплатив в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року по справі № 200/5914/21 позовні вимоги позивача до відповідача про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: було визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 15.04.2021; зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, врахувавши при підрахунку підвищення грошового забезпечення всі його складові, які не мають разового характеру, з урахування виплачених сум; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2021 роки, з відрахуванням раніше сплачених сум та з врахуванням суми індексації на день звільнення; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по 15 квітня 2021 року нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Позивач зазначив, що 28.10.2021 року відповідач сплатив йому 87279,63 грн. та в подальшому у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив його про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року по справі № 200/5914/21 в повному обсязі та надав відповідні розрахунки. Позивач зазначив, що не погодившись з проведеними відповідачем розрахунками та виплаченою ним на виконання рішення суду від 21 липня 2021 року по справі № 200/5914/21 сумою, він звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі № 200/16892/21 його позов до відповідача про визнання дії протиправними, визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування та виплати не в повному обсязі компенсації втрати частини грошового забезпечення позивачу; визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування фіксованої суми індексації; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати - за період з липня 2015 року по день фактичної виплати заборгованості, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням фіксованої суми індексації, на день виключення із списків особового складу, з урахуванням фактично виплачених сум. Позивач зазначив, що 20.04.2023 року відповідач виплатив йому 6629,28 грн. та станом на сьогоднішній день відповідачем не нараховано та не виплачено йому належну частину індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті йому в період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно індексації-різниці у сумі 4455,57 грн. щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 167083,87 грн. з відрахуванням військового збору і податку з доходів фізичних осіб з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 в період з 28.10.2011 по 15.04.2021 року. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.04.2021 № 222-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відповідач зауважив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року по справі № 200/5914/21 позовні вимоги позивача до нього про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково та на виконання рішення суду у справі № 200/5914/21 ним було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 15.04.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року. Відповідач зазначив, що вимоги суду виконані в повному обсязі, що підтверджується документами, наданими фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 . Стосовно нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року відповідач зазначив, що виконуючи рішення суду, позивачу «базовий місяць» встановлено березень 2018 року. Згідно з абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Тобто, здійснюється оцінка, що є вищим: сума індексації за березень 2018 року чи розмір підвищення грошового забезпечення (враховуючи всі складові грошового забезпечення), що відбувся у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року. Відповідач зауважив, що відповідно до довідки про суми грошового забезпечення, виплаченого позивачу за період з лютого 2018 по березень 2018 року від 17.01.2022 № 114, сума збільшення грошового забезпечення з 01.03.2018 склала 3 137,80 грн., таким чином відбулось підвищення посадового окладу та відповідно сума можливої індексації-різниці з 01.03.2018 складає 4 463,15 - 3 137,80 = 1 315,36 грн. Таким чином, наведений позивачем розрахунок суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 включно, не відповідає вимогам Порядку № 1078 та вимогам чинного законодавства. Стосовно нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 по день остаточного розрахунку відповідач зазначив, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану суму. Відповідачем в день виключення зі списків особового складу було здійснено виплату позивачу неоспорюваної суми. Таким чином, виплата частини належних позивачу сум не здійснювалась, у зв`язку з виникненням спору з приводу зазначених сум. При цьому в позовній заяві позивача у даній справі, відсутні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2021 року по день фактичного розрахунку. Відповідач зауважив, що в позовній заяві позивач не навів належних і беззаперечних доказів наявності складу правопорушення, які підтверджують порушення строку виплати оспорюваної суми коштів з вини відповідача. Таким чином враховуючи зазначене вище, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку, є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив в якому зазначив наступне, що розмір підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року відповідно до Довідки про грошове забезпечення та інші види винагород за 2018 рік (№ 292 від 09.05.2023) склав: 8324,38 грн. - 8316,80 грн. = 7,58 грн. З розміром можливої індексації позивача у березні 2018 року 4463,15 грн., наведеним відповідачем у відзиві для розрахунку індексації-різниці у березні 2018 року, позивач погоджується, але не погоджується з тим, що за розрахунком відповідача сума індексації-різниці з 01.03.2018 року складає 4 463,15 - 3 137,80 = 1 315,36 грн. Окрім цього позивач зауважив, що відповідач зухвало вводить суд в оману, стверджуючи про те, що вимоги суду (відповідно до рішення суду у справі № 200/5914/21) виконані в повному обсязі, що це підтверджується документами, наданими фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що відповідно до Довідки-розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року від 29.10.2021 № 14/11877, розмір виплаченої відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 по 15 квітня 2021 року - у жовтні 2021 року складає 65625,77 грн. (розмір нарахованої «фіксованої» індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 15.04.2021 року складає 0,00 грн.) Позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві не заперечує того, що він сплатив позивачу в якості індексації грошового забезпечення відповідно до довідки саме цю суму 65625,77 грн. В подальшому у справі № 200/16892/21 відповідач надав суду та позивачу відзив на позовну заяву, до якої додав Довідку-розрахунок індексації його грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року від 17.01.2022 № 112, відповідно до якої відповідач у жовтні 2021 року виплатив йому індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 по 15 квітня 2021 року у сумі 114 951,75 грн. (розмір нарахованої та виплаченої «фіксованої» індексації грошового забезпечення за період березень 2018 року по 15.04.2021 року складає 49326,00 грн.). Позивач закцентував свою увагу на тому, що 05.06.2023 року відповідачу був направлений адвокатський запит про надання, копій розрахунково-платіжної відомості та платіжного доручення про виплату йому нарахованої відповідно до Довідки суми індексації грошового забезпечення («фіксованої») за період березень 2018 року - 15 квітня 2021 року у розмірі 49326,00 грн., та у відповідь на адвокатський запит відповідач надав лист від 13.06.2023 року, до якого додано вже нову Довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року (від 11.06.2023 № 418). Відповідно до якої відповідач у жовтні 2021 року виплатив йому за липень 2015 по 15.04.2021 року індексацію грошового забезпечення у розмірі 65 625,77 грн. (розмір нарахованої «фіксованої» індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 15.04.2021 року складає 0,00 грн.). Позивач наголосив на тому, що відповідач не виплатив йому навіть неправильно розраховану ним суму індексації грошового забезпечення за період березень 2018 по 15 квітня 2021 року у розмірі 49 326,00 грн. Таким чином позивач наполягає у задоволенні своїх позовних вимог, зазначених ним при поданні даного адміністративного позову до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2023 відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження по справі були належним чином повідомлені, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у представника позивача адвоката Анісімової Є.С. та відповідача кабінету електронного суду та відповідної відмітки «доставлено» зазначено 26.05.2023 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій виданим Донецько-Луганським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України від 13.05.2019 року серії НОМЕР_5 .

Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України з 15.04.2011 року по 15.04.2021 року (Військова частина НОМЕР_1 ), Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 15.04.2021 ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15.04.2021 року.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач вже неодноразово звертався за захистом своїх прав до Донецького окружного адміністративного суду, що стало причиною розгляду справи №200/5914/21 та справи №200/16892/21.

Рішенням суду по справі №200/16892/21 від 10 листопада 2022 року було встановлено наступне, що при звільненні позивача, відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок, в тому числі не виплатив в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період служби у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року по справі № 200/5914/21 вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне регіональне управління Державної прикордонної служби щодо ненарахування та виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 15.04.2021.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне регіональне управління Державної прикордонної служби нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 15.04.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, врахувавши при підрахунку підвищення грошового забезпечення всі його складові, які не мають разового характеру, з урахування виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2021 роки, з відрахуванням раніше сплачених сум та з врахуванням суми індексації на день звільнення.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по 15 квітня 2021 року нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішення суду буде виконано після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

У відповідь на повторний адвокатський запит, відповідач повідомив про виконання рішення суду в повному обсязі та надав відповідні розрахунки.

28.10.2021 відповідач сплатив позивачу 87 279,63 грн.

Не погодившись з розрахунками проведеними відповідачем та виплаченою, на виконання рішення суду сумою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням суду по справі № 200/16892/21 від 10 листопада 2022 року було вирішено: позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне управління Державної прикордонної служби про визнання дії протиправними ,визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне управління Державної прикордонної служби, щодо неналежного нарахування та виплати не в повному обсязі компенсації втрати частини грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне управління Державної прикордонної служби щодо неналежного нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування фіксованої суми індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне управління Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати - за період з липня 2015 року по день фактичної виплати заборгованості, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Донецький прикордонний загін Східне управління Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням фіксованої суми індексації, на день виключення із списків особового складу, з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Отже, звертаючись до суду у травні 2023 року із цим позовом, позивач наполягає на тому, що станом на сьогоднішній день відповідачем не нараховано та не виплачено належну йому частину індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Як встановлено судом на виконання рішення суду по справі №200/5914/21 від 21 липня 2021 року, яке набрало законної сили від 23 серпня 2021 року відповідно до довідки про набрання законної сили від 07.09.2021 року та наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідачем відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №3271 від 27 жовтня 2021 року було виплачено на банківський рахунок позивача 87279,63 грн., що також не заперечується сторонами по справі. В графі «призначення платежу» зазначено наступне 1002030; 2112; індексація грошового забезпечення, грошова компенсація учасникам бойових дій, компенсація втрати частини доходів звільненого військовослужбовця у 10.2021 році, рішення Донецького окружного адміністративного суду 200/5914/21 від 25.07.2021.

Але з вищезазначеного платіжного доручення на суму 87279,63 грн. суд не вбачає, яка саме сума індексації та за який період була нарахована та виплачена: чи з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, чи з 01.03.2018 по 15.04.2021 року на виконання рішення суду по справі №200/5914/21.

У той же час, відповідно до наявних в матеріалах доказів, наданих як позивачем так і відповідачем, а саме: довідкою розрахунком компенсації втрати частини грошового забезпечення позивача виданої відповідачем від 17.01.2022 року №113; довідкою розрахунком грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивача за 2015-2021 роки виданою відповідачем разом із своєю відповіддю від 29.10.2021 року №14/11877 на адвокатський запит представника позивача адвоката Анісімової Є.С.; довідкою розрахунком індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року виданої відповідачем від 17.01.2022 року №112 суд встановив наступне.

Відповідно до довідки розрахунку компенсації втрати частини грошового забезпечення позивача виданої відповідачем від 17.01.2022 року №113 сума компенсації втрати частини грошового забезпечення разом за період з липня 2015 по лютий 2018 року становить 26461,24 грн.

Відповідно до довідки розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивача за 2015-2021 роки виданою відповідачем разом із своєю відповіддю від 29.10.2021 року №14/11877 на адвокатський запит представника позивача адвоката Анісімової Є.С., в якій зазначено наступне в квітні 2021 року виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в розмірі 41348,00 грн. Різниця між нарахованою та виплаченою сумами складає 1357,00грн., яка виплачена в жовтні 2021 року.

Відповідно до довідки розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року виданої відповідачем від 17.01.2022 року №112, в якій зазначено наступне, що за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року в графі «виплачено» зазначено жовтень 114951,75 грн.

У той же час, відповідно до довідки розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року, наданої відповідачем від 06.06.2023 року №397 разом із відзивом на адміністративний позов по справі №200/2259/23 на виконання ухвали суду про відкриття провадження по вищезазначеній справі від 26.05.2023 року, з якої вбачається в графі «виплачено» жовтень 2021 року 65625,75 грн.

Вищезазначене опосередковано підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповіді відповідача від 13.06.2023 року №11-4889/23-Вих на адвокатський запит представника позивача адвоката Анісімової Є.С., в якому зазначено наступне, при виплаті ОСОБА_1 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року по справі №200/5914/21 компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 26461,64 грн. було утримано та одночасно компенсовано податок з доходів фізичних осіб у сумі 4763,09 грн. та утримано військовий збір у сумі 396,92 грн. При виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у розмірі 1357,00 грн. було утримано та одночасно компенсовано податок з фізичних осіб у сумі 244,26 грн. та утримано військовий збір у сумі 20,36 грн. При виплаті індексації грошового забезпечення у розмірі 65625,75 грн. було утримано та одночасно компенсовано податок з доходів фізичних осіб у сумі 11812,64 грн. та утримано військовий збір у сумі 984,39 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 15.04.2021 року, наданої відповідачем від 06.06.2023 року №397 на виконання ухвали суду про відкриття провадження по справі, індексація відповідачем за спірний період з 01.03.2018 року по 15.04.2021 року була нарахована та виплачена позивачу наступним чином: березень 2018 року 0 грн.; квітень 2018 року 0 грн.; травень 2018 року 0 грн.; червень 2018 року 0 грн.; липень 2018 року 0 грн.; серпень 2018 року 0 грн.; вересень 2018 року 0 грн.; жовтень 2018 року 0 грн.; листопад 2018 року 0 грн.; грудень 2018 року 71,08 грн.; січень 2019 року 71,08 грн.; лютий 2019 року 71,08 грн.; березень 2019 року 134,47 грн.; квітень 2019 року 134,47 грн.; травень 2019 року 134,47 грн.; червень 2019 року 134,47 грн.; липень 2019 року нараховано 206,72 грн., виплачено 0 грн.; серпень 2019 року - нараховано 206,72 грн., виплачено 0 грн.; вересень 2019 року - нараховано 206,72 грн., виплачено 0 грн.; жовтень 2019 року - нараховано 206,72 грн., виплачено 0 грн.; листопад 2019 року - нараховано 206,72 грн., виплачено 1033,60 грн.; грудень 2019 року 216,51 грн.; січень 2020 року - 216,51 грн.; лютий 2020 року 216,51 грн.; березень 2020 року 216,51 грн.; квітень 2020 року 216,51 грн.; травень 2020 року 216,51 грн.; червень 2020 року 216,51 грн.; липень 2020 року 226,29 грн.; серпень 2020 року 226,29 грн.; вересень 2020 року нараховано 226,29 грн., виплачено 0 грн.; жовтень 2020 року нараховано - 226,29 грн., виплачено 0 грн.; листопад нараховано 226,29 грн., виплачено 0 грн.; грудень 2020 року нараховано 233,81 грн., виплачено 912,68 грн.; січень 2021 року 331,41 грн.; лютий 2021 року 331,42 грн.; березень 2021 року 331,42 грн.; квітень 2021 року (з 1 по 15 квітня) нараховано - 207,71 грн., виплачено 23604,31 грн.

За загальним підрахунком за період з березня 2018 по 15.04.2021 року відповідачем було виплачено 5659,81 грн. індексації.

Відповідно до вищезазначеної довідки розрахунку відповідача від 06.06.2023 року, з якої вбачається в графі «квітень 2021 по 15.04.2021 року виплачено 23604,31 грн.; в графі жовтень 2021 року 65625,75 грн.

У той же час відповідно до підрахунку нарахованої індексації за період з липня 2015 по 01.03.2018 року сума складає 89022,35 грн.

Окрім цього, в матеріалах справи в наявності є розрахунково-платіжна відомість №248 від 26.10.2021 року за жовтень 2021 року (грошова компенсація додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та втрата частини доходів згідно рішень суду військовослужбовцям, виключеним зі списків частини), відповідно до якої по позивачу індексація була нарахована та виплачена на виконання рішення суду по справі №200/5914/21 наступним чином: грудень 2015 року 1653,60 грн.; січень 2016 року 1679,79 грн.; лютий 2016 року 1679,79 грн.; березень 2016 року 1679,79 грн.; квітень 2016 року 1679,79 грн.; травень 2016 року 1767,55 грн.; червень 2016 року 1869,05 грн.; липень 2016 року 1869,05 грн.; серпень 2016 року 1869,05 грн.; вересень 2016 року 1869,05 грн.; жовтень 2016 року 1869,05 грн.; листопад 2016 року 2053,30 грн.; грудень 2016 року 2520,85 грн.; січень 2017 року 2520,85 грн.; лютий 2017 року 2520,85 грн.; березень 2017 року 2703,25 грн.; квітень 2017 року 2703,25 грн.; травень 2017 року 2797,13 грн.; червень 2017 року 2990,79 грн.; липень 2017 року 2990,79 грн.; серпень 2017 року 2923,43 грн.; вересень 2017 року 3090,15 грн.; жовтень 2017 року 3090,15 грн.; листопад 2017 року 3090,15 грн.; грудень 2017 року 3381,75 грн.; січень 2018 року 3381,75 грн.; лютий 2018 року 3381,75 грн.

За загальним підрахунком позивачу було виплачено за період з липня 2015 по лютий 2018 року (включно) індексації грошового забезпечення, що підтверджується вищезазначеними доказами та розрахунками на загальну суму 65625,75 грн., у той же час, до цієї суми не ввійшла виплата відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 року.

Відповідно до позовної заяви по справі №200/2259/23 позовними вимогами позивача є визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті йому в період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно індексації-різниці у сумі 4455,57 грн. щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 167083,87 грн. з відрахуванням військового збору і податку з доходів фізичних осіб з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку.

Відповідач у своєму відзиві наполягає на тому, що на виконання рішення суду по справі №200/5914/21 ним здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року. Вимоги суду виконані в повному обсязі, що підтверджується документами наданими фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 .

Суд враховуючи вищенаведене, а також наявні докази в матеріалах справи дійшов до висновку, що відповідачем була сплачена тільки індексація грошового забезпечення позивача відповідно до рішення суду №200/5914/21 за період несення ним військової служби з липня 2015 по лютий 2018 року (включно).

Отже враховуючи відсутність нарахування та виплати у відповідному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період проходження ним військової служби з 01.03.2018 року по 15.04.2021 року, він за захистом своїх прав звернувся до суду.

Таким чином спірним питанням у цій справі є розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст. 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Стосовно заявлених позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не виплаті у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року із застосуванням індексації-різниці у сумі 4455,57 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 та як похідною вимогою про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Так, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Встановлення базового місяцю також було предметом дослідження по справі №200/5914/21 відповідно до висновків яких в рішенні Донецького окружного адміністративного суду по цій справі від 21 липня 2021 року зазначено наступне, що з 1 березня 2018 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення. На підставі чого суд робить висновок, що з 1 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації березень 2018 року. Доказів сплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідачем не надано.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Так, в рамках розгляду даної справи суд повинен встановити:

-розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А);

-суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);

-чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2021 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 з подібними правовідносинами.

Стосовно посилання відповідача у його відзиві на адміністративний позов щодо його довідки №114 від 17.01.2022 року, відповідно до якої грошове забезпечення позивача:

- станом на 01.02.2018 року складається з: посадового окладу 760,00 грн.; окладу за військовим званням 60,00 грн.; надбавки за вислугу років (20%) 164,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (100%) 984,00 грн.; премія (410%) 3116,00 грн.; надбавка за особливі умови служби пов`язані з підвищеним ризиком для життя (15%) 114,00 грн.; всього 5198 грн.;

- станом на 01.03.2018 року складається з: посадового окладу 3170,00 грн.; окладу за військовим званням 950,00 грн.; надбавки за вислугу років (30%) 1236,00 грн.; премія (94%) 2979,80 грн.; всього 8335,80 грн.

Суд ставиться до вищезазначеного грошового забезпечення позивача критично враховуючи наявні в матеріалах справи: архівна відомість з січня 2018 по грудень 2018 року №11095 ОСОБА_1 ; архівна відомість військової частини НОМЕР_1 №366 від 30.04.2021 року; довідка про грошове забезпечення та інші види винагород за 2018 рік ОСОБА_1 надана відповідачем від 09.05.2022 року №292.

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених доказів наявних в матеріалах справи, наданих як відповідачем та за наявність яких не заперечується позивачем, з яких вбачається, що грошове забезпечення позивача:

- за лютий 2018 року складалось з: посадового окладу - 760,00 грн.; окладу за військовим званням 60,00 грн.; надбавка за вислугу років 164,00 грн.; преміювання 3116,00 грн.; винагорода постанова КМУ №889 3118,00 грн.; винагорода АТО/ООС 4500,00 грн.; винагорода за бойове чергування 38,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 984,00 грн.; надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 114,00 грн.; разом 12854,80 грн.;

-за березень 2018 року складалось з: посадового окладу - 3170,00 грн.; окладу за військовим званням 950,00 грн.; надбавка за вислугу років 1236,00 грн.; преміювання 2916,40 грн.; винагорода постанова КМУ №889 51,98 грн.; винагорода АТО/ООС 4500,00 грн.; разом 12 824,38 грн.

Так само суд ставиться критично до зазначеного позивачем у його відповіді на відзив на адміністративний позов, в якому він зазначив, що винагорода АТО/ООС та винагорода за бойове чергування належать до складових, що не мають постійного характеру.

Суд при розгляді даної справи враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду по справі №820/3719/18 від 14 квітня 2020 року, відповідно до яких зазначено наступне - так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Верховний Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови №889 та Постанови №24 додаткова грошова винагорода, як і винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця, підстави уважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

При касаційному розгляді ураховано висновок Верховного Суду, викладений зокрема у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи №826/2447/18 та №520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду та винагороду за участь в АТО отримував щомісячно під час проходження служби і вони входили до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримував кожного місяця винагороду за участь у АТО/ООС та винагороду за бойове чергування, та відповідно до висновків зазначених вище, суд вважає за можливе провести розрахунок індексації різниці на підставі: архівної відомості з січня 2018 по грудень 2018 року №11095 ОСОБА_1 ; архівної відомості військової частини НОМЕР_1 №366 від 30.04.2021 року; довідки про грошове забезпечення та інші види винагород за 2018 рік ОСОБА_1 надана відповідачем від 09.05.2022 року №292.

Так, суд зауважує, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року (що підтверджується вищеназваними доказами) становив 12 854, 80 грн.; а у березні 2018 року 12824,38 грн. Отже, різниця становить 12 824,38 12 854,80 = - 30,42 грн.

Щодо суми можливої індексації, суд зазначає наступне.

Так, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:

лютий 2008 року 102, 7 % (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8 % = 1,038; квітень 2008 року 103,1 % = 1,031; травень 2008 року 101,3 % = 1,013; вересень 2008 року 101,3 % = 100,8% (червень 2008 року) х 99,5 % (липень 2008 року) х 99,9 % (серпень 2008 року) х 101,1 % (вересень 2008 року) = 1,013; жовтень 2008 року 101,7 % = 1,017; листопад 2008 року 101,5 % = 1,015; грудень 2008 року 102,1 % = 1,021; січень 2009 року 102,9 % = 1,029; лютий 2009 року 101,5 % = 1,015; березень 2009 року 101,4 % = 1,014; травень 2009 року 101,4 % = 100,9 % (квітень 2009 року) х 100,5 % (травень 2009 року) = 1,014; червень 2009 року 101,1 % = 1,011; жовтень 2009 року 101,4 % = 99,9 % (липень 2009 року) х 99,8 % (серпень 2009 року) х 100,8 (вересень 2009 року) х 100,9 % (жовтень 2009 року) = 1,014; листопад 2009 року 101,1 % = 1,011; січень 2010 року 102,7 % = 100,9 % (грудень 2009 року) х 101,8 % (січень 2010 року) = 1,027; лютий 2010 року 101,9 % = 1,019; вересень 2010 року 103,5 % = 100,9 % (березень 2010 року) х 99,7 % (квітень 2010 року) х 99,4 % (травень 2010 року) х 99,6 % (червень 2010 року) х 99,8 % (липень 2010 року) х 101,2 % (серпень 2010 року) х 102,9 % (вересень 2010 року) = 1,035; грудень 2010 року 101,6 % = 100,5 % (жовтень 2010 року) х 100,3 % (листопад 2010 року) х 100,8 % (грудень 2010 року) = 1,016; березень 2011 року 103,3 % = 101,0 % (січень 2011 року) х 100,9 % (лютий 2011 року) х 101,4 % (березень 2011 року) = 1,033; квітень 2011 року 101,3 % = 1,013; червень 2011 року 101,2 % = 100,8 % (травень 2011 року) х 100,4 % (червень 2011 року) = 1,012; березень 2014 року 101,98 % = 98,7 % (липень 2011 року) х 99,6 % (серпень 2011 року) х 100,1 % (вересень 2011 року) х 100,0 % (жовтень 2011 року) х 100,1 % (листопад 2011 року) х 100,2 % (грудень 2011 року) х 100,2 % (січень 2012 року) х 100,2 % (лютий 2012 року) х 100,3 % (березень 2012 року) х 100,0 % (квітень 2012 року) х 99,7 % (травень 2012 року) х 99,7 % (червень 2012 року) х 99,8 % (липень 2012 року) х 99,7 % (серпень 2012 року) х 100,1 % (вересень 2012 року) х 100,0 % (жовтень 2012 року) х 99,9 % (листопад 2012 року) х 100,2 % (грудень 2012 року) х 100,2 % (січень 2013 року) х 99,9 % (лютий 2013 року) х 100,0 % (березень 2013 року) х 100,0 % (квітень 2013 року) х 100,1 % (травень 2013 року) х 100,0 % (червень 2013 року) х 99,9 % (липень 2013 року) х 99,3 % (серпень 2013 року) х 100,0 % (вересень 2013 року) х 100,4 % (жовтень 2013 року) х 100,2 % (листопад 2013 року) х 100,5 % (грудень 2013 року) х 100,2 % (січень 2014 року) х 100,6 % (лютий 2014 року) х 102,2 % (березень 2014 року) = 1,020; квітень 2014 року 103,3 % = 1,033; травень 2014 року 103,8 % = 1,038; липень 2014 року 101,4 % = 101,0 % (червень 2014 року) х 100,4 % (липень 2014 року) = 1,014; вересень 2014 року 103,72 % = 100,8 % (серпень 2014 року) х 102,9 % (вересень 2014 року) = 1,037; жовтень 2014 року 102,4 % = 1,024; листопад 2014 року 101,9 % = 1,019; грудень 2014 року 103,0 % = 1,030; січень 2015 року 103,1 % = 1,031; лютий 2015 року 105,3 % = 1,053; березень 2015 року 110,8 % = 1,108; квітень 2015 року 114 % = 1,140; травень 2015 року 102,2 % = 1,022; листопад 2015 року 101,55 % = 100,4 % (червень 2015 року) х 99,0 % (липень 2015 року) х 99,2 % (серпень 2015 року) х 102,3 % (вересень 2015 року) х 98,7 % (жовтень 2015 року) х 102,0 % (листопад 2015 року) = 1,016; квітень 2016 року 105,79 % = 100,7 % (грудень 2015 року) х 100,9 % (січень 2016 року) х 99,6 (лютий 2016 року) х 101,0 % (березень 2016 року) х 103,5 % (квітень 2016 року) = 1,058; жовтень 2016 року 104,0 % = 100,1 % (травень 2016 року) х 99,8 % (червень 2016 року) х 99,9 % (липень 2016 року) х 99,7 % (серпень 2016 року) х 101,8 % (вересень 2016 року) х 102,8 % (жовтень 2016 року) = 1,040; січень 2017 року 103,85 % = 101,8 % (листопад 2016 року) х 100,9 % (грудень 2016 року) х 101,1 % (січень 2017 року) = 1,038; квітень 2017 року 103,74 % = 101,0 % (лютий 2017 року) х 101,8 % (березень 2017 року) х 100,9 % (квітень 2017 року) = 1,037; липень 2017 року 103,13 % = 101,3 % (травень 2017 року) х 101,6 % (червень 2017 року) х 100,2 % (липень 2017 року) = 1,031; жовтень 2017 року 103,12 % = 99,9 % (серпень 2017 року) х 102,0 % (вересень 2017 року) х 101,2 % (жовтень 2017 року) = 1,031; січень 2018 року 103,44 % = 100,9 % (листопад 2017 року) х 101,0 % (грудень 2017 року) х 101,5 % (січень 2018 року) = 1,034. 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 або 353,3 % 353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) 100 % = 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін). В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762, 00 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:

1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463, 15 грн.

Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить з того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить -30,42 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. (-30,42) грн = 4 493,57 грн., у той же час суд вважає за розрахункову величину взяти суму індексації 4463,15 грн. за березень 2018 року.

Позивач звертається до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягала у ненарахуванні та не виплаті позивачу в період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно індексації-різниці у сумі 4455,57 грн. щомісячно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 від 17.07.2003 року та як похідна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078 від 17.07.2003року в сумі 167083,87грн.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, а також враховуючи, що Порядок № 1078 в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не містить такого поняття як «фіксована» сума індексації, сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 15.04.2021 року розрахована судом відповідно до висновків викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2021 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 з подібними правовідносинами не співпадає з сумою заявленою позивачем у його позовних вимогах, тому враховуючи положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку що слід визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу в період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно індексації-різниці у сумі 4463,15 грн. щомісячно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.

За висновком суду, Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана була в період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в сумі 167 368,13 грн.

Так, сума індексації-різниці в березні 2018 року становить 4 463,15 грн; період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно складає 37 місяців 15 днів.

Отже, сума індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно становить: 4463,15 грн х 37 місяців + (4463,15 грн. / 30 день х 15 днів) = 167 368,13 грн.

Таким чином, з урахуванням висновку Верховного Суду щодо належного способу захисту порушеного права, викладеного в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в сумі 167 368,13 грн. з урахуванням вже виплаченої суми індексації за вищезазначений період.

Щодо позовних вимог - з відрахуванням військового збору і податку з доходів фізичних осіб з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

Відповідно. до пп. 171.1 п. 171 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно пункту 168.5. ст. 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. (далі Порядок № 44)

У пункті 2 зазначеного Порядку зазначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, …, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"

У пункті 4 зазначеного Порядку зазначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

У пункті 5 Порядку зазначено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У пункті 6 Порядку зазначено, що територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 справа № 812/1048/17 зазначив, що доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача. Також вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа №815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».

Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідача покладається безумовний обов`язок його виконання.

Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання, тому захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Тобто, у суду відсутні наразі підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої індексації, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними.

Стосовно позовної вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку та як похідна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що остаточного розрахунку по своїй суті з позивачем при звільненні не відбулося, що стало причиною виникнення спору між сторонами у цій справі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 в справі № 810/451/17 та від 26.05.2020 в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 в справі № 4-рп/2012, а також наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).

Відтак, лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог. При цьому, для того щоб права працівника на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні вважалися порушеними (закінчений склад правопорушення), суду необхідно встановити такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівнику при звільненні сум; 2) проведення із ним остаточного розрахунку.

Тобто, лише факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Інакше, навіть у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату судового рішення, спір не буде вирішений, адже за відсутності остаточного розрахунку права працівника на виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні далі вважатимуться порушеними.

Враховуючи, що одними з позовних вимог позивача було зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року (включно) та на даний час рішення суду по справі 200/2259/23 відповідачем не виконано, та по даній справі не встановлено дати остаточного розрахунку відповідача з позивачем.

Таким чином суд дійшов до висновку, що ця позовна вимога позивача є передчасною та такою, що заявлена на майбутнє та задоволенню не підлягає, як і похідна вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по день остаточного розрахунку.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши подані докази сторонами по справі, врахувавши заявлені позовні вимоги позивача суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) яка полягала у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в період з 01 березня 2018 по 15 квітня 2021 року включно індексації-різниці у сумі 4463,15 грн. щомісячно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2021 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 в сумі 167 368,13 грн. з урахуванням вже виплачених сум індексації за вищезазначений період.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2023 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець